Із сесії селищної ради і громадських слухань

ЧЕРГОВА ПОЗАЧЕРГОВА.
Та ще й історична

Ця серія „селищеади” про ту чергову позачергову сесію, що відбулася 1 березня (хоч за перші березневі дні їх у нашій мерії промайнуло вже двійко) і про громадські слухання, які під неї й збиралися напередодні 28 лютого. Історична ж, бо ухвалювали рішення про ініціювання створення об`єднаної громади з центром у Варві – довго примірялися і, схоже, думали, що зможуть попримірятися ще якийсь час, аж раптом навколишні села почали свій рух до об`єднання. Але теж вже до свого, окремішнього – з центрами в Озерянах, в Журавці, в Антонівці…

Отож, у хронологічному порядку. Останній день лютого, вечірня зала РБК, громадські слухання, які за процедурою мали підтримати рішення про створення ОТГ. Хоч би й з десяток учасників прийшли (на 8,2 тис. мешканців селища), однак за законом збори правомочні, а тут – навіть більше 130 осіб опісля робочого дня. У порядку денному єдине питання: „Про підтримання ініціативи депутатів Варвинської селищної ради щодо добровільного об`єднання територіальних громад із центром у смт. Варва”. У президії керівники селища і району, один за одним слово беруть спікери від селищної робочої групи з об`єднання.

В.Саверська-Лихошва. Обго­во­рю­ємо втретє (влітку 2015-го, влітку 2016-го і нині), дві попередні ініціативи не увінчалися успіхом, ініціатори нинішні – третина депутатів селищної ради. Раніше чимало хто перебував у впевненості, що можна відтермінувати таке непросте рішення, а нині ж до реформи долучилася вся область –створено 16 ОТГ, за перспективним планом їх очікується 34 (на більше як півтисячі колишніх сільрад).

С. Старенченко. Селищна робоча група вивчала перспективи і спробувала ініціювати звернення до сусідів, щоб виробити спільний статут об`єднаної громади з центром у Варві. Як виявилося, це спонукало окремі села розпочати створення своїх громад. Райдержадміністрацією здійснено розрахунок спроможності громад, який засвідчує, що єдина на базі району –варіант найвдаліший. Переконувати села, які теж бачать себе окремими ОТГ, наразі складно, відтак Варва, охопивши об`єднанням 50% населення громади за перспективним планом, має всі шанси пройти кабмінівське „сито” і готуватися до своїх виборів (згодом лунало: через півроку, тобто восени). А села, якщо не вдасться їх зібрати до гурту протягом місяця, відведеного на розгляд пропозицій, зможуть приєднуватися й згодом.

Д.Павленко. Так, ми думали, що матимемо час на вивчення, аби рухатися не наосліп, але в селах розпочалися свої „рухи”. Який може бути негатив від об`єднання? – Якщо громада і її майбутні обранці не зможуть вчасно зреагувати на всі наступні зміни, і в територіальному устрої зокрема, запропоновані в подальшому законодавством. Позитив: з`явиться більше повноважень, обов`язків, що можна використати на розвиток громади. Припустив, що будуть і незадоволені, адже якісь робочі місця скоротяться (певно, це до імовірного „негативу”), якісь – будуть створені, стануться інші зміни, але об`єднуватися потрібно.

В.Остапець. Раніше була думка про створення п`яти громад, але, вивчивши надані райдержадміністрацією відомості щодо фінансування, дійшли висновку: повноцінно працюватиме єдина громада на базі району. Щодо ініціативи у Озерянах висловився так: це їх вибір, чи буде зареєстрована така ОТГ – покаже час, але ми не повинні заважати людям реалізувати своє право, навпаки надати якнайповнішу інформацію щодо фінансової спроможності їх новоутворення, співпраці з установами, які залишаться у Варвинській громаді. Розлогіше висловився про те, що недостатню інформаційну роботу ведуть депутати, керівництво району, установ і районна газета, аби переконати сільчан у необхідності об`єднання (схоже, знову хай би „хтось” збив, як отару, докупки і привів – прим. автора). У приклад зробив огляд одного із номерів сусідньої районки – „Срібнянщина”, де нарахував шість виступів і повідомлень щодо об`єднання. Його підтримав житель селища М.Пух: у газеті немає роз`яснень, що було до об`єднання і що буде, куди працевлаштовуватимуть тих, хто внаслідок перетурбацій втратять посади і чи не розідметься від того штат нової громади?..

Володимир Павлович не поминув нагоди висловити невдоволення від публікацій із сесійної зали мерії, назвавши їх „замовними” і такими, що паплюжать діяльність його колег: „Саме тих депутатів, які є активними. Я називаю їх: …(і виголосив прізвища активістів – прим. автора). В кожній газеті – негатив проти цих депутатів, а от тих мовчунів, які сидять у селищній раді і взагалі нічого не розуміють… – Та давайте вже по громаді! – втомлені вигуки із залу. – Оце вам і громада! Я доношу вам те, щоб ви розуміли, кого треба буде обирати у майбутньому!”

Зі „сватання” старих-нових обранців (цього разу на диво стримано, без грубощів і галасу, масних жартів „засватані” активісти „колупали піч”) до дискусії про створення ОТГ виступаючого повернув депутат райради В.Небрат. Нагадав, що у районній раді, яка за законом не може бути суб`єктом об`єднання, два роки це питання однак звучить на всіх зібраннях. І не варто кивати на когось, тоді як селище похопилося тільки нині, змінивши позицію з діаметрально протилежної….

Далі обговорення повернулося в площину „по суті”: яка позиція сіл району, чи виживуть вони без Варви, котра, створивши міні-ОТГ, забере левову частку податків нинішнього району. Лунало різне: від реплік „Не лізьте ви до Озерян!”, „Люди йдуть до того, кому вірять” до теж незаперечних тверджень: „Ми можемо говорити гучні слова, але ними школу не прогодуєш”, „Закликаємо до здорового глузду” і т.д.

Голова РДА Л. Доля вкотре нагадала учасникам обговорення, що поряд із добровільністю у справі створення громад, треба пам`ятати про їх фінансову спроможність. Спроможними в районі є тільки Варвинська селищна і Гнідинцівська сільська ради. Вона вкотре закликала створити одну громаду за калькою району і зберегти спільно надбане – районні, сільські установи і заклади, або подбати про їх співфінансування, бо це – необхідні людям послуги, робочі місця. Села приєднатися потім зможуть, говорила очільниця району, але сільчани будуть позбавлені права обирати голову єдиної громади і своїх старост у старостинських округах.

Представник Озерян, сільський голова С.Дмитренко, вкотре озвучив намір на створення Озерянської громади. Він переконаний, що вона зможе утримувати всі існуючі нині установи Озерян, Кухарки, Мармизівки і Брагинців. Тих працівників сільрад, хто залишиться без роботи, – працевлаштують, оплачувати послуги райлікарні – зможуть. На запитання голови варвинської робочої групи С.Старенченка: а який ваш план „Б” – тобто, на випадок невдачі, безапеляційно відповів: виконання плану „А”. Не менш категорично прозвучала і відповідь на запитання представника району В.Левадного: назвіть бюджет Озерянської громади? Відповідь: вам – не назву, це наша особиста справа…

Не прозвучало вагомих контраргументів і на цифри, наведені начальником відділу освіти В. Кутовим лише по освітянській галузі озерянського куща. На додачу до державної субвенції, яка розраховується за кількістю учнів у селах, район нині дофінансовує кожну зі шкіл Брагинців, Кухарки, Мармизівки на 400-500 тис., тож ці заклади у неспроможній ОТГ чекає закриття. Озерянська школа теж дофінансовується районом приблизно на мільйон, зазначив В.Кутовий.

Марне „сватання” сільчан на об`єднання, розмови навкруги і довкола, як на мене, влучно і у властивій йому іронічній манері припинив мешканець селища О.Нагнойний, який відвідує всі селищні заходи в надії „вибити” гроші на асфальтування своєї вулиці і теж втрапив до складу робочої групи. Звучало приблизно так: і навіщо вмовляти села, та нехай ще попросяться до нас, створюємо „тріумвірат” – Варва-Леляки-Калиновиця, забираємо бюджет і …асфальтуємо Трудову! А, можливо, і не тільки…

Риску в заході, який мав стати формальним щаблем до історичної сесії, а таки став емоційним публічним обговоренням, опісля всього почутого підвів голова райради П.Бакуменко. Він зазначив, що через розрізненість місцевих управлінських структур (район, села і селище кожен ведуть свою діяльність – як Лебідь, Рак і Щука, відсутня чітка вертикаль влади) час дещо упущено і процес вийшов з-під контролю. Здавалось би, на порозі – об`єднання, а селище розпочало тяганину із передачею своїх садків районові.

„Ми сьогодні багато говорили: про об`єднання, про утворення, про фінанси, – зазначив голова райради, – і менше – про людей.” Відсутність вміння консолідуватися на спільну справу заважає всім зробити єдино правильний вибір і у такому непростому питанні, як створення нової громади навзамін районові, який невдовзі зникне з карти краю. Але, хочемо ми чи ні, наголосив він, а реформа, розпочата державою, буде доведена до логічного завершення, і від нас залежить, як ми її пройдемо.

Це був чи не єдиний виступ того дня, який присутні підтримали оплесками. За ухвалу слухань щодо ініціативи створення Варвинської ОТГ голосували втомлено, з невідомістю, як то воно обернеться, але майже одноголосно.

А наступного дня вже селищні депутати зібралися на свою позачергову, об`єднавчу, сесію. Очікувану урочистість історичної сесії звів нанівець інцидент на її початку. Депутат – жінка поважного віку, педагог, мусила зробити заяву щодо поведінки одного із „засватаних” на новий термін у раді активістів. На попередній сесії чоловік, значно молодший за неї, дозволив собі образливий вислів на її адресу, ще й звучав він, як йшлося у заяві депутатки, зі звертанням до неї на „ти”… Замість простого „ну, вибачте, погарячкував”, яке б, як на мене, могло зняти конфлікт, зав`язалася нова, голосна і зневажлива суперечка. Вона показала: єдине, на що згодився б кривдник, то це надати свої пояснення не на загал, а у одній із депутатських комісій.

І ось яке висловлювання „з приводу” послідувало від голови тієї комісії – сорокарічного чоловіка щодо жінки із сорокарічним педагогічним стажем: „Валентино Василівно, в подальшому прошу перестать надавать слово якимось певним особам, щоб виховували, наприклад, мене чи якихось інших депутатів!.. Якщо людина когось недовиховувала, дайте їй можливість проводити якийсь лікбез чи що-небудь у моєї дитини… А мене не треба виховувати”.

Серед депутатів лише одиниці обурилися вголос тому, що хамство і зневага до чужої думки активно культивується у нинішній мерії. Далі залунав піднесено Гімн на початок 27-ої позачергової сесії, а учасники такої розминки мали нагоду якусь хвильку помовчати. Кожен – про своє.

До „історичного” питання – „Про надання згоди на добровільне об’єднання територіальних громад та делегування представника до спільної робочої групи”, виявляється, додалася ще парочка – знову про передачу ДНЗ районові – але рішення в новій редакції, та зміни до плану регуляторної діяльності (очікується затвердження порядку передачі об`єктів права власності – мабуть, згодиться і під передачу садків, і під приймання чогось би собі).

В.Остапець подав низку своїх запитів щодо діяльності КП. Секретар всі їх зачитала, депутати заслухали, а от голосів „за” додати до порядку денного – забракло. До речі, за наполягання активістів прізвище голови таки „понизили” в списку на голосування із першого щабля на той, що за алфавітом. Коли ж вона „утрималася” щодо запитів В.Остапця, заходилися соромити, мовляв, ось вам і підтримка депутатської ініціативи. Далі послідувала голосна всезагальна риторика, котра складно піддається викладу на газетних шпальтах.

Щодо рішення „історичного” виступив керівник робочої групи С.Старенченко. Зазначив, що воно вже достатньо обговорене, лишень пошкодував, що історичність моменту загубилася за низкою „шкандалів”.

Із проекту рішення: „…розглянувши ініціативу щодо об’єднання депутатів Варвинської селищної ради сьомого скликання від 22 лютого 2017 року та результати громадських обговорень, Варвинська селищна рада вирішила: …дати згоду на добровільне об’єднання територіальних громад села Воскресенське, селища міського типу Варва Варвинської селищної ради, села Антонівка Антонівської сільської ради, сіл Богдани, Сіриків Богданівської сільської ради, села Бра­гинці Брагинцівської сільської ра­ди, села Гнідинці Гнідинцівської сіль­ської ради, сіл Дащенки, Мудре Дащенківської сільської ради, сіл Журавка, Кулишівка Журавської сільської ради, сіл Кухарка, Хор­ти­ця, Боханів Кухарської сі­ль­сь­кої ради, сіл Калиновиця, Гри­го­­­рів­щина, Булавівщина, Сіря­ків­­­­­щина Калиновицької сільсь­кої рада, села Леляки, селища Са­вер­ське Леляківської сільської ради, села Макіївка Макіївської сі­ль­­­­­ської ради, сіл Мармизівка, Ма­кушиха Мармизівської сільсь­кої ради, сіл Озеряни, Березка, Тон­ка Озерянської сільської ради, села Остапівка Остапівської сільсь­кої ради, сіл Світличне, Ященків і селища Рубанів Світличненської сіль­ської ради у Варвинську терито­ріальну громаду з центром у смт. Варва. …Варвинському се­лищ­но­му голові звернутися до Анто­нів­ської, Богданівської, Бра­гинців­сь­кої, Журавської, Ку­ха­р­­ської, Кали­но­ви­цької, Леляківської, Ма­кіївської, Марми­зівської, Озе­­рян­ської, Остапівської, Світлич­ненської сільських рад з пропозицією про добровільне об’є­д­­нання територіальних громад. …Делегувати селищного голову Саверську-Лихошву В.В. до складу робочої групи з підготовки проектів рішень щодо добровільного об’єднання територіальних громад.”

Під коментарі одного з активістів: швидше позбудемося нинішньої очільниці (як мовиться, скільки вовка не годуй підвищеною лояльністю, а результат – як у приказці) голосували так: 19 „за”, 1 „утримався”. Ріденькими оплесками закріпили історичне рішення.

А от на питанні передачі садків єдність у голосуванні порушилася. Голова бюджетної комісії С.Старенченко запропонував взагалі скасувати передачу, бо стартувало об`єднання, і може статися так, що доки передамо, вже й назад приймати буде час. Але йому активно опонували молодші колеги С.Кабалик, Д.Павленко – коли там ще та громада буде, хай приймають і фінансують вже нині і т.д. А далі ще й голова внесла останній аргумент – мовляв, район згоден (щоправда, не поточнила на що саме), відтак голосування майже продублювало попереднє рішення ради про передачу ДНЗ в новій редакції. 15 „за”, 6 „утрималися”.

Ту редакцію, як на мене, аж варто зацитувати, бо відчувається, що і Рак, і Щука (себто і селище, і район) передачу об`єктів розуміють кожен на власний манер. Із рішення селищної ради: „… передати безоплатно із комунальної власності Варвинської територіальної громади у спільну власність територіальних громад сіл та селища Варвинського району дошкільний навчальний заклад… (названо обидва – прим. автора) …(як юридичні особи) без нерухомого майна. …Передати на договірних умовах основні засоби, фонди та матеріальні цінності… Підготувати пропози­ції та проекти договорів оренди приміщень ДНЗ та договорів про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна між Варвинською сели­щною радою Варвинського району Чернігівської області і Вар­винською районною радою” і т.д. Словом, витрати – вам, майно – нам, і оренду за нього – теж нам.

А ось формулювання з рішення райради щодо „прийняття” (сесія відбулася 2 березня): „…Надати згоду на прийняття у спільну власність територіальних громад сіл та селища Варвинського району дошкільних навчальних закладів смт. Варва «Джерельце» та «Казка», що знаходяться у власності територіальної громади селища Варва та села Воскресенське, у разі прийняття Варвинською селищною радою відповідного рішення про передачу”. Як на мене, у власність прийняти можна тільки …іншу власність, а не мильну бульку. Словом, чим закінчиться цей принциповий герць поміж активістами із селища і районом, вже аж цікаво. От тільки чи на це, тобто собі на потіху, делегували ми своїх обранців у представницькі органи?

Завершувало „історичну” прозаїчне – „Різне”. Зачувши, що у цьому питанні порядку денного аж 12 підпитань, у залі аж огокнули. Вкотре обговорювали критичний стан даху на шестиповерхівці по Миру („Господар” готовий за співфінансування мешканців, чи й селища виконати хоча б поточний ремонт), а відтак тривало й голосно – й інших дахів, встановлення бетонних обмежень у формі напівсфер на центральній площі селища, аби нею не мотався транспорт, тощо.

Всього із „Різного” не перекажу, але не помину увагою того, що ізнов мостяться зі звалищем у „Мостище”. Цього разу розмову про облаштування все ж таки саме тут нового зловонного об`єкта почали з подачі заступника селищного голови С.Бейкуна, котрий нагадав депутатам, що: 1). є відведена земельна ділянка (себто кар`єр у „Мостищі”), 2). райдержадміністрацією запропонована альтернатива – місце подалі від сучасного звалища, праворуч леляківського шляху 3). діюче звалище переповнене, а від селища – мовляв, жодних дій. У приклад привів Талалаївку, де планується будівництво полігону ТПВ. І тут вельмишановні з готовністю голосно підхопили: от аби не популізм „декого” з її торішнім мораторієм, то вже б і ми возили у „Мостище” – найдешевший в облаштуванні варіант!..

Нате й мої п`ять копійок: чом би тут і нові робочі місця для найретивіших лобістів новогрибовицько-рудянської сміттярні не облаштувати, бо ж кажуть, екологічної біди – ніякої. Окремим і додому буде зовсім поруч, і робочий маршрут, гнідинський, не вельми зміниться. Це якщо наших вельми бюджетоощадливих вельмишановних ще „в тему” роми допустять…

Вкотре „помусолили”, як назвав обговорення хтось із присутніх, і наразі на подальші сесії покищо не виносять. Ще є слабка надія, що талалаївські підрахунки – 200 тис. на проект і 11 млн. (!) на будівництво полігону – на якийсь час охолодять „мостищанський” запал наших вельмиощадливих. Бо надії на те, що здогадаються розмістити сміттярню якнайдалі від всіх обжитих околиць селища і сіл, на жаль, немає.

* * *

І насамкінець – до питання історичності моменту. Свого часу районка публікувала чимало спогадів зараз вже старожилів Варвинщини під загальною тезою „Як ми район відстояли…” – йдеться про 60-ті роки минулого століття. Нині ж, від того, як піде далі „роз`єднавчо-об`єднавчий” процес на Варвинщині, залежать нові заголовки до мемуарів. Може трапитися і такий: „Як ми район розвалили…”

Є.Зима