Із сесії селищної ради

„Ми відкрили скриньку Пандори…”
І раптом сильно запахло. Виборами

Перша частина заголовка – нова цитата колоритного радівського оратора С.Старенченка (місцевий підприємець, депутат, голова бюджетної комісії, нині ще й очільник селищної робочої групи щодо об`єднання громад) про початок і на Варвинщині процесу об`єднання. Але про цей процес, що наразі залихоманив і наш район, наприкінці чергової чотиригодинної сесії селищної мерії, яка відбулася 23 лютого, лишень обмовилися кількома репліками. Зокрема, звучало: ми відкрили ту міфічну скриньку, і почався свій „об`єднавчо-роз`єднавчий” рух у селах, які теж бачать себе окремими громадами.

Друга ж частина – мій суб`єктивний висновок із почутого протягом сесії – як завжди, гучної і суперечливої, місцями драматичної, а то й комічної. Як би трепетно я не ставилася до перлів, занотованих у ході кожної серії селищеади (читачі ж бо ждуть!), однак визнаю: переповісти все детально і так, щоб всі дійові особи собі подобалися, змоги не маю. Виокремлю хіба моменти, показові чи цікаві пересічному варвинцю.

Те, що і ця сесія буде напруженою, відчувалося з її перших хвилин. Взяти участь у ній побажали: мешканці мікрорайону В. Тупіка, О.Дробілко (депутат райради приєднався до зібрання по його ходу) – хотіли виступити щодо стану багатоквартирних будинків, представники райСТ – про своє, комерційне. Всі, і голова, і депутати, так старалися оточити гостей увагою, що й пересварилися – голова, знаючи, якими виснажливими зазвичай бувають сесійні марафони, пропонувала дати слово гостям на початку сесії, окремі ж депутати натомість ратували за те, що коли людина бажає послухати „все”, то хай сидить і слухає. Забігаючи наперед, зазначу: оте чотиригодинне „все” у гостей без імунітету до мерського „вивчення-обговорення”, схоже, викликало то подив, то сміх, то нерозуміння, то навпаки гіркоту розуміння.

Звичні активісти завелися з півоберту: чому це раптом земельні питання у порядку денному втрапили іззаду наперед, і чому це у табличці поіменного голосування прізвище голови ради – перше, а не за абеткою (мовляв, так на її голос можуть орієнтуватися інші), до „за”, „проти”, „утримався” слід додати колонку „не голосував”, як у Верховній Раді і т.д. Порядок денний ухвалювали не з однієї спроби, відтак і далі були такі рішення (наприклад, щодо діяльності „Господаря”), які розкладали на голосування по пунктах, заледве не по словах чи й по складах, і голосували, голосували… Подекуди вже гублячи нитку розгляду, а за що ж, власне, голосуємо.

Словом, у передчутті подальших дискусій голосно розім`ялися на порядку денному, а у ньому (34 питання ж!) значилися і спірні гаражі по Садовій та інші цікавинки земельних, і численні фінансові, і встановлення ставок місцевих податків, і знову „депозитне” питання та теж знову рішення про передачу своїх ДНЗ районові, і звіт директора КП „Господар”, і перегляд рішення про списання багатоповерхівок, і тощо, тощо, тощо.

З кількох питань свої проекти рішень чи інші пропозиції запропонував депутат В.Остапець, і хоч не всі вони були підтримані голосуванням, однак саме йому зібрання завдячувало чи не половиною всього часу дискусій. Іноді складно було вирізнити, хто ж веде сесію – активіст депкорпусу чи голова ради, котру він протягом всього скликання наполегливо називає: ви тут тільки головуюча, а рішення приймаємо ми, депутати…

Хід конем: земельні питання, певно, з огляду на ризик не дожити з кворумом до голосування (минулої сесії обранці по одному зникали із зали до критичної межі – 14 голосів), перемістили на початок сесії, урочисто зачитали зо п`ять заяв про конфлікти інтересів (це коли депутати за „своє” не мають голосувати). Попри суперечки, той „кінь” лишився у порядку денному, але добряче дав копитом вже на самому голосуванні. Межі в натурі, дозволи на техдокументацію тощо для пересічних варвинців і військовослужбовців (І.Пузік, І.Малоголовий, М.Тетюха, К.Кропива) цього разу в нетерплячці „цікавіших” питань швидко перебігли – всі „за”. А от ділянка під горезвісні гаражі (по вул. Садова, на 14 заявників, серед яких кілька – працівники ради, депутати і члени виконкому) збудила у активістів ради риторику, як на мене, характерну для періоду „вибєрі мєня!”.

Раптом під праведним гаслом: а що скажуть виборці, керівна гальорка заходилася „мочить”, тільки от цього разу, як то кажуть, і чужих, і своїх – соратників. В. Остапець: треба не роздавати комунальне майно, а наповнювати скарбницю селища і розбудовувати його; С.Старенченко: виборці мені говорять, що мерія дерибанить землю, а мені їм нічого сказати; В.Саверська-Лихошва: я теж за продаж, але заяви ми повинні розглянути; А.Хотін: подвійні стандарти – комусь безкоштовно, комусь – за гроші, і т.д. „Легенько” згадали депутатів, нинішніх і колишніх, котрі встигли ділянки взяти і вже й продати.

Ще звучали поодинокі заперечення: у випадку торгів доведеться з бюджету оплачувати документацію, чи на кшталт „кожен має право безкоштовно…” Але, опісля почутого від виступаючих, „за” відрядити гаражі на продаж проголосували навіть претенденти на їх отримання дурно – 17 голосів. Утрималися ж одиниці, певно, з тих, хто ще не усвідомив, що саме час загравати з виборцем.

Не менш енергійно „взбрикнули” активісти і на рішенні про зміну цільового призначення земельної ділянки (близько 10 „сотих”) голови земельної комісії С. Панченка. Нещодавно він скористався правом громадянина і безкоштовно отримав у власність ділянку під будівництво житла по вул. Вишнева, нині ж на розгляд колег виніс зміну її призначення – під комерційне використання. Не буду дослівно переповідати виступів (В.Остапець, С.Старенченко, Д.Павленко, А.Хотін), деякі знову починалися зі слів: „До мене звертаються виборці…”, а підведу лиш таку риску: принцип „нехай чоловік занімається”, за яким депутати-підприємці та інші активісти зазвичай підтримують собі подібних, цього разу дав осічку. Призначення не змінили (наразі), рекомендували комісії законності і правопорядку прикріше повивчати питання і винести його на наступну сесію – 21 „за”. …А навіть і шкода чоловіка: старався, допіру голосував під гальорку, й „пресі-геть” підЗАкував, і ось маєш – „велику дяку”.

Подовжуючи договори оренди на землю, теж усіляко старалися наповнити скарбницю селища. Під максимальні 12% втрапили не тільки підприємці, хто потребував продовження оренди, а й райСТ зі своєю транспортною дільницею на „Зарічці” (оренда на 5 років) і ринком по Ломоносова (на 6 місяців). Щодо ринку, як йшлося на сесії, намічається великий переділ: ще півроку цю корівку подоїть нинішній орендар, а далі всі зацікавлені особи зможуть позмагатися на конкурсі за право оренди 0,8499 га „злачного” місця. З цим вердиктом (21 „за”, крім Т.Чеберди) „райповці”, трохи пообурювавшись, й мусили полишити сесійну залу. Депутати ж знову розглядали на екрані презентабельні картинки оплаченого із казни селища плану забудови ринку. Окремі ж, правда, запитували: як туди впишуться вже існуючі МАФи, і навіщо ж були витрати на план забудови, мовляв, хай би вже майбутній орендар і платив…

Блок питань фінансових і довкола фінансів представляв заступник голови бюджетної комісії Д. Павленко. Звіт про виконання торішнього селищного бюджету за його ініціативи не прийняли (мовляв, казна направила „папірці для понту”, питання ставимо „жорстко і руба” – „нам потрібні виписки з рахунку, а у відповідь: ідіть, рєбята, гуляйте”) і ухвалили відповідне звернення до казначейства – 15 „за”.

Далі „депозитне” питання (вільний мільйон – під відсотки до початку „шотовеликої” води): мусили внести доповнення у рішення про бюджет на 2017-й рік і уповноважити голову-головуючу на певні дії, бо без цього депозит, виявляється, не кладеться вже другий місяць. Затвердили чергове положення про конкурс кращих „депозитаріїв”. А між тим, сніг тане – можна б і до водогонів приступати.

Із виділених сесією коштів: 5 тис. – на ремонт радівської теплотраси, 4,2 – на печаті-штампи ДНЗ на передачу районові, 4,5 – лінолеум у якийсь із закладів, 4,1 – на мед­огляди працівників дошкілля, 45 тис. – на розтрушувач протиожеледної суміші і 164,5 – на оплату за користування надрами (йдеться про воду, і чого її було досі „варити”, знімаючи з розгляду).

Згодилися і на переміщення планових призначень бюджету з останніх місяців року, аби мати змогу вчасно фінансувати районною дотацією зарплати садкам. А принагідно навіть додали дозвіл головному розпоряднику коштів (тобто голові-головуючій) у міжсесійний період приймати фінансові розпорядження – за погодженням з бюджетною комісією і з подальшим їх затвердженням на сесії.

Серед низки місцевих податків швидко затвердили ставки єдиного – І, ІІ групи – 10% мінімальної зарплати, ІІІ – 3-5 % доходу платника і неплатника ПДВ, транспортного (25 тис. з легковика, з року випуску якого минуло не більше п’яти років та ринкова вартість становить понад 375 мінімальних зарплат – сам Бог велів), скасували власне рішення щодо акцизів – бо встановлює держава. А от на податку на нерухоме майно (це той, що в народі іменується „на курники-нужники”) подискутували: В.Остапець дорікав колегам, що ставки для „офісів” занизькі – треба ж бо бюджет наповнювати, а С.Старенченко, як адвокат всія підприємництва, застеріг: підуть у тінь. Відтак у рішенні 0,4% „мінімалки” за офісні метри (12,8 грн).

Щодо людських „курників-нужників” ставки такі: від 0,1% мінімальної зарплати за м.кв. житлового приміщення (себто 3,2 грн за метр) до 0,01% – за нежитлові (сплата у 2018 році).

Знову вивчали штатні розписи ДНЗ і корегували рішення щодо їх передачі. Кажуть, невдовзі штати буде встановлювати відділ освіти, а затверджуватиме селищна рада (?). Суцільні знаки питання варто ставити і довкола тієї „передачі”: схоже, селище думає, що передасть самі витрати, а власність лишить при собі. А от район, як показує обговорення в райраді, згоден на прийняття і витрат, і людей, але ж і власності.

За обидва варіанти рішення: перший, радівський, – „передати безоплатно у власність” району, і другий (Павленка-Бачиша, як охрестили на сесії) – заклади в оперативне управління і у користування – будівлі та майно (тобто витрати –„ваші”, а майно – „наше”) – поголосувати не вийшло. Активісти напружилися, закричали голосно, відтак голосуванням врешті підтримали план „Павленка-Бачиша” – 16 „за”, і перебувають у впевненості, що передадуть тільки клопіт (фінансування), ну ще хіба ложки-плошки за описом.

У розгляді більшості питань відання комісії соцекономрозвитку (звіт директора КП, штат підприємства, списання з його балансу багатоповерхівок) її голова А. Хотін „пальму першості” передав багаторічному поборнику прав споживачів В.Остапцю. Відтак, схоже, якими б не були цифри того звіту, підсумок очікувався наперед відомий – проект запропонованого рішення аж мерехтів формулюваннями „незадовільно…”, „незадовільно…”

Зокрема, претензії у депутатів, і до них таки долучилися гості сесії, не тільки до стану багатоквартирного житла, особливо, покрівель, а й взагалі з розгляду у розгляд червоною ниткою іде дискусія, а банкрот «Господар» чи не банкрот. Хоч за рік минулий, як аргументував С.Садовий, показник збитковості зменшився із семисот тисяч до семи, заборгованості по зарплаті і податках немає, послуги надаються, проте активісти депкорпусу вкотре наполягали: значною є заборгованість споживачів, здебільшого населення (1,4 млн., ріст на чверть, з них близько 400 тис. – пільги і субсидії, які, хоч і з запізненням, але оплачуються), прибутковим є тільки водопостачання, всі решта послуг – у «мінусі». У приклад директор навів будинок, де мешкає доповідач, – борг за утримання – понад 30 тис. грн., тож як виконувати його ремонт?

Далі послідував черговий допит «з пристрастю» депутатами – спеціалістами у всіх галузях і сферах бухгалтера КП на предмет нюансів звітності. Слово за словом, місцями зривалися на крик: «Підприємство йде до банкрутства!..», «Чому не розробляєте нові тарифи?» – «Та ви ж самі агітуєте людей не платити!..» і т.д.

Голосували довго і виснажливо, суцільне «незадовільно» більшості голосів не зібрало, як і його вилучення з рішення (на третій годині дебатів розразився істеричний сміх у залі). Зрештою, з котроїсь спроби звіт таки взяли до відома, зторгувавшись на додатковій звітності КП щопівріччя – 20 «за», але бавилися у «банкрутство-небанкрутство» з годину.

…Вкотре витримавши роль терплячого слухача, дозволю собі лише одну ремарочку: коли гуртом (це не про разом працювати, а про «бити батька») похитають-похитають КП і таки повалять із комунальної площини у приватну, от тоді ми всі платитимемо за послуги, а надто за життєдайну водичку, стільки, скільки скаже вже новий «господар». І мовчечки.

Комунальне «шоу маст гоу он» продовжилося на обговоренні штату підприємства. Зокрема, В.Остапець наполягав: у двох юристах тут немає потреби, порівнював обсяги роботи з Прилуками, а йому комунальники у відповідь: та тільки на Ваші запити ще одну одиницю треба…

Депутати із числа заводчан і собі долучилися до авторитетного обговорення ефективності праці «зайвих» – скільки справ на боржників спрямовано до суду, скільки виграно, які борги стягнуто? О. Кудринецький: можна платити людині гроші за те, що вона ходить на роботу, а можна за те, що вона працює – це різні речі… Зрештою, опісля тривалої дискусії й інтригуючого звернення до колег С.Старенченка, мовляв, варто рішення відтермінувати до наступної сесії, де воно набере ще цікавіших обрисів, штатний розпис КП з розгляду знову було знято.

Ще драматичніше розгорталося обговорення списання з балансу КП багатоповерхівок. Хоч рішення щодо цього депутатами вже прийнято двічі – у вересні торік і в січні ц.р., тепер, опісля людського невдоволення, вони вивчають його скасування. Але, на жаль, дива у вигляді капремонтів багатоповерхівок, яке б помирило всіх, однак не станеться. Те диво не потягне ні КП, ні бюджет. Держава у багатьох сферах нині сказала недвозначно: рятування потопаючих – справа самих потопаючих.

Обговорювали необхідність провести ширше інформування населення, інвентаризацію комунального майна, вивчити стан житла, заактувати його плачевність, бідкалися, а хто ж за таких обставин зголоситься стати управителем чи створювати ОСББ. Підтвердили: списувати будемо, але у правовому полі. Отож, знову питання «на довивчення», як і звернення мешканців будинку №48 А (представник О. Дробілко), котрі чекають створення комісії із вивчення стану їх будинку. В.Тупіка теж нарешті змогла озвучити проблеми свого будинку – 54-ого: вода стояла під будівлею, вона аварійна, каналізація забивається… Словом, вивчати – не перевивчати.

…Хух, таки нарешті втомилися наші засідателі, на годинниках – на сьому вечора. Очікувалося, що заслухають у «Різному» «Про полігон твердих побутових відходів» – мабуть, таки мостяться у «Мостище», «Про виготовлення схеми детального плану підземних комунікацій смт. Варва», «Про облаштування худобомогильників», але інтрига зберігатиметься до наступної сесії.

Лишень коротко обмовилися про необачно відкриту Пандорину скриню: робоча група працює, вона, певно, й сполохала сільчан, 28-го лютого – громадське обговорення в РБК, 1-го березня – екстрена позачергова сесія у мерії й ініціатива об`єднання до сіл. Хоч на обговорення у селах законом передбачено до 30 днів, однак розраховують скочити на потяг реформи, який віддаляється, до 10 березня…

І p.s. Ну що ж, зловісна скринька відкрита. І знову ринуть хлопці-молодці на вибори, аж копита затріщать. Нам же, простим і пересічним, здебільшого вже не „молодим-активним-перспективним”, дивлячись на те „все”, зостається хіба надія, залишена Богом на її дні. Проте і вона має певний матеріальний вираз – голос до голоса теж у скриньку. Але вже виборчу.

Є.Зима