Юні волонтерята
Немає різниці між великим і маленьким донатом, коли країна воює, кожен – важливий для збереження життів захисників і є внеском у спільну справу. Про це згадуєш, коли бачиш приклади дитячого волонтерства, такого щирого і сповненого непохитної віри у Перемогу.
Ось така імпровізована благодійна крамничка запрацювала цими днями на одній із вулиць Варви – І. Кондратця. Дівчатка із родини Устенків – восьмирічна Вікторія і старша на пару років Христина, організували для сусідів і перехожих торгівлю власними поробками і нехитрими дитячими скарбами – заколочками, канцелярськими дрібничками, малюночками тощо. Виручка – на ЗСУ! До задумки приєдналися друзі-однолітки Софія Рябушко і Денис Гмиря.
Що цікаво, до комерції дітвора підійшла творчо і навіть з елементами маркетингу. По дворах кутка рознесли люб’язні запрошення до своєї крамнички, потім завітали й з особистим “контрольним” запрошенням, мовляв, ну чому ж ви не йдете, ми ж чекаємо…
Покупець має змогу не тільки придбати милі дитячі дрібнички, а й взяти участь у лотереї і отримати безкоштовного “приза”. А ще вам тут обов’язково “випишуть” товарний чек зі щирою подякою, після якого захочеться завітати знову…
Дитячий доброчинний “бізнес” щойно стартував, а дівчатка вже подумують про “розширення ринків”, тож, якщо побачите цих юних волонтерок десь в інших селищних локаціях, – обов’язково підтримайте і посильною купюрою, і теплим словом!
Що спонукало дівчаток до такої діяльності, розповідає бабуся Вікторії Л. В. Устенко:
– Тато Вікторії Владислав захищає Україну ще з 2014-го року, і нині – кадровий військовий. Рік тому вирушив на військову службу і його батько, а Вікторії дідусь – Олег Віталійович, який нині є названим батьком для Христинки. Тож, дівчаток поєднали не тільки родина і дружба, а й прагнення усіляко допомагати Збройним силам, де нині їх мужні тата, дідусь.
Вікторія у нас художник-початківець, її малюнки, здебільшого, присвячені нашій Україні і її захисникам. Її мама Поліна вагітною носила її під серцем в зоні, за 1.5 км до активних бойових дій, де знаходився тато. Вона, як і мама, завжди була поруч з ним і потім, коли він ніс службу за контрактом, забезпечуючи його надійний тил. Що таке – нічне бомбардування і траси від снарядів в нашому зоряному небі – дитина знала ще від народження…
Що характерно, дівчатка не наполягають, аби виручені кошти йшли на потреби їх рідних-воїнів, бо вболівають за всіх захисників. І свої перші внески у кілька сотень гривень з допомогою Людмили Вікторівни і за рекомендацією варвинчанки-військовослужбовиці Ярини Семенченко та знайомих прикордонників переказали на придбання дронів-“мавіків”.
Як відгукувалися військові, за нашу малечу ми там і стоїмо, щоб війна навіть не наблизилася до неї.
Діти окрилені своїми першими успіхами і підтримкою добросердих земляків, своїх родин, тож мріють і надалі про таку діяльність. Сподіваємося, це допоможе їм і психологічно – заповнить корисною діяльністю час очікування близьких додому з Перемогою…
До речі, маленьку Вікторію, донечку офіцера-патріота, саме так і назвали!
– Дуже шкода, щемно до сліз, що нинішня дітвора, замість безтурботно гратися на канікулах, живе дорослими хвилюваннями… – Відгукується про починання маленьких сусідок мешканка вул. Кондратця Наталія Миколаївна Ющенко – одна з перших “клієнток” волонтерської крамнички. – Ми всією родиною відвідали діток і приєдналися до збору.
Ми всі чекаємо Перемоги, завершення війни, щоб воїни повернулися додому, – продовжує добросерда жінка, котра у перші місяці вторгнення опинилася в окупації на малій батьківщині – на Ічнянщині. – Але діти, рідні яких перебувають на фронті, мабуть, чекають її ще більше…
Є. Зима, фото Н. Ющенко та з родинного архіву Устенків.