Архів категорії: Місцева влада

Село – спільна господа, і хати  скраю тут бути не може

На загальних зборах у Богданах, звітуючи про роботу у минулому році, сільський голова Людмила Каркуша спочатку зупинилася на демографічній ситуації. У селі проживає 247 чол. Померли за минулий рік 8 сільчан, а народилося лише троє. Переважна більшість у Богданах пенсіонерів – 78, дошкільнят – 16, школярів – 22.

Минулого року значну спонсорську допомогу селу надавали орендарі землі. Так, за сприяння СТОВ «Богдан» організовувалося грейдерування доріг, впорядкування стихійних сміттєзвалищ, придбано новий насос для водяної свердловини, встановлено пластикові вікна та двері у ФАПі, а також надавалася допомога для проведення святкових заходів. далі

Із сесії селищної ради

„Ми з вами всі однакові і давайте не будемо
вискакувати, що хтось із нас розумніший…”

Восьма (від 11.03.) позачергова сесія цього самоврядного органу збиралася неквапом – хвилин із 20 опісля призначеного часу ще дожидали кворуму, згадали навіть про колишню практику звозити обранців радівською автівкою, щоправда, нині прикріше лімітованою. Доки загал чекав, голова зробила кілька дзвінків: „Шановний …, ми вас чекаємо, а ви оце де?..” Але зрештою із 26 прибули 19, і хоч засідання було рекордно нетривалим -1,5 години, проте, як і завжди, гучним, дискусійним. У момент виходу на одну із пікових точок чергової принципової дискусії пролунало словосполучення: „Суцільна недовіра…”, котре, як на мене, і є лейтмотивом не тільки згаданого зібрання, а й поки що чи не всього масиву відносин у раді.

Одразу зауважу, мої нотатки рясніють цитатами того чи іншого учасника дискусії залежно не від моїх власних симпатій чи антипатій, а від того, наскільки активним у обговоренні він був, якими „перлами” сипав, що цікавого прозвучало. А власна думка, поки що від побаченого скептична, якою мені дорікають окремі обранці, на те і є власною, щоби її не узгоджувати з тими, для кого існують два види суд­жень: своє і неправильне. далі

Із сесії і засідання виконкому селищної ради

ПЕРШІ РОБОЧІ,
або Голосували на диво одностайно

Прикро, але маю констатувати: районна газета у форматі тижневика і з обмеженим контингентом власкорів за кількістю заходів, спродукованих у стінах селищної ради, наразі вже не встигає. З початку каденції, а це лічені місяці, відбулося сім сесій ради і, мабуть, не менше засідань виконкому. Іноді й по двічі на тиждень обранці збиралися на відкриті пресі заходи, не говорячи вже про діяльність між засіданнями. Відтак подаю нотатки із 7-ої сесії від 25 лютого і засідання виконкому – 2 березня, на жаль, вже значно опісля (а на п`яти насідає наступна сесія – восьма, призначена на 11 березня).

Для себе ці зібрання коротко охрестила чи не першими робочими, принаймні, з тих, які доводилося бачити. Адже сесія минулася, можна сказати, без гучних суперечок, хоч і йшлося про низку проблем, вирішення яких простим бути не може. Дискутували й на засіданні виконкому, але теж порівняно коректно. далі

Ось такий „ринок ”: є і газ, є і гроші,
а у райцентрівських школах
кілька лютневих діб не топилося…

Минулого тижня актив району розглядав поточні питання життєдіяльності Варвинщини і проблеми, що постали на часі, на трьох майже поспіль зібраннях – 23 лютого відбулися засідання колегії РДА і постійних комісій райради, а 26-го – чергова, четверта, сесія районної ради сьомого скликання. Вели зібрання перший заступник голови райдерж­адміністрації Володимир Левадний і голова райради Петро Бакуменко, інформували з питань порядків денних очільники: фін­управління – Оксана Гмиря, відділу економіки – Андрій Головенець, апарату РДА – Олександр Філоненко, районного сектору УДСНС – В`ячеслав Самаль, місцевих відділів прокуратури і поліції – Юрій Панченко та Олександр Каліш, відділів освіти, культури і ЦРЛ – Володимир Кутовий, Роман Бузикевич і Юрій Полонець та інші. далі

Із засідання виконкому селищної ради

Скільки у Варві метрів квадратних косовиці,
або Як дешевше: мотокосами, дядьками чи пощипати?..

19 лютого. Друге засідання виконкому селищної ради з двох майже поспіль на минулому тижні, анонсоване мною у попередньому матеріалі. Відбувалося знову за участю 12 його членів із обраних 19 (нагадаю, для ухвалення рішення потрібно 10 голосів). Хоч цього разу прибули й кілька тих, хто не брав участі у минулому зібранні, однак загальна кількість учасників від того майже не змінилася – одні додалися, інші вибули. Знову було достатньо двом хоча б „утриматися”, аби рішення залишалося не ухваленим. А утримуватися почали ще з регламенту засідання: всі „за” визначені хвилини на доповіді, а один – „утримався”. Ви хочете довше чи швидше, уточнює головуюча. Відповідь: як вийде. А виходило, дійсно, знову по-різному.

Проте, може, саме відсутність окремих активістів (звучало поміж колег: Юрій Бачиш того дня брав участь у черговому судовому засіданні) мала певний вплив на проходження хоча б одного рішення крізь цей, нині загострено принциповий, дорадчий орган ради. Раптом (цього разу вже з третьої чи четвертої спроби) вдалося погодити інвестиційну програму КП „Господар”, довкола якої, як і всієї діяльності підприємства, розгортаються запеклі дискусії. далі

Протиріччя світоглядів: один виживає від зарплати до авансу, інший – давно забув, що це таке

Резонансні матеріали із минулих сесій селищної ради вирішила доповнити відвідинами засідання виконкому аж ніяк не від любові до мистецтва (хтось скаже, мистецтва лихослів`я), а почувши, що „обрані” (у даному випадку – члени виконкому, обрані не виборцями селища, а двома десятками депутатів) розглядатимуть програму розвитку дитсадків селища. Здавалось би, що тут такого, аби громада тривожилася, – програма, та ще й розвитку, а розвиток – це апріорі добре.

Проте у світлі обговорення долі садків на сесіях і поза ними, зокрема, коли йшлося про те, що за браком коштів на їх утримання треба або ті кошти десь узяти, або благополучно „проїсти” залишки минулорічного бюджету, або, вживаючи наразі неоптимістичне слово, „оптимізувати” садківські витрати. Тим паче, що у повітрі селища опісля такого „вивчення” питання чомусь завитала чутка навіть про об`єднання садків – як варіант. далі

Нотатки із сесії селищної ради

«Сміття із хати» – ІІ

Так вже сталося, що з початку роботи нової каденції Варвинської селищної ради у нас в газеті цю тему веду я. Відвідала й написала раз, вдруге, а тепер ніби й відступати вже нікуди. Оскільки мала, хтось скаже, нахабство приправляти почуте власними спостереженнями, тож почала збирати як схвальні відгуки читачів, так і «попередження» окремих депутатів, мовляв, пишу «не так». Отож передавати тему іншому кореспонденту, як на мене, вже й не годиться. Хоча приємності, зважаючи на загальну гнітючу атмосферу попередніх сесій, від таких матеріалів не маю. Особливо, коли «слуги народу» кричать, сваряться, сиплють один одному звинуваченнями, не сприймають жодної думки, окрім власної, і то частенько з приводів, як на погляд пересічного варвинця, дріб`язкових. Щоправда, наразі чути спроби назвати делікатно «непорозумінням» все те, що зусиллями всіх учасників вже вийшло за межі стін на Пилипенка і викликало, як мінімум, подив багатьох варвинців. далі

Зі сходу селища

Ніби „бенефіс”… Визнаючи організаторський та інші таланти „бенефіціанта”, знімаю капелюха

Сприйняття однієї і тієї ж події різними людьми зазвичай різниться. Ось так і з цьогорічного сходу мешканців райцентру, який відбувся минулої суботи, подам, можливо, у чомусь оригінальний погляд. Проте чутлива журналістська натура не може поминути увагою не тільки зміст почутого, а й, як мовиться, навколишній антураж. А його не бракувало на цьому зібранні, що вибилося із розряду пересічних сходів і пройшло, як то кажуть, на високому організаційному рівні.

Не зважаючи на морози, а відтак – і прохолоду в залі РБК, на диво людно було тут того дня. Певно, інтриги зібранню додали непрості стосунки „голова селища vs. окремі депутати”, що склалися з початку роботи каденції, і анонсована на попередній сесії очільницею громади її заява про складання повноважень, котру хотіла винести саме на суд громади на сході. Отож у залі праворуч і ближче до сцени розмістилася переважно група підтримки Валентини Саверської-Лихошви – навскидку численніша, активніша і голосніша, ліворуч і ближче до другого виходу – здебільшого ті, хто, м`яко кажучи, мають критичний погляд на стан справ у селищі.

Немало прийшло і тих варвинців, кого долучитися до громадського життя змусили негаразди, приміром, зі станом багатоквартирного житла і комунікацій чи доріг та вуличного освітлення. А надто – звістка про те, що нове сміттєзвалище Варви (в майбутньому й всієї громади Варвинщини), селищна рада „мостить” у глиняний кар`єр біля „Мостища” – урочища між варвинською і гнідинцівською околицями. далі