Із сесії селищної ради

„Це єдиний шанс покращити водопостачання у Варві,

або будемо просто робити вигляд,

що ми щось робимо…”

 

Друге засідання 12-ої позачергової сесії селищної ради не забарилося, хоч і цього разу намір селища ініціювати об`єднання громад чітко і голосно не прозвучав. Виявляється, зібратися знову 29 червня, щойно закінчилися святкові вихідні, довелося з іншої, але теж вагомої нагоди.

Раптом, коли ніхто й не сподівався, у селища з`явилася можливість потрапити до програми пільгового кредитування від Європейського інвестиційного банку. Тягу очільниці селища до участі у всіх можливих проектах і грантах вже давно супроводжують посмішки скептиків, проте цього разу „квиток” виявився щасливим. Один мільйон євро (!?!) із чотирьохсот за Програмою розвитку муніципальної інфраструктури України може потрапити у Варву на реконструкцію централізованої системи водопостачання і водовідведення – наймасштабніший місцевий проект, який самостійно селище не профінансує певно що ніколи.

Важливість майбутнього рішення з цього приводу просто витала у повітрі: апаратівці ради вжили додаткових заходів для інформування учасників засідання; коли кворум набирався з потугами, голова заходилася телефонувати депутатам і навіть збиралася – їх керівникам, а як зійшлися – „щиро-щиро дякувала”; окремим забезпечили підвезення, лиш би сесія відбулася. Відтак зрештою прибули 22 обранці із 26, були налаштовані слухати більше, ніж зазвичай, конфліктували натомість менше і голосували напрочуд одностайно. Певно, з усвідомленням: якщо те, що саме впало на голову, загрузне у їх тривалому вивченні-обговоренні, оцього вже точно своїм обранцям варвинці не подарують. „Сигнальним” стало голосування щодо внесення питання до порядку денного без розгляду на комісіях – дружно згодилися відступити від принципової процедури.

Чим же привабливий кредит, В.Саверська-Лихошва характеризувала так: за напрямом вода і каналізація (обрано найвитратніший проект із наявних) надаватиметься під 1,5% річних терміном на 30 років, пільговий період – 8 років, сума може сягнути мільйона євро. Послалася й на досвід у залученні таких коштів міськрад Прилук і Семенівки.

Щоправда, одразу наголосила, що наразі йдеться тільки про надання радою згоди на участь у проекті, а далі фахівці Кабміну вивчать платоспроможність селищного бюджету за показниками останніх трьох років і визначать, чи включати Варву до „обраних”. Голова підкреслила, що терміни „горять”: рішення вже наступного дня має потрапити в ОДА, а далі – до уряду.

Обговорення почали, як завжди, з „головного” – чому це знову визначатися мають авралом, без вивчення в комісіях, хто прогавив терміни і чому райдержадміністрація їх вчасно не взяла за руку і не повела до проекту, тобто не поінформувала про пропозицію. Висловили й таке припущення: а ми ж грошей медикам не дали, от і не повели…

Хоч інформації щодо практичного втілення проекту ще обмаль, однак депутатів цікавило, які процедурні рішення прийматиме рада, чи визначатиме виконавців робіт тощо. Депутат Д. Павленко до рішення додав, щоб усі угоди у рамках проекту голова укладала після узгодження з депутатськими комісіями, і далі їх слід затверджувати сесією. Інші запитували, а чому б не включити до фінансування й вуличне освітлення та інші проблеми.

У розпалі обговорення того, хто ж розпоряджатиметься коштами, голова висловилася образно: „ Вони пройдуть мимо нас”, тобто надходитимуть безпосередньо виконавцям робіт.

Коли дискусія щодо „шкури невбитого ведмедя” почала набирати обертів, голова бюджетної комісії С. Старенченко вчасно виголосив: „Давайте проголосуємо, а тоді помріємо…” В. Саверська-Лихошва навела останній аргумент: ”Вельмишановні депутати, це дуже-дуже відповідально. Я думаю, це єдиний шанс для нашої Варви, бо інакше ми просто робитимемо вигляд, що ми щось робимо. З наявними фінансами ми дійсно нічого суттєвого не зробимо.”

За „дозволити…, уповноважити…, здійснювати…” проголосував 21 депутат, керівник КП недоречно утримався, бо, мабуть, краще за інших знає, наскільки складний процес розпочнеться. Відтак згоду на проект надано, а далі – справа за фахівцями, які вивчатимуть можливості бюджету і відповідність запропонованого проекту.

Принагідно на другому засіданні дорозглянули земельні питання і озвучили „Різне”, до яких справа не дійшла минулого засідання. Зокрема, таки дали можливість людині відмовитися від городу (минулого разу окремі обранці принциповість вкотре демонстрували де треба, де й ні), відтермінували надання ділянки учаснику АТО – до присвоєння назв вулиць, подовжили на 10 років договори оренди для двох підприємців, котрі користуються ділянками по вул. Ломоносова і Миру (під 12%) тощо. Між іншим, вже не вперше озвучували намір знайти спосіб брати плату за землю з державних установ по максимальній ставці. Знову колоритно висловився С.Старенченко: „Ми маємо доїти їх по повній!” Отож повивчають законодавство.

Зауважили учасники засідання і те, що на теренах Варви вже починають реалізовувати своє право на землю у будь-якому куточку України й „іногородні” громадяни. Так, мешканець Корюківки звернувся до нашого селища по ділянку під житлову забудову. Наразі ухвалили „відтермінувати…” (чомусь „утрималися” Д.Павленко, Г.Пасека і А.Хотін), а як надалі планують відкараскуватися від таких прохачів, не поточнили. Теж повивчати б, бо місцеві забудовники не зрозуміють щедрості.

З вигуками: „Держіть їх!” (це щодо тих депутатів, хто знову норовив полишити залу, не дочекавшись фіналу) приступали до „Різного”. Депутат Т. Чеберда нагадала про нарікання людей на нарахування „Господарем” за полив присадибних ділянок протягом вельми дощового травня. Хоч вкотре обговорювали доволі голосно, однак цю „недоречність”, як назвала спірне нарахування голова, і нинішній виконком залишив без змін, мовляв, щоб активніше встановлювали лічильники і сплачували за фактичне споживання. Щодо тих випадків, коли рахунок отримує людина, якій і поливати, власне, нічого, С.Садовий нагадав практику минулого року: з актом обстеження від депутата абонент звертається до КП, торік 260 осіб було звільнено від оплати за полив, а цього року надійшло чомусь лише кілька заяв. З 1 січня всіх помирить обов`язкове встановлення лічильників, зауважила секретар ради Т.Дейнека, а С.Старенченко нагадав учасникам гучної дискусії, що замість лементу варто попрацювати над нормативними актами, яким керується КП.

Вкотре звернулися до мерії мешканці селища, котрим дошкуляє сусідство з одним із барів. По суті питання чогось новішого, аніж „Пану господарю закладу було сказано…”, „Мешканці хай звертаються до поліції, якщо бар танцює і співає до третьої ночі..”, голова не озвучила. Як не коментувалися на предмет „можливо-неможливо” і звернення щодо облаштування автостоянки біля ДНЗ „Казка” за рахунок цьогорічних коштів на ремонт вулиць (ініціатива депутата І.Чаленко), ремонту колишньої вул. Горького і даху по Миру,52, встановлення дерев`яних сходів у „Сухому яру” тощо.

Також голова ради поінформувала депутатів, що виконкомом не встановлено тариф на вивезення твердих побутових відходів, тому з 1 липня КП переходить на ритм „один раз на місяць, а далі взагалі припинить…” І тут знову здійнявся крик: „Так ви ж озвучуйте, чому не прийнято…”, КП не укладено угоди на вивезення сміття геть з усіма організаціями і громадянами, Садовому – розішліть звернення до потенційних абонентів, змусьте через суд укладати угоди, газеті – пишіть про „бездіяльність” Садового, і нічого, мовляв, дошкуляти депутатам і т.д, і т.п.

В. Остапець теж звертався до газети з проханням озвучити тезу, що всі потреби садків рада нині забезпечує, відтак вартісних „списків” батькам більше не має бути. Але слово за словом з`ясувалося, що до повного забезпечення цих закладів всім необхідним ще далеко…

І нарешті роздратовано, втомлено, а відтак похапцем розглянули куцу інформацію щодо майбутнього об`єднання громад. „Ми зараз підійшли до того рубежу, коли нам або треба об`єднуватися, або вся Україна піде у прірву, – говорила В.Саверська-Лихошва, припускаю, тому, що реформи у державі – головна умова зарубіжних кредиторів України. І побіжно додала: – Коли ми будемо пробувати все ж таки утворити об`єднану громаду, ми отримаємо 60 % ПДФО (основний наповнювач місцевих бюджетів – прим. автора), ми отримаємо кошти із Фонду регіонального розвитку.”

Вона поінформувала, що цій темі буде присвячено зустріч із представниками області у РБК 7 липня (анонс на 1-й стор.). Певно, навчена попереднім досвідом, коли вже пробувала закликати варвинців до „пілоту” з децентралізації і наразилася на спротив людей, цього разу Валентина Василівна оголосить „вперед і вгору” опісля того, як інші – область і район, викличуть вогонь на себе, а ще краще – зкучкують села, як отару.

Довести ж людям інформацію про грядущу об’єктивну реальність (згадаймо, приміром, „декомунізацію”: не перейменувалися на власний розсуд, тож перейменували „згори”, і по аналогії – не об`єднаємося добровільно і з покищо пропонованими „пряниками”, згодом об`єднають вже без них) на селищних зібраннях, схоже, нікому.

* * *

На біса б мені оці „P.S”, але… Чи не за кожним питанням на минулому засіданні лунало від радівських активістів: напишіть у газеті оце, а не те, і оце напишіть, ну і це ще напишіть… Ну просто якийсь „стіл замовлень”.

По-перше, кожен депутат, кого розпирає від думок й толкових ідей, може особисто подати їх до друку у наше видання. Протягом нинішнього скликання із селищних обранців такою можливістю скористалися лише Т.Чеберда і В. Остапець.

По-друге, для любителів „статей і пунктів” нагадаю: втручання у професійну діяльність журналістів забороняється законом, як і некоректна поведінка щодо будь-якої людини.
І по-третє, одне із ключових надбань останніх буремних літ – коли не преса існує для влади, а влада – для громади і її „зв`язкових” – ЗМІ. Відтак, вельмишановні, забуваймо про „пишете так чи не так”. „Музику” замовляє читач, ну в крайньому разі – рекламодавець.

Є. Зима