Цю поїздку лісовими угіддями району ініціював варвинський лісничий Роман Пшеничний. Приводом стала надрукована в райгазеті репліка „Кому – ліс, а кому – пеньки” (№10, 2017 р.). Очільник лісництва був не згоден з позицією автора публікації в її окремих моментах. Зокрема, в тому, що стосується райцентрівського бору „Піски” або „Сосна”.
Відповідно до Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси є об’єктами права власності українського народу. Також значиться, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Проте, складається враження, що Основний закон влада трактує на свій лад. Як виживають сьогодні аграрії? На ці та інші запитання відповідає Сергій ГАЙДАЙ, голова Чернігівської обласної організації Аграрної партії України, керівник депутатської фракції Аграрної партії України Чернігівської обласної ради, голова наглядової ради ТОВ «ІСТ АГРО СЕРВІС»
далі
Богдани – село з цікавою і красивою історією, притулилося до двох маленьких ставочків, обрамлене підковою лісових урочищ з одного боку і безкраїми ланами з другого. Приміром, на початку 70-х минулого століття тут мешкало до півтисячі сільчан, було навіть дві сільгоспартілі (з роками об’єднані в одну), свого супутника – хутір Сіриків, де діяла своя соціальна інфраструктура (мешкали більше сотні людей, а нині – практично одна людина). Та й у Богданах не вельми густо мешканців – 246 чоловік. Однак сільська сходка була більш-менш велелюдною – бажаючих не вмістила актова зала сільради, тому чимало людей були у фойє. далі
Загальні збори у Брагинцях розпочалися із звіту сільського голови Андрія Влахна про виконання програми соціально-економічного розвитку села за минулий рік. Як зазначив Андрій Іванович, першим помічником селищної влади є СТОВ “Дружба-Нова” – найбільший орендар селянських наділів у районі. І в Брагинцях зокрема, тож завжди підставляє своє надійне плече в питаннях соціально-економічного розвитку населених пунктів, благоустрою. далі
За рік колектив Гнідинцівського ГПЗ відзначить піввіковий ювілей заснування підприємства. Його будівництво розпочато 1963 року. Через два роки запустили кінцеву трапну установку та котельню з двома котлами. А в 1968 році здано в експлуатацію УКПН, компресорну станцію, пункт наливу побіля Прилук, очисні споруди, проміжний парк і насосну станцію зворотнього водопостачання. Відтоді й починає свій відлік існування Гнідинцівський НСЗ. далі
Чергова позачергова сесія селищної мерії (28-а від 9 березня) могла б і випасти із поля зору громадськості за нескінченною вервечкою березневих публічних заходів у районі – сходи сіл, зібрання, обговорення, а на додачу – численні чудові аматорські концерти (хоч, до речі, і суспільно-політичні були не менш чудовими, бо, як мовиться, можна зі сцени чудувати земляків талантами, а можна „чудити” у залах засідань).
Скликалася ж сесія задля єдиного „технічного” питання: перерозподіл планових видатків на енергоносії садків (як відомо, відсутність вчасної проплати – пряма дорога до відключення). Тривалість виявилася на диво стислою – зо півгодини. Так би й забулося на загальному напруженому тлі, коли б не одне „але” – „Різне”. Іноді воно не менш інформативне й дискусійне, аніж основне тіло сесії.
Час летить так швидко, що не встигли й озирнутися, як на життєвім видноколі нашого колективу вже з’явилася кругла дата – 45 років від дня заснування Варвинського РЕМ. А створено його було згідно наказу облпідприємства сільських електричних мереж 5 квітня 1972 р. на базі місцевої дільниці Прилуцького району електромереж. далі
У церкви Різдва Пресвятої Богородиці, що в селищі, нинішнього року три дати: перша – 255 років від спорудження першого храму і з назвою Перекопівська церква, друга – 25-річчя від відновлення її, третя – 20 літ, відколи освячено сучасну споруду святого храму. А воно відбулося 13 лютого 1997 р.
А історія церкви Різдва Пресвятої Богородиці хоча й досить багата, але й трагічна. Звели храм на кошти поміщика військового товариша І.В. Монтанського. Мала вона хрестоподібну форму з одним куполом і позолоченим хрестом. Налічувала два десятки ікон, з яких вісім містив купол. Південну частину іконостасу прикрашала ікона Божої Матері розміром один на півтора аршина (1 арш. дорівнював близько 71 см.), автори і час написання котрої залишилися невідомими. далі