12 травня – День медичної сестри
Сьогодні, у День медичної сестри, добра нагода мовити тепле, вдячне слово тим, хто обрав цю непросту і таку важливу професію. Медсестра – це руки і очі лікаря, його перша помічниця, а у дитячому відділенні, як у Варвинській лікарні, – ще й тимчасова мама для маленьких пацієнтів, змучених хворобою і наляканих необхідністю побути у стінах медзакладу. На цій світлині у момент сьогоднішньої “перезмінки” – працівниці відділення Світлана Миколаївна Луценко, Світлана Миколаївна Бобошко, Алла Володимирівна Коваль та Леся Іванівна Почеп разом зі своєю очільницею – досвідченим лікарем-педіатром Іриною Полонець.
Колектив у нас дружний, життєрадісний, легкий на підйом, працьовитий і відповідальний, енергія молоді поєднується з досвідом і мудрістю старших, дівчата завжди усміхнені і привітні, відгукується про колег Ірина Володимирівна. На кожну із сестричок, а так лікарка називає всіх без градації за посадами працівниць відділення, покладається, як на себе. Всього ж тут трудяться десять медпрацівників, за рік через їх турботливі руки проходять до трьохсот маленьких пацієнтів.
Хоч сучасна фармакологія і медицина не стоять на місці, матусі стараються на ранніх стадіях хвороби, зокрема, застуди і ГРВІ, застосовувати ефективні препарати, найпростішу медтехніку, приміром, небулайзери, проте без фахового ведення хворого лікарем краще не легковажити. Дитячий стаціонар має завжди бути напоготові. Лікують респіраторні захворювання, хвороби шлунково-кишкового тракту, з роками додається більше патологій новонароджених, під час пандемії ковіду – вели маленьких пацієнтів.
У відділенні є все необхідне обладнання (інгалятори, кувези для новонароджених, електрокардіограф тощо), а силами сестричок забезпечуються не тільки необхідні маніпуляції, а й комфорт і затишок, атмосферу, все ж таки, дитячого лікувального закладу.
Свої корективи у роботу варвинського дитячого відділення вносить час – тут нерідко знаходять тимчасовий прихисток мами з дітками, хто опинився у складних життєвих обставинах, як приміром Альона Радченко із синочком Васильком на світлині, а на час воєнного стану у приміщенні обладнали кабінет, де за потреби можна було б приймати пологи.
Родина Радченків з Кухарки вже прижилася у місцевій лікарні – на жаль, тато після травми прикутий до ліжка і перебуває в хірургічному стаціонарі, ближче до нього розташувалася і дружина з немовлятком. Ніби у сім`ю, прийняли її добросерді сестрички дитячого, відгукується Альона і дякує у цей святковий день їм за добро і піклування вже понад три місяці.
Зберігати такі підрозділи місцевої медицини, розвивати у комплексі всі види меддопомоги у громаді – первинну і вторинну, сільські пункти тощо, дуже важливо, нагадує Ірина Полонець. Не кожен має змогу поїхати на лікування за межі Варвинщини, та й це – втрата часу, сил, ресурсів, незручність для людей.
А у цей святковий день зичить очільниця дитячого відділення своїм колежанкам, які по-праву вважаються світлими янголами малечі, і всім, хто трудиться у професії медичної сестри, міцного здоров’я, добробуту і злагоди в родинах.
Достатку і миру – країні…
Є. Зима, фото автора
Матеріал підготовлено за підтримки Української Асоціації Медіа Бізнесу (УАМБ).