Із засідання виконкому селищної ради

Дорогою з благих намірів

Минуле засідання виконавчого комітету селищної ради від 8 липня бути простим і формальним й не обіцяло: у порядку денному значилися тарифи для КП „Господар” (на перевірку димовентканалів у приватному секторі, на вивезення сміття, зміни до щойно прийнятих тарифів на воду і водовідведення); до виконкомівських активістів тарифіади підтяглися активісти з деп­корпусу – В.Остапець, Д.Павленко; як на Голгофу, знову сходилися представники комунального підприємства.

Допоки зібрання збиралося, очільниця селища внесла у залу макет можливого пам`ятника Т.Г. Шевченку, котрий, як коротко поінформувала тих, хто прибув із певною пунктуальністю, є можливість виготовити коштом СТОВ „Дружба-Нова” і встановити на сумнозвісний постамент на площі. Дискусія щодо того, а чому б ту благодійну допомогу не використати на щось нагальніше й практичніше, розгорнутися не встигла, бо приступили до розгляду питань порядку денного. І він, той розгляд, був таким, що про Тараса Григоровича того дня більше й не згадали.

Учасники засідання вкотре налаштувалися на обговорення діяльності КП (воно, здебільшого, відбувається у стилі „як глухий з німим”), а починати довелося зі звичної виконкомівської рутини – неналежного виконання батьківських обов`язків парою варвинців, де виховується двоє неповнолітніх дітей, і скарги на безлад та бійки у одній із селищних „наливайок”. Але і це обговорювали, як мовиться, з почуттям і з толком.

На відміну від подібної скарги варвинців на інший заклад, що розглядалася нинішнім складом виконкому нещодавно, цього разу вже не говорили, що не знають, хто власник, а навпаки – послухали його аргументи і пожурили, мовляв, треба навести лад, організувати охорону правопорядку. Важко заперечити й сказане власником: не буде таких закладів – охочі випити підуть у парки і на стадіон.

Між іншим, як звучало на засіданні виконкому, навіть обмежити графік роботи подібного закладу мерія, мовляв, не може. Одні говорили, що заклад громадського харчування має право працювати цілодобово, інші запитували – а до котрої ж тоді дозволяється торгувати спиртним, та ще й неповнолітнім? Так чи інакше, а повивчати це ретельніше місцеві обранці, схоже, поки що наміру не мають, попри скарги містян. Відбулися загальними розмірковуваннями на кшталт: чом би не створити секцію боксу для тих, хто „опісля” хоче почесати кулаки – жарт від члена виконкому Ю. Бачиша.

Також перед тарифами розім`ялися у голосуванні під недоречний крик, розглядаючи звернення… громадської організації воїнів АТО щодо дозволу на встановлення пам`ятного знака сучасним захисникам держави. Доки весь район збирає кошти на виготовлення знака, селищна рада „долучилася” до справи так: минула сесія відповідно до власного положення завернула те звернення на виконком, аби він розглянув і знову подав на сесію ж.

Хтось не до ладу запитав: а чи не рано встановлювати? Далі окремі підхопили: а війна це чи АТО, а чи потрібно?.. Голова парирувала: якщо люди звертаються, значить, потрібно. Безглуздості обговорення з вуст тих, хто пороху не нюхав, не витримав депутат М. Зеленський, звернувшись до присутніх. Далі голосували під крик і гам, але одноголосно „за”…

І ось тарифіада. Їй передували заяви. Депутата Д. Павленка – якщо дієвого діалогу довкола діяльності КП не буде, може йому теж за досвідом колеги В. Остапця ініціювати листи до контролюючих органів на предмет „оштрафуйте, будь ласка…”? Та директора КП С. Садового – віднині всі тарифи спрямовуватимуть на розрахунок чи експертизу до державних розрахункових установ, звісно, за окрему плату. Що однак не гарантує їх безпроблемного прийняття і не убезпечує від подальшого оскарження, підтвердили активісти виконкому. Обидва промовці невдовзі вийшли, на діалог щодо тарифів лишилися юрист КП О.Кальний і головний бухгалтер М. Обернієнко, проте, відчувалося, що і снагу до подальших суперечок, і аргументи за кілька місяців обговорень вони вже вичерпали.

Тариф на обслуговування ДВК у садибній забудові. Голосна дискусія розгорнулася переважно довкола того, що слід виокремити послуги з перевірки і прочистки димовентканалів та розрахувати окремо плату за них; адмінвитрати (а це переважно зарплата персоналу), на думку активістів, мають скласти 11%, бухгалтер же навела фактичний показник – 24. Чом би нинішню неподільну послугу перевірки і прочистки не поділити, наполягали члени виконкому, один пічник хай перевіряє, а інший – чекає замовлення на чистку. А не буде необхідності у ній – то, певно, й зарплати не буде. Начебто й правильно, але за місяць-другий на таку роботу, як і сумнозвісне косіння вручну чи задаром, охочих буде знайти непросто.

І далі по наростаючій: які роботи входять у тариф (54,71 грн для населення, для бюджетних установ – 61,36, для інших споживачів – 76,70), якими інструментами чи спецтехнікою, що саме зобов`язані зробити пічники і чи є вони фахівцями, чи враховано у тарифі виїзди в села… І ще десятки «чи» та «що», тоді як окремі плуталися, про що, власне, мова – про ДВК у багатоповерхівках чи у приватних будівлях.

Коли палке і тривале обговорення зайшло у кут, хтось із поміркованіших членів виконкому не стримався: „Та додайте їм ще на прочистку…” Але підсумок такий: глухий німого вкотре не почув, тариф не прийнято (7 „за”, а треба все ті ж 10 голосів). Відтак надалі, підвела риску голова, на теренах Варвинщини ДВК перевірятиме лише приватний підприємець, у якого розцінки навіть дещо вищі. Крик, що далі розразився у залі (на предмет того, а чи взагалі рада має встановлювати тариф для суб`єкта господарювання, хоч би й КП), намагалася перекричати таким: „Ви робите все, аби розвалити комунальне підприємство. Економіст, яка розробляла тарифи і якій ви продиху не даєте, просто з`їдаєте, на межі звільнення, а за нею підуть директор та інші спеціалісти… Я робила пропозиції очолити КП вже чотирьом, і кожен за таких обставин говорить: я ж не дурак…»

Пересварившись за ДВК, графіки вивезення сміття вже якось проголосували – 11 «за», хоч і «повивчали», а за якою адресою знаходиться, приміром, ГПЗ і за яким тарифом обслуговується. А от багатостраждальний тариф на вивезення твердих побутових відходів, який однак діяв би лише до кінця року (півроку минулися у вивченні під громадський мікроскоп), і вже в листопаді слід розробити новий, так гладко не пішов. Голова запропонувала й запасний варіант – якщо тариф вкотре не приймуть, погодити хоча б графік вивезення сміття відповідно до економічного стану підприємства – нині це раз на місяць. З початку року сміттєву епопею пустять на конкурс: хто, «Господар», Іванов, Петров чи Сидоров, візьметься за менші кошти возити сміття – той і повезе… Або не повезе.

Знову дискутували довго і виснажливо. Наприклад, Ю. Бачиш обурювався, чому КП не позивається до виконкому щодо відшкодування за нерентабельну послугу (ось тут би, певно, довелося б зареєструвати «самопроголошену» раду у раді, як юридичну особу), В. Остапець вказував, що не всі організації уклали договори на вивезення сміття, відтак їх не враховано у планових обсягах. Але на пропозиції принудити таких до співпра­ці, котра апріорі мала б відбуватися за згодою сторін, той же колега-активіст Ю. Бачиш відгукнувся десь так: хотів би подивитися на власному прикладі, як це у вас вийде…

Але годі переказувати уривки з цього безкінечного пінг-понгу, бо, якщо взяти за мету знайти плями на сонці, можна навести сотні недоліків у роботі будь-кого і вибити його із сідла, особливо дружним натовпом. Тариф на вивезення ТПВ вкотре не прийнято (9 «за»), альтернативу – вивезення „по можливості” проголосували (10 «за»). «Ну спасибі хоч за це», – видихнула голова.

На наданні допомоги варвинцям на лікування, дозволу на спилювання аварійних дерев перевели дух й ентузіасти оновлення КП. Насамкінець мали розглянути зміни до тарифу на водопостачання за рекомендацією департаменту ЖКГ облдержадміністрації. Виявляється, доки той тариф спільно вимучили, законодавчо зменшилося відрахування єдиного соціального внеску, і прибуток підприємства може показати ріст на 16 %. Висновок департаменту – попередні тарифи не потребували перегляду. Знехтувати рекомендацією, переконували голова і секретар ради, – наразити підприємство на нові штрафні санкції.

Інформувати з цього питання мав директор КП. Коли головуюча заходилася його розшукувати, виявилося, що людина, котра щойно була у залі, …вже у лікарні з гіпертонічним кризом, під крапельницею.

…Принципове обговорення продовжилося, і на голосування це повідомлення теж жодного впливу не справило. Пропоновану «парасольку» від можливих проблем не прийнято – «за» було лише 8.

В. Остапець поспішив повідомити, що рекомендація – наслідок його звернення до губернатора щодо неправомірності тарифу. Не беріть на себе зайвого, сказала В.Саверська-Лихошва, лист надійшов раніше… Члени виконкому журилися, що багатомісячна тарифіада має такий безславний кінець (С. Смаглюк) і шукали того, хто має понести відповідальність за розрахунок тарифу (В. Чернецький). А, власне, за що? За те, що зазнали змін відрахування…

Дивлячись на принципові обличчя, слухаючи аргументацію, як пісню чи казку, я ледве дочекалася завершення. Вже на сходах наздоганяв мене один з активістів зі словами: нічого, на їх місце прийдуть інші, кращі…

…Все з почутого начебто й правильно: діяльність має бути прозора-розпрозора, як скельце, тарифи – обгрунтовані-переобгрунтовані, рентабельності й адмінвитрат, інших усіляких витрат – аби й взагалі не існувало, але щоб водичка – безперебійно, і у Варві – чисто-чисто, але, знову ж таки, без витрат і з прибутком. Ну просто «стій там – іди сюди».

Дуже хочеться помилитися, але дорога, вимощена благими намірами активістів, може привести не просто до зміни нинішнього менеджменту КП, як вигукував навздогін згаданий персонаж. А може, рано чи пізно з таким громадським «господарюванням» постане питання про зміну його форми, приміром, з комунальної, тобто спільної, на оспівану нині багатьма приватну ініціативу? І все б нічого, коли б не йшлося про місцеву монополію – на воду.

Як на мене, показовим у цьому плані є діалог у ході обговорення тарифу на димовентканали. Коли з`ясувалося, що наслідком неприйняття тарифу для КП стане те, що його буде просто усунуто з цього ринку і приватна фірма, яка діє у Варві, без жодної конкуренції обслуговуватиме споживачів селища і району, члени виконкому раптом похопилися: а чому ми не затверджуємо тариф для приватника?! Підете ось до вашого колеги по виконкому Ю. Бачиша, відповідала В. Чернецькому голова громади, і затвердите йому вартість салату у його закладі…

А й справді, як показує наша новітня дійсність, будь-які громадські вивчення-обговорення припиняються за високим парканом приватної власності. Скільки скажуть, стільки й заплатимо за салат, воду чи колись – і за повітря. І знижок чи бонусів не буде ні для простих смертних, ні для громадських активістів – за старання.

Це ремарочка тим, хто розхитує комунального човна несвідомо, зі „свідомими” будь-які перемовини марні.

Є.Зима