У постійних комісіях районної ради

Станом на зараз – без переміщення,
але з роками воно неминуче

 

Вивчення проблем у роботі установ районного підпорядкування (зокрема, є необхідність розширення площ, задіяних у роботі місцевої школи мистецтв) цього разу, заледве розпочавшись, збудило певний негативний резонанс. Особливо, коли мова зайшла про те, що в перспективі цей мистецький заклад можна було б повністю чи частково розмістити у вільних приміщеннях Варвинської ЗОШ.

У зверненні до районної влади свою незгоду з можливими змінами висловили батьки школярів-початківців, адже обговорювалися варіанти розміщення частини початкової школи на першому поверсі основного корпусу ЗОШ, а у вивільненому крилі – оселити музшколу. Впродовж останніх років батьківською спільнотою вкладено немало коштів і сил у ремонт класів і допоміжних приміщень початкової школи, тоді як у приміщенні під потенційне розміщення початківців умов, необхідних малечі, наразі немає.

Проти переміщення із затісної „хатки”, де колись знаходився суд, висловилися і представники батьківського комітету музичної школи, адже більшість з пересторогою ставиться до будь-яких новацій, пропонованих владою. Хоча саме у цьому закладі нині проблем найбільше – вже зараз, без відкриття ініційованих громадою додаткових класів – вокалу, духового, скрипки тощо, тут відчувається брак площі, особливо, коли вихованців збирають спільні заходи. Для дітей і педагогів немає елементарних зручностей – санвузла з водою і каналізацією. Будиночок школи знаходиться понад жвавою трасою, і дітвора постійно перебуває у зоні ризику.

Хоча можна віднайти й свої переваги – невеличкі класи розраховані на індивідуальні заняття, оскільки приміщення компактне, опалюється воно економно. Зрештою, зі зручностями і незручностями тут просто звиклися, переселення не ініціюють, а от від добудови не відмовилися б. Говорити ж про неї не доводиться, адже внаслідок „мінусової” демографії і укрупнення управлінських структур району приміщення комунальної власності в перспективі порожнітимуть.

Один з адресатів батьківського звернення, яке публікувалося у нашій газеті, – районна рада, у компетенції якої, власне, і є управління комунальним майном районної громади. Відтак комісія з питань гуманітарної сфери та соціального захисту розглянула його на своєму засіданні, котре відбулося за участю членів комісії, представників райради і РДА, відділів освіти і культури, батьківської громадськості. Батьків на цій зустрічі представляв О. Щербатюк, комісія побувала у приміщенні музшколи, де до обговорення приєдналися С. Саверський і С. Бойко.

Точки дотику всі сторони того діалогу шукали болісно, іноді на підвищених тонах. І головна причина цього – домисли замість об`єктивної інформації, емоції там, де потрібен конструктив.

Перш за все, як запевнили представники районних установ, жодні рішення, які б погіршили умови перебування дітей у навчальних закладах, ними не приймалися. Навпаки вивчаються варіанти поліпшити їх як для юних музикантів, так і для школярів. Водночас об`єктивною реальністю залишається те, що кошти громади не повинні „спалюватися” без належної віддачі на утриманні спорожнілих приміщень освітніх закладів, адже кількість учнів у них невпинно зменшується. Таким наразі став перший поверх одинадцятирічки. Відтак обурення варвинців вистрілило голосно, але „вхолосту”.

Вже зараз, у разі виходу з декретної відпустки однієї з викладачок музичної школи, доведеться шукати приміщення для класу за межами існуючого, мусив констатувати директор музшколи Олексій Зуб, як і те, що знайти місце для теплого санвузла у переповненій „рукавичці” – справа непроста. Дітям, перейшовши із загальноосвітньої школи у музичну, ніде навіть рук помити, зауважила голова РДА Любов Доля, тож облаштування санвузла – найперша турбота, і не треба робити „піар” на пошуку вирішення цієї та інших проблем.

До речі, як звучало у ході подальшого обговорення, селище, яке вболіває за долю районних освітніх закладів на його території, пишучи районові чергові клопотання, із вартістю підведення води до приміщення музшколи визначилося так: у майже 17 тис. грн. оцінило КП кілька метрів труби до приміщення.

Представник ЗОШ і член комісії райради Василь Скоромець підтвердив, що перший поверх основного корпусу, дійсно, має серйозні вади для розміщення там дітей: опалення потребує капремонту, адже зашлаковані стояки старої опалювальної системи, туалети і система каналізації поточно ремонтуються, однак потрібна повна реконструкція.

Цю проблему зніме ІІІ черга реконструкції ЗОШ, запланована на 2017-й рік або на подальші, а це і є, передовсім, заміна внутрішніх комунікацій, запевнили учасників обговорення начальник відділу освіти Володимир Кутовий, перший заступник голови РДА Володимир Левадний. Зокрема, нові санвузли, а їх заплановано шість, буде розміщено на кожному поверсі триповерхової будівлі.

Тільки після повної реконструкції приміщення ЗОШ можна говорити про розміщення тут чи початкової школи, чи інших освітніх закладів, йшлося на засіданні комісії. А питання таке неминуче постане, адже вже нині одинадцятирічка, у двох корпусах котрої може навчатися до 1200 школярів, заповнена хіба на третину. Щоб іти до людей з такою інформацією, її треба зважено і всебічно вивчити, йшлося того дня у райраді.

Зібравши до засідання комісії громадську думку, „підігріту” окремими активістами, голова гуманітарної комісії, директор райгімназії Василь Небрат висловився так:

– Прикро, що нині й на місцевому рівні ми всі – політики, добре дбаємо про свій рейтинг… Пригадаймо ситуацію із закриттям школи у Дащенках, нас всі так гарно лаяли, а ситуація така: доки були учні, ніхто мови про закриття не вів… Так і у ситуації, яка нині збурила батьківську громаду. У районі в останні роки поменшало дітей удвічі, подальша тенденція не краща. Головний корпус ЗОШ розрахований на 960 дітей, а не набереться й 400 із підвезеними школярами із сіл…

Давайте міркувати логічно. От ви, бізнесмени, – апелював до представника громадськості голова комісії, – добре вмієте рахувати власні гроші, працівників берете чітко на мінімальну зарплату, у разі її підвищення – скорочуєте, нікого не питаючи. І при цьому намагаєтеся контролювати того чи іншого службовця, аби, бува, зайвого не з`їв…

Давайте, хлопці, не загравати з людьми, а говорити їм правду. Перша школа розрахована на певну кількість дітей, хочемо ми чи не хочемо, а прийде час прикро рахувати копійку. Коли громада, а саме до цього йде, самостійно збиратиме свій бюджет, люди запитають, як ми його витрачаємо, чи не викидаємо в повітря.

Районна рада не вела мови про продаж вивільнених приміщень, наголосив В. Небрат, ми за те, щоб надавалося житло тим фахівцям – медикам, вчителям, яких потребує район. Навів у приклад приміщення пологового відділення, яке можна задіяти під житло, натомість воно вже п`ять років спорожніле, нагадав практику квартир для вчителів при школах, адже свого часу земські проектувалися саме з таким розрахунком. Хоч виступ очільника гімназії був емоційним, однак закликав він мислити раціонально, щоб кожна бюджетна копійка йшла на користь людям.

Вислухавши аргументи представників району, Олександр Щербатюк нагадав їм, що людське збурення викликали дії, які відбувалися без широкого інформування громади – обговорення, „оглядини” приміщень. Людям треба доносити озвучені на комісії цифри щодо наповнюваності шкіл і їх подальших перспектив. Якщо музична школа потребує додаткових приміщень, говорив він, їх треба готувати, розробивши проект, передбачити фінансування.

У приміщенні музичної школи обговорення перейшло здебільшого на проблеми матеріального забезпечення закладу – хоч тут тепло і поточні ремонти виконано, однак, крім тісноти й відсутності санвузла, бракує оргтехніки, застарілі меблі. Тож батьки ставлять питання, які кошти виділяються на школу і як вони витрачаються, заручилися запевненням керівництва району, що теплий санвузол у закладі невдовзі з`явиться.

Де саме бачать надалі учасники дискусії згадані навчальні заклади – думки різнилися, бо на те і є обговорення, аби спільно дійти найприйнятнішого варіанту. Однак вже нині вироблена і спільна позиція – без належної підготовки приміщень, забезпечення умов для перебування дітей ніякого переселення не буде. Будь-які рішення щодо існування районних установ у таких випадках приймаються депутатами колегіально, нагадала Л. Доля.

Щоб ностальгія за вкладеними у класи коштами не була відчутною, район спробує викорінити практику „поборів” з батьків на ремонти, передбачаючи необхідні витрати з бюджету, підвів риску у розмові П. Бакуменко. В. Кутовий: зупинити нездорове суперництво серед батьків – чий клас кращий, мають і педагоги шкіл.

І звісно ж, живе спілкування місцевої влади з колективами установ, батьками вихованців, а не листування і висловлювання поза очі, має посприяти у пошуку спільної мови.

Є. Зима