Із сесії селищної ради

Ех, а добре б чужими руками…

 

Хоч про наукову організацію праці у селищній мерії згадують частіше, аніж деінде у місцевих владних структурах, але праця та, дивлячись збоку, однак більше скидається на хаотичну і авральну, як кажуть, по ситуації й на амбіціях. Хоч і домовлялися збиратися на сесії раз на місяць і грунтовно готуватися до них у комісіях, однак позачерговими зібраннями останнім часом знову зачастили. Напередодні Нового року приводом позапланово позасідати був бюджет, а вже невдовзі, заледве посвяткувавши, зібралися знову – на 24-у позачергову, яка відбулася 18 січня.

Що ж покликало до праці цього разу? Перше з порядку денного – не встигли затвердити штатні розписи садків у дещо підвищеному розмірі, як вже відіграли їх назад – на зменшення, мовляв, немає зайвих коштів. І при цьому друге питання – розмістити „вільні” бюджетні залишки (озвучено мільйон) на банківський депозит.

І насамкінець третє – чи то знову рушили „вперед і вгору” – до об`єднання територіальних громад, чи то тільки роблять таку видимість, але винесли на сесію створення робочої групи, яка вивчить перспективи об`єднання, підготує звіт і запропонує проект відповідного рішення. Словом, до кінця скликання, мабуть, вже якось і дотягнуть.

Випереджаючи короткий виклад обговорення (як би селищні обранці не утаємничувалися від зайвих вух у комісіях, воно у сесійній залі теж завжди колоритне), зауважу: ключова фраза із двох питань, звісно ж, без „депозитного”, – „а нехай район…” Так, щойно ухваливши зарплати садківським педагогам у дещо більшому розмірі, роздивилися, що ті новації стосуються педагогічних працівників шкіл, а педагогам дошкілля доведеться зачекати підвищення до 1 вересня. Робити відповідні доплати із селищного чи сільських бюджетів (для варвинських ДНЗ це 800 тис. грн.) можна вже нині, що й планують у селах району. Натомість селище визначилося так: ще не знаємо, яким буде бюджет, на що його вистачить, та і взагалі, хай платить район. Туди, тобто до райради і райдержадміністрації, переправлять і звернення садківських колективів з цього приводу. Як, схоже, нині справляють будь-який можливий клопіт і людський негатив. Як на мене, атмосфера схожа на передвиборчу.

Голова бюджетної комісії С. Ста­ренченко віщав із трибуни: „Новий рік у нас буде важкий. У нас нові податки, які ми, можливо, недоотримаємо, наприклад, роздрібний податок із палива, який ішов нам в бюджет… Тобто, яким буде рівень надходжень, ми ще не знаємо. – І ще більш дипломатично додав: – Тому була пропозиція Ніни Волох (селищний депутат і методист відділу освіти, яка курує садки району – прим. автора), зараз подивитися на надходження і повернутися до питання, наприклад, через три місяці.”

Із такою постановкою питання: наразі із селищного бюджету не дофінансовувати ДНЗ, відрядити по гроші в район (формально ж – затвердити нові, «урізані» штатні розписи) згодилися 18 депутатів, утрималися лише Н. Волох і М. Збаранський.

А вслід за цим очільник бюджетної комісії представив проект наступного рішення – щодо розміщення вільних коштів селищного бюджету на депозитах державних банків. Хоч передбачається конкурс, однак вже нині озвучено, що найвищий відсоток пропонує щойно націоналізований „Приват”, тож у разі визначення переможцем все селище молитиметься за його подальше благополуччя.

Кластимуть же до банку багатостаждальне „шото велике” – заощадження попередніх бюджетів, тільки от чомусь впродовж останніх років звучало то три, то два мільйони, а нині вже мова про один. Поклавши його на 3 місяці до банку, очікують 60 тис. відсотків, а як зійде минулорічний сніг, таки начебто приступлять до заміни першого шматка водогону.

Все б і нічого, справа добра – зберегти і примножити бюджетні кошти, от тільки чи зрозуміють затяту ощадливість селищних обранців ті варвинці, хто нині бреде ввечері з роботи неосвітленими, сяк-так очищеними вулицями?

Цього разу вибився із загалу прихильників депозитів депутат В.Остапець, котрий теж вказав, що було б добре не ризикувати з банками і витратити наявні кошти вже зараз – на труби для водогону, на дахи у багатоповерхівках тощо. Ніби щойно усвідомивши, що торік нічого значимого у селищі не зроблено, запитував голову ради, чому ж гроші досі не освоєно і хто винен? В. Саверська-Лихошва тривало пояснювала, як не склалося із запуском водяного „прожекту”. „Пшиком” охрестив його і депутат, вказуючи, що то – промах ради, а не всіх разом вельмишановних. Прозвучав і перший публічний докір за радівські премії.

Голова комісії законності і правопорядку С.Кабалик ратував за, образно кажучи, зберігання яєць у різних корзинах – суму слід подробити на менші і розікласти по різних фінустановах. Трішки подискутували (цього разу обговорення „з пустого в порожнє” С.Старенченко обізвав ближче до теми – „про інфляцію, стагнацію і релаксацію”), але однак повернулися до наперед узгодженого варіанту – мільйон на три місяці у той банк, який дасть більший «ґешефт». „За” всі 21, разом із Кабаликом і Остапцем.

Ще колоритніше – тривало, гучно, але сумбурно, обговорювали „вперед і вгору”. Й третє питання – „Про створення робочої групи з підготовки проекту рішення про ініціювання об`єднання територіальної громади з центром в смт. Варва” – продовжив представляти майбутній голова тієї групи С.Старенченко. Мабуть, переконувати колег у необхідності об`єднання потреби вже не було, тож пройшовся по процедурі і термінах створення нової громади, наголосив, що у селах ця ініціатива піде не просто, і групі доведеться з ними домовлятися. Ті домовленості планують зафіксувати у майбутньому статуті об`єднаної громади.

Тільки потім ми почнемо процес об`єднання, говорив доповідач, зробимо пропозиції сільським громадам, вони розглянуть їх на своїх сесіях.

До речі, як звучало у подальшому обговоренні, селище не відкидає модель майбутньої громади а-ля „ми і Гнатівка”, бо в перспективі об`єднання стане можливим у межах області, а от що всі села Варвинщини захочуть до Варви – теж питання. Важливо й те, що об`єднуватися можуть суміжні громади, тож один незгідний на об`єднання може відрізати шлях до центру громади іншим селам. Власне, цей та інші ризики, а передовсім фінансові перспективи, й вивчатиме група. Майже одноголосно (20 „за”) її утворили у такому складі: Саверська–Лихошва В.В. – Варвинський селищний голова, Павленко Д.В., Кудринецький О.В., Хотін А.О., Остапець В.П. – депутати селищної ради, Смаглюк С.М. і Бачиш Ю.Л. – члени виконавчого комітету, Дейнека Т.О. – секретар селищної ради, Шкуліпа Є.М. – керуючий справами виконавчого комітету, Біляєва Я.В. – юрисконсульт ради. Групу очолив депутат С.М. Старенченко, секретарюватиме у ній спеціаліст ради Л.О. Дзень. Насамкінець зімпровізували з представником громадськості – „зарічанець” Нагнойний О.І., завжди присутній на сесіях.

У ході обговорення В.Остапець висловився за те, що у наміри об`єднання району слід посвятити, власне, районну владу. Мовляв, разом із селищем чи паралельно хай ведуть відповідну роботу (невдовзі відбудуться сходи сіл), нададуть інформаційний супровід, хай залучать до цього свій друкований орган… А хто ж нині не дає селищу укласти угоду на висвітлення діяльності з будь-яким ЗМІ і вести роз`яснювальну роботу?

Ми ж за місяць всіх і не об`їдемо, бідкався депутат (у групі – хороші люди, але такі завантажені власними справами – додав і представник громадськості Нагнойний), а ще ж треба вивчити законодавство… Схоже, і тут було б добре, аби „хтось”. І силами та коштом аби „чиїмись”.

Ще певний час подискутували, а чи хоче район того об`єднання, а чи хочуть самі селищні обранці (згадали ж про свої ризики: „нам доведеться йти на нові вибори”), і з якого боку взагалі до нього приступити, і чи зволікання не призведе до того, що „згорнуть” всіх докупи живосилом, проте на рішення зрештою згодилися.

Заспівати б наразі фінальний Гімн сесії, та, як завжди, дискутували й у „Різному”. Зокрема, заступник селищного голови С. Бейкун звернувся з листом до сесії (якщо чоловік вдався до епістолярного жанру, мабуть, колеги його геть не чують), аби депутати згодилися підвищити планку „прозорих” закупівель з трьох тисяч до п`ятидесяти, бо новомодня процедура не завжди доцільна. У відповідь послухав лекцію від голови комісії соцекономрозвитку А. Хотіна, як слід правильно проводити той електронний „шопінг” і у разі потреби як зробити так, щоб його обминути.

І знову ж таки питання, а навіщо ж так ускладнювати життя і собі, і людям? Не згадуючи гречку у садках, свіжий приклад: другий місяць, темний, зимовий, кілька вулиць селища, під`єднаних до одного з рудянських трансформаторів, залишаються без вуличного освітлення. Чекаємо, доки вельмишановні соблаговолять заку­пити через „Прозоро” економні лампочки, на які слід замінити наші існуючі, і тоді, дивись, вистачить напруги і нам. Станеться це ближче до весни, коли вже й сонце присвітить.

Дійсно, конкурентні електронні закупівлі дають суттєву економію, але доцільніше гратися ними, коли купуєш оргтехніку для ради чи щось інше на перспективу. А життєво важливі людям послуги потрібні, як мовиться, тут і зараз. Клич: все через „Прозоро”, наразі дуже тхне черговою „компанійщиною”, здійняли його на прапор і носимося…

Ну і насамкінець „налисничком” – ремарочка. Селищні активісти неприємну оскомину від попередніх публікацій в газеті вкотре зганяли у сесійній залі, мовляв, бреше та районка про мерські справи („що це таке, як не підпільний обком, так якісь петухи…”- крик, сміх і пожвавлення в залі), краще б агітувала села на об`єднання. «А ви не читайте, – втішали один одного активісти «преси-геть», – і не виписуйте…»

А й справді, і не читайте, і не передплачуйте. Головне, що люди читають. Колеги у колективах, сусіди по вулиці чи у багатоповерхівці, працівники установ, яким поділ на «ваші-наші» просто незрозумілий, прохачі того чи іншого, якими ви нехтуєте.
Не читайте. Те, що вам треба знати, вони вам і так скажуть.

Є.Зима