Із засідання виконкому селищної ради

Говорили-балакали…

Цього разу про тарифи на воду, про засади діяльності виконкому, про визначення місць автостоянок, про організацію призову тощо йшлося на черговому засіданні виконавчого комітету – від 17 березня. А вони у „раді при раді”, зокрема, кожне із побачених мною, – як не „круглий стіл”, так дискусійний клуб. На зібрання знайшли можливість прибути 12 з 19-ти членів виконкому, у порядку денному на них чекали 10 питань, відтак вклалися у майже дві години робочого часу. Участь у засіданні взяли голова райдержадміністрації Л. Доля, депутати селищної ради Д. Павленко, В. Остапець, С. Садовий, він же – директор КП. У обговоренні активними були члени виконкому С. Смаглюк, В. Чернецький, В. Повар і, звісно ж, прибулі депутати.

„50 чоловік прийшли керувати у селищну раду – 30 депутатів,

20 – у виконком, а директор КП – один…”

Тарифіада, котра розгортається у селищі, – діючі тарифи на водопостачання і водовідведення, котрі ось-ось і так втратять чинність, оскаржуються у судовому порядку, нові розробляються під щільним контролем активістів ради і виконкому – мала своє відображення і на засіданні виконкому. На його затвердження було винесено індивідуальні технологічні нормативи використання питної води, а також – нові тарифи на водопостачання і водовідведення. Вони, одразу зауважила голова ради і керівник виконкому В.Саверська-Лихошва, очікуються меншими.

Щодо згаданих нормативів одразу спалахнула гостра і голосна дискусія. Голова ради запевняла, що затверджений нею раніше об`єм 106 тис. м3 імовірних втрат води (максимально дозволений законодавчо) на нові тарифи впливу не матиме, а лишень дасть змогу у разі поривів та інших НП уникнути штрафів екологічної служби. Натомість опоненти їй вказували: чому б їх не встановити на рівні фактичних втрат попередніх років – 2014-й – близько 55 тис. (вже зафіксовано рішенням сесії), 2015-й – близько 48-и.

Валентина Саверська-Лихошва підкреслила, що без нормативу у анонсованому нею обсязі неможливо буде продовжити дію ліцензії на спецводокористування, і всю марудну процедуру, аж до профільного міністерства, доведеться проходити заново. Депутати ж їй вказали, що вона не мала права у попередні роки без рішення сесії затверджувати таку документацію, а з 386 тис. м3 всієї піднятої за рік води майже чверть на втрати – забагато, відтак на тариф – додаткове навантаження.

Вона знову повторила, що у новому тарифі закладено витрати на рівні 48,3 тис. м3, і очікується вартість води на 6 коп. на «кубі» меншою. Цю тезу підтвердила і Л.Доля, котра бере участь у роботі комісії з вивчення нового тарифу. Очільниця району закликала всіх учасників діалогу не створювати штучних перепон у його встановленні.

Кожна із дискутуючих сторін посилалася на Деснянське басейнове управління, де технологічні нормативи використання води ніби й погоджувалися, але як краще вчинити наразі, зі слів члена виконкому С. Смаглюка, чіткого рецепта не дають. Він висловив сумнів, чи питання достатньо вивчене юристами, й чи надалі минеться без порушень і оскарження в суді. Коли розмова затупцювала на місці, член виконкому В. Повар запитала одного з депутатів, чи буде оскарження? Відповідь: звісно, буде… Подальшу аргументацію оскаржувача вже не було чути за гулом у залі.

Говорили-балакали, схоже, не вперше, і не востаннє, поки що ж рішення таке: затвердили питомі індивідуальні технологічні нормативи у розмірі 106 тис. м3, втрати для розрахунку тарифів – 48,3 тис. м3 і звернулися до сесії – привести у відповідність рішення ради. Голосували 12 „за”.

Напруга першого питання перетекла у розгляд другого. Знову і говорили, і кричали. За ініціативою КП на фініші тарифіади з`явилася пропозиція: коль немає довіри до місцевих економістів-юристів, залучити до розроблення тарифів на воду і водовідведення спеціалізовану державну установу – Розрахунковий центр послуг Мінрегіонбуду. Цю думку підтримав послідовний поборник обгрунтованості тарифів В.Остапець, а от більшість відмовилася намарно витрачати гроші (тисяч зо 20). Подібним було розроблення норм вивозу сміття, котре однак протидіючі сторони не помирило.

Для менш посвячених „у тему” колег голова ради ситуацію узагальнила так: дія чинних тарифів завершується 1 квітня, якщо нові не буде прийнято вчасно – на селище спільними зусиллями усіх зійде водяний колапс. Голова РДА вкотре закликала присутніх не загострювати дискусію і завершити роботу над тарифами без сторонньої помочі.
У яких умовах ті тарифи наразі формуються, було видно з емоційних випадів С. Садового. Перший: „Оце ви сидите граєтесь: може, ми отак приймемо рішення чи отак. Живіть реальним життям!.. 50 чоловік прийшло керувать – 30 у раді і 20 у виконкомі – мною, одним директором, і кожен щось хоче… – І далі вже звична „веснянка” від директора КП: – Прийдіть на підприємство і подивіться. Щодень стоси запитів…”

Другий: „ Я зробив велику помилку, що пішов на оцей контакт, мовляв, давайте прозоро, давайте йти назустріч, приходьте до мене кожного дня… Це дало підстави гикать, знущатися над працівниками: прийшов, кинув, пішов, ходять всі, кому де заманеться. Покажи мені це, на другий день – покажи мені це… Підприємство не повинно так працювати. Буде (вже не буде – прим. авт.) висновок підприємства, яке займається розрахунком, врахуються зауваження, зайве прибиреться, затвердили і – до побачення… Я прийняв рішення: так будуть розроблені тарифи на вивезення ТПВ.”

Д. Павленко: „Валентино Василівно, залишилося два-три якихось питання, які протягом двох-трьох днів вивчаться-вирішаться, а тут постає питання про якийсь центр…”

Л. Доля: „До цієї думки схиляються більшість учасників робочої групи, а 20 тис. краще віддати на садки.”

Відтак зафіксували у рішенні: продовжити дію тарифів нинішніх до 1 травня, а тим часом завершити без науковців узгодження нових (12 „за”).

…Доки учасники обговорення рвали у ньому душу, я сиділа і рахувала умовну „ціну питання” для пересічного варвинця: на, приміром, моїх десяти „кубах” води, спожитих за місяць, економію за нових тарифів матиму… аж у 60 коп. Звісно, якщо не станеться чергового оскарження.

„Запитання до депутатів: ви свідомо передали всі повноваження ради виконкомові?..”

Опісля викладу наступного питання – про внесення зауважень і пропозицій до рішення про затвердження положення про виконавчий комітет селищної ради, особисто мені закортіло запитати, приміром, у голови: чи вона не зрозуміла, у якому вигляді його прийнято, чи просто промовчала. Хоч те, хоч інше очільниця громади з уже другим терміном довіри дозволити собі не може.

Як роз`яснила непосвяченим колегам В. Повар, вимогу активістів ради зареєструвати виконком як юридичну особу наразі виконати не є можливим. Майже за два місяці опісля прийняття положення зайшла мова про його зміст. Зі слів Віри Іванівни, він грішить численними невідповідностями чинному законодавству, вносить сум`яття у те, де саме, у раді чи виконкомі, мають працювати голова і апарат, що мають робити. Так, голові, як зазначила В. Повар, розробниками залишено суто організаційну роль. А от чимало уваги – довкола комунального майна.

Пробігшись по „квіточках” документа, доповідач піднесла „ягідку”: „А тепер у мене запитання до трьох присутніх тут депутатів: ви свідомо віддали всі повноваження ради виконкомові?..” І запанувала хвилинна ніяковість: скажи „так” – визнаєш намір, скажи „ні” – некомпетентність.

Тривала ж та мить недовго. Голова раптом згадала, що і склад виконкому, який за законом має пропонувати вона, натомість формували депутати. Їй з усмішкою відповіли: а на голосування ви ж ставили. А от члени виконкому натяки на свою нелегітимність сприйняли, як на мене, з образою. Мовляв, навіщо ж тоді збираєте нас і пропонуєте те чи інше на розгляд. І, може, відтоді принциповість у розгляді питань подвоїлася.

Деякий час гуртом пообговорювали доцільність реєстрації юрособи (на Чернігівщині такий статус мають виконкоми чотирьох міст обласного значення). Крім того, що наш виконком опісля цього маневру стане повноцінним відповідачем у суді, де оскаржуються тарифи, і справа піде веселіше, на зібранні інших аргументів не звучало. Зокрема, чим саме планувала зайнятися „рада у раді” із власною печаткою та ін. регаліями влади?

Та, як би там не було, ніжне формулювання „про внесення зауважень і пропозицій” у рішенні, прийнятому все-таки на диво одноголосно – і ображеними, і ні, змінилося на категоричніше: звернутися до сесії з пропозицією скасувати попереднє рішення і розробити нове положення. Отож дискусія продовжиться там.

„Ну що, хлопці, бажаю вам по квартирі у цьому будинку…”

На розгляд виконкому було винесено колективне звернення мешканців селища щодо роботи одного із розважальних закладів. Апелюючи до селищних обранців, люди скаржилися на шум, вибухи піротехніки, бійки і антисанітарію, котрі суттєво позначаються на якості їх життя.

Хоч рішення пропонувалося цілком помірковане, мабуть, більше задля проформи, як то звернутися до власника, аби він встановив прийнятніші для населення години роботи, дотримувався санітарних вимог, а людям – рекомендувати у моменти „загострення” звертатися до поліції, проте серед членів виконкому потрібної кількості голосів воно однак не набрало. Як аргумент, звучало: ми не знаємо, хто власник закладу, питання треба вивчити, не наша компетенція і т.д. Хтось озвучив і таке: запропонувати поліції поставити пост поряд. Чом би й ні, хтось гроші заробляє, а хтось – має зачищати.

Словом, із 12-ьох утрималися четверо, рішення не прийнято. Опісля голосування підвівся член виконкому В. Небрат і сказав колегам так: „Бажаю вам, хлопці, по квартирі у такому будинку…”

Надати кімнату у гуртожитку „клонові” ради повноважень

теж забракло

Без особливого вивчення виконком дав згоду на облаштування автомобільних стоянок біля офісу „Дружби-Нової” і буд. № 50 у мікрорайоні „Нафтовик” із формулюванням: там і так вже стоять. А от дивовижну поміркованість, якщо не сказати, патологічну, і таке ж прагнення все достеменно вивчити, демонстрували на питанні, як на мене, того не вартому. Жінка, котра мешкає у кімнаті „бараків” із семирічним сином, звернулася за виділенням ще додаткової вільної кімнатки поруч.

Те обговорення, яке послідувало далі, особисто мене, навіть після стількох прослуханих дискусій у раді, просто вразило. Обговорюють: а чи ми маємо право надавати (зауважте, не у власність, лише у користування), чи правове рішення і якою статтею якого закону підкріплене. І насамкінець: треба вивчити, бо раптом хтось завтра оскаржить…

Аргументи голови (у жінки підростає син, у одній кімнатці навіть перевдягнутися ніяк) та, власне, як і присутність у залі заявниці, і вмовляння старшого колеги А. Булди: хлопці, хай жінка живе, ефекту не мали. Отож 9 „за”, 3 „утрималися”, рішення не прийнято.

…Цього разу залу для зібрань я залишала ще швидше, аніж зазвичай. І з думками, котрі у перекладі на літературну звучать якось так: коли ж мої майже однолітки встигли викохати таку принциповість. На неї має право хіба що той, у кого і відчуття справедливості не менше.

Є. Зима