Із сесій селищної ради

Ловкенька особа для заведення
у владу „зацікавлених осіб”

Перш ніж подати виклад чергової серії „селищеади”, зауважу: так-таки так, наполегливість (в даному випадку, ніби мертва пітбуляча хватка „зацікавлених осіб” у мерську ногу) міста бере, чи пак їх мерії. З дев`ятої (!) спроби – епопея тривала з осені 2015-го, з часу обрання нинішньої каденції ради – ентузіасти реєстрації юридичної особи „Виконавчий комітет Варвинської селищної ради”, таки протягли депутатським голосуванням свій стратегічний намір. Хоч профільна комісія останню редакцію положення про виконком і рішення, де значилося: голові – забезпечити держ­реєстрацію юрособи, можна вважати, й не підтримала – 2 „за”, 1 „проти”, 2 „утрималися”, однак голосування на сесії показало 15 голосів схвалення (прохідний мінімум 14). „Закали” не тільки добре чи слабко поінформовані голосуючі, а й навіть ті, кому нова юрособа може додати, як мінімум, клопоту – радівці й комунальники.

Навіть хотілось би цього разу у своїх прогнозах потрапити пальцем в небо, але є велика вірогідність, що саме опісля реєстрації виконкому „пасьянси” судових справ щодо оскарження тарифів КП (старі – за ініціативи активістів виконкому і ради, чи й майбутні, нові) гарненько складатимуться. А це може обернутися відміною рішень, відповідальністю для керівників, перерахунком плати за послуги – ніби „данина за 12 літ”, і таки відкрити шлях до омріяної активістами „оптимізації” одного з небагатьох селищних ласих шматочків громадської власності.

Я вже не говорю про те, що „рада у раді”, з усіма атрибутами юрособи і „зацікавленими особами” у своєму складі, може зажити своїм, окремішнім від альма-матері, життям…
Але стоп з передбаченнями, тепер вже однак поживемо –подивимося. А на ухвалення знакового виконкомівського рішення навіть очільник КП чомусь зреагував так: слава Богу, прийняли – чи не усвідомлює наслідків, чи має план „Б” – для стримування апетитів активістів-розхитувачів, чи й просто діятимуть за принципом: від поганих рішень рятує таке ж їх виконання…

33-тя сесія від 22 червня. Навіть початок не віщував нічого доброго: кворум – спершу лишень 16, далі 18 з 26-ти обранців, більше трьох десятків питань на розгляд, у залі – ходоки з народу з чолобитною, напружене обговорення поточних проблем на старті, ще до Гімну, та й той не заграв вчасно – виструнчилися, і хоч співай акапело – техніка підвела.

Першим затвердили звіт про виконання бюджету за І квартал. І, о диво, під волячою впертістю активістів подався ще один бастіон – казначейство таки прозвітувало раді про виконання нею ж і її ж бюджету, на чому чи не рік наполягав нинішній голова бюджетної комісії Д. Павленко. І, о ще одне диво, відмінностей у сумах доходів і видатків поміж звітами ради, які не бралися депутатами на віру й на голосування, і звітом казни не сталося, хіба що довгоочікуваний „манускрипт” виявився об`ємнішим, буде де попорпатися вивчальникам. Казначеї три дні вручну вибирали показники, жоден клієнт області звітування у такій формі ще не забажав, от тільки Варва завжди йде своїм, ще ніким не проторованим шляхом.

Яке ж практичне застосування чергової Піррової перемоги селищних активістів? Неквапом нагадавши колегам передісторію питання, голова комісії резюмував це діло так: в принципі цифри – ті самі; що змінилося? – каже, звіт інформативніший, дає більше можливостей орієнтуватися у показниках бюджету. Колеги послухали, подивилися на екрані на інформативніший, запитань не виникло, голова радо поставила на голосування. А пересічному варвинцю помацати результат цього принципового вивчення, схоже, вкотре не вдасться.

До речі, хоч бюджетні показники вголос ніхто не називав (мабуть, за принципом: гроші люблять тишу), але нагадаю: доходи селища за квартал склали 5,4 млн. грн., видатки – 2,9, відтак „у плюсі” – 2,5 млн. Множимо на чотири квартали – і аж хочеться запитати: то де ж нові водогони, дороги і таке „шотовелике” інше?

За таких бюджетних показників, як кажуть, сам Бог велів і одне з наступних питань „вирішити в позитивну сторону”. Делегація непедагогічних працівників ДНЗ прибула уклінно просити депутатів профінансувати їх „оздоровчі”, котрі не передбачено районним фінансуванням. Ціна питання – близько 100 тис. грн.

Позитивному вирішенню (воно, зрештою, й сталося згодом) передувала розлога інформація очільника комісії Дмитра Васильовича – взагалі щодо „непростих взаємин” владців селища та району і фінансування садків. Хоч крапку у дискусії з районом ще не поставлено й у судовому розгляді (районний суд селище програло, тричі чи й більше каталися в апеляційний, змушували до того й районних представників), однак доповідач стоїть на своєму: фінансувати утримання колективів має район, селище може витрачатися хіба на покращення свого майна. Позитивний для активістів селища результат судової тяжби передбачає хоча б тому, що, мовляв, аби хотіли відмовити в апеляції, то вже б у першому засіданні це зробили, а так розгляд триває – значить, надія є (десь тут посміхнуться навіть не юристи – прим. автора).

Доки доповідач надоповідався щодо долі садків в цілому (питання „Про фінансування та управління дошкільними навчальними закладами в смт Варва”, у рішенні закріпили селищному голові підготувати пропозиції до програми розвитку ДНЗ, звернутися до відділу освіти щодо приведення управління садками до вимог законодавства) і виплат прохачам зокрема, колеги здебільшого мовчки слухали – схоже, простіше перечекати. Іноді дискутували, кожен про своє – тобто, не розуміючи один одного. Прохачі коштів терпляче чекали, керівник радівського апарату за вказівками доповідача виводив на екран то статті Бюджетного кодексу, то його Прикінцеві положення, то закон про дошкільну освіту.

Пропозицію Павленка не виділяти із селищного бюджету „оздоровчих”, повернутися до розгляду згодом, опісля вивчень і судів, підтримали голосуванням лише А. Хотін і Г. Пасека. Депутат О. Кудринецький озвучив переконання, що дошкілля – „парафія” районна, тож хай фінансують, як і пришкільні табори у Варві (а такі прохання від директорів шкіл свого часу селище теж послало „за належністю”), але голосував поміркованіше. Колега садківців І. Чаленко та голова ради умиротворююче просили, навпаки, підтримати людей, котрі отримують всього лиш 2,6 тис. зарплати, і не ділити їх на „свої-чужі”. Ну як тут не згадати про «ситий голодному – не товариш»?..

За виділення людям коштів (в пакеті з іншими видатками) сесія зрештою таки проголосувала.

Традиційно ще голоснішим вдалося питання радівських зарплат – ще б пак, у зв`язку з підвищенням за урядовою постановою посадових окладів у самоврядуванні знову затверджували штатний розпис ради (на прикладі голови – зростання окладу з 3,3 тис. до 4,8), умови преміювання.

Ізнов за рибу гроші – щомісячне оцінювання вельмишановними на сесії результативності роботи В. Саверської-Лихошви – з визначенням, „сіко” ж дать їй за старання – від 10%, які держава дає і без них, і до 30… Знамо діло, вивчали й дискутували. Г. Пасека: яким буде оцінювання? В.Остапець: оцінювати щомісячно, прописати не 30-ть, а до 30-ти. В.Саверська-Лихошва: хоч і взагалі не преміюйте, від премії відмовлюся… Звичні візаві – голова й депутат-правозахисник, кричали, всі гуртом – гаяли сесійний час, відтак решта колег почали вимагати голосування. Його підсумок такий: преміювання голові зі спірними 30-тьма відсотками (плюс 50 – т.з. інтенсивності і 15 – за ранг) є, оцінювання – немає („за” – майже всі).

Пропозицію Остапця не підтримали не тільки ті, хто щодо преміювання голови громади іншої думки, а й недавні соратники. Він же ж їм, відкланюючись із сесії на котресь із судових засідань, ніби в піку, переможно оголосив результат судового оскарження створення ОТГ – плачевний для згаданої громади «на трьох». І це символічно, активісти втратили чи не найзаточеніший свій „штик”, а він – їх підтримку й голоси.

До речі, у положенні про преміювання таки з`явився загін благоустрою. Залишається поцікавитися згодом, а чи позначиться це на невдячній зарплаті дівчат зі „списами” і дядьків з косами.

Тієї сесії зазнала змін і програма благоустрою – довиділили 21 тис. на анонсовані раніше „передвиборчі” смітнички (всього на рік на благоустрій Варви наразі заплановано майже 1,2 млн.). А от нову для селища програму профілактики правопорушень (наріжний камінь – встановлення у селищі в складчину з райбюджетом камер відеоспостереження) прокотили, забракло голосів. Знову аргументували: не до камер, у нас діряві дороги й водогони, або: може, й дамо, як побачимо роботу поліції. Старший колега М. Зеленський аж не стримався: а ви щось цупніть – і побачите.

Голова селища анонсувала депутатам намір району виділити чи не півмільйона за умови хоч якогось селищного співфінансування, просила приєднатися хоч якимось внеском (100-50-30-10 тис.), але марно. Не спокусилися й поволодіти на балансі тим новопридбаним майном. Пустопорожнє обговорення дійшло до такого: а хто ж ті камери ремонтуватиме, як „у коника спинка зламається”…

Дещо перевели подих на ставках оподаткування – продублювали попередні для єдиного податку, транспортного, податку на нерухомість. А далі знову до дебатів: роботу селищної ради і КП у системі закупівель „Прозоро” аналізував голова комісії соцекономрозвитку А.Хотін. Якщо зовсім стисло узагальнити, то звучало десь так: все „не так”. По раді 40 відсотків закупівель, а по КП усі 70 – не відбулися, бо низькими, на думку доповідача, є якість підготовки документів і контроль з боку керівників. Зокрема, покупцем виставляються дискримінаційні умови – вказується марка, інші ознаки товару, а відтак продавець не може запропонувати наявний у нього еквівалент.

Хочеться покупцеві, бачте, і гарантійного обслуговування, і гарної бази, і репутації та досвіду роботи продавця, відтак фірми (без того всього) відчувають згадану дискримінацію.

Радівці й комунальники мусили опонувати доповідачу із селянською розсудливістю, мовляв, працівникам дошкілля видніше, яка фарба смердітиме дітям менше, як видніше і комунальникам, який двигун чи насос послужить громаді довше. Спробував заперечити навіть підзвітний директор КП С. Садовий: „Мені усіляких еквівалентів не треба, мені – щоб робило…”

Далі зацікавлена дискусія між шоперами від ради й КП і від депкомісії продовжилася, ніби два дідусі вчили один одного кашляти. Але звиклі до ролі виконавців радівці зрештою згодилися з більшістю зауважень і у рішенні зафіксували всі вимоги комісії – розробити уніфіковану тендерну документацію, уникати дискримінації щодо учасників торгів, вартість формувати за не менш як трьома комерційними пропозиціями тощо. Певно, потім подумають як їх застосувати, аби і вовки були ситі, і вівці – цілі.

Цікаве, але для громади належним чином не прокоментоване, наступне рішення – „Про приведення у відповідність даних про водопровідну мережу смт Варва”. Опісля переобліку стовпів, бордюр і метрів на косовицю активісти ініціювали інвентаризацію водомереж у селищі. Комісія попрацювала, зафіксували близько 18-ти км водогонів, відсутніх в обліку, близько 4-ьох – відсутніх частково, і ще майже 16 – підлягаючих списанню. Відтак на облік взяли і передали у господарське відання КП. З якою метою стався черговий переоблік – на сесії не звучало, отож залишається здогадуватися: боремося за порядок у всьому на благо громади чи таки готуємося до комунальної „оптимізації”?

У блоці питань комісії законності і правопорядку зачинали зі згаданого положення про юридичну особу – виконком. Хоч голова комісії С.Кабалик і мусив представити на голосування колег це питання, однак агітувати „за” чи „проти” не став. Натомість активізувалися В.Остапець, Д.Павленко. Коли колега Павленко занаполягав, аби свою позицію з цього приводу озвучили і голова комісії, і голова ради, доповідач лишень обмовився: думки членів комісії розділилися, хтось підтримав, хтось вважає, що вже майбутня ОТГ хай би і формувала виконком. Очільниця громади замість власної позиції запросила до слова юриста, котра торкнулася практичних моментів реєстрації юрособи. Виразних пояснень, навіщо громаді селища друга керівна юрособа, і цього разу не прозвучало, як і протягом всіх попередніх восьми спроб затвердити положення.

Зацікавлені у вирішенні питання загули, зааргументували, втомлена решта запросилася на голосуваня. Відтак „за” – 15, „проти” – єдиний М. Зеленський, „утрималися” – двоє – С.Кабалик, Т.Чеберда. Десь тут і пролунало „слава Богу” від Садового. Аби згодом не перетворитися тій спонтанній репліці на „І поплутав же дідько”…

Не можу поминути увагою й наступне питання розгляду: „Про виконання депутатами Варвинської селищної ради сьомого скликання своїх депутатських повноважень”. Ті повноваження, схоже, у розумінні самих же обранців зводяться до …відвідування сесій. Його й проаналізували десь у комісії, взяли до відома на сесії і доручили голові, як йдеться у рішенні, „розмістити в засобах масової інформації про роботу депутатів сьомого скликання в роботі сесій селищної ради”. А пересічний би подумав: а раптом прозвучать звіти депутатів чи хоча б груп-фракцій-комісій про роботу на благо громади?!.

Тема депутатського відвідування сесій (дійсно, назвався депутатом – так будь ласкавий…), як на мене, має ще одну сторону медалі. Хоч і не цього разу, але ідея позбавляти прогульників депутатства зринала з-поміж активістів вже не раз. Цьому маневру може бути цілком практичне застосування – зменшиться кількісний склад депутатів – мабуть, зменшиться й мінімум голосів для проходження рішення? Як показує практика, іноді саме одного-двох і бракує, аби безперешкодно вершити селищні справи.

Наступне питання на 33-ій – затвердження правил торгівлі на ринках та торгівельних майданчиках у Варвинській територіальній громаді (повторне, бо минулого разу недовивчили) – цього разу минулося без обговорення, яка тканина є камуфляжем і чи є вона у продажу на місцевому ринку, ухвалили за типовими правилами. Певно, небагато знайдеться обранців, які осилили їх перечитати в повному обсязі. Та й виглядають ті правила у варвинських реаліях якось сюрреалістично. Наприклад, територія ринку має бути відокремлена й відгороджена від житлового сектору і проїжджої частини, обладнана освітленням, стоянками, електро-, водопостачанням і водовідведенням, туалетами і контейнерами для сміття, групи товарів – чітко зоновано, торговельні місця – з табличками з прізвищами продавця і дозвільними документами, адміністрація ринку забезпечує прання спецодягу і дезінфекцію обладнання, належне очищення (з вологим прибиранням) торговельних місць, продавці – охайні і ввічливі, не палять і не вживають спиртного, на вимогу покупця надають чеки…

Схоже, втілювати те все, як і анонсований раніше чудовий генплан забудови ринкової території, доведеться вже новому орендарю. Як відомо із намірів мерії, ця ділянка у близькій перспективі готується на аукціон – хто його виграє, той і потіснить зі злачного місця районну споживспілку, присутність котрої тут гарантує лише їх приміщення у власності. До речі, на згаданій сесії було здійснено поділ земельної ділянки під ринком – із 0,85 га загальної площі райСТ зможе орендувати хіба 0,01 га під будівлями.

Отож, наприкінці сесії земельні питання, „досидіти” які втомлених депутатів (завершувалася третя година розгляду) радівці заледве вмовили – люди ж бо чекають. Серед передачі у власність існуючих ділянок, припинення права користування городами – за відмови користувачів, визначення меж в натурі для рядового населення швиденько перебігли й підприємницькі ділянки – продовження оренди під магазинами по Шевченка, 82, Зарічна, 7/2, під заправками по Космонавтів, 2а і 4. Також ухвалили на аукціон оренду ділянок 0,15 га по вул. Миру, на виїзді на Світличне, 0,04 га по Шевченка, біля м-ну „Марс” і 0,03 га по 900-річчя Варви, біля автостанції. В таких випадках головуюча коментує традиційно: і слава Богу, хай беруть, аби не бур`яни.

Лакмусовим папірцем на людяність окремих обранців стало питання зменшення орендної плати за землю для людини, котра має нещастя мешкати на землях промислового призначення і платить за неї нарівні з підприємством. Дилему між безумовним слідуванням букві закону і прагненням пошукати вихід із ситуації кожен вирішував в міру своєї людяності. Раптом згадали про приписи Антимонопольного комітету (ця поважна інстанція у випадку з орендарями-підприємцями нагадала мерії, що у певній категорії споживачів оренда має справлятися з усіх однаково), не допомогли і вмовляння голови (ну вкажуть на порушення, то й відмінимо), і рішення не набрало потрібних 14-ти голосів.

А тест на послідовність у діях і переконаннях – нова спроба скасувати раніше ухвалене рішення про продаж на аукціоні спірних ділянок під гаражі по вул. Садова. З передісторії питання: 14 ділянок планувалося виділити безкоштовно, у списку „маючих право” – кілька осіб з числа депутатів і радівців, „шару”, зрозуміло, поділити безболісно не змогли, у гарячці дискусії відправили на аукціон (вже навіть 24 ділянки), а згодом …схаменулися.

За час гаражної епопеї в ідеї з аукціоном з`явилося ще одне „але” – за підозрою окремих депутатів, цікаву суміжну діляночку може придбати один із підприємців, а згодом – ініціювати зміну призначення, і людським гаражам тут, кажуть, і опісля аукціону не бути. Ніби за принципом: так не діставайся ж ти нікому, згадували навіть воїнів АТО – може, „яблуко розбрату” їм віддати?..

Так чи інак, а рішення про спрямування на аукціон згаданих гаражів не скасували (забракло голосів), їх доля покищо залежить від того, де у реченні: „Дати не можна продати” вельмишановні згодом поставлять розділовий знак.

„Різне” цього разу, на четвертій годині роботи, було хаотичне і голосне. Депутати поспішали озвучити власні пропозиції, в основному, щодо благоустрою смт, голова поспішала поінформувати про виконання раніше озвучених пропозицій – зокрема, стихійне звалище на „Холодниці”, говорила, прибирається; контейнери по Ломоносова – переміщено (на місці несанкціонованого складування сміття з усіх навколишніх обійсть лишилася тільки табличка «Дякуємо за чистоту»). Озвучила колегам прохання дитсадків – про нові придбання (техніка, меблі, майданчики), жителі „Зарічки” теж просять дитячий майданчик на території колишнього ДТСААФу, пропозицію громадського активіста О.Щербатюка щодо переробки пластикових пляшок тощо. До речі, щодо останньої звучало десь так: от хай приватні ентузіасти і займуться – зроблять добру справу для нашої громади і копієчку зароблять.

Голосна суперечка з обранцями розгорілася довкола викошування бур`янів на центральних вулицях Варви. І що характерно, просили …не косити. Мовляв, хай підросте. Так коси ж поб`ємо – марно заперечували комунальники тим, хто тримає їх на строгому нашийнику економії. Хух, вже б відчути ту економію якимось органом чуття – побачити-почути-помацати оновлені дороги, водогони і т. ін.

34-та, позачергова, від 27 червня, із єдиним питанням і двома виконаннями Гімну, хвилин 45, явка – чи не рекордна, 22 обранці. У короткому міжсесійному періоді у селищі розгорівся неабиякий „шкандаль” – у зв`язку з перевіркою газової служби мереж на щільність мерія раптом розмістила на багатоповерхівках оголошення щодо необхідності власникам житла надалі самостійно опікуватися й газовими мережами – просто-таки „терміново визначитися з формою управління багатоповерхового будинку або визначити відповідальну особу, яка укладатиме договір з газовим господарством”, йшлося в оголошенні. Завершувалося воно обіцянкою непідключення газу опісля перевірки. Якщо суть преамбули оголошення мало хто з мешканців зрозумів, то перспектива, хоч і влітку, залишитися без газу сполошила всіх. Крик і обурення біля будинків, ходоки до влади, напружені перемовини посадовців…

Ще на 33-ій голова наполягала: взяти на баланс мережі не можемо, бо вже списані з нього будинки. Хто ж він такий, той загадковий „відповідальний”, запитував у неї депутат С.Кабалик, котрого сусіди вже заледве ним і не призначили. Відтак він наполегливо рекомендував їй надалі не підписувати такі інтригуючі оголошення підписом «селищна рада». Тим паче, що її представника не складно перестріти у під’їзді.

…Напружено обговорювали: чому ми маємо брати відповідальність на себе, хто ж є власником мереж і т.д. Депутат В.Остапець принагідно розлого виступив з приводу правомірності списання багатоквартирного житла з балансу КП.

Але у підсумку – спроба відкараскатися від мороки і принагідно „простимулювати” створення ОСББ не вдалася, рішенням селищної ради на 34-ій сесії однак прийнято на власний баланс ті злощасні мережі (4,3 тис. м) і передано їх у користування газівникам. Відтак, на випадок „не дай, Бог, шо” (теж цитата депутата, який заледве не став „відповідальним”) схоже, відповідальна особа попередня – „невістка”, себто мерія.

Наприкінці 34-ої позачергової радівці здивували депутатів пропозицією збиратися на черговій сесії раз на квартал, а із земельних питань – щомісяця. Активісти не на жарт стривожилися: мовляв, «наші» питання хай чекають квартал, а «ваші» і земельні – щомісяця. Відтак, ініціативу втілити, схоже, не вийде, тож звичне вивчення на потіху виборцям далі буде й буде, і не раз на квартал, а скільки стане мерії до снаги.

І цього разу не без „пис-пису”: знову ж таки, як мовиться, „до наших баранів” – новонародженої в муках юрособи. Що характерно, до ради вельмишановні, як не крути, а таки ж обираються односельцями-виборцями. А от до виконкому охочі до влади, але не вельми популярні серед людей персони можуть і „зайти” – у кращих місцевих традиціях, «на горло», за списком з-під олівчика друзів-депутатів, за мовчазної згоди решти колег.

Є. Зима