Архів категорії: Місцева влада

Із засідань виконкому селищної ради

Х-у-х!..  Або „шатун” vs „крадун” по-варвинськи

На засіданнях виконавчого комітету селищної мерії у жовтні і в листопаді ц.р. розглянуто низку питань життєдіяльності селища – як різнопланових, так і тих, які мають певний спільний знаменник. Завжди один з таких – діяльність єдиного у власності згаданої ради місцевого комунального підприємства. І одразу, в пояснення такого хитромудрого заголовку, зазначу, що вже рік, із засідання в засідання, із сесії в сесію, точиться запекла дискусія довкола роботи КП, ради в цілому між активістами виконкому й депкорпусу та представниками підприємства, радівцям. Одній з протидіючих сторін, певно, здається, що їх, а відтак і населення, кругом і всюди дурять та обкрадають, іншій – що певна „група осіб” робить все, аби розхитати роботу комунальників, обмежити діяльність голови. Ось вам і місцевий аналог модного нині з`ясування, хто ж таки “крадун”, а хто –”шатун”, на яке пересічний варвинець дивиться щонайменше з подивом. І вже втомлено, бо хотілось би нарешті, через рік діючої каденції, побачити спільну роботу наших вельмишановних на спільне ж благо. далі

Із сесії селищної ради

А слово – не горобець…

Як зауважувала у нотатках з попередньої сесії селищної ради, ці засідання місцевих обранців наприкінці першого року поточної каденції таки, здається, виходять на графік „раз на місяць”. Але, як мовиться, раз та гаразд: і питань зазвичай на розгляд під сорок, і поговорити та посперечатися нагода є завжди. Щоправда, як згодом відзначали самі „засідателі”, 20-та чергова, котра відбулася 27 жовтня за головування секретаря ради Тамари Дейнеки і за участі 20-ти депутатів, пройшла з дещо нижчим запалом. Може, певною мірою тому, що не було голови – для окремих активістів ради основного подразника, як червоне полотнище для бика.

Причин відсутності Вален­тини Саверської-Лихошви у се­сійній залі вголос ніхто не оз­вучував, а то б, певно, милуватися в ілюмінатор літака величним Араратом їй би добряче завадила гикавка. Виявляється, у ті дні Варвинський селищний голова брала участь у зібранні українських та зарубіжних мерів і представників Єврокомісії аж у …Єревані, столиці Вірменії. Знали варвинські колеги про це чи ні, а протягом сесії незлим, тихим легку на підйом очільницю громади майже не згадували. далі

Із сесії селищної ради

„Повєлєваємо” веселці стати …двоколірною

Чи то всі фігуранти „селищеади” втомилися один від одного і від процесії, з якої б писати підручники з конфліктології, чи то запал до суспільно корисної роботи охолодила згода керівництва ГПЗ давати своїм „яструбам” оплачувані „відрядження” на сесії і в комісії хіба двічі на місяць (інакше доведеться обнародувати доходи і відшкодувати їх з бюджету під мовчазний осуд земляків), чи, певно, вже й виборці взяли на глум місцеву „законотворчість”, а селищні сесії з надцятої спроби таки, здається, вийшли на графік: „збираємося раз на місяць, з 14-ої до 17-ої, і по домах”.

Так, чергова 19-та відбулася 22 вересня опісля майже місячної перерви за рекордного кворуму – 25 з 26 обраних, і з порядком денним у чотири десятки питань. Сесію вела голова В.Саверська-Лихошва, на столі президії знову постояв Кобзар (мабуть, щоб очі звикали, тоді і питання встановлення пам`ятника піде легше), щоправда, вже в економваріанті – погруддя. далі

Із засідання комісій і сесії районної ради

Відновити можна, були б діти…

На цьогорічній червневій сесії райради районні обранці з важким серцем мусили ухвалювати рішення щодо реорганізації наймалочисельніших шкіл району – Брагинцівської, Леляківської і Дащенківської. Хоч дискусій до хрипоти тоді не лунало, адже межа наповнюваності шкіл – 25 учнів, безальтернативно виставлена державою, але у ході голосування не всі руки, особливо представників сіл, здійнялися „за”. Голова районної ради Петро Бакуменко наголошував: у разі, коли необхідна кількість школярів набиратиметься, школу ще можна відновити.

Тоді це звучало, як сподівання без надії, бо всі ми орієнтуємося у сучасній статистиці сільської демографії. Проте вже вереснева сесія районної ради мала нагоду повернутися до цього питання, відновивши попередній статус Леляківської школи, де на початок навчального року потрібну кількість дітей буквально зібрали. Проти 17-и станом на липень першого вересня тут вже було 25. Зокрема, дві сім`ї, котрі не мали житла у одному із сіл Срібнянщини, перебралися у Леляки, де із цим місцева громада їм взялася допомогти. далі

Із сесій селищної ради

„Шото велике” змінює прописку

Два нові відкриті заходи селищної мерії – позачергові 17-а і 18-а сесії („Господи, яка там вже за ліком…” – обмовилася під час однієї з них помітно „засмикана” очільниця ради) мають дещо або, мовою класиків цього самоврядного органу, „шото” спільне. Таки да!.. На обох йшлося про початок реконструкції селищних водогонів.

Про присмак заліза у водичці, місцями пориви і слабкий тиск на периферії водомережі вже не тільки говорено-заговорено, а й існує, як легенда чи марево, проектно-кошторисна документація на І-у чергу – у цінах кількарічної давнини 1,7 млн. гривень. До того ж, не зчуємося, як гряне річниця сьомого, неординарного – у сенсі „из ряда вон выходящего”, скликання селищної ради. Між чварами і законотворчістю вже пора б і ділом зайнятися, аби не було, як у чи то відомій бувальщині, чи в анекдоті – про три конверти. Керівник, поступаючись стільцем наступнику, залишає підказки на скрутну годину: у першому конверті аркушик – „вали все на мене”, у другому – „обіцяй все і всім”, а у третьому – „готуй три конверти…” далі

Із сесії селищної ради

„І навіть не думайте!  Це – ви…”

Переповідаючи перебіг 14-ої сесії селищної ради від 20-го липня (№30, 30.07), мусила констатувати: рівень конфронтації (а людям би хотілося консолідації – на спільне благо) окремих селищних активістів з головою, іншими колегами, радівськими службовцями, віднедавна й з мешканцями селища – прохачами того чи іншого, а ниньки ще й з пресою, невдовзі дійде кульмінації – турнікет на вході для „неугодних”, газету – геть із зали… І що, хіба не у воду дивилася? Не минуло й місяця від публікації, як прогноз підтвердився.

16-та позачергова. Часом проведення крутили, як циган сонцем. Давайте на 17.30, бо, мовляв, не всіх „тато відпускають” у робочий час. Але ж і неробочий жертвувати на громадські справи теж готові не всі: вже у день проведення „ось давайте на 15-ту”… Заледве зібралися 16 обранців, попередити пресу забули. Відтак і зачинали з неї, писучої. Коли секретар ще до затвердження порядку денного запропонувала деякі зміни до регламенту роботи ради – щодо остаточного визначення часу проведення сесій, з пропозицією своїх змін виступив депутат, голова комісії соціально-економічного розвитку, комунальної власності і благоустрою Анатолій Хотін. Зазначив, що часу з трьох до п`яти, зрештою погодженого з керівництвом підприємства, замало, мовляв, після п`ятої встаємо і по домах, а наступного дня – збираємося знову. А далі продовжив таким:

– Хотів іще сказати, поки немає тут преси. Хотів би при ній сказати… Хочу запропонувати проводити закриті засідання без преси, без нашої преси. далі

Із сесії селищної ради

15-та не відкрилася,
16-ту запланували у формі „всенічних бдінь”…

Наша селищна мерія продовжує дивувати місцевий люд перипетіями у власних стінах, що дедалі більше надають їй неприємної схожості із законотворчим органом, але столичним. Ким ви себе уявили – депутатами Верховної Ради чи що?! – в емоційному пориві вигукнула на одній з попередніх сесій мешканка двоповерхівок, котра сподівалася на допомогу селищних обранців у побудові каналізації, а натомість разом з іншими сусідами наразилася на відмову і лекцію, що і як слід би робити і у їх дворі, і у селищі в цілому.

Певно, думати так пересічних варвинців змушують і мало де застосована на практиці місцева „законотворчість”, і безперервні чвари поміж окремими активістами депкорпусу та головою, і подекуди навіть не політичне різнобачення, а просто побутове хамство у сесійній залі. Про своє єдине КП раптом заходилися так дбати всі гуртом, а на додачу – ще й багаточисельний принциповий виконком, що ризикують просто завивчати й заобговорювати його до паралічу в діяльності, а це вже не жарти. Це – водичка в оселі, це сміття і стоки – з них…

Відірваність від реальних проблем людей – негарна ознака і нардепів, і, на жаль, окремих „місцевообраних”. Чергова 15-та сесія, котра мала відбутися минулої п`ятниці, стала й черговим виявом такого наслідування. Тепер селищні обранці не тільки неохоче відвідують сесії, а надто – у п`ятницю, а й раптом зринуло питання про виплату їм з бюджету …зарплатні за таку напружену діяльність. далі

„Замість одного шкільного автобуса беремо два!”

Так вирішили районні обранці – члени бюджетної комісії районної ради, котрі днями збиралися на засідання, аби спільно обговорити низку фінансових питань, що постають у міжсесійний період. Засідання вів голова комісії Г. П`ятниця, участь у ньому взяли голова райради П. Бакуменко, начальник райфінуправління О. Гмиря, свої міркування висловили депутати О. Ященко, І. Коломієць та інші.

Як звучало раніше, наш район очікує отримання нового шкільного автобуса для підвезення учнів вартістю 1,4 млн. грн. (співфінансування 50 на 50 з обласного і районного бюджетів). А нині з`явилася можливість придбати ще один за 30% вартості, поінформувала Оксана Гмиря. Звісно, знехтувати такою нагодою депутати не могли, тож спільне розпорядження щодо цього одноголосно підтримано. далі