ТАКА МЕТА ЇЇ ЖИТТЯ

Відомі земляки

Вона стояла край лісу, спершись на лижні палиці, й милувалася краєвидом, хоч бачила його багато разів, а здавалося, вперше. Підставляла обличчя зірочкам-сніжинкам, котрі мрійливо мерехтіли на тлі неба й тихесенько опускалися на дерева, пожухлу траву, лягали на її плечі, лице. І здавалося, то були не сніжинки, а краплинки теплого весняного дощу, які гріли душу дівчини, народжували спомини.

Алла любить цю пору року, любить свою Варвин-щину – малу батьківщину, де проминули щасливі дитячі й дівочі літа. І в якому б краю світу не була, яку б красу не бачила, одначе завжди, повернувшись додому, отак вийде на снігову цілину, і понесуть дівчину лижі у ті блаженні роки, коли тільки освоювала ази лижного спорту. І не проміняє Алла оті «заморські» краї на свій рідний і милий до щему.

Наших земляків, котрим раніше (а нині й поготів) було присвоєно звання майстрів спорту, не так уже багато. Тому варвинці гордяться тим, що наша землячка Алла Гиленко виборола його у Фінляндії на чемпіонаті світу з біатлону серед юніорів, коли посіла третє місце. Тоді їй ще й двадцяти не сповнилося. Це свідчить про те, що йшла наша землячка до вершини спортивного визнання вперто, цілеспрямовано, через виснажливі тренування! І, як бачимо, було все недаремно, бо воно успішно поєдналося зі спортивним талантом Алли.

Свої задатки з різних видів спорту вона проявила ще зі школи. Хоча й раніше у неї був інтерес до бігу, волейболу. Разом з татом, В’ячеславом Миколайовичем, знаним у Варві волейболістом, легкоатлетом, футболістом, неодноразовим призером кубків та чемпіонатів не лише району, області, а й України з волейболу, бо брав участь у спартакіаді України з волейболу й кульової стрільби з-поміж силових структур, донька любила пробіжки на природі, виступати на змаганнях з волейболу у складі чоловічої команди…

А як закінчила школу, вступила до Чернігівського педуніверситету. Здобуті навички допомагали дівчині й далі брати участь у легкоатлетичних змаганнях, зокрема, з бігу на середні дистанції. Ось тоді, здібну спортсменку й запримітив заслужений тренер України М.М. Зоц. Це й було зоряне знайомство Алли з професіоналом. Микола Миколайович запропонував дівчині серйозно зайнятися біатлоном.

І слід зауважити, тренер не помилився у своїй підопічній. На змаганнях з літнього біатлону вона виборола четверте місце, в грудні ж 2011-го Алла, беручи участь у чемпіонаті України з-поміж юніорів, стала срібною призеркою. А за пару місяців проявила себе в чемпіонаті України з біатлону: на дистанції 12,5 км вона була першою. Відтак Алла Гиленко виборола право на участь у чемпіонаті світу. Там у лютому 2012 р. завоювала бронзу, а наступного року – срібло.

Хоч і насичений графік тренувань, змагань у Алли, проте знайшла час, аби закінчить аспірантуру Чернігівського педуніверу, а щоб освоїти англійську мову – ще й столичний університет.

– Беручи участь у різних змаганнях, – говорить А.В. Гиленко, – об’їздила всю Європу і Скандинавію. Мрію потрапити в основну збірну України з біатлону.

На жаль, життя продиктувало свої «правила гри». Ситуація так склалася, що Алла нині виступає за збірну Молдови з біатлону. Зокрема, в 2018 році вона захищала спортивну честь Молдови на чемпіонаті світу. В кінці минулої осені брала участь у змаганнях на Кубок світу спочатку в Норвегії, далі у Швеції, Німеччині, Болгарії і ін. Всього у дев’яти країнах. Тренуванням її продовжує займатися й далі Микола Зоц.

Однак не тільки спортом живе наша землячка. Алла свого часу закінчила музшколу, тому непогано грає на фортепіано, любить музику.

– А ще донька небайдужа до краси природи, – розповідає В’ячеслав Гиленко. – Любить квіти. Як приїздить додому, то з мамою, Людмилою Ростиславівною, пораються біля квітників. До снаги їй троянди. Влітку, буваючи у Варві, залюбки плаває на Удаї, долаючи відстань від пляжу до Леляків і назад. Освоїла донька вишивку бісером і частенько дарує нам свої роботи. При нагоді допомагає жіночій волейбольній команді варвинчанок виступати на змаганнях. Користуючись нагодою, вітаю разом з дружиною та сином нашу Аллу з Новоріччям, Різдвяними святами і зичу здоров’я, добра, благополуччя, успіхів.

До цих слів приєднуємося й ми. Нехай усе найкраще дарує тобі, Алло, доля, радують спортивні здобутки, радощі особистого життя.

Іван ОСТАХ, ветеран спорту, відмінник освіти України
Фото з архіву А. Гиленко.

This slideshow requires JavaScript.