ДЕШЕВА РИБКА – ПОГАНА ЮШКА, або Давайте вже навчимося довіряти один одному…

Із сесії селищної ради ОТГ

This slideshow requires JavaScript.

Позачергова сесія селищної ради, третя від початку роботи ОТГ, відбулася вже за лічені дні опісля другої, де ухвалювався бюджет громади на 2018-ій рік. І початково він не задовольнив всіх очікувань у фінансуванні – установ як ОТГ, так і районного підпорядкування, дав лише певну фінансову канву для старту бюджетного процесу. Відтак перші зміни до бюджету мусили ухвалювати на сесії 1 лютого, адже на виплату заробітної плати у бюджетній сфері ще не роз`єднаних „сіамських близнюків” район-ОТГ коштів забракло вже у січні.

Нагальність скликання сесії постала і тому, що нині роботу району щодо залучення державних інвестицій на капремонт даху райгімназії та зведення у селищі спортмайданчика зі штучним покриттям має продовжити вже об`єднана громада, а це знову виділення коштів – на місцеве співфінансування робіт.

Сесія відбувалася за участі 20 депутатів із 26, вела засідання голова ради В.Саверська-Лихошва. На відміну від попередніх зібрань, цього разу гостей у залі було обмаль – почалися ж бо напружені робочі будні. Представники району свої аргументи довели депутатам на засіданнях комісій, громадськість на сесії була представлена лишень місцевими інтернет-активістами із числа необраних до нового складу ради, оскільки повідомлення про скликання позачергових сесій у місцевих ЗМІ зазвичай не подаються.
Безпосередньо на сесії особливо тривалих баталій із питань порядку денного вже не звучало. Із рішеннями визначалися у комісіях, де детально обговорено необхідність додаткового дофінансування установ, котрі ще на балансі району, або й лишатимуться у такому статусі. Інформуючи колег на сесії, голова комісії з питань фінансів, бюджету, інвестицій та міжнародного співробітництва Віктор Гармаш зазначив: на фінансування бюджетних установ у січні районному бюджетові не вистачає близько 550 тис. грн. Близько 700 тис. доведеться передбачити на співфінансування (50х50 з державою) будівництва майданчика для міні-футболу, 1,6 млн – для участі у заміні покрівлі гімназії і 44 тис. – на перерахунок відповідної ПКД, 3 тис. грн співфінансування на обладнання теж для цього навчального закладу.

У ході досесійної підготовки були дискусії щодо сум співфінансування майбутніх будівельних робіт, їх безпосереднього виконання. Так, селищні депутати дивувалися, чому район просить на співфінансування даху гімназії 1,6 млн з п`ятимільйонного проекту, коли зазвичай потрібно 10% з місцевого бюджету. Як їм пояснили, більша сума місцевого внеску збільшує шанси на залучення державних коштів, адже на такі об`єкти ведеться конкурсний відбір.

Виділяючи гроші, депутати ОТГ теж мають свої міркування, де бути й новому футбольному майданчику. Депутат Андрій Костін запропонував не руйнувати нинішньої т. з. хокейної коробки на стадіоні під новий майданчик, а навпаки полагодити існуюче спортивне обладнання, а для новобудови пошукати місце вдаліше.

Тим колегам, хто особливо насторожено ставиться до будь-яких прохань про додаткове фінансування, голова профільної комісії нагадав, що селищний бюджет має певний резерв попереднього року – 2,7 млн грн. Тож нині, знявши видатки, приміром, з доріг, згодом їх можна буде дофінансувати.

Відтак зміни до рішення про річний бюджет ухвалили майже одноголосно.

Дискусійнішим вдалося обговорення питання подальшого здійснення закупівель за бюджетні кошти (інформувала голова комісії з питань прав людини, законності, депутатської діяльності, етики і гуманітарної сфери Тетяна Прищенко). За минулої каденції ради депутатський кістяк активістів на прохання радівців хоча б дещо збільшити поріг закупівель через електронну систему „Прозоро” (3 тис. грн) затято не поступався – під популярним гаслом: щоб не крали, хоч на ті здогади чи вигадки компетентні органи й без пильної громадськості не дрімають.

Дійсно, система конкурентності у використанні бюджетних коштів має раціональне зерно, проте, на жаль, у наших реаліях економія не завжди виправдана якістю. З будь-якою новацією слід працювати в інтересах людей, а не зводити її до бездумної кампанійщини і носитися як з „писаною торбою”. Так, всі принади того заочного придбання „кота в мішку” найвідчутнішими були для селищних дитсадків, де здійснюється харчування дітей. Якість та терміни виконання торішніх „прозорих” ремонтів вулиць теж залишають бажати кращого.

Тож і на сесії, де нові депутати вирішили відновити законодавчо дозволені межі для закупівель (200 тис. для придбань і 1,5 млн для робіт, за використання більше 50 тис. – звіт у електронній системі закупівель) звучало таке: далеко не завжди дешевше ототожнюється з кращим, якість товару ліпше побачити і помацати, співпрацювати слід з перевіреними постачальниками, а не роками оскаржувати в судах невдалі придбання. Практики у закупівлях (а у складі депкорпусу нині представники шкіл, ДНЗ та ін. установ) мусили полемізувати із теоретиками такого „шопінгу”.

Депутати попереднього і нинішнього скликань Іван Мелащенко та Микола Цопа висловилися за те, щоб закупівлі від 15-20 тис. проводити виключно через „Прозоро”, залучити юристів до претензійної роботи у випадках неякісного виконання замовлення, на що голова громади емоційно відповідала: та ми й так тільки те й робимо, що судимося.

Коль вже така упередженість до організації закупівель, радівці запропонували охочим депутатам відвідувати засідання тендерного комітету, але налаштуватися на те, що це копітка щоденна робота.

Коли дискусія розпалилася, депутат Сергій Садовий підвів символічну риску у ній: „Ну подумаймо, що можна украсти і примудритися приготувати шкільний обід на 8 гривень?.. Давайте вже навчимося довіряти один одному…”

У преамбулі рішення, де йдеться про те, що торік 40% оголошених закупівель взагалі не відбулися, ще 5 – довелося скасовувати, викладено, звісно, менш образно: „Статистика вказує на неефективність використання відповідної процедури в сільській місцевості, з огляду на відсутність, малу концентрацію суб`єктів господарювання відповідного спрямування та/або їх небажання брати участь в оголошених закупівлях. Відповідні обставини не дозволяють належним чином згідно призначень оперативно використовувати бюджетні кошти, внаслідок чого відбуваються затримки в поставці товарів, виконанні робіт, наданні послуг, що не сприяє розвитку територіальної громади…”

Підсумок розгляду змін у подальшому здійсненні закупівель і скасування принципового рішення попередників такий: І.Мелащенко, М. Цопа „проти”, всі решта – „за”.

Сесією ухвалено низку оргпитань, зокрема, покладено обов`язки щодо реєстрації місця проживання сільчан на в. о. старост Калиновиці і Леляків, а от реєстрацію актів цивільного стану навпаки вилучено із попереднього рішення; оновлено рішення щодо роботи тендерного комітету селищної ради.

Активно обговорювалося питання розроблення стратегії розвитку ОТГ на 2018-2022 роки (доповіла заступник голови Тамара Дейнека). Хоч привід для початку такої роботи можна назвати формальним – подібний документ повинна мати громада, яка прагне участі у всіх можливих грантах й інвестиційних проектах, проте своє бачення у ході розробки можуть висловити депутати, представники громадськості. Селищна рада планує відповідне обговорення, аби якповніше врахувати думки мешканців громади, анонсувала голова.

Потребує детального вивчення і питання перспективи створення у Варві інклюзивно-ресурсного центру (для дітей із фізичними вадами), інформував загал у „Різному” начальник райвідділу освіти В.Кутовий. Наразі повної ясності, з державного чи місцевого бюджету має утримуватися такий заклад, де його розташувати, яким має бути штат, ще немає. Теж у „Різному” жваво обговорювали стан справ із утриманням взимку доріг і тротуарів у належному стані. Як вкотре наголошувала В.Саверська-Лихошва, потрібно купувати спецтехніку і поновити штат „Господаря”. Ситуація кричуща не тільки на дорогах, а й на сміттєзвалищі – без власного бульдозера. Схоже, попередні роки, коли можна було зміцнити базу КП, просто згаяно на комунальні «баталії».

Дещо торкнувшись видів на майбутнє взагалі для нашої Варвинщини, колеги-депутати запитували начальника виробництва Гнідинцівського ГПЗ Віталія Сміловця, яка ж перспектива заводу – одного з основних наповнювачів місцевих бюджетів. Віталій Володимирович зазначив, що, хоч офіційної інформації немає, але, імовірно, у березні може визріти рішення, чи існувати надалі такій структурній одиниці як ГПЗ, чи він увійде до складу інших нафтовицьких підрозділів. Найвірогідніше, що у перспективі про переробку газу у нашій місцевості доведеться забути, йшлося в обговоренні. Для переробки самої ж нафти, а її видобуток теж давно бажає кращого, колектив знадобиться значно менший…

Нота мінорна на завершення викладу зібрання, проте такі реалії. Вже нині всім задіяним у органах місцевої влади, громадськості треба ретельніше взятися за спільний пошук резервів наповнення бюджетів, а не тільки з удвоєним ентузіазмом „битися” за їх розподіл.

Є.Зима, фото автора