У територіальних громадах

„А де ж це наші депутати, яких ми

делегували у раду?..”

Хоч схід Варви і скликався на неробочий суботній день, і навіть опісля базару, широко анонсувався у місцевих ЗМІ, однак явку на наш „восьмитисячник” показав, даруйте за тавтологію, теж показову – півсотні присутніх у залі. Причому добру частину „забезпечила” селищна рада із числа своїх службовців і працівників КП, інша частина – звиклі до дисципліни службовці районного рівня, і лише одиниці – мешканці селища, що прийшли не „з обов`язку служби”. Депутатів селища у залі теж, здається, можна було злічити на пальцях однієї руки.

Щодо байдужості людей до таких заходів у селах і селищі – думки існують різні. Хтось говорить: а толку з того, інший мовчить, доки „хата скраю”. А один з колишніх очільників сільського самоврядування щодо низької активності своїх „прихожан” взагалі жартував так: значить, рада працює…

Попри малочисельне представництво у залі, вирішили пожаліти один одного і схід не переносити, адже на наступні рази може статися так, що і вірних обов`язку поменшає.

З приводу млявої явки очільниця громади Валентина Саверська-Лихошва не жартувала. Навпаки відчувалася образа в голосі, коли їй одразу зі старту сходу варвинець Микола Пух запропонував скоротити час на власне звітування і перейти до запитань із зали. Відповіла так: наша команда працювала, не покладаючи рук, і нам є про що розповісти тим, хто ходить на зібрання не тільки для того, аби огульно критикувати.

З часу своєї першої каденції – ще 2010-й рік, метою діяльності ради вважає перетворення Варви на європейське містечко, хоч щодо цього немало хто із земляків й іронізує. За цей період тільки 2015-ий рік позначився бюджетом розвитку (поточні ремонти вулиць селища, капітальний – колишньої вул. Щорса, реконструкція водогонів тощо), всі інші ж мали бюджети проїдання, говорила голова. Тому й прагне залучати громадськість і підприємства-благодійників до підтримання порядку у селищі, а відтак із трибуни сходу дякувала всім, хто відгукується.

Звучало: минулорічний бюджет селища складав 11,4 млн. грн, з яких на утримання ради витрачено 1,3 млн., видатки на ЖКГ – 1,4, на два ДНЗ – 5,8 (з них 3,5 – субвенція з райбюджету). Селищне дофінансування садків на 1,6 млн. грн. очільниця Варви в унісон колегам-депутатам називає головною причиною того, що торік нічого значимого у соціально-економічному розвитку селища ними так і не зроблено. Якою буде доля минулорічних бюджетних залишків, у звіті звучало згодом: 1,2 млн. грн планують на реконструкцію водомережі від автостанції до вул. Космонавтів.

Цьогоріч до селищної скарбниці очікується близько 12 млн., з них близько 5-ти – освітня субвенція з райбюджету на садки. Як зазначила В.Саверська-Лихошва, для ДНЗ бракує 2,5 млн.

Та все ж, і позвітувати на сході було чим. Із поточних „прожектів” минулого року названо „латковий” ремонт 13-ти вулиць, відновлено тротуари по вул. Пилипенка і Шевченка, змонтовано зовнішнє освітлення на восьми вулицях селища, проводилася заміна лампочок на „економки” – для вуличного освітлення і в приміщеннях ДНЗ, встановлено за благодійний кошт три дитячі майданчики і облаштовано зону відпочинку на І-ій дамбі, придбано роторну косарку для обкошування узбіч, виготовлено десять сміттєвих контейнерів, а цьогоріч придбано ще сім – для роздільного збирання сміття. Поновлено бетонні конструкції у „Казковому містечку”, в`їзний знак на прилуцькому шляху, встановлено сходи у „Сухий яр” тощо. Загін благоустрою із семи (!, бо мало) осіб обслуговував 10 (!, бо таки ж багато) центральних вулиць і зони відпочинку. Витрати на його утримання зросли майже вдвічі – не було б такої „радості”, аби не зросла „мінімалка”.

Виготовлено документацію на багатоповерхівки, на земельні ділянки для учасників АТО, на пасовища, генплан ринку, котрий планують на передачу в оренду за конкурсом. Проведено паспортизацію об`єктів благоустрою, говорила доповідачка, і тепер ми чітко знаємо, скільки білимо дерев, бордюрів, косимо трави. Навіть поривалася зачитати білене-скошене у кількісних показниках – метри, години, кілограми й літри тощо.

Але чітко знаємо і те, що, попри сподівання активістів виконкому і ради на економію коштів на благоустрої, і торік, після великого селищного „переобліку” стовпів, і позаторік – без нього, на ці цілі витрачено майже по 900 тис. гривень. Із рацпропозицій сучасної ради – «виведення» посади інспектора з благоустрою і введення натомість спеціаліста, от тільки у „плюс” це теж зарахувати, чи у „мінус” – із тональності доповіді було не зрозуміло. Також за наполягання депутатів триває інвентаризація водомереж – все шукають плями на комунальному сонці.

Щоправда, очільниця ради, котра ще до минулорічного сходу, на піку конфлікту з депутатами-активістами мало не писала заяву на складання повноважень, нині гречно дякувала їм за роботу – у комісіях, над програмами і т.д. Словом, означення „ми і наша команда” за рік обопільного напруження набуло нового змісту.

Звіт щодо здійсненого поєднався з перспективою, добре б, аби теж здійсненною. Коштом селищного бюджету (150 тис. грн.) виготовляється ПКД для реконструкції вуличного освітлення, яку селище сподівається зробити грантовими коштами, втім, як і реконструкцію очисних споруд (треба 4 млн.). А от будівництво КНС (понад півмільйона) для двоповерхівок біля бібліотеки, де немає централізованої каналізації, заплановано з обласного бюджету. До державних програм фінансування мітить селище і з утепленням приміщення та реконструкцією даху ДНЗ „Казка”.

З допомогою мешканців, звітувала очільниця ради, виготовлено ПКД на капремонт вул. Трудова і Сонячна. От тільки застосування ні першій, ні другій наразі немає, як і тим, що виготовлялися „у шухлядку” у попередні роки. І не тільки за браком коштів – що цілком зрозуміло, а й за відсутності депутатської підтримки – документацію на Сонячну навіть не „узаконили” голосуванням.

Хоч голова делікатно зазначила: „за браком коштів”, але знову ні коштів, ні згоди селищні активісти не дали й на обмеження руху великоваговиків через аварійний „підгорянський” міст. Не чекаючи коштів на ремонт, мешканці вул. Дарвіна і Соколовського організувалися на упорядкування своїх доріг.

Напрочуд дипломатично звучала й наступна інформація: „Ситуація із сміттєзвалищем залишається попередньою. Селищна рада намагається утримувати нинішнє місце видалення відходів в належному стані. Маємо намір, бо іншого виходу немає, впорядкувати старе сміттєзвалище, а коли буде створено об`єднану територіальну громаду, тоді будемо займатися створенням полігону твердих побутових відходів, так як з грудня 2016 року такого поняття як звалище вже не існує.”

Де ж саме буде розміщено нового смердючого „сусіда” – цю дражливу тему голова громади у доповіді спробувала оминути. Але і до Сонячної, і до планів на „Мостище” довелося повертатися у подальшому обговоренні. Бо хоч виборців у залі було і мало, однак окремі виявилися в „тільниках”.

Так, Ірина Коломієць, депутат районної ради від округу, що межує із гнідинцівською околицею, нагадала очільниці селища про занепокоєння людей намірами мерії розмістити нове сміттєзвалище у кар`єрі урочища „Мостище” (в наявності і документація на земельну ділянку).

Торік під тиском громадськості на той намір наклали мораторій, мусила констатувати голова, але він був протягом року і наразі вже весь вийшов. І продовжила: „Нині ми це питання не будемо піднімати, бо, щоб виготовити проект на полігон – складну інженерну конструкцію, треба до 500 тис. грн і 4-8 млн. – на саме будівництво.” Також зазначила: покищо нічого селище не робитиме, проблему доведеться вирішувати новій ОТГ, а діючого звалища при пильному догляді ще на кілька років вистачить. Чи врахують думку людей при закладенні нової сміттярні? Безперечно, так – сказала, не змигнувши оком Валентина Василівна, бо, певно, за себе. Але чи будуть обтяженими такими обіцянками можливі наступники, мабуть, – навіть не питання, бо й багатьом нинішнім селищним обранцям саме „Мостище” вельми до вподоби – возити близько, дороги будувати не треба, заглиблення у грунт є. Словом, буде економненько, хоч і вонюче.

Щоб озвучити своє наболіле, представник мікрорайону „Сад” (вул. Сонячна, Південна, Яблунева і ін.) Станіслав Бобир не побоявся і трибуни на сцені. Повів мову про освітлення цієї селищної новобудови, будівництва доріг. І так чемно попросив сприяння голови селища і депутатів у вирішенні цих питань, зокрема, вже б і ПКД, виготовлену за кошт мешканця „Саду” Олексія Луданого, пора б затвердити. Але з огляду на авторитетну статуру колишнього очільника місцевого райвідділу міліції і цілком розважливу мову, особисто мені, опісля більш ніж річного споглядання селищної „законотворчості” подумалося: для проходження рішень у мерській сесійній залі, мабуть, бракує таких людей – чи у якості виборця, чи у якості обранця, але аби поряд.

До речі, щодо нинішніх обраних Станіслав Володимирович висловився теж на диво влучно: „Хотілося б звернутися до депутатів, але, мабуть, сьогодні більшість з них взяли канікулярну відпустку, як у Верховній Раді. Бо, бачу, на сході селища їх мало, хоча люди, і я в тому числі, делегували своєму депутатові якісь повноваження і він має виступати від нашого імені…”

Відтак на сході голова публічно обіцяла такому представнику «Саду» знову винести багатостраждальну ПКД на розгляд вельмишановних.

У підбірці „Невирішені питання” і голова селища назвала вуличне освітлення мікрорайону „Сад”, перенесення проблемної ЛЕП у житловій забудові, випилювання дерев, уражених омелою, реконструкцію даху шестиповерхівки по Миру, „перенесення” звалища (?, аж цікаво, як таки його візьмуть і понесуть – прим. автора) тощо. Тільки щодо окремих підпунктів вона зважилася вказати термін виконання – 2017-ий рік. У планах на ц. р., окрім названого водогону, освітлення м-ну «Нафтовик», вул. І.Франка, поточний ремонт вулиць за депутатським переліком, запровадження роздільного збирання сміття.
До спільної праці над цим та іншим вона й закликала громаду, підкресливши, що у центрі діяльності самоврядного органу – людина, її проблеми і потреби. Із пропозицій із зали – фінансування селищем спортивних заходів, боротьба з омелою, контроль за цінами, спільне будівництво міжрайонного сміттєпереробного заводу тощо.

Також В.Саверська-Лихошва поінформувала присутніх того дня і щодо процесу утворення Варвинської ОТГ: зроблено третю спробу створити нову громаду, проведено слухання у селищі, голова поспілкувалася зі всіма сільрадами району, у Калиновиці і Леляках представники селища брали участь у громадських слуханнях. Окрім згаданих сіл, на єднання з Варвою, яка опісля грядущої перетурбації суттєво потягне на себе „ковдру” районного бюджету, так ніхто наразі й не згодився. Певно, діє острах: краще із ближчими сусідами втратить, аніж з Варвою – знайти.

Змістовними були й звіти директора КП „Господар” Сергія Садового та представника поліції Олексія Бойка. Так, керівник КП повідомив, що торік підприємством надано послуг майже на 5,2 млн. грн., прибутковим було лише водопостачання, решта компослуг – „у мінусі” через невідповідність тарифів економічним реаліям і постійне втручання ради у господарську діяльність підприємства, зарегульованість його роботи (за принципом: стій там – іди сюди, – прим. автора). Проте, не зважаючи на це, за рік збитковість КП вдалося суттєво зменшити, послуги надавалися вчасно, зарплата і податки сплачувалися, виконувалися необхідні ремонтні роботи, навіть на очисних спорудах та покрівель багатоповерхівок.

Головні ж проблеми підприємства – заборгованість населення за послуги, особливо, за утримання житла, та значне розкрадання споживачами води (несанкціоновані „врізки” без засобів обліку). Ось вони і є, ті міфічні „втрати”, котрі із завидною настирливістю шукають активісти ради і виконкому, зазначив С.Садовий.

Невтішні реалії роботи в нових умовах мусив констатувати і начальник сектору превенції відділення поліції. У селищі зареєстровано більше 1,1 тис. заяв, 143 факти втрапили до держреєстру досудових розслідувань, з яких по 56 – закрито провадження, 48 злочинів розкрито, 39 – залишаються в провадженні. Наразі зримий наслідок реформи поліції – значне скорочення штату – із колишніх семи дільничних нині на район аж… дві посади, одна з них – вакантна.

Ну що тут скажеш, втім як і щодо ходу інших реформ в державі: ламать – не будувати…

* * *

І насамкінець нотаток зі сходу Варви – ще дещиця риторичного. Показово, що цьогорічний сход не вирізнявся гострими виступами звичних селищних активістів, хоч окремі з них протягом зібрання, виявляється, знаходилися у залі. Деякі згодом говорили: а для кого ж виступати, зала – напівпорожня… Я ж, наївна, досі думала, що вони озвучують проблеми владі, як мовиться, хоча б до виконання, а виявляється, – таки більше на публіку…

Є. Зима