Із сесії селищної ради

Ані собі, ані людям…

Мда-а-а… Дещо перетравивши події останньої сесії селищної мерії (від 14.09, позачергова) і опісля неї, іншого визначення, аніж це із місцевого розмовного колориту, наразі до ситуації з перекиданням садків із хворої «макітри» на здорову, щось і не знаходжу…

Років зо два наші селищні «вельмишановні» домагалися повного фінансування своїх двох дитсадків виключно із бюджету району.Чи не рік носили-возили наші бюджетні кошти на судові збори і на відрядження в іногородні суди, водили туди на налигачі районних опонентів. До речі, селищна «тевтонська свиня» вже двічі пішла під лід, програвши справу у районному й апеляційному судах, проте не заріклася – однак знову повезе бюджетні гривеники ще й у касаційну інстанцію.

В очікуванні перемоги на полях сліпої Феміди ліпили статути ДНЗ й положення під їх передачу зі свого балансу на районний, продукували запити і звернення, „закали” рішення на кшталт: «Ми, вельмишановні всія селища, бажаємо передать»…

…І ось тобі маєш: коли район вирішив припинити цю бурхливу діяльність „колєг” із селища і прийняти садки на своє утримання, серед селищних активістів вигулькнули ті, хто може оскаржити в суді ту горе-передачу. Мовляв, у період створення ОТГ (так, дивись, і до «ОПГ» можна достворюватися) будь-яке відчуження власності громади – під забороною…

Ну що ж тут скажеш, окрім отого «ні собі, ні людям»? Тим паче, що вже з 1 жовтня якраз то людям платити зарплату немає крайнього: район ще не може, селище вже не хоче. Але це, схоже, останнє, що непокоїть зачинателів всіх селищних вивчень. Складається враження, що у затятій конфронтації з районом діють за принципом: чим гірше – тим краще, аби людське невдоволення спрямувати у районні кабінети.

Отож, до чергової позачергової від 14.09. У вервечці з двох десятків питань чільне – про передачу ДНЗ у власність району. Щоб переконати селищних депутатів поставити крапку у цій справі, на сесію прибула голова РДА Л. Доля. Свої аргументи за передачу в район садків вважав за потрібне долучити до обговорення і активіст юрособи-виконкому Ю.Бачиш.

Зважаючи на включення до розгляду згаданого питання, необхідність вкотре вивчати міркування щодо утримання і управління садками голови бюджетної комісії Д.Павленка (виступив з ініціативою до порядку денного) відпала.

Дещо поборсавшись у з`ясуваннях, чи правильно скликана позачергова, чи достатньою є підготовка проектів рішень і час на їх вивчення депутатами, чи не можуть земельні заяви зачекати до чергової сесії тощо, приступили до садків. Проект рішення, де значилося передати два ДНЗ у власність району у разі прийняття відповідного рішення райрадою, вийти зі складу засновників закладів, анонсував Д.Павленко. Щоправда, спіткнувся на пункті про безоплатну передачу й будівель та іншого майна. Мовляв, в узгодженому з комісіями варіанті значилося лишень оперативне управління (це, мабуть, коли клопіт „ваш”, а майно – „наше”, прим. автора).

Як нагадали голова й секретар, такий варіант можливий лише за прямого підпорядкування того, хто передає і хто приймає (приклад: мерія – своєму КП і т.д), тож з тим оперативним управлінням осілися.

А от депутат В.Остапець, попросивши юридичний висновок до запропонованого проекту, спровокував голосну дискусію. Він наполіг на виключенні формулювання „у разі прийняття відповідного рішення райради”, чим взагалі знівелювалися терміни тієї передачі – коли ж передати, сьогодні, завтра чи й ген через рік.

Коль пішло жваве обговорення, з несподіваною й для колег із селища, і для колег з району пропозицією виступила депутат і методист дошкілля відділу освіти РДА Н.Волох: не передавати, хай район дофінансовує витрати до кінця року або підключається до фінансування реконструкції водогону, а селище хай утримує садки… Відтак цю заяву не сприйняли ні ті, ні інші. Ніна Миколаївна висловила побоювання, власні чи колективів ДНЗ, про можливе скорочення штатів.

Переказати бурхливе обговорення, яке розверзлося здебільшого від колег-активістів (Д.Павленко, О.Кудринецький, А. Хотін), справа невдячна. Виокремлю ж таке: голова райдержадміністрації зазначила, що в силу прогалин у законодавстві район може утримувати до повної потреби дитсадки у разі їх перебування у власності району. Інакше діє формульний розрахунок субвенції всім без виключення ДНЗ району, її цьогоріч селище вже вибрало.

Щодо побоювання людей на рахунок скорочень, реальних чи кимось „підігрітих”, Любов Доля висловилася так: хоч штати закладів наразі і не відповідають типовим, але спекулювати на цьому противникам передачі ДНЗ у район не варто. Якщо їх існування в інтересах забезпечення належного догляду за дітьми, ніхто їх скорочувати не буде.

Думки на кшталт: передати, не можна залишити, висловив Ю.Бачиш. Аргументи: селищна рада не здатна ні керувати, ні фінансувати ДНЗ, відсутній аналіз фіндіяльності зазначених установ і т.д. Також торкнувся він і причин фіаско групи представників селища у судах, мовляв, мерія не має послідовної позиції у спробах домогтися від району повного фінансування.

Як на мене, той розлогий, рясно аргументований виступ був би доречнішим десь у черговому судовому засіданні, а колег-депутатів, втомлених перипетіями і юридичною казуїстикою, заледве зрозумілою для широкого кола, тільки ще більше спонукав віддати вже нарешті свій голос просто за кінець садківської епопеї.

Виступаючий завершив аргументацію тим, що у районі садки матимуть належне забезпечення, а ви, звертався до депутатів селища, – зайвий мільйон-два на інфраструктурні проекти. „ У вас ще є водогони, дороги…”

Все б і нічого, але є обмовка за Фрейдом: „ у вас…”, тоді як кожен член виконкому чи депутат, і зрештою член місцевої громади мав би й говорити, й думати „ у нас”.

Коли всі охочі на той момент висловилися, приступили до голосування. Йому передувало контрольне запитання Д.Павленка: ну, що, передаємо з майном? Голова ради цього разу досить впевнено: а як, з майном, безоплатно. Відтак „за” – 17, „утримався” – 1. Зауважу, що за були й ті, хто щиро прагнув припинити тримати в напрузі колективи ДНЗ, і ті, хто не менш щиро бажав просто здихатися витрат і проблем.

Півсесії присвятили того дня садкам, а ще з годину – черговим змінам до бюджету (усіляке дофінансування потреб ради і зокрема 2,1 тис. на черговий судовий збір) і цільових програм, рішенням щодо земельних і майнових питань.

Знову ламалися списи довкола дозволу на реконструкцію площі. „Ще десь Шевченка притулять”, насторожилися активісти і з розгляду зняли.

У низці земельних недіюча піцерія над яром знову зробила спробу орендувати землю з пільговою оплатою, проте затвердили всім однакові 12%. Того дня внесли зміни до документації на ділянку 0,20 га у парку Слави, заплановану під будівництво храму парафії Св. Меркурія православної церкви Київського патріархату – щоб була змога остаточно виготовити документацію.

Затверджуючи черговий крок щодо майбутньої передачі в оренду з аукціону ринкової території (84 „сотки”, стартова річна плата за „злачне” місце 77 тис., термін оренди – 5 років), мусили почесати в задумі потилиці: директор КП С.Садовий уточнив, чи передбачено тут безперешкодний під`їзд спецтехніки до водяної свердловини, мовляв, новий орендар поставить паркан і скаже: „А тепер, Серьога, залітай…” У навколишньому обговоренні з`ясувалося, що питання сервітуту вельмишановними ще недовивчено, однак чергову згоду у процедурі „оптимізації” ринку дали. Мабуть, у нетерплячці наповнювати наш селищний бюджет.

А от щодо отого вболівання за наповнення бюджету, то є інформація для роздумів. На попередній сесії доручили голові з`ясувати, чому ж то у розрізі квартальних звітів чомусь раптом знизилися надходження до селищного бюджету. І голова із властивою їй обов`язковістю те доручення виконала. Доповідає: у неформальній бесіді фіскали їй роз`яснили, що селищна рада своїм вольовим рішенням ставку єдиного податку з 20% зменшила до 10-ти. На почуте у завжди активних вивчальників чомусь не знайшлося жодної ремарочки.

Відтак варто б всім нам повивчати, хто ж із вельмишановних ініціював це діло і з яких міркувань, якою була роль бюджетної комісії, і чи той ініціатор, бува, не є платником єдиного податку?.. Але це вже, певно, інша тема – під грифом „собі, а не людям”.

Є.Зима

P. S. Коли матеріал готувався до друку, відбулося спільне засідання комісій райради – з питань бюджету та гуманітарної. Районні депутати вкотре обговорили ситуацію довкола утримання ДНЗ, позицію „колєг” із селища озвучила голова громади В. Саверська-Лихошва.

Та приймаймо вже садки під свою юрисдикцію, говорили представники району, і годі всім грати на людських нервах.

Але!.. „Намєдні” хтось із селищних активістів вкотре пробігся районними кабінетами і застеріг: передача ДНЗ незаконна, вона буде оскаржена…

Хоч від намірів оскаржувача більшість активістів селища, певно, й відхреститься, однак із досвіду споглядання всієї цієї садківської епопеї зауважу таке: нашу селищну мерію – „владичєцю” всього „двіжимого”, а надто – „нєдвіжимого” майна у Варві, її бюджету, а ще – її прапорців, латок на дорогах і водогонах, земельних „бонусів” тощо, влаштував би єдиний варіант, анонсований ще років зо два тому – витрати, проблеми, відповідальність (а йдеться про утримання колективів, дітей) – ваші, себто району, а приміщення й інше майно – наші. Ми вам його ще й в оренду можемо…

Аж проситься закономірне запитання: а навіщо ж тоді й нам, варвинцям, за наші ж гроші до бюджету потрібні  …розпорядники площі з мітлами?