Сходи сіл

ПОШУК: НАДІЇ І БІЛЬ, СУМНІВИ І СПОДІВАННЯ

У цьогорічному сходівському марафоні Мармизівська територіальна громада була у числі перших. Поскільки місцевий БК вже роками не опалюється, тому сільчани зібралися в приміщенні сільради. Як мовиться, перелицьовуючи відоме прислів’я, в тісняві, зате в теплі. Люду зійшлося чималенько, тому й розмова була емоційною, порушувалося багато актуальних питань, які сьогодні постали перед громадою.

Хоча окремі з них знайшли місце в доповіді сільського голови Галини Довбиш і стосувалися вони необхідності облаштувати вулиці освітленням, упорядкування автобусного сполучення тощо. Сільчани доповнили цей перелік тим, що мешканці двох вулиць залишаються без водопостачання, що забруднюються водойми стічними водами, в основному, з полів, що під час обробітку посівів (а землі багато де межують з оселями) отруту за вітром несе на людей, хвилювало сільчан і земельне питання: хіба то не нонсенс, коли хлібороби не можуть отримати свої наділи, а мусять віддавати їх іногороднім. Лунали пропозиції, аби люди самі „вдихали” життя в угіддя й потім їх обробляли.

Досить непростою залишається в селі, як і деінде, демографія: торік тут померло 8 чоловік, тоді, як народилося одне дитя. І це не дивує, бо якщо колись в Макушисі були свій клуб, бібліотека, школа, декілька сот населення, то нині про належну соціальну інфраструктуру всієї громади говорити важко. Села розміщені на периферії району, тихо вмираючи. Адже не тільки народження торік зменшилося втричі щодо позаторішнього, а й не зареєстровано жодного шлюбу. Відтак і школа з дев’ятирічки “нівелювалася” в початкову.

Громада налічує ледь більше 330 чоловік, з яких працездатних і половини немає, діток – 28.

Турбує сільчан стан твердого покриття центральної вулиці, яка тягнеться через два села впродовж більше чотирьох кілометрів і побіля якої розміщена практично вся інфраструктура. Як сказала депутат райради Світлана Сокол, вона не вперше порушує питання ремонту дороги, але поки що безрезультатно. Що планується для розв’язання частини цієї проблеми, спробували пояснити присутнім на сходці голови РДА та райради – Любов Доля і Петро Бакуменко. Нинішнього року сесія райради готує програму на умовах співфінансування ремонту доріг у районі. З районного бюджету передбачається туди спрямувати мільйон гривень, з обласного – десь 600 тис., мають надійти кошти з бюджетів місцевих громад з тим, аби навесні за їх погодження розпочати ремонти.

Після тендеру в Чернігові вирішимо і питання безперебійного автобусного сполучення з селом, поінформував людей перший заступник голови РДА Володимир Левадний, тож у Мармизівку тричі на день курсуватиме автобус з Прилук.

Та чи не найактуальнішим і, разом з тим, найболючішим, сповненим невідомості, було питання створення об’єднаних громад. Над ним з тривогою міркував немало хто. Одні бачили себе у спільній громаді Озерянського куща, інші вагалися, хоча цього і не показували.

Виступаючи перед сільчанами, Любов Доля окреслила ситуацію з тим об’єднанням на Варвинщині: планується одна така територіальна громада з центром у Варві. Але за вами право, сказала вона, звертаючись до сільчан, вирішувати власну долю, не забуваючи і про основний критерій – спроможність забезпечити соціальну інфраструктуру округу.

З належним професійним досвідом підійшла Любов Вікторівна до аналізу можливостей місцевої громади обох сіл. Доходи і видатки їхньої громади помітно дисонують. Отож таке утворення, очевидно, себе не виправдає, бо треба десь узяти третину доходів для покриття затрат. Ці кошти знайдуться у варвинській громаді, коли обоє згаданих сіл будуть її членами на правах старостинського округу.

А от Озерянський сільський голова Сергій Дмитренко висловив своє бачення місця Мармизівської громади на прикладі новостворених об’єднаних громад Чернігівської обл. На його переконання, Брагинцівська, Кухарська, Озерянська, Мармизівська громади – це той „конгломерат”, котрий виявиться самодостатнім об’єднанням. І, слід зауважити, на людей вплинули слайди й ролик, вибудувані на показі переваг згаданої моделі. Щоправда, мармизівці не вельми і впиралися, бо їм Озеряни ближчі й зрозуміліші. Хтось із зали навіть порівняв: мовляв, миска борщу на шістьох їдоків – не те, що для двадцяти. Хоча тут можна й посперечатися: миски бувають різних розмірів. Зрештою, як збігатимуться бажання сільчан з їх можливостями, покаже час. Але поки що учасники сходки, відчувалося з усього, схилялися на озерянський варіант.

В принципі, мармизівців задовольнила робота очільниці громади, і вони схвалили її доповідь. А Г.В. Довбиш детально охарактеризувала роботу ради, депутатського активу, зазначивши, що торік кошторис не став бюджетом проїдання, досягнуто й певного прибутку. Сільрада, заручаючись підмогою спонсорів, підтримує дитсадок, школу, ФАП. На місцевий освітній заклад виділено 17 тис. грн., а для озерянського – майже 15 тис. та 5 тис. – будинкові ветеранів, на свій ДНЗ – 12 тис. Допомагає в ремонті школи депутат райради С.В. Сокол, а „Цукровик” замінив вікна у ФАПі, виділив подарунки дітям, розчищає на вулицях сніг, благоустроює село, надає поміч у ритуальних послугах. Добре, якби сільгосппідприємство допомогло придбати для учасників художньої самодіяльності сценічні костюми.

Очільник СТОВ Сергій Свириденко пообіцяв підсобити сільчанам в період оранки городів, в подальшому співпрацювати зі школою, обережніше ставитися до обробки посівів тощо.

Проте на чиюсь пропозицію зробити обваловки схилів біля водоймищ начальник райуправління Держгеокадастру Євгеній Ігнатенко заявив, що це – чималі затрати, до того ж, потрібне виготовлення ПКД. А щоб хоч трохи зменшити забруднення ставків, слід дотримуватися технології оранки схилів полів.

…Сходка закінчилася, проте люди не розходилися. Точилася емоційна дискусія щодо сценарію створення об’єднаної громади. Сільчани вагалися, сперечалися, з чимось не погоджувалися, нарікали. Справді, їм болить доля рідних сіл, майбутнє дітей, внуків. І в такій важливій справі емоції зайві, бо вони шкодять. Повинно бути поменше сентементальних картинок, а переважати холодний розум, точний обрахунок на базі місцевої конкретики, суворих реалій – цифри і факти, можливості й спроможності. Тоді й виваженим буде рішення.

В. НАГОРНИЙ