Допомога в зону АТО

„Не розхолоджуймося, не черствіймо!
Хлопці чекають чернігівської картоплі”

FB_IMG_14723229744698708

Спілкуємося напередодні виходу газети із варвинчанкою Іриною Кальченко. Жінка добре відома землякам, як фельдшер місцевої екстреної допомоги і депутат селищної ради, а нині знаємо її і як людину, котра не залишилася осторонь волонтерського руху і разом з Яною Борщ допомагає небайдужим варвинцям збирати допомогу для воїнів АТО.

Ірина Миколаївна – людина цікава, непересічна, вже побувала у одному з волонтерських рейдів на Донбасі, тож розповісти має що, та й сама заслуговує докладнішої розповіді. Проте нині наші волонтерки задумали новий рейс до воїнів – у середині вересня, із городиною-садовиною, тож детально і, як мовиться, вдумливо писати ніколи, головне – треба швидко згуртувати варвинців на збір нового вантажу.

А приводом до публікації в газеті стало прагнення Ірини Миколаївни подякувати тим варвинцям, хто допоміг зібрати необхідне спорядження для автівки морських піхотинців з 36-ої окремої мобільної бригади (Широкине, Водяне й інші „гарячі точки”). Напередодні річниці Незалежності України миколаївським піхотинцям доставили комплект гуми до автомобіля – від СТОВ „Дружба-Нова” (за сприяння Віктора Терна), мастило і ремкоплект – від гнідинцівського „Прогресу” (Павло Сліпченко, Микола Бойко, Віталій Телюк).1472140971124_2

Ключі для ремонту автівки, котрих теж бракує воїнам, без зволікань зібрали колеги Ірини Кальченко – водії „швидкої” Віталій Виноградський і Олександр Нещадим. А для підопічного Яни Борщ – мобілізованого варвинця Юрія Загоруйка (несе службу біля Станиці Луганської) коштом пожертв із скриньки у продуктовому магазині А. Костіна, що знаходиться у приміщенні „Нашого дому”, придбано взуття і одяг.

FB_IMG_14723229879660126
Тож спасибі і за матеріальну поміч, і за небайдужі серця переказуємо від воїнів і їх помічниць у тилу.

У волонтерську роботу Ірина Кальченко влилася якось непомітно навіть для самої себе. Коли варвинці передавали свої гостинці на передову, вона теж лаштувала домашню випічку, мед і мелене сало з часником – найперші смаколики для українського воїна. А на ящичках залишала свій номер телефону. Хлопці почали телефонувати, щоб подякувати за гостинці, зав`язалося спілкування – чи живі-здорові, як їм ведеться у побуті, чого бракує. Прикипіла душею, ніби до рідних. При будь-якій нагоді намагається порадувати смачненьким, допомогти коштами, хоч зарплата медика, як відомо, незавидна.

Серед таких підопічних – воїн з Полтавщини Роман Куліш – водій вже згаданої автівки, котрою користуються піхотинці, та інші, кому волею долі випало боронити державний рубіж. А долучившись до волонтерства, треба готуватися бути хлопцям і мамою, яка пожаліє, і подругою, котра вислухає і постарається допомогти. Треба вміти знайти тих, хто готовий допомагати, неготових – переконати.

Ось Ірина розповідає про епізод зі своєї першої поїздки під Маріуполь, де несе службу наш відомий варвинець Микола Марченко, у котрого за плечима і Афган, і волонтерська робота:

– Йдемо від па­лат­ки до палатки, зуст­рілися з хлопчиною, юний такий зовсім. Питає: „А Вы к кому приехали? У Вас здесь сын или муж?” Відповідаю: я до всіх вас приїхала… У нього так очі засльозилися, картуза натягує, щоб не видно було. Даємо йому коробочку з печивом, питається: „Это Вы испекли?” Ні, відповідаю, я пекла паски (було це напередодні Великодня), а це дітки зі школи приготували. Хлопчина дивується: „А у вас что все для всех передают?..” Так, відповідаю, у нас все селище, весь район, хто має можливість, збираємо і передаємо всім вам. – Тремтить голос і оповідачки. – Ви ж всі – наші…

Не розхолоджуймося, не черствіймо душею, бо війна триває, звертаються до всіх земляків Ірина Кальченко і Яна Борщ. Хоч держава відійшла від першого шоку і розгубленості, але хлопці скучають за домашньою їжею, їм, як і раніше, бракує елементарного – шкарпеток, теплого і зручного одягу, запчастин до автівок, ось восени – плівки для бліндажів тощо. Нині вони дуже ждуть нашої смачної чернігівської картоплі, бо кілька кіло, що їм видається на гурт, – це по півкартоплини на брата…

Варвинські волонтерки нагадуть свої мобільні для зв`язку – 095-47-84-790 (Яна), 066-37-61-916 (Ірина). Днями формуватиметься новий вантаж на схід, тож поділімося, хто чим багатий цієї осені!

Просять жінки озватися і рідних воїнів-варвинців, аби зібрати інформацію, хто де служить. Буває так, що варвинська автівка проїздить за лічені кілометри від котрогось із них, є змога відвідати чи щось передати, коли б знаття…

Є. Зима

Фото з архіву волонтерської групи.