ЇХ ПРОФЕСІЯ – МЕДИЧНА СЕСТРА

12 травня – Міжнародний день медичної сестри

Господь наділив медичних працівників особливим даром – приходити на допомогу тим, хто потребує зцілення від недуг. Натомість люди за милосердя, котре проявляють до інших, вдячно назвали їх “янголами у білих халатах”. Вони ж самі вважають те, що роблять, буденною справою, хоча насправді такими є. У наш час це вкотре підтвердила пандемія коронавірусу. Саме медики були і залишаються тими, на чию долю сьогодні випало першими безстрашно протистояти невидимому, але дуже підступному ворогу. Незважаючи на загрозу інфікуватися самим, вони щодня самовіддано піддають своє життя ризику, аби зберегти життя ближнього.

Чи не найбільший тягар відповідальності за своєчасне лікування й догляд за пацієнтами лягає на тендітні жіночі плечі медсестер – вірних помічниць лікарів у спільній справі турботи про здоров’я громадян. Їм не страшні ані безсонні ночі, ані ризик інфікуватися. У їхніх серцях живуть співчуття та милосердя, небайдужість до страждань пацієнтів.

Такими чуйними, із щирою душею медсестрами є Антоніна Борщ, Наталія Чиж та Валентина Гамадик, яких бачите на фото. За їх плечима не одне десятиліття роботи в медицині. Вони досвідчені спеціалісти, мають добре серце, ставляться до людей з розумінням та повагою. Свої обов’язки медсестри виконують професійно та добросовісно. Їх поважають і довіряють своє здоров’я жителі Варвинщини.

Ось уже 11 років трудиться медсестрою в терапевтичному відділенні Варвинської лікарні Антоніна Олексіївна Борщ. Хоча у медицині вона вже більше 13 років. Цей досвід роботи дає їй змогу надавати кваліфіковану допомогу хворим, а любов до людей допомагає знаходити підхід до кожного пацієнта. Зі своїми обов’язками вона справляється чудово. Антоніна Олексіївна родом з с. Білошапки, що на сусідній Прилуччині. Закінчила в 2008 році Прилуцьке мед­училище і за направленням приїхала працювати у Варву – спочатку медсестрою в медпункті гімназії, а потім – в терапевтичному відділенні лікарні. У відділенні 25 ліжок. Тож, коли Антоніна Олексіївна заступає на зміну, роботи у неї вистачає. Адже лікар лише призначає кваліфіковане лікування, а вже вона, медсестра, виконує приписи лікаря. За час роботи в лікарні проявила себе як медичний фахівець високої кваліфікації, відповідальна до поставлених доручень, чуйна і уважна людина. Грамотна, кваліфікована, виважена, відповідальна. А вдома на неї чекають чоловік Микола і 11-річна донечка Віталіна.

Свою долю з медициною поєднала й медична сестра Наталія Василівна Чиж, яка після закінчення Прилуцького медучилища у 2005 році починала трудову біографію медсестрою у поліклінічному відділенні Варвинської лікарні. Згодом трудилася підмінною медсестрою в усіх відділеннях лікарні, а з 2009 року – медсестра інфекційного відділення. Працює позмінно – доба через чотири.

Інфекційне – це особливе відділення. Тут щодня медики ведуть нелегку боротьбу за життя пацієнтів. Тут не буває вихідних та святкових днів, медичним працівникам щодня потрібно бути в строю і щомиті — готовими прийняти відповідальне рішення. Відділення розраховане на 12 хворих і розділене на чотири бокси. Під час піку спалаху коронавірусу було повністю заповнене хворими. Часом за день Наталія Василівна так втомлювалася, що спина була мокра: то ліки треба набирати, там пацієнта “колеш”, іншому крапельницю ставиш… Потім слідкуєш, щоб добре почувався, треба виміряти сатурацію, за потреби підключити кисневий концентратор і т.ін. Але окрім цих обов’язків, вона встигає скрізь і всюди. Підтримують пані Наталію її сім’я – 19-річний син Владислав, який нині проходить строкову службу під Одесою, 12-річна донька Аня та чоловік Станіслав.

Медичною сестрою інфекційного відділення Варвинської лікарні більше десяти років працює й Валентина Миколаївна Гамадик. В Обухівському медичному училищі, де навчалася за фахом фельдшера, вона набула знань і навиків, а з часом прийшов й досвід.
Розпочала трудову стежку в 1997 році в Бобровицькому районі в Новобиківській лікарні акушеркою, потім 4 роки працювала фельдшером в медпункті на ГПЗ, деякий час – медсестрою в терапевтичному, гінекологічному, хірургічному, неврологічному відділеннях нашої лікарні, а з 2010 року трудиться медсестрою в інфекційному відділенні. Це добра, приємна і досвідчена людина, яка турботі про хворих завжди віддається сповна, переживає за кожного, старається підтримати добрим словом. Валентина Миколаївна добре розуміється на своїй справі і може знайти підхід до кожного хворого, підбадьорити, розказати, що робити. Всі рідні Валентини Гамадик – чоловік Ігор, сини Віталій та Владислав, дуже задоволені, що вдома є медсестра, яка вирішить всі їхні проблеми зі здоров’ям – і тиск виміряє, і укол зробить, і крапельницю поставить.

Медична справа – не просто професія, а життя, яке проходить у постійній турботі про хворих, на передовій у боротьбі з хворобами, а особливо нині, під час пандемії коронавірусу, коли наше життя перевернулося з ніг на голову. Змінилися і умови праці наших медсестричок. Як зізнаються мої співрозмовниці, страшно було на початку.

Особливо, коли поступив перший хворий. Це був сильний страх. Але потім другий, третій, п’ятий…і звикли. На початку більше остерігалися, згодом трохи «попустило». Звичайно, із страхом, ризиком йдуть жінки на роботу. Адже вдома – рідні, яких не хочеться наражати на небезпеку. Але вони знають, що мусять виконувати роботу, допомагати іншим. Є чіткий план, розроблені алгоритми, як діяти. Тож сумлінно виконують всі процедури, адже кожна з них усвідомлює, що від персональної відповідності залежить здоров’я колег, їхніх рідних, усіх, хто з ними поруч.

Обов’язково використовують засоби індивідуального захисту – без того не можна. На роботі ходять в захисних костюмах, масках… Звісно, працювати у костюмах непросто, дихати важко, у декількох парах рукавичок складно виконувати маніпуляції. Проте, до всього можна звикнути і пристосуватися. Тож поспішають Антоніна Борщ, Наталія Чиж та Валентина Гамадик у своє відділення, запалені щиросердною метою – полегшити страждання, вилікувати, врятувати життя хворого.

12 травня відзначено Між­народний день медичної сестри. Тож вітаємо вас, медсестри Варвинщини, з таким гарним святом, яке відзначається в прекрасний травневий день, коли земля вкривається духмяними квітами, вмивається весняними росами, зігрівається теплим сонячним промінням. Ваші дбайливі руки дарують людям радість життя, вселяють віру у зцілення. Бажаємо всім медичним сестрам гідної, більш високої оцінки важкої і потрібної праці на державному рівні, щирої подяки та любові від пацієнтів. І нехай клятва Гіппократа ніколи не буде обтяжливим обов’язком, а лише приємною місією. Зі святом вас! Щастя вам і добра!

Наталія ПАЛЯНИЦЯ, фото автора