Із сесії селищної ради

А „вперед і вгору” так і не прозвучало…

Забачивши у порядку денному 12-ої сесії селищної ради підпункт „Про добровільне об`єднання громад”, щоправда, аж наприкінці серед численного „Різного”, і пригадавши недавнє запрошення до об`єднання, озвучене Валентиною Саверською-Лихошвою сільським головам на одному з районних зібрань, я чомусь вирішила, що саме така неординарна подія і має стати приводом для скликання позачергової сесії майже услід за черговою.

Ну, думаю, ось він, час „Ч” – наш мер оголосить улюблений „кульбіт” – „вперед і вгору”, і ми всі муситимемо вирушити назустріч невідомості. Аж ні, виявляється, покинути депутатам основну роботу і знову взятися до громадської довелося тому, що у одному із садків селища вийшов з ладу …водонагрівач. Відтак заклад закрився на три дні раніше запланованого закриття на ремонт.

Це ж на якому короткому повідку треба ходити і завідувачам ДНЗ, і керівництву мерії, щоб в міжсесійний період без депутатського благословіння не мати змоги вирішити питання ремонту чи придбання нового бойлера? Як було озвучено згодом, новий коштує 3,9 тис., а якщо замінити, приміром, тен – гривень зо 200.

Кворум заледве зібрався – з головою ради 16 обранців. А не зберися, то що, через будь-який дріб`язок – установам „стоп, машина”? Як на мене, щось тут, у королівстві датському, не так.

Щоправда, поскільки зібралися і дружно голосували (окрім В.Остапця, який вказав на занадто спрощену організацію голосування і участі в окремих голосуваннях не брав), то заодно виділено кошти на придбання не тільки бойлера (депутати вказували, що на нього бракує дефектного акту, не вивчено можливість ремонту, не вийшла на місце комісія тощо), а й пральної машини – для „Казки”, холодильника для „Джерельця” – всього придбань більше як на 30 тис. грн, 95 тис. – на липневу зарплату працівникам садків. Відтак цьогорічна програма розвитку ДНЗ, тобто дофінансування на додачу до субвенції з райбюджету, знову зазнала змін і сягає вже 1,6 млн. грн.

Також принагідно виділено кошти на придбання спортивної форми для команди „Олімпійське лелеченя” райгімназії (4,6 тис.), меблів для селищної ради (близько 2 тис.), а от 5 тис. на підготовку технічного завдання для системи електронних закупівель „Прозоро” (щодо ПКД на вуличне освітлення) поки відтермінували.

Як популярно пояснював колегам голова бюджетної комісії С.Старенче-нко необхідність згаданої витрати: „Нам треба шото закупить, а ми не знаємо шо…”, тобто без допомоги фахівців скористатися „Прозоро” складно, відтак на їх послуги може і піти заощаджене у тих прозорих закупівлях. Кому ж ті 5 тис. передбачається заплатити і чому саме 5, „плутались у показаннях” вже голова і заступник, тож наразі відклали розгляд.

Оперативно, бо, мабуть, без прозоро, віднайшли виконавця для розробки схеми майбутньої забудови ринку – вартість послуг 34 тис. грн, для цього внесли зміни до програми розроблення містобудівної документації. Знову ж таки, аргументував голова бюджетної комісії: щоб повноцінно здавати в оренду землю ринку. Серед стосика матеріалів й ілюстрацій (за прикладом схеми менського ринку), наданих для ознайомлення депутатам, хочеться і варвинцям візуалізувати можливий вигляд місцевого ринку – порадіймо разом (мал. 1). 001Так має виглядати подальша забудова цієї ділянки, хто б не користувався далі нею. Стосовно тих торгівців, хто вже встиг тут розміститися, коментували так: „щоб мали можливість узаконити”.

Позачергова сесія знову розглянула „чолобитну” щодо виділення 200 тис. на зарплату медикам. Цього разу звертався трудовий колектив (84 підписи), кілька представниць пробували умовити обранців вже в сесійній залі. Зокрема, і так: „Ви ж перед виборами обіцяли бути з нами і в радості, і в горі, і ось настала скрутна мить…” У відповідь послухали те, що й представники району свого часу: не наша зона відповідальності; хай дає район, він гроші має; треба все вивчити і т.д.

Переконати колег пробувала голова ради. „Шановні, державна субвенція, якої недостатньо, передбачає оптимізацію… Що таке скоротити людину в умовах Варви – це залишити без шматка хліба. Тож кожен подумайте, що буде, коли ви не отримаєте зарплати хоча б півмісяця… – І далі продовжила із особистого. – Я знаю, що це таке. Працюючи завучем у школі у 90-х роках, я працювала посудомийкою у таборі „Веселка”, хоч і було дуже соромно…”

Проте, схоже, своїм емоційним виступом Валентина Василівна ще більше роздратувала окремих активістів бюджетної економії. Їй вказали, що так виступати слід перед районним керівництвом. Знову говорили про повагу до людей у білих халатах і людей взагалі, пробували навіть уклонитися, потім обурювалися, чому „дай”, а не „позич”, місцями гучно зітхали…

Підсумок чергового марного приниження такий: 7 „за” виділення коштів – Саверська-Лихошва, Бабенко, Волох, Дейнека, Неділько, Садовий, Чеберда (для проходження рішення треба 14), 1 „проти” – Старенченко, 10 „утрималися” – Дубчак, Зеленський, Кудринецький, Мелащенко, Остапець, Ущаповська, Хотін, Цопа, Кабалик, Кальченко. Відтак „не дали”. А між тим, щоб вони „дали” чи ні, їм ті срібники теж хтось „дав”. Цей хтось – платники податків, виборці…

Охочіше, аніж кошти, у селищній мерії роздають доручення – цього разу В.П. Остапцю, щоб він підготував звернення до районного керівництва, а потім відповідь переадресують прохачам. Певно, у аванс чи до зарплати.

Шум і напруження попереднього питання перетекли у подальші. Зокрема, коли виникла необхідність встановити зони санітарної охорони водозабору КП ”Господар” – черговий етап у комплексі робіт з отримання дозвільних документів на спецводокористування, розгорнулося обговорення: чи не можна було обійтися без залучення сторонніх проектантів, чому так дорого все це коштує, чом би не відправити питання на довивчення… Юрист КП О.Кальний зачитував довгий перелік поважних державних служб, котрі погоджують документацію. „Люди добрі, це не торгівля пончиками, це колосальна робота на кожну печатку…», – апелював до колег С. Садовий. Підпряглася переконувати вельмишановних і голова ради, мовляв, процедуру і конем не об`їдеш. Нагадала про досвід іншого села, КП якого було оштрафоване мало не на мільйон, і виникла загроза взагалі лишитися без води… Як наговорилися – проголосували, майже всі „за”.

А от щодо надання дозволу на встановлення у селищі пам`ятного знака воїнам АТО (у проекті рішення значилося „надати дозвіл…”, „взяти до відома, що витрати, пов`язані із виготовленням пам`ятного знака, будуть профінансовані за благодійні кошти…”) й поголосувати не вдалося. Голова комісії соцекономрозвитку і комунальної власності А.Хотін повідомив колегам, що відповідно до положення про встановлення таких об`єктів питання має підготувати виконком, далі – комісія, і лише потім – на сесію.

Низку земельних питань розпочала представляти голова відповідної комісії Н.Бабенко. Комусь „узаконювали” ділянки під давно зведені гаражі, комусь – відмову від городу тощо. Знову надійшла заява на спірну ділянку біля двоповерхівок по вул. Шевченка неподалік бібліотеки (минулої сесії вже ухвалено відмову) і, певно, послужила спусковим гачком у новому витку депутатського роздратування. Коли голосували, обмінювалися „колючками”: а ви чому утрималися, ви ж дружите із заявником? – а ви чому, ви ж ще краще дружите?..

Хоч пішла лише друга година роботи і залишалися до розгляду кілька земельних питань і „Різне”, проте окремі депутати раптом похопилися, що на позачергові сесії слід виносити питання дійсно термінові, а не поточні. Голова опонувала тим, що коли надходять земельні заяви, їх слід розглядати невідкладно. Слово за словом, зав`язалася суперечка між звичними опонентами. У залі чомусь не виявилося С.Старенченка, який вміє гострі кути заокруглити жартом, далі вийшов С.Садовий і А.Хотін, і хиткий кворум (нагадаю, треба 14 обранців) щез. Головуюча оголосила, що першу частину 12-ої позачергової сесії закрито.

…Зізнаюся, це вперше за всі зібрання сьомої каденції гімн застав особисто мене зненацька. А таки варто було б послухати оте питання, що дрібненьким у „Різному” – „Про добровільне об`єднання територіальних громад”. Чому саме зараз і чому добровільно, а не коли вже згребуть всіх одними граблями, чому не варто опиратися, коли державою взято незворотний курс і ще немало чому, чому, чому? Отож, наразі громада залишається непоінформованою про намір „вперед і вгору”, бо хтось просто вийшов, а хтось – „пхекнув” і вийшов. Щож, зачекаємо у невідомості другої чи пак наступної частини. Звісно, якщо соблаговолять прибути.

Є. Зима