Колектив Варвинської «швидкої» радіє новій автівці і просить допомоги у вирішенні питання приміщення

Це не якийсь медичний кабінет, а салон “швидкої”. Старший фельдшер підстанції Тетяна БЕРЕБЕНЕЦЬ демонструє сучасне обладнання.

Наприкінці цьогорічного трав­ня Варвинська підстанція При­лу­цької станції Чернігів­ського обласного центру екстреної медичної допомоги неабияк пораділа звістці про отримання нової карети «швидкої» допомоги – сучасної іномарки, укомплектованої необхідним обладнанням. Її надано обласним центром екстреної медичної допомоги, якому нині підпорядковані місцеві підрозділи «швидкої». Досі варвинці послуговувалися лише двома спецавтівками, одна з яких – сучасніша «Peugeot», інша – традиційний «УАЗик», котрий постійно потребує ремонту.

Щоб добра новина стала реальністю, на поміч залучили місцеву громаду. Варвинська селищна рада виділила 80 тис. грн для реєстрації новенького авта. І ось днями наші медики з екстреної допомоги вже розчохлили новопридбання, яке прибуло у підрозділ.

Як повідомляє обласна державна адміністрація, на виконання наказу МОЗ України від 17.03.2021 № 504 «Про розподіл спеціалізованого санітарного транспорту екстреної медичної допомоги типу В і С для забезпечення центрів екстреної допомоги та медицини катастроф» до обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Чернігівської обласної ради надійшли 14 таких спец­автомобілів, що були придбані за кошти державного бюджету. 10 карет «швидкої» допомоги створені на базі мікроавтобусів «Citroen» та 4 – на базі «Renault». Всі автівки обладнані за типом “В”, тобто розроблені для транспортування пацієнтів та основного медичного догляду за ними. Десяток з них вирушили у підрозділи центру в районах області, пощастило і нашій Варві.

Довідково. Нині в області працюють 110 автомобілів швидкої медичної допомоги, що становить 88,7% від нормативної потреби (124 одиниці). Поліпшення стану забезпечення центру спеціалізованим автотранспортом зменшить навантаження на бригади та дасть змогу скоротити час прибуття медиків на виклик, вважають обласні управлінці.

 

Водій Євгеній ГАЙДАЙ обнові радий, але висловлюється обережно: подивимося в роботі…

Біля новенького «Citroen» спілкуємося із очільницею Варвинської підстанції Тетяною Беребенець. Це не просто додаткові нові «колеса», а сучасна карета «швидкої», де є все необхідне для реагування на невідкладні випадки. Тетяна Миколаївна демонструє сучасні дефібрилятор, електрокардіограф, інше оснащення. Звісно, було б добре, аби їх доводилося застосовувати якомога рідше, проте, як відомо, нині життя і здоров`я людське – що кришталева ваза, і добре, коли кваліфікована медична допомога прибуде вчасно.

У варвинській швидкій сподіваються на заміну і третьої транспортної одиниці, а ще є тут й інша, ще гостріша проблема – бракує належного приміщення для розташування підстанції. Центр орендує для неї кабінети у місцевій лікарні, але їх вкрай недостатньо для двох фельдшерських бригад, що постійно чергують в режимі очікування викликів, розповідають медики «швидкої». Приміщення для зберігання медикаментів, обладнання, для побутових потреб взагалі знаходиться у підвальній частині лікарняного корпусу, котру цього року вже неодноразово заливали дощові потоки. Відтак там вологість, грибок – умови, невідповідні ні для людей, ні для зберігання медикаментів.

Після “потопів” підлога і стіни й досі мокрі.

Курточки фельдшерів “цвітуть” у підвалі” – показує Т.М. БЕРЕБЕНЕЦЬ.

 

Як розповідає Тетяна Миколаївна, водії змушені чергувати і в спеку, і в холод просто у транспорті, у пристосованій «побутовці» в гаражах, а це позначається і на умовах праці, і на швидкості реагування на виклики – головне у роботі екстрених служб. Проблему медики наполегливо озвучують і своєму обласному керівництву, і представникам місцевої влади, та чекають спільних зусиль у її вирішенні.

Останні роки реформування місцевої медицини розділили її на три гілки – первинна, вторинна, екстрена, котрі мають окремі організацію, підпорядкованість, фінансування, кожен свої особливості і проблеми. Та як би складно не було у період становлення, Тетяна Беребенець неабияким плюсом вважає запровадження єдиної диспетчерської служби, котра приймає і координує виклики, скеровує бригади, контролює похвилинно час доїзду і надання допомоги. Постійно на зв’язку лікар, який цілодобово може надати пацієнтові фахову консультацію у телефонному режимі.

Складність роботи сільського фельдшера ще й у тому, ділиться очільниця місцевої «швидкої», що у його арсеналі тільки одна пара рук – іноді буває, що треба одночасно і реанімувати пацієнта, і під`єднувати систему, а на виклики у нас виїздить бригада лише з одного фельдшера і водія. Праця на «швидкій» – у медицині одна з найскладніших: у постійній напрузі, в очікуванні виклику, і вже на ньому – суцільний екстрим, ніколи не знаєш, яка ситуація, чи встигнеш і зможеш допомогти… Всі ці випадки проходять через серця, нерви працівників екстреної допомоги, скільки б років досвіду не було за плечима. Трудяться тут 9 працівників, зокрема і молоді, і досвідчені фельдшери Альона Маслак, Олена Титаренко, Наталія Горобей, Людмила Оленіч, Галина Маліяд, Тетяна Бойко.

Побільше спокійних чергувань, добрих новин, як от отримання сучасного обладнання і транспорту, та дієвого вирішення “житлових” проблем служби зичимо працівникам нашої «швидкої». А ще – розуміння, простої людської вдячності за нелегку працю.

Є. Зима, фото автора