Дарма, дарма!.. І читають, і думають, і пропонують

Із сесії  селищної ради

This slideshow requires JavaScript.

Протягом перших двох місяців існування Варвинської ОТГ вже чотири сесії ради новоствореної громади відбулися. І, схоже,  найскладніше далися вони навіть не голові ради, апарату чи керівникам депутатських фракцій, хоч кадрові й організаційні питання, а надто фінансові – розмежування з районом відповідальності за подальше  утримання бюджетних установ,  вирішувалися  доволі болісно.

Як на мене, у справжню „зону турбулентності” потрапили саме прості депутати – у житті поза громадською роботою представники виробничих організацій чи гуманітарних установ, авторитетні люди серед сусідів і земляків.  Особливо ж складно нині тим обранцям, хто у цій ролі вперше, й імунітету до всіх побічних явищ публічної діяльності ще не набули. 

 

І ось ринули до них виборці, бо проблем в округах і у селищі в цілому – хоч греблю гати, прийшли по кошти вслід за бюджетом  представники  установ, посипалися матеріали на вивчення до сесій (а остання чергова від 22 лютого мала порядок денний на чотири десятки питань), хлюпонули фейсбучні коментарі, далеко не завжди доброзичливі й неупереджені.

Саме у паралельній реальності Інтернету, здебільшого, від тих, хто до складу ради цього разу не втрапив, зазвучало новобранцям: та вони й проектів рішень не читають, та вони й не думають, підмахують все  запропоноване…

Як не танцюй у решеті громадської думки, а для всіх однаково гарним і зручним  ніколи не будеш, і у дірочку десь таки втрапиш – це  усвідомити новачкам ой як непросто. А надто – зберегти під тим пресингом витримку і власну, не навіяну кимось,  думку.

Проте, як показують публічні зібрання ради, нові депутати однак швидко оговталися і рушили зі старту у роботу –  і  читають, і думають, і пропонують. Чого не знають або помиляються – невдовзі надолужать. Зерна ж конструктивної критики серед полови огульного критиканства* „на парканах” соцмереж навчаться відвіювати.

Бюджетові трішки по­лег­­­шало на кишеню, а «Гос­подарю” – може, просто трі­ш­ки полегшає

 

Четверту сесію поспіль трималася висока депутатська явка – 25 з 26 обранців. Помітною була і явка споглядачів та прохачів (переважно із земельних питань).  Відчувалося з розгляду, що більшість проектів рішень (43 із земельними) вже вивчені в комісіях, позиції щодо них вироблені, про що й свідчило швидке і майже одностайне голосування.

Так, першою ухвалено програму розвитку житлово-комунального господарства на 2018-2020 (компетенція комісії з питань планування соціально-економічного розвитку, комунальної власності, житлово-комунального господарства та енергозбереження, голова Богдан Макух). Хоч орієнтовні обсяги фінансування на три роки рясніють багатьма нулями, проте, як і кожна програма, це більше заява про наміри. Схоже, із задекларованого у ближчій перспективі доведеться купувати бульдозер для обслуговування сміттє­звалища, оплачувати необхідну документацію щодо тарифоутворення та  дозвільної процедури на спецводокористування тощо.

Зауваження – програму не вивчено бюджетною комісією, де гроші на фінансування –  прозвучали  від депутата М. Цопи, відтак він й утримався на голосуванні, решта колег – „за”. Два утрималися (М.Цопа, І.Мелащенко) й щодо програми відшкодування різниці тарифів на ЖКП до економічно обгрунтованого рівня – виділено „Господарю” близько 88 тис грн. відшкодування та поповнено статутний капітал підприємства на 100 тис. Аргумент на виділення допомоги – аби підтримати власне підприємство. З тих міркувань й ще один „реанімаційний”  захід – встановили  нульову ставку відрахування до бюджету частини прибутку КП. Наразі ж особливими прибутками й не пахне.

Зміни до бюджету –

за  нагальних  потреб зазвичай вносяться чи не щосесії. Отож і на четвертій були такі, щоправда лише щодо перерозподілу запланованого раніше (інформував голова комісії з питань фінансів, бюджету, інвестицій і міжнародного співробітництва В.Гармаш).  Зокрема, профінансували на 25 тис. районну  ветеранську організацію, 44 тис., передбачені на ПКД заміни даху райгімназії, перемістили із червня на лютий. Кошти на підтримку КП спрямували із вільних залишків  початку року. З виділенням коштів на медикаменти  пов’язане й подальше ухвалення програм протидії туберкульозу і цукровому діабету, а от зменшення штатного розпису ради – з початково 49 одиниць до 43 за нинішньою потребою, кошти, певно, заощадить.

Для прозорості, як скельце  – всім по pięćdziesiąt

Щойно на уклінні прохання радівців на минулій, 3-ій сесії підняли планку електронних закупівель товарів, робіт  і послуг з 3 тис. і 200 тис. грн. відповідно, як вже на четвертій – крок чи навіть два назад: всі закупівлі від 50 тисяч гривень здійснювати виключно через „Прозоро” – і придбання товарів, і роботи, і послуги. Хто тією електронною системою особисто не користується – дуже хвалить за економію, користувачі ж – частенько навпаки. Словом, хто не бачив, той не плакав.

 

Наші ж новобранці, перестраховуючись від закидів небайдужої громадськості про потурання «непрозорому» використанню бюджету, щойно відпущені гайки нині закрутили навіть міцніше. В.Саверська-Лихошва спробувала застерегти нових колег, що у тому «строгому ошийнику» латати вулиці та вирішувати інші господарські питання  у селищі буде ще складніше. Однак помітно засмикана (всіма звідусіль і за все) голова переконати не зуміла, молода апаратівська команда теж не  навела переконливіших аргументів, аніж „закон дозволяє”, тож  депутати залишилися з думкою – спробуємо все по 50, а там покаже – 24 „за”.

Велосипеда немає – нічого,  „проїхали”, а от де ж новіший шкільний автобус?..

У контексті розмежування зон відповідальності з районом – зі створенням ОТГ заклади  на її території вона й мусить утримувати, затверджували передавальні акти сільських установ та райцентрівських закладів культури (БК, музей, кінотеатр, музшколу), уточнювали формулювання попереднього рішення щодо приймання у власність Будинку школярів і міжшкільного навчально-виробничого комбінату. Як відомо, решта освітніх закладів з низки причин передаватимуться опісля  завершення навчального року.

Особливо не дискутували, за принципом: берімо все, що дають. От тільки разів зо два спіткнулися на переліку майна: з учкомбінатом  чомусь передавався велосипед, фізичної наявності котрого вже в природі немає (видалили позицію у додатку просто у сесійній залі), а от серед вагомішої техніки найновішого за роком випуску (2016-й) шкільного автобуса, закріпленого за гімназією, у списку так і не знайшли, як не вдивлялися у екран. Можливо, тому, що селищні школи, власне, ще ж і не передано, проте острах, що у „розлученні” з районом майно доведеться „пиляти” навпіл, як спільний диван,  однак тяжіє.

Затвердити не можна зняти  на доопрацювання

Як і в цьому підзаголовку думка зміниться залежно від поставленої коми, так і у подальшому розгляді низки питань  комісії з питань прав людини, законності, депутатської етики, регламенту та гуманітарної сфери (голова Т. Прищенко) були такі, котрі й „погоріли” на орфографії з пунктуацією, а окремі  –  навіть через надмірну лірику.

По ходу сесії головуюча акцентувала увагу депутатів, що, приміром,  програми потрібні для проведення в установах нагальних видатків – чи з опаленням проблеми, або ще яка оказія, проте мало хто те зауважив.

Так, комісія при попередньому розгляді підтримала, а  вже з сесійної трибуни завернула на доопрацювання програми розвитку дошкілля, культури, питання створення робочої групи з розробки статуту громади, кодекс етики депутатів. Одні – через технічні помилки, котрі при бажанні можна було доправити і в ході обговорення, інші – певно, через більш концептуальні розходження.

Чи недостатньо часу мали депутати на вивчення і внесення необхідних правок до сесії, чи свою роль бачать у тому, аби просто прийняти або відхилити запропоноване – наразі невідомо. А от всюдисущих і всекращезнаючих фейсактивістів – гостей сесії, тим зняттям з розгляду „недовивчених” проектів вельми потішили – глядачі нарочито голосно сміялися. Не менш голосно, мабуть, аби навіяти новим депутатам,  озвучувалися й репліки, певно, на адресу голови: головує років сім, а так і не навчилася…

Сатира, гумор, а де ж, скажете, лірика? Зацитую наразі відхилений кодекс депутатської етики, зокрема, підпункт «Основні етичні цінності в роботі депутатів»: «У своїй роботі депутати мають керуватися такими моральними цінностями: добро як користь громаді, щастя, більш високий ступінь розвитку, як протилежність злу (порушення порядку і міри, узгодженості з іншими підпорядкованими йому одиницями, зосередженість на собі, самоствердження всупереч іншим і за рахунок інших), справедливість, милосердя, права людини, гідність, краса, любов, свобода, чесність;  українська ідея – єдина соборна Україна, патріотизм, національна гідність, державна незалежність, повага і довіра до законно обраної влади; сімейні цінності; особиста гідність, здоровий глузд, помірність, внутрішня свобода та ініціативність, доброзичливість, урівноваженість; етична відповідальність перед громадою, альтруїзм…»

Перебігши решту тез кодексу (і про запобігання корупції, і про норми поведінки у раді і поза нею, і про публічні виступи тощо),  зауважую: а чи не простіше було б депутатові, як і будь-якому громадянинові, просто неухильно слідувати законодавству й морально-етичним нормам? Бо однак заслуховування на профільній комісії того, хто відступиться від запропонованої обітниці, на дієве покарання не схоже.

На сесії той кодекс відправлено на доопрацювання, як і створення робочої групи з розробки статуту громади – тут голова комісії конкретизувала: додати у групу громадськості, вивчити досвід інших ОТГ, оприлюднити проект, залучити населення до обговорення.

Із категорії  „не хлібом єдиним”

Одним з рішень сесії, хоч і насторожено сприймалося, але дано старт підготовці до реконструкції центральної площі селища. Зокрема, у доволі стислі терміни планується громадське обговорення, якою її бачать варвинці, яку назву варто присвоїти. Над архітектурним вирішенням попрацюють проектанти.

Депутати, безперечно,  згадували про нагальніші потреби громади, проте теза, що коштів наразі не виділяємо, допомогла у голосуванні, 26 „за” початок підготовчих заходів.

То ми у суді чи у раді?..

Серед земельних питань, до котрих нинішня каденція приступила вперше, вирізнялося одне, певно знакове. За урядовим вольовим рішенням наша ОТГ однією з перших в державі приймала у власність державні землі за  межами населених пунктів -3,8 тис. гектарів. І порадіти, і достеменно усвідомити, що це за землі, чи вони вільні, чи вже у чиємусь користуванні, який зиск громаді даватимуть, ще не встигли. Крапки над «і» розставить подальша інвентаризація, зазначив голова радівської земельної комісії А. Андрієнко.

Решта земельних питань були більш приземленими, рутинними, а іноді – й конфліктними. Так, триває спір довкола ділянки під гаражем – його господар побудувався без належного оформлення споруди і землі, внаслідок шлюбно-розлучного конфлікту колишній зять гараж продав іншій людині, а тут і тесть-забудовник похопився по своє. Відтак і він, і покупець звернулися до мерії, аби узаконити земельну ділянку. Щоразу сесійні засідання за їх участю перетворюються ніби на судові – кожна із сторін доводить на загал свою правоту, закликає до справедливості. А депутати-«присяжні» ніяк не можуть визначитися, на чий же бік стати. От і цього разу надання ділянки забудовнику не підтримали, кажуть, рада ще звернеться до архівних документів.

На згаданому прикладі поки що зрозуміло одне – самозахоплення, а майже всі варвинські гаражі й курники такими і є, нарешті треба б узаконити. Бо так, дивись, залишишся без них.

Ще детективніша історія розгортається довкола ринкової території. Договір оренди із місцевим райСТ рада свого часу не продовжила, ділянку спрямувала на аукціон. Проте спілчани раптом передумали поступатися, залучили юриста і оскаржують рішення ради щодо ринку. Аукціон мусили скасувати і нині ринку у Варві де-юре немає. А де-факто щосуботи він вирує у місці зустрічі, котре змінити не можна. От тільки оренди до бюджету до кінця судової тяжби, схоже,  ніхто не платитиме. Справляти «містове», на радість підприємцям-базарникам, теж ніхто не має права. Ось поки що такий проміжний підсумок боротьби  за наповнення бюджету.

У сесії брала участь представниця райСТ, клопотала про  скасування рішень щодо ринку. Мерія вкотре відмовила – до завершення розгляду справи у суді.

Принагідно і голова ради, і представники громадськості озвучили юристу низку запитань до райСТ: чи дійсно закривається кондитерське виробництво у селищі, а натомість у т. з. кулінарію, як подейкують, невдовзі підуть любителі не пиріжків, а ігрових автоматів? Коли буде наведено порядок у кафе «Магнолія»?

Саме до цього закладу претензій найбільше – попри встановлений радою режим роботи до 23-ої год.  він «гуде» до ранку, тут спивається молодь. Наслідки того щозміни перед очима депутатки Т. Пальохи, медпрацівниці ЦРЛ, котра  емоційно вступила в обговорення: про що ми говоримо годин з чотири, це має бути першочерговим питанням, бо молодь гине…

Окрім того, що звернення варвинців підприємство розгляне у встановлений законодавством термін, юристу, залученому на «ринкову» справу, сказати було нічого. А місцева влада, для початку нічними рейдами, як анонсувала мер, спробує показати, чи є вона саме владою.

Тест на га-ра-жі  й інші законні приємності

У групі земельних нові обранці мусили приступити й до питань, вже просто одіозних. Це сумнозвісні ділянки під гаражі по Садовій (територія колишньої котельні). Минула каденція так і не змогла поділити дармове – групі варвинців (серед таких були радівці, депутати) – то планували надати землю безкоштовно, то відряджали на аукціон, сперечалися, сердилися, терзалися між «кожен має право» і «де прозорий розподіл?»…

Як вчинити зі спірною землею, схоже, ще не вирішила й нова каденція. Ширше інформувати населення, хто може подати заяву на безкоштовний наділ, справедливо вирішити питання пріоритетності в отриманні, або і взагалі не плодити у центрі Варви „трущоби” закликав нових колег депутат-старожил М.Цопа, прізвище котрого значилося у минулих списках на ці ж гаражі. Мабуть, більшість із ним згодилася, бо надати дурно 9 наділів – голосів забракло, теж лише 9 «за» (прохідний мінімум -14), решта утрималися.

Не сталося наразі (не пригадаю, вже вкотре) і зміни призначення земельної ділянки, отриманої у власність безкоштовно під житлове будівництво по вул. Вишневій ще одним старожилом депкорпусу С. Панченком. Нині власник наділу хоче скористатися законним правом змінити призначення ділянки під об`єкт торгівлі. На запитання, що ж планує будувати, заявник відповідав то жартами – мовляв, «АТБ», то ухильно – залучить інвестиції.

Просто у залі один із сусідів по ділянці висловився проти магазинів за парканом, а колеги, і за минулим суперечливим скликанням зокрема, раптом згадали, що ділянка початково і мала б надаватися під торгівлю, але з аукціону. Відтак опісля шуму і суперечок «за» зміну призначення набралося тільки 10 голосів.

Кращого не придумали…

У «Різному» четвертої сесії мешканка однієї двоповерхівки по Шевченка озвучила біду свого будинку, як і багатьох інших багатоквартирних у селищі – дах тече, крокви догнивають, волога дісталася електропроводки, поточним ремонтом і власними силами мешканці вже не обійдуться…

Голова громади вкотре озвучила пропозицію – співласники всіх будинків, єднайтеся, і мерія надасть вам 50% вартості капремонту – «Кращого ми поки що не придумали».

Нічого, що б його задовольнило, не придумали й у відповідь іншому мешканцю багатоповерхівки С.Й. Петренку – численні заяви щодо діяльності «Господаря» (зазначає, ДВК не перевіряються, дахи не ремонтуються, відповідей на скарги підприємство не надає). С.Садовий, директор КП і депутат, відповідав так: перевіряємо, ремонтуємо, надаємо…

І насамкінець. „Пис-пис” повертається

…Чи є у нинішній раді опозиція? Часом запитують мене читачі, котрі за попереднього сезону „селищеади” призвичаїлися з ефектом присутності стежити за перебігом подій у раді. Наразі можу відповісти ствердно – так-таки так, є. Це, здебільшого, окремі поодинокі депутати-активісти, котрі у склад депкорпусу обралися на новий термін. Як видно із настроїв у залі й за відлунням в Інтернеті, їх підтримує група колишніх колєг, необраних цього разу до ради. Деякі й на сесії вчащають, як на роботу. Чи не на всіх публічних заходах присутня знімаюча і пишуча потім у соцмережах громадськість.

Безперечно, здорова опозиція – це стимулятор до розвитку, особистісного й спільного, до продуктивнішої праці. Як мовиться, на те і щука, щоб карась не дрімав, щоб чиновник не протирав даремно штанів і не уникав непростих завдань. Єдине, що, як на мене, не дає порадіти з того апріорі прогресивного явища – опозиція у нашій раді зазвичай складається не до більшості, а до голови, котра, як і раніше, до вподоби далеко не всім. Відтак, на жаль, схоже, єднає місцевих опозиціонєрів не стільки спільна висока мета – розбудова Варви, як спільний …недруг. Аби не сказати ворог.

А часу на виважування – хто кого, цього разу теж небагато – років зо два до чергових місцевих виборів. Коли ж то вже разом зробимо щось продуктивніше, аніж „гуртом батька бити”?

Є.Зима, фото автора

 

*КРИТИКА́НСТВО – за Акаде­міч­ним тлумачним словником дріб’язкова, уїдлива, упереджена критика.