КОЛИ СПРАВА ДО ДУШІ

19 серпня – День пасічника України

На фото Іван БАСАНКО – один з «випускників» школи відомого на Чернігівщині пасічника від Бога Віталія Бурляя. Бджолярством займається ось уже близько 45 років. Починав з одного вулика, зізнається він, подарованого теж відомим пасічником Віталієм Палієм. З ростом досвіду збільшувалася й кількість бджолосімей.

Хоча так і прийнято, ніби бджоли не жіночий уділ. Та з цим незгодна дружина Івана Миколайовича Катерина, яка бере рівноцінну участь в утриманні, догляді за пасікою, активно допомагає чоловікові. Прилучив дідусь до пасічницької справи й онука Сашу, котрий залюбки працює разом з ним.

*  * *

– Коли подружився з бджолами? – перепитує Володимир Чепурко. – Та люблю цю Божу комаху ще з дитячих літ. А серйозно займаюся пасічницькою справою вже до півсотні літ. Починав з декількох вуликів, потім їх було пару десятків, а з роками стало важкувато доглядати за бджолосім’ями, тому зупинився на декількох вуликах.

Свого часу Володимир Андрійович, так би мовити, кооперувався з декількома друзями-пасічниками, і їх бджолині сім’ї стояли разом. Тепер удвох з колегою Петром доглядають свої бджолосім’ї. Гарні друзі, знаються віддавна, довіряють один одному. А це головне в їх занятті.

Любов Володимира Чепурка до бджіл невипадкова. Як і його «підопічні», він завжди був людиною працьовитою, охайною, цінував дружбу. Це підтвердить кожен, з ким Володимир Андрійович трудився в нафтовій галузі, очолюючи багато років колектив цеху інтенсифікації видобутку нафти. Одначе при всій зайнятості й тоді не полишав догляду за крилатими трудівницями. «Бджоли – то захоплення на все життя, – переконаний Володимир Андрійович. – Двохкрилки несуть додому різні меди: весняний – з садів, літній – з різнотрав’я, акаційовий, липовий, соняшниковий, гречаний, віддячуючи господарю за його невтомну працю».

Не один десяток літ життя бортницькій справі присвятив і його земляк, теж нафтовик у минулому Сергій Сидоренко. Пасічники у його рідні з Леляків, звідки родом, не переводилися. Від дідуся перейняв цю добру справу. За роки встиг опанувати секрети непростого заняття. І хоч нині доводиться сутужно (роки й наслідки недуги), але роботу в пасіці не полишає. Дружба з бджілками надає Сергію Андрійовичу духу, впевненості, віри в завтра та, зрештою, і здоров’я, підтримує, допомагає переживати самотність.

З когорти нафтовиків і варвинець Микола Руських. Корені родословної тягнуться з Озерян. Тут навчився пасічникувати в дідуся, тут почав серйозно займатися бджільництвом. Це заняття крокує з ним по життю ось уже 65 років. У своїй справі розбирається чудово – дока як у бджільництві, так і в полювальнім ділі, риболовлі, з якими подружився теж десятки років тому. Маючи вже нині 76 прожитих літ, Микола Вікторович не поступається молодим на полюванні. Не страшні йому ні мороз, ні віхола.

Декілька вуликів має і вчорашній нафтовик Микола Обернієнко з Варви. Вони більше для душі й серця, вважає він. Принадність до бджіл вклав синові в душу знаний у селищі пасічник, столяр, мисливець, чудовий майстер по дереву, на жаль, покійний, Володимир Олексійович Обернієнко. Завдяки правильному і дбайливому догляду, батьковій науці стільники у вуликах Миколи Володимировича наповнені пахучим та цілющим медом.

Відрадно, що діти, внуки успадковують талант батьків і дідів, переймають їх науку у бортницькій справі. Вона радує і їх, і тих, кого вони частують цілющим продуктом. До всього бджоли дарують душевний спокій, а він – запорука здоров’я, краси, благополуччя.
Наступного понеділка бджолярі відзначать своє свято – День пасічника. Добра вам усім, здоров’я, натхнення, нехай важкими будуть рамки від духмяних медів, а рої – здоровими й сильними.

Віталій НАГОРНИЙ,

фото Є. ЗИМИ