Резонанс

ПРО ЩО ШЕПОЧЕ СТОЛІТНІЙ БІР

Цю поїздку лісовими угіддями району ініціював варвинський лісничий Роман Пшеничний. Приводом стала надрукована в райгазеті репліка „Кому – ліс, а кому – пеньки” (№10, 2017 р.). Очільник лісництва був не згоден з позицією автора публікації в її окремих моментах. Зокрема, в тому, що стосується райцентрівського бору „Піски” або „Сосна”.


Згадане угіддя здавна є окрасою нашого краю, улюбленим місцем відпочинку варвинців і гостей. Отож цю рекреаційну зону (тобто місце, призначене для використання під час відпочинку, оздоровлення, відновлення сил), очевидно, не варто інтенсивно використовувати для заготівлі ділової деревини, а берегти нехай навіть за рахунок розумного збитку щодо інших гаїв чи дібров. Що не кажіть, а згадане угіддя того варте.

– Ми й так щадимо цей ліс – згоджувався Роман Анатолійович, – бо розуміємо його значимість, але необхідні роботи тут проводимо. Площа угіддя чималенька, як за нашими мірками, – до сотні гектарів. Маса всієї його деревини сягне десь 35 тис. м3. Торік взяли звідси близько півтисячі „кубів” ділової сировини й дров за рахунок рубок догляду. На ц.р. передбачаємо освоїти 170 кубометрів теж від санітарної рубки.

Може защеміти у когось серце, почувши такі цифри, але, як твердять фахівці, ліс на відміну від земних надр відновлюється при розумному до нього ставленні. Пилка в руках лісівника – це звучить парадоксально. Однак, хоча й чути слова „Заборонити порубки в лісах взагалі! Лиш охороняти їх!”, без рубок ліс не матиме належного санітарного стану, переконує Р.А. Пшеничний. І йдеться не тільки про санітарні рубки, рубки догляду, а й про те, щоб дати можливість кожній деревині нормально розвиватися. Берегти старі, перестиглі, вражені хворобами, хоча й живі, дерева недоцільно.

Так, ліс – живий організм, який повсякчас, якщо не сказати вічно, оновлюється. І зміни поколінь у ньому – факт незаперечний.

– Доцільно зрубати ще не гнилу деревину, коли вона почала хворіти, зробити з неї щось корисне, а не просто через рік-два віддати на дрова, – доводить Роман Анатолійович. – Але робити все треба розумно, не забуваючи й про відродження лісу. Одну з площ згаданого угіддя після суцільної санітарної рубки у 2013 р. ми підготували під „заселення” саджанцями сосни та берези – п’ять рядів хвойної потім ряд листяної порід, аби ліс був стійкішим до хвороб та можливого загорання. У 2014 р. висадили деревця на площі 1,3 га. Торік доповнили насадження, бо певна частина саджанців з різних причин загинула. І ще посадили на сусідній ділянці 1,8 га сосни і берези. До речі, на гектар площі йде 7,5 тис. сіянців, отож роботи, як бачимо, вдосталь. Спасибі, нам допомагають школярі. Частину роботи провели за помочі старшокласників з Варви.

…І ось ми в урочищі „Сосна”. Звичайно, відразу впало в очі те, що ліс нинішній суттєво відрізняється від того, котрий знав десятки літ тому. Він змужнів, став суворішим, можливо, й більш замисленим від думок про власне минуле, у тривозі за своє майбутнє. Звичайно, хочеться, щоб воно в нього залишилося світлим, добрим, оточеним щирою увагою й турботою, а не меркантильними намірами.

Відчувалося, що мій співрозмовник щиро вболіває за долю древнього бору. У лісництві він уже 11 років. З того, як розповідає, складається враження, що фах свій любить, цінує природу, переживає невдачі й радіє успіхам колективу. Добросовісний, знаючий спеціаліст, небайдужий, Роман Анатолійович має заслужені авторитет і повагу колег. А хіба вони не починаються з любові до лісу, а сам ліс – з одного деревця. Таке враження виникає від розмови з лісничим про „Сосну”.

– При відведенні рубок догляду, тобто санітарно вибіркові рубки, беруться до уваги декілька категорій, а саме: дуже ослаблені дерева, відмираючі, сильно зріджена крона, свіжий сухостій та сухостій старий. А також дерева, вражені грибами, на яких велике зовнішнє скупчення смоли, видиме захворювання.

– Які, Романе Анатолійовичу, роботи заплановані в лісі на цей рік?

– Передбачене санітарне вибракування на 12,5 га, аби з гектара отримати в середньому 13,6 м3 деревини. Не забуваємо і про відновлення лісових угідь. Так, посадили в урочищі „Діброва” за допомогою школярів 3,6 га берези і сосни, вирощеної в нашім лісництві. А це 17 тис. сіянців хвойної породи та 3 тис. – листяної. У ц.р. лісництво зібрало півтонни шишок сосни та 50 кг шишок ялини. Обсяг робіт чималий, незважаючи, що кількість працівників лісництва зменшилася: в угіддях площею 4,1 тис. га працюють лише 4 майстри (було 15), за якими закріплено по декілька урочищ.


Знайомлячись з угіддям „Сосна”, можна з певністю сказати, що воно доглянуте, в чому неабияка заслуга лісівника Петра Омеляненка. Залишилася частина випиляних сосон, і видно, що вони мають кожна свої дефекти – хвороби, сухі чи із сильно зрідженими кронами тощо. Загалом, довкола більш-менш прибрано, гілки складені в купи. До речі, в лісівника є ще час упоратися з рештками, бо на це після санітарної рубки дається часу до трьох місяців.

Чув від низки варвинців, що „Сосна” сильно поріділа. Але ж не треба забувати і про вік дерев. Не всі вони, в основному, з об’єктивних причин дожили до похилого віку. Тож і густота не така, як півстоліття тому.

Доречно нагадати, що густота лісокультур визначається кількістю рослин на 1 га площі. За нормального природного відновлення на гектарі налічуються сотні тисяч сходів деревних порід. Та в міру росту й розвитку їх кількість зменшується, і у віці головної рубки на гектарі лишається десь близько півтисячі дерев. Виживають найстійкіші та високопродуктивні.

Є в „Сосні” місця, де через акацію насадження загуслі, і вони пригнічують ріст молодої сосни.

Чамаленько в лісі стрічається й „лисин” від випиляних дерев, однак „зодягнути” їх у молоду поросль не можна, бо сосна світлолюбиве дерево, тому посаджені тут рослини не виживуть.

Побували і в тих місцях, де невдовзі розпочнуться рубки догляду. Дерева вимічені, прономеровані. Це хирляві, хворі екземпляри, тому й справді вимагають видалення.

Поділився й радістю господар лісових угідь ДП Прилуцького лісогосподарства „Варвинське лісництво”: на площі 1,2 га нових лісонасаджень лісівники Варвинщини висадили три сотні саджанців модрини, як додаток до основних культур. Ті прижилися і, дасть Бог, ростимуть, радуючи людей.

Звичайно, непросто нині виживати галузі. Адже лісівники ось уже 3 роки не отримують фінансової помочі від держави. Доводиться виживати завдяки власним заробіткам, які спрямовуються на охорону, примноження зелених насаджень, отримувати доходи від господарської діяльності тощо.

…І в тиху погоду, сосновий бір гомонить. Він не скаржиться, хоча йому теж болить. Про що ж шумлять смарагдові крони столітніх дерев? Радіють, що прислужилися людям, що ті їм допомагають. А про що мовчать? Мовчать, бо не в змозі сказати.

– Великих збитків лісові завдає байдужість окремих громадян, – з гіркотою показує лісничий результати нашої недбалості. – Деревам боляче від того, що є в лісі розриті місця, де нерадивці крадуть пісок, потерпають сосни і від вогнищ, які бездумно розпалюють відпочиваючі, від автомобілів, на яких роз`їжджають по лісу деякі громадяни. Не від того, щоб поживитися дармовим, і браконьєри, хто тихцем прагне зрубати красиву, здорову сосну чи спиляти її верхівку для новорічної ялинки. З цим постійно борються лісівники, але, як мовиться, біля кожного дерева сторожу не поставиш, тим більше, глупої ночі.

Тому прикро, що частенько люди невдячно ставляться до лісу. Хоча той дарує їм все: і впевненість у собі, і спокій, і натхнення. А ще – ділову деревину, дрова, гриби, ягоди, здоров’я.

В. НАГОРНИЙ
Фото О. ЗАЦАРИННЬОГО