ЗА САМОВРЯДНИМ ДОСВІДОМ – ДО ПОЛЬЩІ

Із перших вуст

Варвинець О. Філоненко на центральній площі м. Пщіна

Сьогодні тема децентралізації не сходить з порядку денного. Кожен день цей процес набирає нових обертів. Адже і у нашій країні настав час змінювати стару адміністративно-територіальну систему, яка не виправдала себе. І треба вчитися новому у наших сусідів, що пройшли цей шлях й успішно створили держави, котрі розвиваються. Серед таких – Польща, наш найближчий сусід і союзник.

У червні ц.р. делегація чернігівських управлінців перебувала з гостьовим візитом у Польщі. Побувати там та ознайомитися з процесом реформування органів місцевого самоврядування вдалося і нашому земляку, керівнику апарату РДА Олександру Філоненку. Своїми враженнями від побаченого він охоче ділиться з читачами нашої газети.

– Олександре Івановичу, хто організував поїздку і як формувалася група?
– Щороку у нас відбуваються навчання в центрі підвищення кваліфікації в Чернігові. І ми багато разів зверталися до керівника центру з проханням організувати нам навчальну поїздку за кордон. І нарешті це сталося.

До складу делегації входили керівники апаратів РДА і люди, які займаються організаційними питаннями у об’єднаних громадах Чернігівщини. Всього на навчання за кордон поїхало 17 чоловік. Були ми там п’ять днів.

Поїздку організували за підтримки польської сторони, представництва польсько-американського фонду «Сво­бода», який очолює Мирослав Скурка. Програма називається Study Tours to Poland («Навчальні візити до Польщі»). Вони взяли на себе всі витрати в Польщі – проживання, харчування і переїзди по їх території. Дорогу до Польщі ми оплачували власним коштом. Темою ж навчання була реформа місцевого самоврядування та спів­праця влади і громади.

Кожен делегат, за давнім українським звичаєм, брав із собою подарунки для поляків. Мені в цьому плані допомогла відома в нашому районі майстриня з декоративного мистецтва С.І. Шведюк, яка люб’язно спорядила мене своїми виробами. І тепер часточка Варвинщини також знаходиться в Сілезькому воєводстві і кількох польських гмінах, за що я дуже вдячний Світлані Іванівні.

– В яких містах Польщі побувала Ваша група?

– Під час візиту до Польщі ми перебували в регіоні Сілезія (2 млн населення), це як наш Донбас. За радянських часів це був шахтарський регіон, там було понад 60 діючих шахт. І нам показали як поляки на основі цього шахтарського регіону зробили реформу: нерентабельні шахти вони позакривали і оці 20 років займалися працевлаштуванням населення, щоб дати можливість людям себе реалізувати. Практично їм це вдалося, бо рівень безробіття там досить низький, порівнюючи з тим часом, коли починалася реформа.

Аналізуючи процес реформування, самі поляки констатують, що коли в країні тільки стартувала децентралізація, вистачало у них і її прихильників, і противників.

Але результат, як показує практика, не забарився, бо з економічно слабкої і територіально подрібненої країни Польща вийшла новою і справді європейською державою. Хоча було і болісно, і в окремих випадках навіть складно, оскільки й школи оптимізували, й лікарні, й інші заклади соцсфери. Приймалися непопулярні рішення, але саме таким чином сільські гміни були укрупнені, натомість сформовані спроможні територіальні громади.

За останні роки на розвиток Сілезії залучено 8,3 млрд злотих. Відкрито багато приватних підприємств, заводів. Наприклад, в Сілезії збудований великий завод німецького консерна «Опель». І регіон розвивається дуже швидкими темпами.

Сілезія нині один із кращих економічно розвинених регіонів. Навіть самі поляки це визнають. Ну, а основою всього цього була, звичайно, як нам розповідали поляки, саме реформа місцевого самоврядування. Те, що намагається сьогодні зробити і Україна.

У цілому, у рамках навчального візиту до Польщі наша делегація мала змогу відвідати декілька міських, місько-сільських та сільських адміністрацій – по-польськи гмін, що розташовані в Сілезії – у місько-сільській гміні Тошек, місті Глівіце, яке має статус громади, відвідали м. Котуліні, ознайомилися з роботою воєводства Катовіце.

– Як же нині у Польщі організовано адміністративно-територіальний устрій?

– В Польщі на сьогоднішній день 2490 гмін – 65 міст на правах повіту, 300 міст та 350 сільсько-міських гмін і 1600 сільських гмін.

Поляки вважають, що це одна з найбільш успішних реформ, яку вони провели. Самі кроки по проведенню реформи проходили у Польщі ще в сімдесятих роках. Саме за радянських часів вони почали вже передавати повноваження органам місцевого самоврядування. Фактично тоді у них почали створюватися гміни (громади). Територіальну реформу Польща пережила у 90-х роках, коли з 49 воєводств залишилося лише 16. Таким чином у Польщі нині є чітка система місцевого самоврядування – це гміна (найнижчий рівень), повіт (район), воєводство (область, регіон). Фактично кожен із цих органів влади є повністю самостійним. Тобто керівник повіту не керує головою гміни, воєводство ніяким чином не впливає на повіт чи гміну. Це означає, що воєвода не вирішує, що будувати сільській гміні – школи, дороги, фапи чи щось інше, все вирішує місцева влада. І от поляки говорять, що вони хотіли збудувати систему загальної відповідальності, щоб громада відповідала за рівень свого життя.

Велику роль у цьому відіграла підтримка Євросоюзу. До цього часу поляки отримують значні кошти від ЄС під цю реформу. Майже усі проекти у поляків пов’язані з покращенням інфраструктури: велодоріжки, дитячі майданчики, ремонти прибудинкових територій, клумби, озеленення тощо. Велику увагу приділяють модернізації будинків соціальних сфер.

Діяльність органів місцевого самоврядування з точки зору законності перевіряється воєводством, чи відповідають рішення, прийняті гміною, нормативній законодавчій базі. А у фінансових питаннях – регіональна рахункова палата раз на п’ять років здійснює перевірку чи відповідають вони нормам національного фінансового законодавства.

Голова гміни та депутати обираються всіма мешканцями виключно на виборах. А на будь-яку з посад гміни проводиться конкурс, на якому спеціальна комісія аналізує анкети кандидатів, проводить співбесіду з кожним із них.

Гміна є базовою одиницею польського міського самоврядування. Сама гміна у Польщі є трьох видів – сільська, яка об’єднує суто сільську територію, місько-сільська, коли навколо міста об’єднуються села, і міська.

Ефективна гміна – 12-15 тис.чол. На сьогодні іде тенденція, щоб збільшити чисельність їх населення. Тобто гміна зацікавлена в тому, щоб більше людей проживало на її території. І от фактично нині у польському селі збудована така інфраструктура, що люди навіть переїжджають з міст у села.

– Як функціонують ґміни в Польщі і які їх основні завдання?

– Гміна виконує  всі завдання місцевого самоврядування, не передбачені для інших владних структур. Тобто, по суті, гміна виконує все, що не входить в обов’язки повітів і воєводств.

Основним завданням і метою гміни є задоволення потреб самоврядної громади. На гміну покладене планування і розвиток, просторове планування (генеральні плани забудови), охорона навколишнього середовища, транспорт, місцеві дороги, житлово-комунальне господарство, освіта первинного рівня, соціальна допомога, утримання закладів культури, медицини. Бюджет гміни складається з майже 40% ПДФО, податка з юридичних осіб – 6,7%, доходів від нерухомості, сільськогосподарської діяльності, лісогосподарства, податку на спадщину, прибутку від торгівлі і 5% від держави за виконання делегованих повноважень.

Повітова влада в основному займається дорогами між повітами, будівництвом, освітою та медициною вторинного рівня, зайнятістю населення, допомогою сім’ям, утриманням закладів культури і муніципальною поліцією. Доходи повіту – 10% від ПДФО, 1,4% – податок з юридичних осіб і 5% від держави на виконання делегованих повноважень.

Завдання воєводства – регіональний розвиток, великі автошляхи, автобани, залізниця, регіональні заклади культури, третинна медична допомога, соціальна допомога. Бюджет воєводств складається з 1,6% ПДФО, майже 16% податку з юридичних осіб і 5% від держави на виконання делегованих повноважень.

Польські колеги наголошували – система регінальної влади збудована так, що немає жодної підпорядкованості, не існує вертикалі ні формальної, ні фактичної між органами місцевого самоврядування гмін, повіту та воєводства. Всі мають чітко окреслені сфери компетентності, які не перетинаються. Причому найбільше повноважень та, відповідно, ресурсів, концентрується на рівні гміни.

– Що цікавого побачили у Польщі, що із побаченого хотіли б зробити у нас?

– Польща від нас пішла вже дуже далеко. На жаль, ми ще на початку цього шляху.

Мене вразило наскільки у поляків все продумано, модернізовано і сплановано. От у місті Глівіце, яке має статус громади, ми відвідали центр очистки води. Ця структура повністю модернізована, автоматизована, мінімум персоналу, більшість процесів контролюється комп’ютерами. По всій території міста розміщені датчики, які передають в центр стан водомережі, тиск подачі води. Тобто, якщо десь виникають якісь неполадки, це відразу побачать в центрі. І якщо комунальники роблять якісь ремонтні роботи, то роблять повністю усе – риють, міняють труби, лагодять мережу, заривають і навіть кладуть на місце асфальт. І у них це прибуткова організація, хоча й комунальна, яка отримує 6-7 млн злотих доходу на рік.

До речі, цікавилися ми у поляків і цінами на «комуналку». Вода для населення коштує 4 злотих за куб і 6 за водовідведення (1 злотий дорівнює 7 грн. – прим.авт.). Тариф економічно обґрунтований, говорять поляки. В середньому за місяць на комунальні платежі польська сім’я витрачає 2 тис. злотих.

Ще мені сподобалась робота поліцейських. Вони там не вештаються по дорогах, не їздять туди-сюди. У місті встановлено систему відеонагляду. В дільниці чергують кілька поліцейських, а перед ними на моніторах усе місто, як на долоні. Так само працює і система транспорту: на автобусах стоять маячки, і диспетчер бачить, де знаходиться автобус, чи не збився з графіку руху.

Під час візиту до Польщі ми відвідали також центр рятівництва (МНС) та добровільну пожежну дружину. Про роль першої відомо добре, а от остання здивувала. Вона існує на волонтерських засадах. Тобто майно – комунальне, а праця – добровільна та неоплачувана.

А от у Котуліні староста громади за спеціальністю інженер-теплотехнік і він більше уваги приділяє питанням модернізації систем опалення і енерго­збереження. Тобто вони дають кредити з місцевого бюджету власникам домогосподарств для встановлення сонячних батарей. У цьому році 80 сімей цієї гміни отримали такі кредити і встановили на своїх дахах сонячні батареї. Цієї електроенергії їм вистачає для власного господарства, а її надлишок продають державі.

Ще мені сподобалося, що на базі однієї з шахт поляки зробили музей, і тепер водять екскурсії і заробляють гроші.

– Це Ваша перша поїздка за кордон? Які Ваші враження?

– Так, це моя перша поїздка за кордон. І мене там все вразило: шикарна інфраструктура, транспорт ходить за графіком, усюди чистота і порядок. Вражає, як поєднується архітектура. Але перше, що впадає у вічі, коли потрапляєш до Польщі – так це по-справжньому якісні європейські дороги, чисті узбіччя й загальна облаштованість. І то не дивно, оскільки Польща, на відміну від України, – розвинена європейська держава, член ЄС. Сподіваюся, що і у нас колись так буде.

– Так. Будемо сподіватися, що децентралізація влади принесе такі ж позитивні результати і в Україні. Дякуємо Вам за цікаву розповідь.

Розмову записала Н. ПАЛЯНИЦЯ, фото з архіву О.ФІЛОНЕНКА