Із сесії селищної ради

„Стоятимуть до останнього…”

Чергова позачергова сесія селищної мерії (28-а від 9 березня) могла б і випасти із поля зору громадськості за нескінченною вервечкою березневих публічних заходів у районі – сходи сіл, зібрання, обговорення, а на додачу – численні чудові аматорські концерти (хоч, до речі, і суспільно-політичні були не менш чудовими, бо, як мовиться, можна зі сцени чудувати земляків талантами, а можна „чудити” у залах засідань).

Скликалася ж сесія задля єдиного „технічного” питання: перерозподіл планових видатків на енергоносії садків (як відомо, відсутність вчасної проплати – пряма дорога до відключення). Тривалість виявилася на диво стислою – зо півгодини. Так би й забулося на загальному напруженому тлі, коли б не одне „але” – „Різне”. Іноді воно не менш інформативне й дискусійне, аніж основне тіло сесії.


Отож, дещо побуксувавши в обговоренні – а чому виноситься на сесію перенесення видатків на газ, а чия то ініціатива, а чи комісії повивчали, а хто платить зарплату садкам – ми чи район, і т.д – однак проголосували за ту газову необхідність.

Депутат І.Чаленко нагадала колегам пропозицію Н.Волох щодо встановлення доплат педагогам ДНЗ, озвучену на 24-ій позачерговій сесії (18 січня ц.р.). За законом із держсубвенції підвищення фінансуватиметься з 1 вересня ц.р., але до того виплати можна робити із місцевих бюджетів, чим і скористалися села.

У січні селищні обранці умиротворююче говорили: подивимося, яким буде бюджет, повернемося до питання місяців за три (певно, з надією: хоч ішак здохне, хоч емір – а раптом вже вдасться спекатися таких турбот „на користь” району). І ось час відповідати за слово, що не горобець…

Репліки з обговорення: „А хто таке обіцяв?..”, „У нас забрали акциз на пальне!”, „Заберуть і на алкоголь та тютюн”, а це, кажуть, в мінусі на рік – мільйонів зо два. Далі гуртом ще гучніше заходилися посипати голови попелом щодо скупих надходжень до бюджету.

А мені раптом пригадалася красномовна картинка із повсякдення одного з місцевих підприємців (вони ж бо нині ототожнюють себе і з активною громадськістю, і з активним самоврядуванням). Говориш такому, мовляв, терміново і конче потрібні гроші, а він пірнає обома руками у кишені, та так глибоко, мало не до колін, вивертає їх… А звідти – …хіба ключі від автівки.

Прикро, коли таким надміру ощадливим до потреб людей буде і бюджет громади, зібраний з їх же податків…

А ось і воно – „Різне”. Поговорили – у когось із мерії це звучить як повивчали, а у когось – як помусолили – про хід „об`єднавчо-роз`єднавчого” процесу в районі, початок цьогорічного поточного ремонту вулиць селища, пропозицію одного із мешканців селища в складчину придбати для лікарні апарат штучного дихання. Чоловік, дружину котрого у критичному стані доставляли в обласний центр і дорогою апарат виходив з ладу, згоден надати власні благодійні 10 тис. грн і просить селище долучитися до цієї справи. Пропозицію голова озвучила, ні „так”, ні „ні” на той момент не прозвучало, і приступили до новин об`єднання.

Голова робочої групи з вивчення цього питання С. Старен­ченко запросив В.Саверську-Лихошву до інформування. Пропозиції всім селам за два дні опісля „історичної” сесії розвезла, особисто переговорила. Начебто згоджуються Леляки і Калиновиця, а от щодо решти, мусила констатувати: „практично ні…” Говорить, озерянський кущ – однозначно „ні”, його дрібнішим учасникам не залишає вибору й географічне розташування, бо об`єднуватимуться суміжні громади.

Навела слова і Світличненського голови: стоятиму до останнього… Тобто, теж „ні”. Відтак, схоже, на Світличне орієнтуватимуться дотичні села на координатному промені Варва-Світличне-Богдани-Дащенки. На день сесії не поспішали визначатися у виборі Гнідинці та Остапівка, у Журавці є прихильники єднатися з Варвою, але більшість визначилася: створювати свою ОТГ, йшлося у обговоренні.

Для повноти картини дозволю й собі ремарочку. У сусідньому Срібнянському районі обговорення єднання в одну громаду – на фінішній прямій, і більшість сіл його підтримують. Як повідомляє шанована селищними активістами районка сусідньої Срібнянщини, слухання у Дігтярях (а наша мерія довго розповідала, як це село прагне до нас) підтримали об`єднання зі Срібним. У повідомленні не наведено кількості учасників тих слухань, але лише один з них висловився за приєднання до Варви, пишуть сусіди, та і той „після обговорення вирішив взагалі не брати участі у голосуванні”. Отож, нашому вузькому „колу обраних” міжрайонне розширення наразі не загрожує. Наведено у дігтярівській замітці і такі цифри: із 1,3 млн. селищного бюджету біля 1 млн. йде на утримання свого садка. То, може, і зітхати ні за чим?..

Треба не опитування голів проводити, а наполегливо брати участь у сільських сесіях і обговореннях, де прийматимуться рішення щодо об`єднання громад – теж наполегливо рекомендував голова робочої групи. От тільки на сходах сіл представників тієї групи чомусь то і не було. Людське невдоволення, а воно буде від будь-якого варіанту укрупнення громад, наразі „відгрібають” представники району, який опісля кульбіту „вперед і вгору” – до децентралізації, спочине в Бозі.

Стояти до останнього, як висловила припущення очільниця селища, сільчан-голів спонукатиме й те, що для старостинського округу далеко не кожне село матиме достатню кількість населення. А це – об`єктивна реальність, куди б вони не приєдналися, чи до Варви, чи до Озерян, чи створять інші утворення… Ось на такій мінорній ноті й припинили на той момент „об`єднавчо-роз`єднавче” обговорення.

І насамкінець від історичного – до прозаїчного. Питання цьогорічного ремонту селищних доріг порушив депутат І.Мелащенко. Голова ради нагадала, що мають на ці цілі 800 з гаком тис. грн і знову комісійно (тренуйте, вельмишановні, м`язи гортані – примітка автора) поїдуть по вулицях і визначать почерговість робіт. Натомість голова комісії соцекономрозвитку А.Хотін нагадав, що однак почнуть із визначеного торік і торік же недоробленого переліку. Всі решта – у чергу опісля.

Звучали пропозиції комісійно оцінити і якість минулорічних робіт. Оцінити можна, згодилася голова, от тільки запитувала, що з тією оцінкою торішнього „прозорого” виконавця зробити потім, куди акта прикласти?

Вкотре обмінялися міркуваннями і щодо необхідності належного облаштування пішохідних переходів – розмітка, освітлення тощо. Особисто я помітила депутатське пожвавлення в цьому напрямку саме тоді, коли зринула пропозиція встановити „лежачі поліцейські” і на вулиці Шевченка (по маршруту – школа, садок, а перед переходами зупиняються хіба що іногородні водії). Відтак, схоже, обранці-автомобілісти у перспективі подбають і про виборців-пішоходів, і про благоустроєні переходи, і про ходові власних авто..

Відтак, дивлячись на мерську кухню „усовування” проблемних питань, зазначу: щоб котресь із таких добре усовувалося, треба, аби інтереси виборця і обранця співпали. А інакше хтось у цьому процесі зайвий.

Є.Зима