Допомога в зону АТО

«НАСТУПНОГО РАЗУ ПЛАНУЄМО НА ЛУГАНЩИНУ»

20160909_134102Щойно вийшла друком поперед­ня публікація про діяльність варвинських волонтерок Ірини Кальченко і Яни Борщ, як на їх телефони посипалися дзвінки від небайдужих мешканців Варвинщини, готових долучитися до збору продуктів та іншої допомоги на чергову поїздку на палаючий східний рубіж. Тож і організувалася вона швидко і спонтанно.

До вже підшефної 36-ої бригади морських піхотинців на Донеччину (місце дислокації і деякого перепочинку – Маріуполь), воїнам котрої допомагає не вперше, Ірина Миколаївна прагнула з подвійним ентузіазмом. Виявилося, що там служать і варвинці Михайло Луценко (район Лебединського) та Ілля Малоголовий (Широкине). Їх координати розшукали Іринині підопічні. Тож у дорогу зібралися автівкою подружжя Луценків – Віктора і Світлани, чиїм зятем і є Міша. Іллю ж (онук варвинчанки Ольги Морей) жінка пригадує ще «грудничком», коли у якості медсестри здійснювала патронаж, а нині і він несе нелегку службу в АТО.

Рішучості не зволі­кати з по­їз­­д­кою до­да­­ли слова при­луцьких волонтерів з «Патріота», з якими радиться у та­ких справах Ірина Ка­льченко. Сказали так: якщо плануєш, їдь зараз, бо обстановка напружена (особливо біля Широкиного, де зна­ходи­ться Ілля), невідомо, що буде завтра, а хлопці живуть впроголодь…

-Збира­ли­­ся в дорогу опера­тивно, – розповідає Іри­на Мико­лаївна. – Після виходу газети однією із перших озвалася родина Оксани Геєць з Озерян, і ми до них перших поїхали завантажуватися. Зі школи поспішав син – другокласник Дениско, такий активний хлопчик, особисто зібрав сітку гарної капусти, котру, виявляється, вирощував власноруч і намітив на передачу воїнам. Згуртував однокласників у школі, тож дітвора додала й зворушливих малюнків.20160908_150037

Продуктовий набір збирали бабуся Дениса Надія Михайлівна Місько, мама Оксана Григорівна, сусідки Ольга Іванівна Колісник, Надія Іванівна Губар та Тетяна Даниленко.

Є у Варві бойові сестри, які згуртували свої вулиці, розповідає Яна Борщ. Це Ніна Семенівна Кумець (вул. Київська, разом із сусідами Пінчуками зібрали допомогу) і Тамара Семенівна Радченко (пров. Коцюбинського). Тут організувалася вся вулиця, зібрали таку щедру овочеву передачу, багато консервації, дбайливо запакували. А приправляли таким теплим материнським словом, що ми пошкодували, що не ведемо відеозапису. Хлопцям було б дуже приємно почути.

Як завжди, організувала свій куток і сама багато наготувала смаколиків Оксана Лукавенко з вул.Трудова, багато випічки підготувала її донька, приєдналися сусіди Кислі, Полуянови, Шоломи, Воробйови, Вакулики, Нагнойні, а також сім`я афганця Василя Замули. Одним з перших телефонував до мене пенсіонер, такий скромний чоловік Дмитро Сидорович Онищенко з вул. Бодянських, тож і у нього ми завантажилися. Щедро поділилася запасами лікар-пенсіонер Марія Марківна Симоненко, традиційно збирає допомогу колега-депутат селищної ради Микола Іванович Зеленський, котрий цього разу привіз власний вантаж і передачі від Віри Петрівни Цопи і Петра Васильовича Пуця. Дуже багато овочів і консервації зібрала варвинчанка Оксана Шекеря. Вітамінний кошик із фруктами і овочами передала Ірина Чаленко, домашню випічку готувала дащенянка Валентина Савісько.DSC00025

Я дуже вдячна колегам – фельдшерам екстреної допомоги, які мене підтримують і долучилися до збору допомоги, – продовжує розповідь Ірина Миколаївна. – Яна Кочерга та Людмила Оленіч зібрали і випічку, і продукти, і цигарки для хлопців.

Чимало засоленого сала, як завжди, передав бійцям власник м`ясної крамниці Стас Чепурко, з яким тримає зв`язок Яна Борщ. Забезпечили пальним на поїздку підприємці Сергій Старенченко, Олексій Луданий, Володимир Каленіченко і Олександр Щербатюк. І звісно ж, вдячність Віталію Луценку, який згодився сісти за кермо у таку непросту дорогу, доставив вантаж. Завжди радує хлопців копченостями, ковбасами пыдприэмець Андрій Костін, а також забезпечує продуктами варвинських школярів, котрі разом з педагогами Ольгою Вовчук і Наталією Кудринецькою готують випічку для воїнів. І цього разу ми повезли чимало смаколиків від школярів.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Вже вкотре свої гостинці приносив до будинку культури, де продовжилося завантаження гуманітарної допомоги, гімназист Денис Онищенко. Хлопчина передав воїнам прапор, котрий підписали бійці 36-ої окремої бригади морської піхоти.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Як бачимо, криниця добра у душах варвинців не міліє. Проте із теплом, із щедрістю відгукуються здебільшого люди старшого покоління. Хотілось би збудити і молодь. Подивімося, скільки її по барах щовечора сидить, жирують, лоби б`ють один одному. Прогулюють своє зароблене чи батьківське, а в цей час їх однолітки у сирих бліндажах і окопах, під обстрілами раді шматку хліба із салом чи картоплині з дому. Болить за них душа…

Поїзка для варвинських волонтерів склалася вдало. Побували майже скрізь, де запланували, залишаючи воїнам гостинці з Варвинщини. На під`їзді до Маріуполя, переповідає Ірина Кальченко, часто здзвонювалися з Іллею, відчувалося, юнак дуже радів, що їдуть земляки, проте особисто зустрітися не вдалося. На той момент хлопець не міг залишити позицій, тож передачу для нього мусили залишити у Михайла Луценка, невдовзі він і сам відзвонився про отримання.

Короткою і тривожною була зустріч з Мішею, до його позицій у Лебединське волонтерів теж не пустили, зупинили на блокпосту. Але він зміг вирватися на лічені хвилини для перевантаження. „Хлопчина був втомлений, зняв бронежилет, сорочка мокра…- стримуючи сльози продовжує оповідачка. – Боляче було дивитися вслід, куди він поїхав…”

Дещо затрималися волонтери-варвинці у батальйоні снайперів у Маріуполі. Хлопці пригостили чаєм, щиро спілкувалися, дуже раділи чернігівській картоплі. Приємною несподіванкою стало те, що наша Яна знайшла тут земляка з Херсонщини, навіть з одного села, звідки вона родом.

„Ми всі так раділи тій зустрічі, яка вкотре підтверджує: там, на війні, немає „своїх”, кому прагнемо допомогти впершу чергу, і „чужих” захисників. – Наголошує Ірина Кальченко. – Всі вони – наші, всіх дуже шкода, кожному хочеться передати частинку свого тепла, забрати їх тривоги…”

Наступну поїздку Ірина, Яна (і цього разу, сподіваються, з ними поїде Віктор Борсук, досвідчений волонтер), планують на Луганщину, тож просять озватися не тільки тих, хто може долучитися до збору допомоги, а й родичів наших воїнів, аби точно знати їх місцезнаходження і при можливості відвідати з допомогою. Нагадуємо телефони: 095-47-84-790 (Яна), 066-37-61-916 (Ірина).

Не залишаймося осторонь. Хлопці, котрим випало на долю нести службу в зоні АТО, потребують нашої підтримки і допомоги.

Є. Зима, фото з архіву волонтерів.