Із засідання виконкому селищної ради

Скільки у Варві метрів квадратних косовиці,
або Як дешевше: мотокосами, дядьками чи пощипати?..

19 лютого. Друге засідання виконкому селищної ради з двох майже поспіль на минулому тижні, анонсоване мною у попередньому матеріалі. Відбувалося знову за участю 12 його членів із обраних 19 (нагадаю, для ухвалення рішення потрібно 10 голосів). Хоч цього разу прибули й кілька тих, хто не брав участі у минулому зібранні, однак загальна кількість учасників від того майже не змінилася – одні додалися, інші вибули. Знову було достатньо двом хоча б „утриматися”, аби рішення залишалося не ухваленим. А утримуватися почали ще з регламенту засідання: всі „за” визначені хвилини на доповіді, а один – „утримався”. Ви хочете довше чи швидше, уточнює головуюча. Відповідь: як вийде. А виходило, дійсно, знову по-різному.

Проте, може, саме відсутність окремих активістів (звучало поміж колег: Юрій Бачиш того дня брав участь у черговому судовому засіданні) мала певний вплив на проходження хоча б одного рішення крізь цей, нині загострено принциповий, дорадчий орган ради. Раптом (цього разу вже з третьої чи четвертої спроби) вдалося погодити інвестиційну програму КП „Господар”, довкола якої, як і всієї діяльності підприємства, розгортаються запеклі дискусії.

Як пояснив директор КП С. Садовий, перед засіданням підприємство відвідала група депутатів і членів виконкому. Досягли певного компромісу: замість придбання одного із двох насосів для свердловин до програми планують включити ремонт водогону по вул. Онопрійка. Також до рішення додали пункт: розробити заходи зі „зменшення питомих витрат і втрат ресурсів” та подати на розгляд виконкому до 1 квітня ц.р. Відтак 11 „за”, 1 – „утримався”, щоправда, згодом ніби й жартома похопилися: а що ж скажуть з цього приводу „відсутні”. Певно, і їх „авторитет”, і власна принциповість, що частенько межує просто із цілковитим несприйняттям всього пропонованого, тяжіли над подальшим голосуванням.

Отож, „ізнов за рибу гроші” – вчетверте на погодження виконкому голова запропонувала програму благоустрою селища на 2016 рік. „Шановні, я вас дуже-дуже попрошу… – Знову взялася переконувати виконком Валентина Саверська-Лихошва. – Останній раз на цьому тижні ми просили на заводі два дні по дві машини, вивезли 18 самоскидів сміття. Люди, замість того, щоб навантажувати екскаватором, вантажили, як раби, вручну – попінками, вилами. Я вас дуже прошу, будь ласка, якщо ми приймемо програму, то матимемо змогу у комунальному підприємстві взяти техніку…”

Чи „рабів” хто зауважив, але обговорення програми знову пішло звичним ходом: а де можна взяти 18 самоскидів сміття за два дні — виявляється, накопичилося, і не за два, довкола контейнерів, встановлених біля багатоповерхівок; а чому селищним коштом на благоустрій, тобто спільним для всіх варвинців, здійснюється прибирання біля багатоповерхівок, тоді як жителі окремих садиб цей клопіт вирішують самотужки — а тому, що зайву копійку на утримання „не свого, а спільного” стягнути вкрай непросто; звідки взято цифри видатків на квітники чи косовицю — відповідь: по фактичних витратах минулого року…

Більшість членів виконкому висловилися за те, що давно варто закінчувати із привілейованим становищем мешканців багатоквартирного житла, коли закрив двері власної квартири і нічого не знаю – сміття хтось загребе, вивезе, бур`яни покосить, сніг розчистить, дах полатає. Намагання залучити таких пожильців до створення органів самоорганізації населення, за принципом дії вуличкомів, закінчилися фіаско, мусила визнати й голова. Хоча є окремі приклади будинків, де самостійно дбають про вигляд двору, під`їздів тощо, однак більшість демонструє приклад інший: коли треба „скинутися” на ремонт даху, відгукується лише горішній поверх.

Як переломити це ставлення людей до спільного майна і територій, члени виконкому дали очільниці селища простий рецепт: перестати „зачищати” все бюджетним коштом, і біда навчить. А невдовзі (у липні ц.р.), якщо не бідою, то справжньою морокою має обернутися передача житлового фонду на баланс ОСББ чи під начало майбутніх т.з. управителів.

Вкотре члени виконкому цілком резонно обурювалися „умовним” розподілом коштів на благоустрій, коли мільйонна програма не підкріплена ні обсягами робіт – метрами, тоннами, годинами тощо, ні їх калькуляцією. Пропонувати ж на затвердження сесії витрати „наосліп” вони не погоджуються. Натомість селищний голова стверджує, що реальнішого механізму, аніж орієнтовно розпланувати кошти між статтями витрат і регулювати по потребі, немає.

На запитання, чи можна подивитися на торішні витрати на благоустрій , радівський бухгалтер запросила всіх охочих: звісно, можна, приєднуйтесь до депутата селищної ради Д. Павленка, наразі він вивчає матеріали, догортав папки фінансових документів вже до серпня.

Слухаючи тривалу дискусію, приміром, щодо обсягів щорічної косовиці бур`янів і трави, я ж знову згадувала про відчуття міри у будь-якій справі і про, як не дивно, людяність і готовність працювати разом. І разом не тільки з тим, хто подобається, є однодумцем, а й з тим, до кого з якихось причин встановилася антипатія.

Так, голова знову божилася додати не тільки перелік об`єктів благоустрою, карту селищних покосів, занотовувала пропозиції, а й у гарячці дискусії на вимогу членів виконкому обіцяла визначити метри квадратні під викошування. Цікаво, як: з допомогою „геодезії з картографією” чи «дядька з метрівкою»? Всі охочі висловлювали думки, натхненно диктували зміни до рішення, і здавалося, ось-ось разом вийдуть таки на узгоджений варіант. Але… Подальше голосування, ніби протверезний душ: знову лише 9 „за”, програму благоустрою не погоджено. Як і невдовзі „рада у раді” не дала згоди й на порядок використання коштів на благоустрій.

Чи, бува, не поснули, показало „сигнальне” голосування – за виділення матеріальної допомоги одному із нужденних варвинців піднялися всі 12 рук.

І насамкінець чергових нотаток з виконкому – про згадану мною вище людяність. Окрім іншого, слово за словом, дійшло до обговорення, як для бюджету менш затратно косити: мотокосами чи дядьками з ручними косами. Хтось із присутніх згадав, що в армії ще й щипали… Звісно, вручну дешевше, але ж навіщо задля економії „білим комірцям” знущатися над „дядьками”, не у кам`яному ж віці живемо.

Особисто мене здивувало й таке запитання від членів виконкому: а що робить загін благоустрою? Аж захотілося сказати: за смішні гроші – те, що мало хто б узявся: гребе-мете-збирає-вантажить. Чи, може, варто дати по паличці із цвяхом на кінці принциповим громадським контро­лерам у руки – для обізнаності? Або косу і карту косовиці…

Так, вивчати-вникати-контролювати треба, але ж задля корисного громаді результату, а не заради процесу самоствердження. Вже вкотре споглядаючи муки «законотворчості» у новій раді селища, щоразу ловлю себе на думці: таку енергію – та в мирне б русло.

…Чергові невдалі „перемовини” із виконкомом Валентина Василівна підсумувала так: якщо місяцями блокуються важливі для селища рішення, вона муситиме ініціювати розпуск цього органу. Чи зміну складу, чи зміну чисельності, як звучало далі в обговоренні, але гордіїв вузол доведеться рубати. На що їй без остраху відповіли: „Все у ваших руках”. Бо останнє слово у черговому витку конфлікту буде за тим, хто заручиться підтримкою більшості депутатів.

Отож, інтрига у боротьбі за селищну „булаву” зберігається, от тільки нам, простим смертним, „покріщення” від того наразі нікоторого.

Є. Зима