Із сесії селищної ради

А слово – не горобець…

Як зауважувала у нотатках з попередньої сесії селищної ради, ці засідання місцевих обранців наприкінці першого року поточної каденції таки, здається, виходять на графік „раз на місяць”. Але, як мовиться, раз та гаразд: і питань зазвичай на розгляд під сорок, і поговорити та посперечатися нагода є завжди. Щоправда, як згодом відзначали самі „засідателі”, 20-та чергова, котра відбулася 27 жовтня за головування секретаря ради Тамари Дейнеки і за участі 20-ти депутатів, пройшла з дещо нижчим запалом. Може, певною мірою тому, що не було голови – для окремих активістів ради основного подразника, як червоне полотнище для бика.

Причин відсутності Вален­тини Саверської-Лихошви у се­сійній залі вголос ніхто не оз­вучував, а то б, певно, милуватися в ілюмінатор літака величним Араратом їй би добряче завадила гикавка. Виявляється, у ті дні Варвинський селищний голова брала участь у зібранні українських та зарубіжних мерів і представників Єврокомісії аж у …Єревані, столиці Вірменії. Знали варвинські колеги про це чи ні, а протягом сесії незлим, тихим легку на підйом очільницю громади майже не згадували.

Оскомину ж збили на подразничку меншому – газеті, яка й далі пише „не так”. Цього разу, формуючи порядок денний сесії, один з активістів, підтриманий вже звичною опозиційною „гальоркою”, запропонував у підбірці „Різне” …заслухати пояснення представника районної газети щодо змісту попередніх публікацій. Зокрема, зі своєї „дзвінниці” щиро вважає, що викладене у газеті дуже різниться із тим, що звучить у залі. Готовність до спілкування (а не до надання пояснень) я висловила, проте ініціатор питання резюмував, що мене, власне, ніхто ще й не питав і сказати мені, певно, нічого, а заслухати чи ні – вирішують депутати. Коли головуюча та інші колеги нагадали, що звітувати перед ними преса не зобов`язана, а тим паче та, до створення й існування якої згадана рада жодним чином не причетна, інший активіст „заслуховування” поточнив: мова йде про те, щоб обговорить…

Вирішили так: заслухати чи хоча б обговорить – 10 „за” (все ті ж поборники „преси-геть”), решта – проти і утрималися. Рішення не прийнято, а навіть трішки шкода – хай би обговорили, записів вистачило б ще на серію „селищеади”. Наздогін ініціатори наголосили на занесенні до протоколу сесії того епізоду, хоч і так ведеться фіксація змісту засідань всіма передбаченими законом способами.

Розім`явшись, а поіменне голосування-перекличка з цього архіважливого приводу було першим, приступили до порядку денного, де значилися звіт про виконання програми соціально-економічного розвитку селища за 9 місяців ц.р., про стан правопорядку у Варві (пояснення отримували десь у комісіях), низка фінансових, організаційних і земельних питань, встановлення розмірів орендної плати за землю, запровадження у селищній раді держреєстрації речових прав і підприємців, вкотре зміни до положення про виконком, затвердження порядків: продажу земельних ділянок та права оренди на них; проведення конкурсу майбутніх управителів багатоквартирного житла та чимало іншого.

Дискусійними обіцяли бути такі питання: „Про дозвіл на встановлення пам`ятника Т.Г. Шевченку на площі смт. Варва” та „Про обмеження руху транспорту і встановлення дорожніх знаків в смт. Варва” (мова про вул. Пилипенка і „підгорянський” міст, які тріщать від автівок-супертяжів), тож так воно згодом і вийшло.

За відсутності голови зроблене за 9 міс. озвучувала секретар. Зокрема, нагадала, що на 2016-й селищну скарбницю ухвалювали у сумі більше 7 млн., станом на жовтень на рахунку селища залишалося 3,4 млн. (загальний і спеціальний фонди), залишок фонду пайової участі підприємств-забудовників – близько 250 тис., економія програми благоустрою – близько 260. Діють з десяток програм, зокрема, окрім згаданої благоустрою, програми розвитку ДНЗ; енергозбереження; розроблення містобудівної документації; соцзахисту окремих категорій населення; підтримки воїнів АТО тощо.

Серед пріоритетів названо залучення інвестицій, розвиток підприємництва і створення нових робочих місць, тож, як наголосила Т.Дейнека, селищна рада активно сприяє майбутньому будівництву супермаркетів „Сільпо” – придбана ділянка біля ЗОШ, і „АТБ” – приміщення колишньої котельні по Садовій, у сели­щі розпочинає роботу приватна наф­­­товидобувна організація, тож доповідач анонсувала нові ро­­бочі місця, а депутати – підпри­єм­ці і нафтовики, насторожилися.

Дещо оновлено матеріальну базу дитсадків, виготовлено ПКД на заміну даху „Казки” з утепленням (вартість реновації 1,9 млн., проект подано на фінансування з держбюджету), тривають розробка документації на будівництво нових очисних споруд і роботи по відновленню вуличного освітлення у селищі, ремонту вулиць та тротуарів, у „Сухому яру” встановлено сходи до гімназії і до вул. Українська тощо.

А от „шото велике” – реконструкція водомереж селища, з якою місцеві обранці ще донедавна планували вскочити на скрижалі місцевої історії, знову відтерміновується, цього разу на наступний рік. Щоб мати змогу фінансувати ці роботи, загальний проект доведеться дробити на окремі і переробляти ПКД, за що й проголосували згодом.

У обговоренні зробленого і подальших планів Д. Павленко, заочно подякувавши голові за змістовний звіт, цікавився, чому нині йде мова про масштабнішу реновацію „Казки”, коли депутати планували скромніший ремонт і утеплення лише даху, який так і не втілено (відповідь: бо з`явилися надії залучити державні кошти). С. Старенченко запитував, звід­ки у фінансуванні взявся тротуар по вул. Пилипенка, „ми ж викидали…” (голові бюджетної комісії мусили нагадати: 22 тис. виділялися рішенням однієї з попередніх сесій, роботи вже виконано). Проте, зрештою, звіт дружно схвалили, як і низку подальших рішень.

Зокрема, без пояснень і обговорень (відтичковую подібні так: або зрозуміло все, або – нічого) затвердили процедуру врегулювання конфлікту інтересів обранців під час розгляду питань (до таких відносяться, приміром, земельні, коли депутат за виділення собі землі не голосує), порядки продажу земельних ділянок комунальної власності чи права їх оренди, проведення конкурсу управителів (схоже, на цю справу охочих ще доведеться добряче пошукати) та ін. рішення, а от на ставках орендної плати за комунальну землю спіткнулися.

Виявляється, їх не розглядала земельна комісія, тож для її засідання зробили коротку перерву. Її результат – збільшення орендної плати за землю під об`єктами енергопостачання з пропонованих 5-и до 10 відсотків. Решту ж ставок за видами діяльності визначено так: від 3% для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та фермерського, особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, будівництва та обслуговування житла до 10 – для будівництва та обслуговування приміщень громадських організацій, закладів побутового обслуговування, підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, 12% – за землі під приватними лікувальними закладами, закладами культурно-просвітницького обслуговування, торгівлі, громадського харчування, заправок і автосервісу, під офісами, об`єктами телекомунікацій тощо. Для підприємств комунальної власності значаться 3 відсотки.

А от черговий раунд двобою за виконком на сесії пройшов „у холосту” – рішення про зміни до багатостраждального положення про виконком вкотре не прийнято. Дискусія між активістами депкорпусу і радівцями триває довкола того, чи повинен таки виконком стати юридичною особою – з печаткою, коштами, штатом тощо. Крім аргументів: хочемо, чому інші можуть, а ми ні…, на сесіях протягом року і на поточній зокрема конкретної інформації так і не прозвучало. Пояснили б хоч на кшталт: фізособа може одружитися, а юридична – ні…

Головуюча мусила нагадати, що у випадку реєстрації виконкому як юридичної особи, цю особу доведеться наділити бюджетними коштами, звільнити працівників ради, щоб набрати штат виконкому, але вже за конкурсом… Запитання М. Зеленського: „Для чого все це потрібно?”, мабуть, адресоване ініціаторам юрособи, за відсутності відповіді прокоментувала Т.Чеберда: „Як для чого? Це ж два центри впливу…” Відтак голоси поборників юридичної особи з робочою назвою „рада у раді” і тих, кого вони не переконали, майже урівнялися, рішення знову не прийнято.

А от за здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, держреєстрації підприємців і громадських організацій, започатковане і у селищній раді, голосували охочіше, додали у штат ради посаду реєстратора, обумовили його навчання, підключення робочого місця до реєстрів тощо. Органи місцевого самоврядування нині наділені таким правом, тож чом би не повпливати й на цю перспективну тему.

У світлі раніше визначених „пріоритетів” на сесії проголосували дозвіл на виготовлення ПКД на реконструкцію вуличного освітлення всього селища – сама документація заважить 150 тис., а вартість робіт може сягнути 7-10 млн. Заступник голови С. Бейкун пробував переконати депутатів не повторювати невдалого досвіду проекту на реконструкцію водогонів і розділити новий грандіозний прожект на менші, виконати які шансів буде більше. Як показало голосування, до нього дослухалися одиниці, решта ж підтримали рішення комісії соцекономрозвитку про нове „шото велике”.

І ще трішки про дозволи, котрі у мерії дають або не дають з особливим захватом. Так, не дали дозволу (це лише згода, а не кошти) на виготовлення ПКД на тверде покриття вул. Сонячна з такою аргументацією: он Трудовій вже дали, то вони тепер просять і грошей на асфальт. „За” голосували 12, а треба 14 голосів.

У обговоренні зауважила показовий діалог. За чиї гроші виготовлятиметься ПКД? – за їхні, тобто прохачів. За чиї ж будуватиметься згодом? – депутатські вигуки: за наші!.. Цікаво, а у запалі: тому дам, тому – не дам, чи, бува, не забувають „слуги народу, що „наші” – це платників податків?..

Ще драматичніше розгорталося голосування за дозвіл на пам`ятник Шевченку на площі – „за” аж двоє (Т.Дейнека, Т.Чеберда), решта проти і утрималися.

Трішки з історії питання. „Я людина, котра створює, а не руйнує!..” Ця репліка голови селища В.Саверської-Лихошви на засіданні виконкому, який збирався 20 жовтня, певно, і стала переломною на той момент у дискусії щодо доцільності встановлення пам`ятника Тарасу Шевченку на постамент, що віднедавна звільнився після символа радянської епохи. Одні члени виконкому говорили так: давайте взагалі розрівняємо площу і прикрасимо її квітами, інші: Кобзаря увічнено чи не у кожному українському місті, тож давайте вшануємо когось із видатних земляків – Г. Вороного, О. Бодянського… Голова ж аргументувала вибір постаті та місця опитуванням варвинців і згодою „Дружби-Нової” оплатити благодійний прожект.

Чи то виконкомівці вже втомилися сперечатися про це, чи наполегливість голови того разу переконала (а на піку дискусії інтонації пішли на підвищення), чи то ще була можливість кивнути на депкорпус, мовляв, хай вони вирішують, а таки проект рішення про згоду на встановлення пам`ятника виконком підтримав – із 16 присутніх лише три утрималися, решта ж – благословили Кобзаря на сесію.

Обговорення на сесії теж було змістовним: намічається черговий пам`ятник несмаку, Кобзар гідний іншого художнього вирішення й іншого місця (О. Кудринецький), комісія рекомендує місце Шевченкові біля Дошки пошани (А.Хотін), у Варві забагато пам`ятників на душу населення, і хтось з цього приводу страждає фобією – нездоровим страхом перед ними, а хтось навпаки філією – такою ж любов`ю до них (С.Старенченко), благодійні кошти, зокрема, „дружбівські”, спрямовуються без депутатської думки (Д.Павленко), вони б не завадили на воду, світло і т.д. (В.Остапець).
У ході обговорення прозвучала й така інформація: виготовлення спірного пам`ятника вже завершується, він уже мало не в дорозі. Аж тут, як показало пост­фактум голосування, йому не раді…

Не скупилися активісти на власні міркування і під час розгляду питання встановлення обмежувальних знаків по вул. Пилипенка, про що уклінно і по-всякому просили мешканці. Раніше депутати не бажали, мовляв, намарно витратити 3 тис. на обстеження мосту, згодом „водили козу” довкола людських звернень – то написано не так, то вдіяти щось зась. Цього разу, коли благодійним коштом оплачено обстеження (міст визнано аварійним, максимальна вага проїжджаючого автомобіля не повинна перевищувати 13 тонн) і можна встановлювати обмеження, а це означає, що хоча б перевізникам небезпечних вантажів обласна ДАІ не погоджуватиме маршрути, однак для проходження рішення забракло голосів. Приміром, С. Старенченко цього разу висловився напрочуд патетично, приблизно так: давайте не будемо чинити перепон бізнесу (це про великотоварне сільське господарство), бо разом з ним в обхід наших сіл піде саме життя.

„В ударі” промовець був і на замельній тематиці. Так, коли розглядалося повторне звернення щодо зменшення орендної плати за землю під комерційним об`єктом (ФОП Т. Обидіна, колишня бойня, майже чверть га), заходився пояснювати, що у порядку виключення, бо не вся територія задіяна у виробництві, треба йти назустріч підприємцям. Радівці ж мусили нагадати: виключення будь-кому наразі унеможливило провадження Антимонопольного комітету, який зацікавився „неконкурентним” підходом нашої ради до встановлення орендних ставок – за один і той же вид діяльності плата має бути однаковою для всіх, не дивлячись на обличчя. Відтак „знижок” не буде, на сесії довелося переглянути й деякі раніш укладені договори. Проте своє шанування підприємцю-заявнику на голосуванні однак засвідчили кілька депутатів, не підтримавши відмову. Тож у підсумку немає ні відмови, ні згоди.

Не отримав бажаного й інший підприємець, новий власник приміщення колишнього „дружбівського” магазину „Паляниця” (ПП „Валентина”, директор О. Квас, 160 м.кв.), ініціювавши викуп земельної ділянки. Вона ж, як виявилося, „розташована у межах па­м`ятки археології місцевого зна­­чення поселення-посаду літопис­ного м. Варин та об`єкту археологічної спадщини Стародавнє місто Варва”. Ка-жуть, купити не можна, хіба орендувати.

А от підприємцям О. Щерба­тюку і С. Панченку пощастило більше – перший зможе придбати землю під спорудами колишньої котельні (теж майже чверть гектара), розпочавши процедуру викупу з авансового внеску на експертну грошову оцінку, другий – реалізує право безкоштовного отримання ділянки майже 10 „сотих” для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Вишнева (як представник земельної комісії на голосування рішення запропонував, а от у самому голосуванні участі не брав – конфлікт бо інтересів). Відповідні рішення прийнято.

Також того дня визначалися, де саме у новоствореному мікрорайоні „Незалежності” розпочнуть надавати ділянки воїнам АТО. Як звучало у коментарях, вистачить усім, бо мають для цього 70 га.

„Родзинки” з „Різного”. Обго­во­рювали, якою цьогоріч бути селищній новорічній ялинці. Придбати у варвинців живу – резерв вичерпався, купувати із спеціалізованих підприємств – дорого, близько 150 тис. За такі ж гроші – 9-метрова штучна, багаторазового використання. Звучали й інші думки: чом би не спорудити самостійно каркас для живих гілок, або спорядити до свята котресь із дерев біля РБК. На противагу їм інші говорили: не забирайте у малечі казку, тож ще міркуватимуть.

Також у „Різному” щодо пропозиції активістів депкорпусу, озвученої минулої сесії, – за рахунок преміювання працівників ради преміювати колективи ДНЗ – секретар інформувала колег, що розмір зарплати голови ради і завідуючої ДНЗ різниться на 200 грн. – у голови менше (!?), а спеціалісти ради отримують менше вихователів на тисячу гривень, тож лишається ще забрати й преміювання.

Завершувала сесію Т. Дейне-ка повідомленням про премію­ван­ня голови і заступника (що­місячна процедура). Вигуки одного з активістів: а ми ж не оцінювали їх роботу, й накрив фінальний гонг – гімн.

* * *

Ну і як же без традиційного „пис-пис” насамкінець. У ході обговорень на сесії один із завжди активних його учасників завів про фобії, філії та інші відхилення від усталеної норми індивіда. Що спонукало і мене до певних аналогій: постійна потреба, а відтак – вимога від інших, пояснень і звітів – це теж, може, така собі фобія, філія чи манія*?.. Так і бачу картинку: стою, приміром, хоч би і я, як Зоя Космодем`янська чи, принаймні, як радівський інспектор з благоустрою чи представник „Господаря”, перед ясні очі вельмишановних, тіпаю колінами і даю навсібіч пояснення – кричали про заяви і бігали з папірцями – хвилина запису диктофона така-то, порівнювали святкові прапорці з „веселковими, ЛГБТ**…” – хвилина така-то… Ви мені те, а я вам – оте, а довкола весело, гамірно, камера знімає, словом, як ви любите…

Але навіть без команди „стоп, знято!” те марево розвіюється. Та й сценарій режисер цього шоу десь згубив. А за ним мали ж голосувати, заслухати, занести у протокол…

Єдине, що варто б сказати невдоволеним нотатками із сесійної зали селища: слово – не горобець, вилетить – не упіймаєш. Ті „перли”, які потім смакує читач, пруть не з мене, ними тішать виступаючі. Доречна у цьому контексті й така сентенція: щоб не виглядати …кимось, треба ним просто не бути.

А між тим, в ухваленому минулої сесії плані роботи ради на четвертий квартал ц.р. значаться звіти голів комісій – про роботу, депутатів – про депдіяльність. Правда, поміркованіші колеги посоромляться додати туди ще й оцінювання. За логікою того плану на „парад-але” депутатських звітів залишаються листопад-грудень. Тож з інтересом послухаємо – і я, і мій диктофон. А відтак – і виборці, пригадуєте, це ті, кому більше пасує: „А гроші чиї? – Наші!”.

Є.Зима

**ЛГБТ (англ. LGBT) — акронім, що виник в англійській мові для позначення … сексуальних меншин, як гласить uk.wikipedia.org

*манія (грец. mania ) — …стан, для якого характерне зосередження свідомості й почуттів на якійсь одній ідеї. Джерело попереднє.