Із сесій селищної ради

„Шото велике” змінює прописку

Два нові відкриті заходи селищної мерії – позачергові 17-а і 18-а сесії („Господи, яка там вже за ліком…” – обмовилася під час однієї з них помітно „засмикана” очільниця ради) мають дещо або, мовою класиків цього самоврядного органу, „шото” спільне. Таки да!.. На обох йшлося про початок реконструкції селищних водогонів.

Про присмак заліза у водичці, місцями пориви і слабкий тиск на периферії водомережі вже не тільки говорено-заговорено, а й існує, як легенда чи марево, проектно-кошторисна документація на І-у чергу – у цінах кількарічної давнини 1,7 млн. гривень. До того ж, не зчуємося, як гряне річниця сьомого, неординарного – у сенсі „из ряда вон выходящего”, скликання селищної ради. Між чварами і законотворчістю вже пора б і ділом зайнятися, аби не було, як у чи то відомій бувальщині, чи в анекдоті – про три конверти. Керівник, поступаючись стільцем наступнику, залишає підказки на скрутну годину: у першому конверті аркушик – „вали все на мене”, у другому – „обіцяй все і всім”, а у третьому – „готуй три конверти…”

Отож на історичну ролю під назвою „шото велике” кращого прожекта, аніж нові водогони, наразі варвинська мерія не бачить. Мрія про чисту воду на шальках терезів переважає, приміром, мрії жителів з десятка вулиць про квадратні латки. Відтак на 17-ій від 18-го серпня запланували трубу вул. Зарічній, а вже на 18-ій (серпень, 29-те) переграли її на Шевченка, у напрямку „Царського села”.

Чому ж раптом так? Збирати картинку доводиться фрагментарно, як пазли, адже згадані сесії мали й іншу спільну особливість. Нині наші нардепи лаятися, пардон, вивчати й обговорювати, ходять, здебільшого, „в комітети”, подалі від зайвих очей, вух і диктофонів. Тож всім охочим потішитися енергійним обговоренням тепер туди – у закриті «ложі». Щоправда, оскільки зарічанський активіст О.І. Нагнойний (затято мріє про кількасот метрів асфальту на рідну Трудову) туди вхожий, тож, певно, можна й всім решті.

На сесії ж звичні радівські активісти попередню тактику „пресу-геть” покищо змінили на зразково-показове, швидке і одностайне голосування, щоправда, під ледь стримувані утаємничені смішки. Та іноді під ще важче стримувані голосні випади – коли товариство, нема-нема, та й відхиляється від наперед узгодженого в комісіях сценарію…

Перша із тих, що „Господи, яка вже там?..” Кворум – 18-ть з 26-ти, головує очільниця селища, у порядку денному сім питань: фінансові; знову – порядок придбання товарів і послуг через „Прозоро” і створення тендерного комітету для старту реконструкції водомереж; надання дозволу на початок І-ої (зарічанської) черги тощо. Плюс „Різне” насамкінець: „Про стан очисних споруд”, „Про обмеження руху великовагового транспорту по вул. Пилипенка”.

Голова комісії соцекономрозвитку А.Хотін з аргументацією: у нас простійно бракує кворому, оголосив про намір комісії підсилити власний кількісний і персональний склад новим „штиком” – депутатом В.Остапцем, досі членом комісії законності, правопорядку, регламенту і депутатської етики та гуманітарної сфери. Відтак розвиток селища і його комунальне майно надалі бажають вивчати вже 8 депутатів, а от на законотворчість лишаться 5.

Про фінанси говорили коротко – виділено 2,5 тис. на подарунки до річниці Незалежності воїнам АТО („за” одноголосно).

Лаконічно представили й порядок придбання товарів, робіт і послуг через електронні закупівлі – вже друга спроба на голосування.

Минулого разу згоди не дійшли в тому, що у закупівлях продуктів для дитсадків слід би залишати можливість, кажучи по-простому, збігати до найближчого магазина і за необхідності придбати свіже й поштучно, а не прозорим оптом із тридесятого царства у дядька з прізвищем анонім. Певно, що й „на хрестик” у нього не попросиш, а трапляться черв`ячки у крупах чи моня раптом дочасно згурдиться – насудишся донесхочу…

Але стоп, на 18-ій звучало інше: порядок – у відповідності до законодавства, комісія підтримала, бо враховано всі зауваження її членів, рішення прийнято одноголосно. „Закали” у ході голосування й апаратівці, що, на перший погляд, давало надію, ніби якогось компромісу досягнуто. Виявляється ж, вони просто відступилися у гарячих дискусіях і згодом разом із іншими виконавцями законотворчих актів шукатимуть способів, як з ними жити далі.

Між іншим, переваг чи хоча б особливостей нової процедури широкому загалові так ніхто й не представив. Мабуть, ті депутати, котрі не засідали у профільних „ложах”, голосували, покладаючись на думку колег. Якщо я вірно зрозуміла (бо ж так ніхто й не пояснив громаді…), приміром, гречки тепер доведеться брати не 5 пачок, як звучало раніше, а одразу 75, адже порядок гласить: „відповідно до технічних обмежень системи електронних закупівель «Prozorro» вартість закупівлі не може бути меншою 3,0 тис. гривень”. Водночас вимоги новоприйнятого порядку застосовуються до всіх придбань, вартість яких є меншою 200 тис. грн – для товарів і послуг, і 1,5 млн. – для робіт. Також враховано і те, щоб закупівлі на понад 50 тис. протягом року не дробилися частинами. Речення „Закупівля передбачає такі етапи: оголошення закупівлі; період уточнень; подання пропозицій; аукціон; кваліфікація; визначення переможця та завершення закупівлі” ще більше додає впевненості, що безробіття селищній бухгалтерії не загрожуватиме.

„Прозоро” для „Господаря” охарактеризували ще стисліше: все так само. І знову бодрячком задзвеніло у залі: „За, за, за…”

Одностайно ухвалювали й тендерні комітети для ради (без такого не рушить, приміром, І черга реконструкції водогонів) і КП, що минулої сесії чомусь викликало спотикання. Коли огласили список „засідателів” виключно з числа радівців, чулися смішки: а, може, підсилимо активістами? Проте туди, де треба вивчати не тільки чужі підписи, й ставити власні, мабуть, вони не поспішатимуть.

Дозвіл на початок робіт І черги водогонів – ще б пак, всі одноголосно прилучилися до великого. Коментарі небагатослівні: цьогоріч виділяємо 1,2 млн., а наступного сюди ж ще 500 тис. Депутат В. Остапець наголосив, що при подальшому укладанні договорів з виконавцями їх має затверджувати сесія.

Проголосувавши за надання кімнати у гуртожитку (безробітному варвинцю, депутати обіцяли бути і на толоку, і на вхідчини) та за зміни у складі комісій, підійшли до „Різного”. І ось тут вже з-під зразково-показового сценарію „за, за, за…” поперла суцільна імпровізація.

Зачитується письмове звернення колеги-депутата Т.Чеберди і жителів вул. Пилипенка, пров. Ватутіна (26 підписів) щодо необхідності обмежити рух великоваговиків. На фразі: „ коли проблема не буде вирішуватися, ми вдамося до радикальних дій – перекриття траси…” опозиційна гальорка ожила дотепами, дискусією з авторкою звернення, а далі й реготом. Смакуючи момент позбиткуватися над постійною опоненткою, дружно (у сенсі – натовпом) завели: а Ватутіна – це де, бо у нас – перейменований провулок Героїв Крут, мовляв, повернімо звернення, хай перепишуть, і чого це зачитує не авторка особисто, і чия дорога – наша чи державна?..

Заступник голови С. Бейкун під шум і гам нагадав, що за невеликі гроші можна хоча б визначити вантажопідйомність „підгорянського” мосту і встановити обмежувальні знаки, йому ж нагадали – водії на знак подивляться і поїдуть собі далі, бо сторожувати той міст нікому. Володимир Остапець говорив, що проблема куди ширша, аніж звучить: від 40-тонників потерпають жителі вул. Космонавтів, Коцюбинського, Зарічної, с. Воскресенське, тож слід порушувати перед „відповідними органами” питання будівництва об`їзної дороги… І залізниці, підключилися дотепники, а по мосту, мовляв, ще й танки проїдуть!

Та хай би краще не їхали… Бо раптом що, а ми у принципових обговореннях такі заморені – це вже моя ремарочка на майже річний селищний театр абсурду.

Тетяна Іванівна ще пробувала переконати: люди дуже просили хоча б обмежити… Активісти включилися у процес: звернутися до „Кернелу”, або звернутися до срібнянської „Батьківщини”. Проте закінчилося обговорення передбачувано – „взяти до відома”, „вивчити”.

Вивчатимуть на наступній черговій сесії і стан очисних, щодо котрих лист обласної екологічної інспекції теж вибірково декламувався у „Різному”. „За матеріалами перевірки підприємству (йдеться про КП) пред`явлена претензія на відшкодування збитків, завданих державі в результаті скиду недостатньо очищених стічних вод…” (десь тут мала б прозвучати й шокуюча сума, та, мабуть, завбачливо опустили), і далі: „для забезпечення ефективної роботи очисних споруд необхідно збільшити об`єм стічних вод, що надходять на очистку, або провести ремонтно-відновлювальні роботи, або збудувати новий комплекс очисних…”

Голова нагадала, що є фірма, котра взялася безкоштовно виготовити документацію і пролобіювати її на державне фінансування, але як воно там складеться – побачимо, мовляв, з грантовими коштами, нема-нема, а й іноді таланить.

Ось так, щось і жарти того дня у залі стихли, бо на нас суне нове „шото велике” – вартістю 5 млн. гривень…

І коротенько про другу сесію зі згаданих двох. Хоч 18.08 ніби й прощалися з твердим наміром побачитися на черговій вже наприкінці вересня, однак знову не стрималися. Скликали 29.08 позачергову з єдиним питанням: міняємо шило на мило… „Надати дозвіл … на початок робіт по реконструкції централізованої системи водопостачання в смт. Варва…” Щоправда, цього разу вже на ІІ чергу (вул. Шевченка – від автостанції до перетину з Космонавтів. А перша черга – Зарічна, хай на 2017-й.

Як пояснили і голова комісії соцекономрозвитку, і очільниця ради, на „зарічанську” реконструкцію треба оновлювати ПКД, бо тут вже „Господарем” частково велися роботи. Відтак двічі виділяти бюджетні кошти на один і той же об`єкт – пряма дорога „до криміналу” особисто для неї, раптом прозріла голова ради.

Кажуть, на комісіях голосно дискутували, бо, мовляв, не люблять будь-яких відхилень від раніше намічених пріоритетів. Проте, мабуть, цього разу інтереси й апаратівців, що ходять під страхом щось зробити „не так”, і тих депутатів, хто родом із округів ІІ-ої черги, співпали. Повторю написане мною колись: домовлятися можуть, коли хочуть. Вартість робіт тут не потребуватиме тендеру, і тендерний комітет може посидіти на лаві запасних, послідовність – І-ІІ-ІІІ, теж не принципова, бо це – не будинок від котлована до даху, це відрізки труби, які можна міняти й у довільному порядку.

Для себе зауважила – на «Зарічці» планувалася заміна водогону ніби-то від водонапірної вежі аж до кінця Зарічної, а тут чомусь говорять про відтинок лише від автостанції. Чи ж покращиться той горезвісний тиск, і коли дійде справа до порешечених вуличних водогонів? До речі, ІІІ –тя черга – це від вул. Комарова до «Руди».

„За” одноголосно, бо скоро білі мухи, а у селищі, крім квадратних латок деінде, цьогоріч ще нічого значимого не сталося.

На рекордно короткій позачерговій – хвилин із 45, сталося й трішки „Різного”. Зачитали скарги на дії райСТ двох торговельників, що тримають контейнери на ринку, а також мешканця селища – на неправомірні, на його думку, дії голови земельної комісії Н. Бабенко щодо обробітку її родиною земельної ділянки у кілька гектарів в районі „Холодового” за межами території селища. Депутат довела колегам своє бачення ситуації, більшість з них згодилася з тим, що у подібних справах останнє слово – за правоохоронними органами.

Йшлося і про те, що вже невдовзі, внаслідок змін до законодавства, землі за межами населених пунктів таки перейдуть у відання місцевих рад, мовляв, тоді буде простіше. А я б не поспішала з висновками – вкотре переб`ємося за земельку, щоправда, вже тут, на місці.

Також „ключові фрази” з „Різного”: чим займається інспектор з благоустрою? – звіт на наступну сесію (автор С.Старенченко) і „комплексний” звіт взагалі за зроблене протягом півріччя у царині благоустрою, які кошти витрачено (Д.Павленко); що то за „штандарти” прикрашають Варву до свят (певно, кольорові прапорці), коли існує офіційна державна символіка, і чи шанує її сільгоспвиробник, що отаборився головним офісом у селищі – теж корпоративний прапор висить чи стримить, певно, не в тих кольорах (О.Кудринецький) і т. ін.

Залишилася у диктофоні і в памку й теза «не беріть на горло…» від депутата Д.Павленка, коли він хотів утихомири колегу С.Садового, котрий не до ладу і голосно „роздискутувався”. Може б, і не зауважила, але прокричав він це ще голосніше за опонента.

Ну і традиційний „пис-пис” для фанів писучої преси. Повертаючись до преамбули цих позачергово-чергових серій „селищеади”: хай те „шото” (так вже вийшло, що сьогодні часто згадуване) залишиться дійсно великим, а не перетвориться, як у нас частенько буває, на „шото з чємто”…

Є.Зима