Зі сходу селища

Ніби „бенефіс”… Визнаючи організаторський та інші таланти „бенефіціанта”, знімаю капелюха

Сприйняття однієї і тієї ж події різними людьми зазвичай різниться. Ось так і з цьогорічного сходу мешканців райцентру, який відбувся минулої суботи, подам, можливо, у чомусь оригінальний погляд. Проте чутлива журналістська натура не може поминути увагою не тільки зміст почутого, а й, як мовиться, навколишній антураж. А його не бракувало на цьому зібранні, що вибилося із розряду пересічних сходів і пройшло, як то кажуть, на високому організаційному рівні.

Не зважаючи на морози, а відтак – і прохолоду в залі РБК, на диво людно було тут того дня. Певно, інтриги зібранню додали непрості стосунки „голова селища vs. окремі депутати”, що склалися з початку роботи каденції, і анонсована на попередній сесії очільницею громади її заява про складання повноважень, котру хотіла винести саме на суд громади на сході. Отож у залі праворуч і ближче до сцени розмістилася переважно група підтримки Валентини Саверської-Лихошви – навскидку численніша, активніша і голосніша, ліворуч і ближче до другого виходу – здебільшого ті, хто, м`яко кажучи, мають критичний погляд на стан справ у селищі.

Немало прийшло і тих варвинців, кого долучитися до громадського життя змусили негаразди, приміром, зі станом багатоквартирного житла і комунікацій чи доріг та вуличного освітлення. А надто – звістка про те, що нове сміттєзвалище Варви (в майбутньому й всієї громади Варвинщини), селищна рада „мостить” у глиняний кар`єр біля „Мостища” – урочища між варвинською і гнідинцівською околицями.

У президії зібрання місця зайняли голова селища, її заступник Сергій Бейкун, директор КП „Господар” Сергій Садовий та депутат обласної ради від ВО „Батьківщина” Дмитро Даценко, адже мера Варви було обрано саме від цієї політичної сили. Очільники райдержадміністрації і районної ради Любов Доля і Петро Бакуменко залишилися у залі разом з варвинцями. Коли зібрання вже розпочалося, до зали зайшла група чоловіків у козацьких одностроях, тож вони не залишилися поза увагою учасників сходу.

І хоч Валентина Василівна традиційно закликала проголосувати за своєрідні правила коректного спілкування на сході, проте, гадаю, потреби у цьому вже не було. Якщо хтось би за звичкою захотів голосно чи не добираючи висловів „подискутувати”, мабуть, стало б соромно перед гостями.

Початок заходу організатори зробили урочистим. Під святкові фанфари і оплески земляків почесні грамоти за розбудову громади голова селища вручила активістам – головам вуличкомів С.В. Кисіль, К.Ф. Пшеничній, представникам ветеранських організацій – М.М. Качаєвій, Т.М. Єфременко, творчих колективів – О.О. Світус (хор ГПЗ), К.І. Держиловій (ансамбль „Надвечір`я”), І.І. Кисілю („Варвинські соловейки”), а також анонсувала виступ варвинських аматорів у загальноукраїнському телеефірі.

Звіт за «п`ятирічку» і розвінчання чуток

Очільниця громади селища, нещодавно обрана на другий термін, вважала за доцільне позвітувати перед земляками за період 2011-2015 років. Одразу зауважила, що навіть у ті роки, коли селище не мало значних коштів на розвиток, однак чимало зроблено зусиллями членів громади і благодійників.
Рік 2011-й, бюджет „проїдання”. Проте розпочато розбудову територіальної громади: створено орган самоорганізації населення, вуличні комітети, прийнято Правила благоустрою, які сприяли Варві здобути статус одного з найчистіших райцентрів області, нагадала звітуюча. Того року тверде покриття поновлено по вул. Володимирська і 40 років Перемоги, виготовлено ПКД на І чергу масштабної реконструкції водогонів, розпочато виготовлення Генплану забудови селища (наразі його виготовлено лише у Прилуках і Варві), встановлено автозупинки, сміттєві контейнери й урни, двозонні лічильники для вуличного освітлення, котре прийшло і в новий мікрорайон „Аеродромний” тощо.

Тоді за благодійні кошти було встановлено й перший пам`ятний знак – учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС. Хоч, як зазначила Валентина Василівна, чує репліки на кшталт: „Понакладала каміння”, однак увічнення пам`яті видатних земляків вона, гуманітарій за фахом, вважає справою потрібною в усі часи, і в скрутні також. Бюджетним коштом зведено лише пам`ятник О. Бодянському (28 тис. грн.), всі решта культурних прожектів – благодійницькі, підкреслила вона.
Хоч чує немало нарікань, мовляв, і за бюджетні, і за спонсорські кошти людям наразі потрібні практичніші речі – дороги, вода, світло, однак подальшого встановлення пам`ятних знаків вперто не зрікається. Так, поділилася із учасниками сходу новиною, що хтось із варвинських підприємців збирається допомогти або у побудові на місці звергнутого Ілліча „стилізованого бастіону” – годинник триматиме масивна вежа, або теж у ареалі центральної площі з`явиться пам`ятний знак Т.Г. Шевченку – на ініціативу райцентрівських шкіл. Ну що тут скажеш? Воістину: „Караюсь, мучуся… але не каюся!..”

На 2011-й припадає і започаткування потрібної варвинцям справи – вивезення сміття із приватного сектору: спочатку силами „дружбян”, далі – послуга КП. Цій новації немало пораділи ті, хто не мають змоги самостійно вивозити сміття, та й у ярах і на узбіччях стихійних смітників відчутно поменшало. Щоправда, голова на сході довела людям прикру новину: з 18 лютого ц.р. надання послуги, яка є збитковою для КП, припиняється, як пояснила, внаслідок неможливості затвердити новий тариф. За кількома спробами каменем спотикання залишаються норми об`ємів сміття, „спродукованого” на одного жителя. Думки науковців з комунальниками і громадських активістів у цьому розходяться. Відтак немає нового тарифу – небуде й послуги. Селище планує оголосити конкурс на подальше виконання таких робіт, у якому можуть брати участь і „приватники”, і комунальні підприємства, зазначила голова. Але, схоже, справа то не швидка.

2012-й рік – коштів також обмаль. Але встановлено частотний перетворювач на свердловині по вул. Садова і шафну установку на території колишнього хлібзаводу для покращення водо- і газопостачання, придбано сміттєвоз, бульдозер, екскаватор, проведено кап­ремонт Вишневої і Української та даху двоповерхівки №53 по вул. Шевченка, „Господар” встановив запірну арматуру на водогонах і люки на колодязі, відновлено вуличне освітлення по вул.900-річчя Варви…

2013-й. Кошти: око бачить, а зуб майже не йме. Бюджет селища становив 10 млн. грн., але проплати просувалися з потугами. Силами ентузіастів облаштовано зони відпочинку у „Сосні” і на І дамбі, гімнастичний майданчик на стадіоні, коштом соціальної угоди з агровиробником розпочато будівництво майданчика для урочистостей у „Казковому містечку”, придбано дитячий майданчик і гойдалки. Виконано капремонт даху будинку № 38 по вул. Миру… Саме того року селищна рада виборола у обласному конкурсі І місце і винагороду 120 тис. грн, які витрачено на благоустрій. Наступний рік теж позначився дипломом ІІ ступеню у конкурсі Мінрегіонбуду і Ради Європи „Кращі практики місцевого самоврядування”, проте, на жаль, без „преміальних”. Як зауважила голова, селище бере участь у всіх можливих конкурсах і проектах з метою залучення додаткових коштів на розвиток Варви.

2014-й. Більше півроку проплачувалися лише захищені статті – зарплата, податки і незначне тощо, тож бюджет „акумулювався”, зазначила Валентина Василівна. Відтак на благоустрій Варви витрачено майже мільйон, проведено капремонт ще одного багатоквартирного будинку (№28), ремонт приміщень гуртожитку, обох ДНЗ (заміна вікон і дверей), вторинного відстійника на очисних, для КП придбано підіймач, вакуумне авто, частотний перетворювач на свердловину по Ломоносова, проведено поточні ремонти низки вулиць, зокрема, Коцюбинського, частково кап­ремонт Ярославської, виготовлено ПКД на ремонт даху „шестиповерхівки” (Миру, 16), робилися спроби залучити фінансування на будівництво тут шатрового даху…
Між іншим, як можна було зрозуміти із доповіді, надалі звести дах буде ще проблематичніше, адже з 1 липня цього року утримання таких будинків ляже на плечі ОСББ або самих мешканців.

Рік 2015-й – зі слів голови, був найкращим у фінансовому плані. Залишки попереднього року – 6 млн., всього ж селище мало біля 14-ти. Здобутки року, названі звітуючою: виготовлено проектно-кошторисну документацію на перенесення сміттєзвалища, виконано поточний ремонт тротуарів по вул. Шевченка і Миру, вулиць Ярославська, Бодянських, Космонавтів (плюс частина тротуару), Нова, м-ну „Нафтовик”, а от Щорса – капремонт, обладнано зону відпочинку в „узвозі” Зарічної, відремонтовано газони на площі, прочищено зливну каналізацію по вул. Шевченка, здійснено ремонт кількох об`єктів укриття, відлов і стерилізацію безпритульних собак…

Ключові проблеми на найближчу перспективу голова визначила так: слід продовжувати реконструкцію водомереж, відремонтувати тротуари, звести ще одну КНС (по вул. Шевченка), придбати „частотник” на свердловину по Космонавтів, капітально відремонтувати водяну свердловину або пробити нову у м-ні „Шовковиця”, продовжити ремонт вулиць і відновлення вуличного освітлення, перенести проблемну ЛЕП у житловій забудові і тощо, тощо, тощо. Натомість бюджет-2016 такий: власні надходження – близько 4 млн., залишки попереднього року – трохи більше 1 млн., трансферт на садки із районного бюджету – 3,5, а їх витрати потребують ще півтора мільйона. Тож наразі на шальках терезів селищна рада виважує оптимізацію ДНЗ і „бюджет розвитку” селища.

Валентина Саверська-Лихошва, знову ж таки, мабуть, у світлі останніх перипетій у раді, вважала за потрібне у звіті спростувати чутки, поширювані про неї. Зокрема, тим, хто пліткує про придбані міфічні будинки і квартири, земельні ділянки, запропонувала у відкритих реєстрах перевірити інформацію і про неї, і про її близьких. Родину ж має нечисельну – чоловік і донька.

„Завдяки” окремим мешканцям, говорила очільниця громади, торік мусила брати участь у трьох засіданнях місцевого суду і трьох – обласного Апеляційного з приводу її заробітної плати, щодо оскарження діяльності – більше двох десятків позовів (по 2-3 засідання на кожну справу). Із більше трьох сотень звернень, запитів тощо майже вісім десятків з-під пера двох авторів. Навела приклад: „Спиляли у мікрорайоні сухостій – на вечір запит, що б не робили – на вечір запит…” І додала, що за таких обставин, коли треба безкінечно відписуватися і відсуджуватися, робота будь-якого голови зведеться нанівець.

Заява – хвилинна слабкість

Оцінку зробленого, а його таки за ці роки немало, а надто – на тлі попередників чи затятих критиків, учасники сходу дали дружними й тривалими оплесками. А ще численними схвальними відгуками від голів вуличкомів, представника місцевого козацького куреня, інших варвинців, котрі один за одним брали слово. Валентина Василівна насамкінець звіту дякувала всім за підтримку, відважувала із-за трибуни поклони, поцілунки і запевнення, що має бажання і волю працювати на розвиток Варви – її батьківщини з діда-прадіда.

Заяву про складання повноважень, написану нещодавно у емоційному пориві, наразі вона відкликала і висловила переконання, що цю каденцію за підтримки варвинців стійко допрацює. А мова йшла всього лиш про 2017-й рік.

Горе-сміттярня. «Пас» Гнідинцям і РДА
Мій окремий „респект” звітуючій за запропонований спосіб, у який селищна рада може „виплутатися” із конфліктної ситуації довкола місця під нове сміттє­звалище. Віддаючи належне цій таки дійсно видатній жінці за все зроблене у попередні роки, на жаль, цього разу, картузика скидаю не за вирішення проблеми, яка сколихнула стількох варвинців, а, як мовиться, за винахідливість у будь-якій ситуації, навіть своєрідну креативність.
Оскільки сміттярні в глиняному кар`єрі люди активно противляться, голова селища пропонує тепер Гнідинцівській сільраді чи райдержадміністрації, або й просто невдоволеним мешканцям звернутися до обласних держадміністрації і земельного управління по нову ділянку, мовляв, селищу включати „задню” тепер незручно. Словом, помилку хай виправить тепер хтось. А селище у того „хтось” ділянку орендуватиме. Поки що ж Валентина Василівна великодушно оголошує „мораторій” до кінця року на завезення сміття у кар`єр…

Все б нічого, порадіти б протестувальникам, що крига скресла, коли б не пара „але…” По-перше, узаконити відкрите сміттєзвалище можна лише, як зазначила голова селища, до грудня 2016-го року. Далі закладати можна буде лише технологічніші, а відтак – витратніші у облаштуванні та обслуговуванні полігони ТПВ, де має бути техніка, підвід води і т. ін. Словом, на полігон без мільйонів зазіхати нічого. А чи багато шансів встигнути із простим звалищем за лічені місяці, знаючи, як зазвичай вирішуються земельні питання?

По-друге, уявний добродій із області не буде шукати ділянку, яка примирить всіх варвинців. Він хіба затвердить чи ні запропоноване. Отож, рік збіжить швидко і в сухому залишку матимемо лише „підготовлений” кар`єр і нікого винного. Мовляв, всі хотіли допомогти людям і не змогли.

Ось, як на мене, таким був „пас” проблеми від Варви до Гнідинець. Хоча в цій ситуації було б ліпше самостійно поправити власне реноме, та ще й з властивою очільниці громади настирливістю. Стверджувати, що то була спроба зберегти „гарну міну при поганій грі” чи дійсно знайти прийнятний для всіх вихід, не беруся. Проте питання нового звалища у селищі – із категорії тих, достойним чи недостойним вирішенням яких саме і входять в історію, в людський спомин.

Хоч Валентина Саверська-Лихошва і висловила пропозицію на випередження малоприємного обговорення з цього приводу, однак від імені жителів рудянської околиці депутат попереднього скликання В. Гречанівська запропонувала ухвалити зборами рішення про пошук іншого місця під звалище. Матиме воно якусь юридичну силу чи ні, а голова селища на власні очі подивилася на ліс рук за нього. Здоровий глузд має підказати, що не маючи міцної депутатської підтримки, треба особливо трепетно зберігати довіру людей.

До обговорення такої дражливої теми мусила долучитися голова райдерж­адміністрації Любов Доля, котра в силу посади і характеру, власне, зазвичай і „зачищає” там, де хтось напартачив. Вона запропонувала створити комісію за участю всіх охочих, тих, хто добре орієнтується на території району, і все ж таки шукати вдаліше місце. А для небайдужих варвинців подальше завдання – не втрачати пильності під дією заколисуючого слова „мораторій”.

Звітує «Господар»

Звіт голови був змістовним і повсякчас торкався й діяльності КП – єдиного суб`єкта господарювання у підпорядкуванні ради. Проте керівнику підприємства теж було що сказати варвинцям. Послуг з водопостачання, водовідведення, утримання будинків і ін. торік надано на більше ніж 4,2 млн. грн, сплачено більше 1,3 млн. грн. податків. Виконано низку потрібних ремонтних робіт на водогонах і очисних спорудах, каналізаційних об`єктах, комунікаціях у багатоповерхівках.

Сергій Садовий запевнив, що жодне звернення споживачів, чи то у будень, чи у вихідний, без уваги не залишено, але підкреслив, що все це неспокійне господарство нині вкрай зношене і потребує дедалі більше праці і вкладень.

На нарікання на недостатній тиск у водогонах підкреслив, що всі свердловини працюють на повну потужність, однак під час їх забудови розрахунок вівся на меншу кількість споживачів. Проблемною теж визнав свердловину у „Шовковиці”, де минулого сезону згоріло кілька насосів, і без капремонту прогноз на її роботу не обнадійливий. Плачевним назвав стан покрівель окремих багатоповерхівок (торік відремонтовано 1600 м.кв.), потребує зусиль відновлення освітлення тощо.

Запитання, репліки,  окремі думки

А вони на третій годині зборів були строкатими і не завжди конструктивними. Приміром, один виступаючий розпочав із нарікань на стан житла, а завершив тим, що запитав, хто , мовляв, придумав поміж видатних варвинців на алеї Слави розмістити портрет свинарки (йшлося, схоже, про Героя Соцпраці, покійну журавчанку Г. І. Федорчатенко). Обурені таким безкультур`ям земляки „освистали” промовця.

Не відчули схвалення більшості у залі і звичні опоненти селищного голови – депутати селищної ради В. Остапець, Д. Павленко, С.Кабалик. Хоч перші два вважали за потрібне визнати, що зроблено керівництвом селища в останні роки немало, проте вкотре висловили й низку критичних зауважень: у доповіді голови бракувало аналізу виконання пропозицій минулого сходу; слід провести громадські слухання з питань якості компослуг у селищі та круглі столи щодо проблем існування ДНЗ; жителям – активніше відвідувати сесії і т. д.

Найвідчайдушніше прозвучало запитання: де поділися зекономлені бюджетні мільйони і „відсотки” на них. Зачувши його, кожен, хто у своєму житті мав хоч опосередкований стосунок до бюджету, лише всміхнувся.
Як на мене, показовим був виступ голови одного з вуличкомів селища. Висловивши думку багатьох, жінка нагадала новобранцям депутатського кор­пусу, що виборці, делегуючи у раду депутатів, ждуть не „законотворчості” і чвар, а практичних речей, повсякденної злагодженої роботи і допомоги. Отож, зважаючи на таке несприйняття, виступи селищних депутатів цього разу втратили свій звичний кураж…

Коли висловилися всі охочі, підвела риску зібрання Любов Доля, зазначивши, що працювати нині всім нелегко, чи то у селі або селищі, чи у районі. Проте всі заклади бюджетної сфери Варвинщини функціонують без скорочень і боргів, спільними зусиллями району і територіальних громад зроблено немало доброго, як от приміром нарешті придбано новий рентгенапарат, дофінансовується харчування і підвіз школярів тощо. Щодо фінансування окремих сільських громад, які потребують допомоги, вона висловилася так: торік були такі села, де власного бюджету вистачало хіба на місяць-два, проте район не залишав нікого сам на сам із проблемами. Тож вкотре закликала всіх не ділитися на „ваше – наше”, а вчитися виживати спільно.

Реалії, дійсно, вимальовуються такі: не навчимося самі, невдовзі децентралізація навчить.

Є.Зима