З 20-РІЧЧЯМ, ЧЕРНІГІВСЬКЕ ЗЕМЛЯЦТВО!

В березні 1996 р. кияни – вихідці з Чернігівщини, зібралися на свої установчі збори і ухвалили рішення про створення нового громадського формування – земляцтва, котре об’єднало небайдужих до долі рідного краю людей. Вчителі і медики, політичні діячі, інженери і робітники, люди найрізноманітніших професій вступили в члени земляцтва за покликом серця, щоб підтримувати один одного, допомагати своїм землякам, особливо молодим, не загубитись у бурхливому столичному житті, надати необхідну допомогу своїй малій батьківщині – Чернігівщині. І їм це вдалося. За підтримки членів земляцтва в нашій області відбудовувались храми, пам’ятники, видавались книги, отримували допомогу школи, лікарні, ветеранські організації.

DSC_0002 далі

ЗА ДВА КРОКИ ДО СТОЛІТТЯ

(з нагоди 80-річчя газети, відзначеного у 2012 році)

Як так сталося, що в ті сму­т­­ні часи, тридцяті роки мину­лого століття, день народ­ження нашої газети припав на та­ке світле свя­то, як Різдво Христове, пояс­нити важко. Мо­же, випад­ково, може, за прин­ципом „родини не ждуть го­ди­ни”… Та як би там не було, од­н­ак день народження газети при­падає на 7 січня 1932 року, са­ме на час, коли наш народ вхо­див у чорну смугу голодо­мо­ру.

Для „Слова Варвинщини”, а ран­іше „Соціалістичний наступ”, „Пе­ре­мога соціалізму”, „Ра­дян­ське життя” – то ціла епоха в історії варвинського краю. З ви­соти свого поважного віку, огля­даючи власний шлях, газета має право сказати, що для своїх земляків зро­била багато. „За доброго, щи­рого друга вважаю рідну га­зету, – пише в одній з публікацій давня шанувальниця районки, жи­телька Макушихи Ганна Шо­лом (Сте­це­нко). – Газета і чи­тач, чи­тач і га­зета – це нероз­рив­ний зв’я­зок. Ра­йонка була і є джерелом інфор­ма­ції, добрим то­варишем і порад­ни­ком для нас. Ми ж пишемо до неї про свої радощі, успіхи, діли­мося роз­думами, звертаємо­ся за до­помогою”. далі

Благодійність

Хай збуваються мрії.  І дорослі, і дитячі

IMG_0834

Наш відомий земляк, лікар онкохірург, а віднедавна – завідувач обласного онкологічного диспансеру Валерій Зуб у Варві – не гість. Він свій, варвинець, бо народився тут, став на самостійний шлях і обрав фах, який у особливій пошані –  рятує людські життя. Попередні скликання Валерій Олексійович представляв район у обласній раді і звик допомагати кожному, хто звертається. Хоч нині  і не має офіційного депутатського статусу, однак на співпраці із земляками це не позначилося. Як і раніше, приймає нескінченні потоки звернень із малої батьківщини.

У круговерті цьогорічних святок, що межували із неспокійними буднями,   Валерій Зуб знайшов час не тільки погостювати у  рідних у Варві, а й виконав не менш приємну місію – відвідав колектив дитсадка „Калинка” в Озерянах і сім`ю мами-одиначки Лілії Шолом у Гнідинцях. Звісно, з подарунками. далі

Відкритий лист

стор 1Варвинській селищній раді, 

Варвинським районній раді і райдержадміністрації, 

газеті „Слово Варвинщини”

 Знайдіть інше місце для сміттєзвалища!

Ми, жителі вулиць так званої гнідинцівської околиці, глибоко обурені намірами селищної влади влаштувати нове сміттє­звалище у глиняному  кар`єрі урочища „Мостище” і  вимагаємо від керівництва селища і його депутатського корпусу дослухатися до думки своїх виборців і пошукати бі­льш підходяще місце для та­кого небезпечного „сусіда”.

Ке­рівників району і депутатів рай­ради просимо  не кивати на селище, мовляв, це справа се­лищної ради, а втрутитися у вирішення такого важливого для людей питання. далі

На поміч воїнам АТО

Вони потребують особливої уваги

У низці передноворічних офіційних заходів у Варві вирізнялася  зустріч представників СТОВ „Дружба-Нова” агрокомпанії  „Кернел” із тими варвинцями, кому довелося захищати свою країну у зоні проведення антитерористичної операції.

Із почуттям вдячності вої­нам і відповідальності за їх подальшу долю держава га­­ран­тує мобілізованим низку пі­­льг і преференцій, серед яких отримання у власність дво­­гектарних наділів  для ведення особистого селянського господарства. Однак така вже наша сучасна дійсність, що  гарантоване державою ще треба зуміти отримати, оминувши всі бюрократичні рогатки.

IMG_0692 далі

Особистості

СЕРЕД РОЗМАЇТТЯ ФАРБ ПРИРОДИ

IMG_0176Минулого місяця у Вар­вин­ській райгімназії відбулася виставка робіт молодої художниці Євгенії Липовецької. Представлені на ній роботи – пейзажі та натюрморти, килимки та гобелени, інші вироби декоративно-прикладного мистецтва – майстерно виконані, оформлені, викликали цікавість і захоплення у гімназистів. З її робіт видно, що художниця по-особливому любить природу. Можливо, тому, що з’явилася на світ у сільській місцевості, серед розмаїття фарб природи, – соковитої зелені садків і луків, збирання достиглих плодів та золота ла­нів. А народилася Євгенія у Журавці. далі

Із сесій селищної ради

І народило селище бюджет. Багатостраждальний і малообіцяючий

Не відразу, у муках, на емоціях, місцями пересварившись, без гарантій, що те «дитя» сподівання всіх і кожного виправдає. Словом, все було, як і буває у цьому складному життєвому процесі.
До відома наших читачів наразі лишаються не доведеними третя, четверта і п`ята сесії Варвинської селищної ради сьомого скликання, які відбулися у передноворіччі. Називаю їх бюджетними й передбюджетними, бо на третю зібралися, щоб розвантажити порядок денний саме бюджетної сесії, на четверту може б і потрапив бюджет селища-2016, так, певно, одностайність не визріла, навпаки «консультації» завершились лікарняним голови ради Валентини Саверської-Лихошви і сесія відбулася й без неї, і без бюджета. А от вже на п`ятій сесії 30 грудня, коли варвинці метушилися у передсвяткових турботах, вже затемна, на четвертій годині роботи, багатостраждальний, але малообіцяючий громаді бюджет таки народили.
До речі, наша селищна рада знову вирізнилася – була заключною у бюджетному процесі серед рад всенької області. Не будь і я споглядачем тих мук із «ложі преси», порадила б селищним обранцям такі ключові рішення планувати, як у Верховній, на «після опівночі» – результат буде такий же, тільки швидше.
Між іншим, бюджетотворчість, що розпочалася ще у виконкомі і продовжилася на засіданнях комісій та безпосередньо на сесії, добряче ускладнювало не тільки безгрошів`я (щоб комусь додати, десь треба забрати), а й, все ж таки, гостра конфронтація активної частини депутатського корпусу & виконкому із головою селища. Як на мій погляд, більшість нинішніх депутатів її бачать аж ніяк не головою громади, власне, громадою й обраною, а хіба «ведучою» їх сесій, ніби на концерті, і щоб без власних імпровізацій. Бракує, певно, витримки і «ведучій», бо у пікових точках дискусій з`являється фальцет, а прагнення демонструвати підтримку депутатських ініціатив нема-нема, та й підводить… далі

Особистості

РІДНИЙ ПРИЧАЛ
Шемет 1

У наших предків побутувало твердження, ніби землю на могутніх раменах держать титани. Тепер же, на відміну від цього красивого міфу пращурів, ми достеменно знаємо: на плечах, хоча й не вельми могутніх, як у тих атлантів, землю тримають сільські трударі, хлібороби. І, зокрема, такі, як родина Шеметів зі Світличного. Адже весь свій зрілий вік Василь Тимофійович та Варвара Семенівна, їх батьки – Тимофій Оніфатович і Надія Йосипівна, а також син Микола, віддали служінню полю, хліборобській справі, розвитку тваринництва. І до своїх обов’язків прагнули ставитися щонайвимогливіше.

Справа, якій служить

Мій співрозмовник аж ніяк не схожий на колишній портрет колгоспного голови, вимальований у кінострічках, книжках, – геть заклопотаний, завжди захриплий, з обвітреним обличчям і стомленими очима, у незмінній фуфайці. Ні, не такий М.В. Шемет, в минулому агроном, потім заступник голови колишнього колгоспу ім. Кірова, очільник колективу. Бував у робочому кабінеті Миколи Васильовича (хоч там хазяїна застати було важко). Він вражав чистотою й охайністю, з білосніжними занавісками на вікнах, з квітами на підвіконнях – ніби зайшов додому до гарного господаря. А навстріч з-за столу піднімався ставний, ладний, симпатичний молодий чоловік з білозубою посмішкою, зодягнутий зі смаком, по-сучасному. Крізь скельця притемнених окулярів вас уважно вивчав пильний погляд. Такий мій співрозмовник і сьогодні, хоча минуло з тих пір не один десяток років, впродовж яких безліч всіляких подій промчало – пронеслося над його рідним селом. далі