Квітне наша ТРОЯНДОВА, або Як досягти такої краси

Адреси досвіду

Якось ніби і не комільфо вкотре писати про свою вулицю і сусідів – ніби якесь кумівство у газетярській справі – проте не можу не показати й іншим ту красу, яка влітку щодня зустрічає і проводжає десятки проїжджих-перехожих на нашій Новій у Варві.

Їдеш, буває, на роботу як «чорна хмара» – від щоденних турбот і негараздів, чи ввечері, по поверненню, налягає втома, аж тут, із-за парканів, визирають до тебе яскраві, різнобарвні і пишні троянди. Здіймаєш до них пониклу голову: он та яка гарна, а та – ще гарніша, а інша – ллється квітковим каскадом…. І забуваються невеселі думки, й собі прокидається азарт посадити, прикрасити, порадіти результату.

Господинь особливо трояндового відрізка Нової – десь на третині вулиці від в`їзду із центральної Шевченка – схоже, до цієї квітки заохотила Тетяна Кузьмівна Холод. Оселившись тут із чоловіком років п’ятнадцять тому, місцевим жителям, зашореним городами і господарством, вона власним прикладом показала, як квартирний житель може свіжим оком розпланувати подвір`я, перетворивши його на осередок релаксу. У новоселів з`явилися доглянуті газончики, клумби і садові фігурки, підвісні гамаки і зручні лавочки у різних зонах подвір`я. Забриніли, як на природніх луках, ромашки, маки і волошки, маса інших квітів, проте королевою саду завжди тут була і є троянда.

Пішов той «вірус» найближчими сусідами, з якими товаришує всі ці роки життєрадісна, оптимістична жінка. Що Кузьмівна знає – підкаже, поділиться відводком, а молодші сусідки охоче розповідають, що де вичитали чи пригледіли, і беруть до гурту, щоб разом замовити саджанці поштою.

 

На паркані гарні, а за ним – ще гарніші

Перші кадри трояндової фотосесії на Новій знято на подвір`ї Ірини Коломієць, керівниці Варвинського відділення «Укрпошти». У молоді роки потрапила вона до нас із Фастова на Київщині. І на роботі пройшла всі професійні щаблі, і вдома вдячно увібрала науку садово-городніх премудрощів свекрухи Олександри Петрівни. Разом з чоловіком виховали двох донечок, вже катає двором возика з онучкою. Доброзичлива, завжди зібрана, оптимістична і винахідлива Ірина Валеріївна й до квітів, як до людей – з увагою, терпінням, швидко визначає, як допомогти. Любить троянди, лілії, петунію, мріє розвести розмаїття декоративно-листяних, як, приміром, хости.

Її триметровим трояндовим ліанам, на які перехожі вернуть голови, – років п`ять, розляглися на стіні гаража і вже обживають паркан, звісивши свою красу на загальний огляд. Відносно теплі зими сприяють цим напіввитким красуням, господиня на зимівлю присипає землею тільки прикореневі круги. За порадою досвідченішої сусідки перестала прикро, по науці, обрізати, і вони віддячили їй буйним ростом і цвітінням. А ще Кузьмівна радить не лінуватися й вищипувати відквітлі голівки – тоді радітимете квітам протягом літа.

Але, потрапивши за паркан, побачила, як на мене, ще гарніші троянди – кілька років тому Ірина Валеріївна виписала з розсадника на Львівщині бордюрні троянди. Відтоді нові саджанці замовляє тільки там – якісні, сортові, нові й живучі.

Хоч і вважаються бордюрними, але кущики – до пояса. Квіти невеликі, але такі рясні, гронами, кольори свіжі й насичені – червоні, як кров, рожеві – димчасті, помаранчеві – з переходом у рожевий… Облюбували вони смужечку землі між доріжкою і стіною будинку і тут, на сонці, у затишку, схоже, їм дуже комфортно.

This slideshow requires JavaScript.

Секрети догляду: сонячне місце; підживлення «куряками» (послід замочується, бродить, розводити літр на відро води); тлю слід вчасно бороти обприскуванням; а от обрізуванням – не зловживати.

Непросту роботу має Валеріївна (хто бував у «вулику» поштового відділення, той знає). Повертається додому повз цю неймовірну красу, позазирає, де треба, поправить гілочку, де – підчеше квіти, і втома якось минає…

«Я з ними зранку вітаюся і цілуюся…» –

розмову про свої трояндові секрети й екскурсію до квітів продовжує Тетяна Кузьмівна Холод. Щоб пишно квітли, до порад Ірини Коломієць додає основну – треба ними захоплюватися, частіше оглядати – це й естетична насолода, і вчасно побачиш, кого полити, підживити, підв`язати чи постригти. Догляд, жартує, – «по фен-шую», тобто враховуючи місячний календар, вподобання квітів і з задоволенням для себе.

Чимало різнобарвних троянд у господі Т. Холод – червоні, рожеві, білі, пурпурові… Одна з «верхолазів» просто живим килимом застелила паркан, радує око рожевим «ситчиком» і стала візитівкою двору. Але любить Кузьмівна не менше за величних і розкішних красунь усіляке мережане польове різнотрав`я – від ромашок-волошок до помічного зілля звіробою. Росте тут і таке на кожній вільній місцині.

This slideshow requires JavaScript.

Чоловік Тетяни Кузьмівни вже у інших світах, діти наві­ду­ють з міст, де мешкають, тож квіти, доброзичливі сусіди і собачка-компаньйон – для неї друга сім`я. Завжди весела Кузьмівна товаришує із родиною Коломійців, із молодшим подружжям Ігоря й Ірини Рагуль, подвір`я яких теж прикрашає трояндова «стіна». Господиня того дня, на жаль, була на роботі, але фото (8-а стор.) зроблено з дозволу господаря.

До речі, судячи із спілкування, жіночий квітковий клуб «затягує» вже й чоловіків. Один обмовився, що бачив ось на базарі таку цікаву троянду – із блакитною кайомочкою, а інший, виявляється, помічає, де ще у Варві є гарні трояндові вулиці, а разом, посідавши на лавці коло одного з трояндових дворів, жартують: якщо так далі діло піде – доведеться Нову перейменовувати…

«Головне – любити те, що робиш…»

Доки тривала екскурсія, нагодилася ще одна трояндова сусідка, без якої ці оглядини були б неповними. Тетяна Петрівна Пальоха, досвідчений медик, депутат селищної ради, яка своєю настирливістю суттєво поправила стан дорожнього покриття вулиць округу, теж зібрала цілу колекцію троянд. Їх різнобарвні голівки вже визирають з-за паркана, вирощує деревця черешні та персика, тішиться, коли радує гарна городина.

Непроста робота у Петрівни – з непростими пацієнтами неврологічного відділення, турбота про здоров`я чоловіка і порядок у господарстві, завжди клопітне депутатство… А квіти допомагають відволіктися, розраджують, надихають саджати щось нове і чимось диковинне. Спілкуємося вранці, після зміни, відчувається, що жінка втомлена, проте, показуючи свої квіткові скарби, оживає, радо демонструє троянди рідкісних, оригінальних кольорів, розповідає, котра чим особлива. Ось квітка біло-рожева, як яблуневий цвіт, інша – лососева, червона теж не проста – з білими прожилками, а на іншу, ґрунтопокривну, покладає надію, що невдовзі застеле килимом клумбу біля входу.

Чи про роботу, чи про захоплення Тетяна Петрівна відгукується так: головне – любити свою справу, тоді все вдається, знаходяться можливості, а невдачі легко долаються.

This slideshow requires JavaScript.

Ще пару десятиліть тому такого розмаїття троянд на варвинських подвір`ях не було – і купити саджанці було непросто, і багато хто не ризикував саджати цю гордовиту і примхливу красуню. Нині ж виведено багато стійких сортів, їх чимало у продажу, й агротехніка за кліматичного потепління не така вже й складна. На нашій Новій голова вернеться не тільки до вже згаданих осель, квітне королева садів у Бедраків, Мотренків, Даценків, Гайдаїв, Капків, Шокодьків, Недільченків, Нічиків та багатьох інших. Тож варто лише захотіти прикрасити нею своє життя, приділити трішки часу і сил, щоб потім довгі роки радіти тривалому цвітінню й ділитися радістю з іншими.

До речі, розділена радість – завжди множиться, тож доки щедре, барвисте літо – зі сторінок газети розкажіть і про свої гарні квітники, садово-городні цікавинки або запросіть кореспондента. Нам всім радість – а вам натх­нення удосконалюватися.

Є. Зима, фото автора