Із сесії селищної ради

НІЩО ТАК НЕ ОБ`ЄДНУЄ, ЯК СПІЛЬНИЙ ОПОНЕНТ,
або І погнали наші городських: наші попереду, городські – іззаду…

Опісля фальстарту минулої позачергової сесії селищної ради, коли 16 грудня мерія зібралася рівно на одного депутата менше, ніж треба для кворуму, друга спроба від 20-го виявилася продуктивнішою. Хоч хвилин 15 і чекали доїжджаючих обранців, однак явка 16-ьох плюс очільниця ради забезпечили і проведення сесії, і ухвалення всіх рішень, виплеканих у „закритих ложах” – комісіях.

Чи то їх розробники зуміли переконати колег – аргументами або децибелами аргументів, чи то активісти депкорпусу й радівці за штатом наприкінці року каденції порозумілися, чи й просто спрацював принцип: ніщо так не об`єднує, як спільний ворог, а одностайність у голосуванні демонстрували вже на першому питанні розгляду.

Майже одноголосно (утрималася лише І.Чаленко) ухвалили рішення „Про звернення до суду”. Об`єднавчий фактор для більшості складу ради – районна влада, котра, на думку селища, має взяти на себе повне утримання ДНЗ. Про «зони відповідальності» – а ще півроку тому у стінах мерії звучало: садки – «наші», а медицина і школи – «ваші» – наразі мовчать. Не досягнувши бажаного шляхом перемовин (район на 2017-й дає близько 5 млн., а потребу селище бачить на 7), активісти повели решту колег у піке судового з`ясування.

«Звернутися до суду з позовом до Варвинської районної ради та фінансового управління районної державної адміністрації… Уповноважити депутатів Варвинської селищної ради сьомого скликання Кабалика С.В., Остапця В.П., Павленка Д.В. та члена виконавчого комітету селищної ради Бачиша Ю.Л. представляти інтереси Варвинської селищної ради в суді…» – йдеться у рішенні. З ним з трибуни дебютував новий голова комісії законності, правопорядку, депутатської етики і гуманітарної сфери С.Кабалик , зачитавши лишень проект.

Потім було дружне голосування, а лишається суща дрібниця: гільдії селищних адвокатів слід тепер у суді погнати район, як наші городських: наші попереду, городські – іззаду…

Так само, як по маслу – 17 «за», пішло і друге питання комісії – про дострокове припинення повноважень депутата селищної ради Семенченка С.М., округ №17 – вул. Галицька, Польова, Чехова, кн. Ольги, А.Тищенка, Рудянська («Припинити достроково повноваження депутата … у зв’язку з особистою заявою…, надіслати рішення Варвинській районній виборчій комісії для проведення заміщення депутата»). Оскільки від дебютанта пояснень не прозвучало, варто поцікавитися, а кого планують підтягти у свої ряди ініціатори згаданого припинення? До речі, далі у ході сесії звучали й інші прізвища кандидатів «на виліт», котрі не відвідують сесії і відповідно не дають іноді таких вирішальних голосів. Особливо акцентували увагу на тих, хто працює в РДА, хоч і вчасно похопилися: „прогулів” ще зо два.

У блоці фінансових питань (представив заступник голови бюджетної комісії Д.Павленко) невикористані капвидатки (більше 120 тис.) перерозподілили на поточні витрати – пальне, оргтехніка – для ради, на газ, пилососи, пральні машини, праски тощо – в ДНЗ. Додали й дещицю на оплату послуг з благоустрою – з коментарем: на наступній сесії таки ж послухаємо звіт.

Щодо машин-прасок. Голова комісії соцекономрозвитку А.Хотін вкотре нагадав, що комісія бажає бачити і контролювати річний план таких закупівель. Голова обіцяла, однак зауважила, що техніка виходить з ладу поза будь-якими планами.

Формальні зміни до штатних розписів радівців (у грудні на якусь сотню зросла мінімальна зарплата, градація посадових окладів від 3,4 тис. у голови ради до 1,6 – у прибиральниці ) теж збудили певне обговорення. Анатолій Олексійович виступив з ініціативою «прибрати» посаду інспектора з благоустрою (нині зарплата – 1,7, як сказав би очільник бюджетної «ложі», «нічтожно мала величина»), оскільки немає результативності у штрафуванні порушників правил благоустрою. Навів приклад безкарності – особисті вантажівки «зимують» на тротуарах і узбіччях. Алгоритм дій: попередити за два міс. працівницю відповідно до законодавства, посаду скоротити, натомість створити нову – хоч би й помічника для помічника, тобто для заступника голови, куди людина, яка гарно позвітувала на одній з попередніх сесій, може претендувати за конкурсом…

В. Саверська-Лихошва, вислухавши запропонований маневр, стурбовано обіцяла: запишу, розглянемо. А розглядати доведеться екстерном, бо вже на наступній сесії вельмишановні підійматимуть руки або ні за штати під «мінімалку» у 3200 й інші «кревні» зміни.

Всі 17 були „за” зміни до річних програм благоустрою і розвитку ДНЗ – по факту. Перша сягнула 900 тис. грн, друга – близько 2,1 млн (майже 830 тис. на з\п, півмільйона – на газ і електроенергію, більше 300 тис. на ремонт даху «Казки», 200 тис. – на м`який інвентар тощо).

Обсяг програми підтримки воїнів АТО дещо зменшили – не всі кошти використано, а от програму соціального захисту населення збільшили на 25 тис. – для допомоги двом малозабезпеченим родинам, постраждалим від пожеж (всього ж річна програма – більше 100 тис., переважно на допомоги у лікуванні).

Вкотре говорили-балакали про встановлення обмежувальних знаків на проїзд «підгорянського» мосту (блок питань комісії соцекономрозвитку). Тутешні жителі просять у будь-який спосіб обмежити рух вантажівок-великоваговиків, бо тріщать хати. Голова комісії відзначив настирливість, з якою рада із сесії у сесію «просуває» це питання, проте вердикт комісії незмінний: немає доцільності. Знову говорили, що практичного застосування знаків не буде, що ті знаки – за «наш» кошт, що штрафувати однак нікому, що нафтовики муситимуть їхати через «третю автобазу». С. Панченко непокоївся, що «підгорянській» бабусі ніяк буде гною завезти (обмеження на мосту – 13 тонн). Раптом згадали й про співпрацю з «Дру­жбою-Новою», і мовляв, де там ті трі­щини в хатах… Словом, із 17-и­ при­сутніх «утрималися» шестеро – О. Кудринецький, В. Остапець, Д. Пав­ленко, С. Панченко, Г. Пасека, А. Хотін, і рішення вкотре не прийнято.

Хоч на позачергові сесії земельні питання, кажуть, не виносяться, однак цього разу до категорії нагальних двійко таки втрапили. Новий голова земельної комісії С.Панченко запропонував скасувати рішення минулої сесії, яким ПП «Валентина» – власник приміщення колишнього «дружбівського» магазину «Паляниця» (директор О.Квас), було відмовлено у викупі земельної ділянки, котра перебуває у археологічній зоні давнього поселення Варин. ПП виявило намір за свої кошти провести розкопки, говорив доповідач, тож «хай чоловік занімається». Відмова майже одноголосно скасована і наздогін ухвалено нове рішення – надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшого викупу.

Трішки поіронізували щодо того, а чиїми ж стануть знахідки. Як зазначила голова, артефакти і кістки – археологам, а селищу – хіба їх фото і черговий звіт.

Друге із невідкладних земельних – продовження дії договору оренди землі під тютюновим кіоском у центрі селища, який гордо іменується «зупиночним комплексом із вмонтованим кіоском» – договір з ТОВ «РІК» терміном на 10 років під 12% нормативної грошової оцінки. З обох означених питань – дзвінко лунало „за, за, за…”, мовляв, за землю платять – і добре. А щоб прикро повивчати інші надходження в селищну казну від бізнесу і його внесок у розвиток Варви – громада ще не дозріла.

Хоч підрубрику «Різне» протягом години часу розібрали на кісточки минулого разу, коли сесія так і не відкрилася, однак і ниньки їй присвятили майже півсесії. Зокрема, почали з необхідності або скасувати передачу діючого звалища на баланс «Господаря», або встановити новий тариф на його утримання з кишені споживача (а наразі й з договорами на вивезення сміття не все так гладко). Завершували ж знову ще більш дражливим – мораторій на нову сміттярню в «Мостищі» завершився, давайте вже його «обживати». Знову, як і щодо мосту, спекулювали на долі «підгорянських» і «хутірських» бабусь, яких треба нарешті позбавити сусідства із небезпечним об`єктом. Хоча навіть після урочистого закриття звалища вони залишаться навіки разом – наскладоване десятиліттями ніхто ж однак не утилізує безслідно.

Знову було зручно пошукали спільного ворога: хто ж це, мовляв, тисне на селище і не дає рушити в «Мостище». «Незлим тихим» згадували район, а от щодо людського обурення – ну просто якась амнезія.

Голова тривало виправдовувалася, що на діючому звалищі вживається максимум заходів для упорядкування, поряд буде облаштовано майданчик для сортування сміття, а в селищі повсюдно виростуть різнокольорові контейнери для різносортних відходів… Словом, «Робимо все… І поки що на цьому все…», бо на звалища відтепер вже держава наклала не просто мораторій, а прямо таки екологічне табу – можна облаштовувати тільки високотехнологічні полігони…

Жодних рішень щодо звалища того дня не приймали, проте, судячи із атмосфери у мерській залі, щоб знехтувати думкою сотень варвинців – до двохсот осіб свого часу підписалися під відповідним зверненням до влади і висловили свою незгоду на сході селища, достатньо …аж 14-и вельмишановних, котрі вважають, що вправі вирішувати за всіх нас. Це прохідна кількість голосів для будь-якого рішення – від дріб`язкового до „шотовеликого”, як екологічна „граната” у невмілих руках.

Є.Зима