Із сесії селищної ради

„Підпільний обком діє”…

Щойно почали цікавитися читачі, чому це селищна законотворчість, досі бурхлива і публічна, раптом перервалася днів на 20 – чи пішли в підпілля, чи в комітети або в округи, як колеги з ВР, чи на суботники і городи – це вже місцевий колорит, аж раптом промайнуло на радівському сайті оголошення, датоване 20-им квітня, що того ж таки 20-го квітня відбудеться засідання виконкому. Виявляється, щоб потрапити на нього, зазирнути на сайт напередодні чи зранку дня проведення вже недостатньо, „явки і паролі” треба ловити чи не за хвилини до „часу Ч”.

За такого рівня інформування і обраного кола, і акредитованих ЗМІ, не говорячи вже про решту громади, не тільки я прогавила захід. Кажуть, кворум довелося дожидати-прикликати досить довго, однак „підпільний” виконком таки відбувся. За результатами роботи згаданого зібрання оприлюднено єдине рішення „Про обговорення (у початковому варіанті чомусь „про запобігання” – прим. авт.) тарифів на централізоване водопостачання і водовідведення”, з якого можна почерпнути лише те, що при розрахунку нового тарифу буде включено плановий обсяг каналізаційних стоків на рівні минулого року – 93,8 тис. м3, КП зобов`язали обрахувати витрати енергоносіїв по кожній каналізаційно-насосній станції, а засідання виконкому із встановлення тарифів заплановано на червень. Дійсно, зважаючи на перебіг селищної водяної тарифіади одне суцільне, незрозуміле більшості варвинців „запобігання” – і з боку КП й ради, і з боку громадських активістів.

Не передувало широке анонсування і позачерговій сесії, вже десятій, котра відбулася 25-го квітня. Але, як і виконком, доки пересічні варвинці шукали забуття в городах, рада діяла і в міжсесійний період. Зокрема, визріла кандидатура секретаря ради, тож в очікуванні виборів на цю посаду на сесії оперативно перебігли кілька фінансових питань. В тому числі, щодо виділення 1 тис. грн. на печатки для «паспортного столу» при раді. На репліку, чому така закупівля здійснюється не через систему електронних закупівель, довелося нагадувати, що ця функція впала на місцеві ради, як сніг на голову, з 4 квітня, і люди чекати прозорих «китайських церемоній» не будуть.

Також одне з рішень попередньої сесії – щодо використання коштів на благоустрій селища, опісля було нібито заветоване, потім шукали компроміс у комісіях і ось на десяту сесію винесли знову. Щоправда, принципові відмінності з першим варіантом авторства депутата Д.Павленка треба ще пошукати. Хоч голова ради спершу й критикувала новації щодо виключення з бюджетного фінансування утримання звалища, проте у повторному рішенні однак визначено: „До жовтня 2016 року привести до відповідності документацію на звалище ТПВ з метою передачі його на баланс КП «Господар». І далі: „Здійснити розробку економічно обґрунтованих тарифів із вивезення ТПВ, включивши утримання звалища твердих побутових відходів”. Словом, звалище – у тариф споживачам, тільки у дещо іншій словесній інтерпретації. Вихідні дані для розрахунку тарифу погоджуватиме комісія соцекономрозвитку, комунальної власності і благоустрою, тож, найімовірніше, гряде і сміттєва тарифіада.

За згаданим рішенням рентабельність для КП знову встановлено на рівні 10% (для непосвячених – зменшено вдвічі, мовляв, щоб на бюджеті заробляли менше). У цьому зв`язку пригадується гра слів з попередньої сесії: „нам – наше – для нас же”, „нашим салом по нашій шкірі”, бо селищний бюджет досі усіляко підтримував своє підприємство, яке надає послуги своїм же мешканцям і сплачує податки до свого ж таки бюджету. Нині ж усіляко вишуковуються можливості зекономити. А у зв`язку з цим не можу не згадати й одну з тез класиків місцевого підприємництва, котрі наразі біля селищного керма: чим більше зекономиш, тим більше отримаєш.

Хоч проект рішення, запропонований на нове голосування, і не містив підпункту щодо майбутнього облаштування „філії звалища” – пункту сортування сміття, однак автор водрузив його назад: „З моменту звернення підприємств, організацій, зацікавлених осіб стосовно виділення земельної ділянки під пункт прийому вторинної сировини, розпочати роботи з вишуковування земельної ділянки, розроблення проекту відведення та відведення земельної ділянки для подальшої передачі в оренду зацікавленим особам…” Тож лишається хіба сподіватися, що „зацікавлені особи”, все ж таки, повишуковують-повишуковують і ту ділянку для нового зловонного об`єкту неподалік житлової забудови таки не знайдуть. А от вишуковувати ділянку натомість невдало визначеній під звалище у „Мостищі” селищні обранці не вважають за потрібне.

До наступної чергової сесії голову і працівників ради вкотре зобов`язали паспортизувати об`єкти благоустрою і визначити вартість їх утримання. Кілька таких паспортів, писаних нею тривожними буднями, вона навіть пробувала зацитувати: парк такий-то, гектарів стільки-то, стовпів-бордюрів стільки…

Хоч очільниця громади ще якийсь час живописала про стан звалища і купи гілля у мікрорайоні після кількамісячного блокування програми благоустрою (а їй навзаєм: покажіть рішення, де ми забороняємо зачищати звалище чи гілки), знову переконувала, що коштів на благоустрій передбачено вкрай мало, благала про допомогу у тій же паспортизації (знову у відповідь теплішого, аніж „ми ж вам не заважаємо”, не пролунало), однак «проти» рішення в цілому і вона не була, і всі присутні депутати голосували „за”, окрім очільника КП. Обійшлося і без дискусій поміж депутатів – або з усім запропонованим згодні, або не в темі, або ж тема їм байдужа.

До речі, мій улюблений персонаж для цитування – директор „Господаря”, цього разу більше відмовчувався. На наступні сесії комісія соцекономрозвитку жадає його повторного звіту, деталізованого і роздрукованого. На запит Д. Павленка: як торік витрачено більше 90 тис. грн. на ремонтні роботи, занадто лаконічна відповідь «на труби, перехідники, болти і гайки» лише піддала ентузіазму у вивченні теми. Відтак звичне запрошення: прийдіть і подивіться, вже не пройде. Комісія обіцяла не просто взяти чи ні звіт до відома, а й виставити оцінку – „добре”, „задовільно” чи й „незадовільно”, повивчати, чому підприємство збиткове.

Далі селищні обранці дали згоду на розроблення проектно-кошторисної документації для ремонту ДНЗ «Казка», без якої освоїти «бюджет розвитку», наскубаний виконкомом з інших видатків, не вдасться. Потім затвердили землевпорядну докумен­тацію для громадян і приступили до виборів секретаря.

Одразу зауважу: наскільки довго вимірялися, кому ж з депутатів обійняти цей непростий пост, настільки й процедура виявилася переобтяженою формальностями: послухали передвиборче слово кандидата, створили лічильну комісію із числа представників всіх постійних комісій, котра усамітнилася в іншому приміщенні на засідання, голосували бюлетенями у скляну скриньку, суворо стежили за таємністю голосування, ретельно рахували. І це при тому, що кандидат був єдиним – Тамара Дейнека, відома в районі за роботою у оборонному секторі РДА і райвійськкоматі, і голоси колеги віддали за неї одностайно.

Спілкуючись із депутатами, майбутній секретар показала добру обізнаність у проблемах свого 13-го округу – багатоквартирні будинки по вул. Шевченка. А це і ремонт житла, комунікацій, упорядкування в дворах, підготовка до запровадження ОСББ тощо. Тамара Олександрівна зауважила, що віддає перевагу не написанню запитів, а живому спілкуванню як з виборцями, так і з представниками тих служб, від яких залежить вирішення питань. Всі, хто хоча б побіжно знають цю жінку, відзначають її небайдужість і відповідальність за справу, котру бере на себе. Про таких ще говорять: грузять того, хто везе. Отож неприховувана радість, з якою голова ради вітала з обранням нового секретаря, схоже, збудила загальні веселощі у залі.

Рекордові на швидкість проведення сесії завадила цього разу підрубрика порядку денного «Різне». Ще у перерві виборів секретаря селищні обранці послухали групу мешканців будинків №23 і 25 по вул. Шевченка, де вигрібні каналізаційні ями давно виробили свій ресурс, викачування асенізаційним авто двічі на тиждень (350 грн. за одну ходку) не допомагає, і стоки постійно пливуть подвір`ям. Свого часу було виготовлено ПКД на будівництво каналізаційно-насосної станції і підводу до централізованої каналізації (вартість будови – більше 600 тис. грн.), тож мешканці нагадали про себе: будуйте КНС або виведемо на сусідню вулицю Щорса свій „водограй”, який „доповнить” новенькі водогін і асфальтівку на ній.

Обговорення поляризувалося від «хай платять за викачування ями, як платимо ми у приватному секторі» і «КНС за 600 тис. для кого, для півтора десятка абонентів?» до «давайте тимчасово викопаємо нову яму чи віднайдемо кошти на викачування». Зрештою, прохачі централізованих „зручностей” пішли з тим, щоб повернутися у липні, коли у бюджеті може вималюватися перевиконання за півріччя, тобто вільні кошти.
Ось одна із сотень незагойних ран селища, на які ділити зекономлений «бюджет розвитку» буде ой як непросто. Яким може бути той розподіл – тренувалися нещодавно на ремонті доріг, беручи „горлом”.

Зовсім іншу, але також малоприємну всім тему для обговорення у «різному» запропонувала голова фракції «Батьківщина» Ірина Чаленко, закликавши колег-депутатів разом звернутися до керівництва району і лікарні щодо недавнього конфлікту у ЦРЛ довкола члена фракції Ірини Кальченко. Не вдаючись у деталі, хто правий чи винуватий у тому конфлікті, її підтримали однопартійці, решта ж про депутатську солідарність, схоже, згадує лише у випадках посягання на гарантії їх депутатської діяльності. Дискусію припинила голова, запевнивши, що особисто пошукає можливості залагодити конфлікт, і мабуть, це той випадок, коли неформальним спілкуванням з керівником установи їй не дорікатимуть.

Також очільниця селища подякувала обранцям, які брали участь у селищній толоці на дамбі, а це аж четверо депутатів і один член виконкому. Її заступник нагадав про відповідальне ставлення до звернень варвинців – окремі листи чомусь зникають у комісіях безслідно або залишаються без відповіді.

Послухали у «різному» і заступника голови райСТ Олега Шолома. На одній з попередніх сесій ухвалено рішення щодо припинення договору оренди землі із місцевою споживспілкою, котра допустила неконтрольовану забудову торгівельних павільйонів на території ринку. Селищні обранці вважають, що коштами від оренди землі під місцевими МАФами чи більшим відсотком від райСТ можна поповнювати селищний бюджет.

Представник підприємства поінформував, що нині розпочато реорганізацію ринку, і тут буде наведено порядок. Повели депутати мову і про те, що сільгоспринок таки треба перенести з території кладовища (знову згадали про заасфальтований для цього майданчик на «Зарічці»), невдоволені мешканці вул. Ломоносова і стихійною торгівлею попід дворами та тим безладом, який лишається опісля неї.

І це, і надходження коштів від оренди землі, і чимало іншого, озвученого у ході сесії, ще планують повивчати прикріше, отож і у нас на сторінках – «далі буде».

* * *

Ну і ще дещиця лірики насамкінець. Хоч я вже звичне гнітюче враження опісля чергових відвідин селищної мерії якийсь день і намагалася бороти, згадуючи мелодії з фільму минулої епохи „Підпільний обком діє”, однак допомагало те не вельми. І причина, мабуть, в атмосфері, що знову панувала на зібранні у нашому законотворчому органі. Сесія розпочиналася із кпинів „опозиційної гальорки” на адресу в чомусь інакомислячих колег. Потішалися й над тим, що прийшла преса, зайняла в одній особі всю ложу преси і вже щось там занотовує. Увійшовши у раж, на „прикол” перетворили й привітання новообраного секретаря. Під жарти, регіт і вигуки до голови: цілуйте секретаря, фотографували пам`ятний момент, потім фото роздивлялися. Ніби такий собі «Бєлий попугай” – призабутий гумористичний клуб…

У такі моменти частина поважного зібрання сміялася, частина не розуміла, що сміються з них, а частина, все ж таки, маю надію, розуміла… Не раз наголошуючи на сесіях голові – колишній вчительці: «Ми не діти, ми – депутати!», наразі окремі обранці звели нанівець все своє попереднє самоствердження. Бо так поводяться саме школярі, і навіть не старших класів.

Отож знову у післясмаку сесії – відчуття прикрості: хіба ж «бєлий попугай» має вершити наші долі у раді?

Є.Зима