МІСЦЕВА ГАЗЕТА – ЯК І СВІЙ, МІСЦЕВИЙ, ХЛІБ. Схаменемося, коли вже не буде…

Увага! Не прогавте передплату на періодику

Літня передплатна кампанія на пресу – то завжди важкий період і для газетярів, і для нас, поштовиків. У сільській місцевості у людей вистачає господарських клопотів, тож не до перепочинку з газетою в руках, дошкуляють безгрошів’я та інші проблеми. А цьогоріч до того всього додалася й війна, вимушені перебої у доставці кореспонденції, особливо у малі села.

Нам, мешканцфям Варвин­щини, хоч і пощастило не зазнати руйнації внаслідок обстрілів та окупації, проте всі ми однак живемо у напрузі, у стресі. Хтось втратив стабільний заробіток, інший – має допомогти родичам-переселенцям. І знову – не до розваг, дозвілля, не до газет… Проте, завчасна передплата – це основне джерело існування місцевої преси. Не буде такого замовлення від читача – значить, може зникнути з карти громади і найближче друковане видання з 90-річною історією – наша варвинська “районка”.

Переживши два найскладніші місяці після вторгнення окупантів на Чернігівщину, коли ніде було друкуватися, ніяк доставляти газети читачам, варвинська газета зусиллями її колективу однак виходила, тож нині, як ніхто інший, заслуговує на нашу спільну підтримку.

Листоноші часто чують: ну то й що, є ж безкоштовний інтернет. Інтернет – справа хороша, містить чимало корисного, проте ще більше – інформаційного шуму, неперевіреної інформації. Професійно підготовлених матеріалів з місцевого життя, як у газеті, там не знайдеш. Та й далеко не всі зі старшого покоління мають інтернет і вміють у ньому відрізняти зерна від полови.

Чому у приклад навела варвинський хліб? А ситуація нині подібна. Свого часу ми всі так захопилися привізним, що лишилися без місцевого. Може, він і поступався за якістю подовому, проте вироблявся на місці – цьогорічна окупація північних районів вкотре довела, як важливо мати в громаді все своє. Плюс робочі місця, податки.

Як і в людському житті, доки ми живі – все можна змінити, поправити, розвивати. Всі ми віримо, що перемога у війні за згуртованості народу і підтримки світової спільноти буде за Україною, але все втрачене у період економічної скрути – закрите, ліквідоване, укрупнене, назад вже не повернеться.

Тож, у ці червневі передплат­ні дні згадаймо про це. Зекономивши таку дещицю – не розживемося, і зберігши своє – не збідніємо.

Запрошую земляків передплатити найближчу газету – варвинську.

Ірина КОЛОМІЄЦЬ,
начальник Варвинського відділення поштового зв’язку