Актуальне інтерв`ю

Земля – це ресурс розвитку, а не проїдання

Відповідно до Конституції Укра­їни, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси є об’єктами права власності українського народу. Також значиться, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Проте, складається враження, що Основний закон влада трактує на свій лад. Як виживають сьогодні аграрії? На ці та інші запитання відповідає Сергій ГАЙДАЙ, голова Чернігівської обласної організації Аграрної партії України, керівник депутатської фракції Аграрної партії України Чернігівської обласної ради, голова наглядової ради ТОВ «ІСТ АГРО СЕРВІС»

– Сергію Анатолійовичу, на сьогодні питання ринку землі викликає багато протиріч та обговорень. Чому саме аграрна реформа така складна й довготривала в Україні?

– Так, звісно, аграрна реформа є однією з найдавніших в Україні. Більш, ніж 25 років пройшло з часу прийняття першої постанови Верховної Ради «Про земельну реформу». Саме з прийняття 15 березня 1991 року Верховною Радою України постанови, за якою всі землі, що були виключно державною власністю, оголосили об’єктом земельної реформи, і розпочалась вона в Україні. Мала на меті відновлення, поряд з державною, приватної власності на землю і формування нових форм землекористування. Не зважаючи на такий тривалий термін, реформа ще й досі знаходиться далеко від завершення.

Аграрна реформа, складовою якої є земельна, має зупинити негативні тенденції у сільській місцевості, такі як масове безробіття і мізерні зарплати, відсутність належних медичних, освітніх, культурних послуг, значно нижчий, ніж у місті, рівень життя.

Реформа повинна, у першу чергу, забезпечити збереження села і розвиток сільських територій. Зміни Мають сприяти розвитку малих і середніх форм господарювання. Це основа економічного відродження села.

Українська земля має бути не об’єктом спекуляцій, а потужним ресурсом розвитку економіки нового типу, заснованої на переробці сировини. Необхідно налагоджувати вітчизняне виробництво для експорту якісної готової продукції. А це – і робочі місця, і податки на розвиток держави, і залучення інвестицій, й що, не менш важливо, ріст країни на світовому ринку.

А що ж ми отримуємо взамін? Разом із відстоюванням українських кордонів, українці втягнуті й у війну за свою ж землю! Дрібнотоварне виробництво пригнічується, катастрофічно погіршується ситуація в соціальній та екологічній сферах, прогресує монополізація в АПК, підсилюються рейдерство та корупція, росте тіньовий ринок землі. Питання податкових пільг та системи оподаткування загалом поки що не вирішене. Єдиним джерелом для поповнення обігових коштів для аграріїв є кредитування або підняття цін на продукцію, що тягне за собою інфляцію. Кредити можуть дозволити не всі – досить непідйомні відсоткові ставки.

Невизначеність породила корупційні механізми переходу прав на ділянки в обхід мораторію, що справедливо викликає масові обурення фермерів. Дотепер законодавчо неврегульовані проблеми невитребуваних земельних паїв, черезсмужжя, дрібноконтурності, земель колективної власності. Невирішеними залишаються й питання управління державними землями, які використовуються неефективно.

Чинний Земельний кодекс України, прийнятий у 2001 році, вказує: ринок землі запускається після прийняття закону «Про обіг земель…». Відкриття ринку землі наразі затримується. Важливо пам’ятати, що земля як товар має свою специфіку. Так, наприклад, зерно виробляється з самого початку як товар. А земля є стратегічним ресурсом, умовою життєдіяльності нації, її ж продаж не є самоціллю і становить у світі лічені проценти.

Навіть Столипінська аграрна реформа 1905 року була значно прогресивніша, ніж те, що пропонує українська влада. Як зазначала у своїх виступах на земельних форумах голова земельного комітету Аграрної партії, доктор економічних наук Ольга Ходаківська, Столипінська реформа мала завдання зробити так, щоб селянин міг купити земельну ділянку, і для цього створювались інструменти. Мета сьогоднішньої земельної реформи, пропонованої урядом, – щоб селянин міг продати землю і лишитись у підсумку ні з чим».

Поки війна, поки народ збіднілий, відсутній консенсус у суспільстві, говорити про купівлю-продаж землі — не прийнятно! Сьогодні, доведений до зубожіння селянин, не зможе купити землю!

Якщо ринок землі відкрити зараз, наші фермери будуть не в стані в ньому брати участь, бо і так ледве виживають. Земля дістанеться лише людям із великими коштами та іноземним інвесторам.

– А в якому стані сьогодні знаходиться аграрний бізнес? Як вплинула відміна спецрежиму ПДВ на аграріїв?

– Аграрна галузь має значний потенціал подальшого зростання в Україні, однак невирішені системні дис­баланси та відсутність чітких та прозорих правил гри в ній стримують її розвиток.

З відміною спецрежиму ПДВ для аграріїв нинішня політика держави не сприяє розвитку та підтримці галузі. На зміну спецрежиму ПДВ ввели дотації на молочне та м’ясне скотарство, свинарство, птахівництво, овочівництво та садівництво. Проте, схема дотацій є незрозумілою. Раніше відшкодування ПДВ по Україні складало біля 30 млрд. грн. Зараз декларують, що буде відшкодовуватись 5,5 млрд грн. Першочергово будуть надавати дотації тим підприємствам, що займаються птахівництвом та виробництвом яєць.

Скільки залишиться коштів і чи вони залишаться для підприємств, що займаються молочним та м’ясним скотарством, вирощуванням свиней, овочів та картоплі, невідомо.

Сьогодні в Україні скорочується кількість агропромислових підприємств. За останні три роки – на 5,2% (2525 одиниць). Часто малі підприємства поглинаються великими. І це у державі з величезним аграрним потенціалом, який в перспективі дозволяє стати не тільки житницею Європи, а й усього світу.

Також не варто забувати про наявний факт рейдерства в системі АПК. В минулому році в результаті рейдерських захоплень в Україні було знищено близько 2 тисяч сільськогосподарських підприємств, внаслідок чого близько 40 тис. фермерів втратили свою роботу. З часом кількість рейдерських нападів на вітчизняних аграріїв тільки зростає. Це викликано нагнітанням ситуації навколо зняття мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення. Варто зауважити, що гектар землі в Україні коштує дуже дешево порівняно з європейськими країнами. Тому зловмисники, надіючись на швидке відкриття ринку землі, планують перепродати захоплені землі за значно вищою ціною і, таким чином, отримати більший прибуток.

Якщо на даному етапі відкрити продаж землі, то селяни і фермери втратять головний ресурс розвитку своїх господарств, а країна отримає десяток земельних магнатів і зануриться у новий феодалізм.

З метою врегулювання ситуації Аграрна партія розробляє повний пакет законів у земельній сфері, щоб виробити чіткі механізми відкриття земельного ринку. Це необхідно для того, щоб убезпечити українських фермерів від можливих незаконних дій з боку недоброзичливців після скасування мораторію.

– А які проблеми спіткають чернігівських аграріїв під час весняно-польових робіт?

– Проблеми в аграріїв області та всієї України дещо схожі, адже політика держави не сприяє розвитку та підтримки галузі.

Сільгоспвиробники не знають чого очікувати завтра, оскільки відсутній чіткий план розвитку аграрного виробництва. Незрозуміло, куди ми рухаємося.

Із збільшенням нарахування на зарплату, щоб зберегти робочі місця, керівники господарств змушені переводити працівників на 0,5 – 0,75 % ставки.

Виросли затрати на виробництво сільськогосподарських культур: на 34% підвищились ціни на паливно-мастильні матеріали, на 15-20 % збільшились ціни на мінеральні добрива.

В районах області відсутні центри перевірки на сертифікацію насіння. Щоб перевірити насіння на схожість ,необхідно їхати до Чернігова і платити за один аналіз близько 700 грн. Реєстрація новопридбаної спецтехніки зараз також відбувається лише в Чернігові. І така ситуація – під час процесу децентралізації.

А загалом зима в цьому році була комфортною для сільського господарства. Хто восени посіяв озимі, виграв час. Вони перезимували добре, тому в аграріїв менше роботи навесні.

Весна в цьому році рання, прогнозують дощі, що дасть можливість вчасно у вологу землю посіяти ярові культури і розраховувати на хороший врожай. Можна сказати, що умови, що складаються для вирощування сільськогосподарських культур, є сприятливими.

– Чому український політикум вже довгий час спекулює на темі запровадження ринку землі? Можливо, наші чорноземи є ласим шматочком?

– Так, звісно, одним з найцінніших національних ресурсів є земля! Україна володіє найбільшими запасами найродючіших ґрунтів – 25 % світових чорноземів сконцентровано в нашій державі. 44 % наших територій – це чорнозем, тоді як в середньому в різних країнах світу цей показник складає 6 %.

Щодо Чернігівської області, то за даними Державного земельного кадастру загальна площа земель в нашому північному регіоні країни становить 3190, 3 тис. га., з них 64, 8% займають сільськогосподарські землі, 23, 2% – ліси та інші лісовкриті площі.

І наші махінатори це прекрасно розуміють. Тому і виникає маса ініціатив, щоб «проштовхнути» закон про купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення. Але грошей на це немає в українського господаря і фермера, яких влада робить наймитами. Зате гроші є у олігархів і міжнародних корпорацій.

У 90-х у нас вкрали промисловість. Внаслідок бездумної приватизації ми отримали десяток олігархів, які безглуздо розпорядились тим, що дісталось їм за копійки. Україна втратила промисловість. Сьогодні у нас головний ресурс – земля. Тому олігархи і їхні лобісти за неї вхопилися мертвою хваткою. За наступні роки попит на продукти харчування у світі зросте на 65%. Тому наша земля, а це чверть світових чорноземів, цікавить і наших олігархів, й іноземців.

За 2014-2016 роки українці збідніли приблизно втричі. Рівно на стільки ж упала їхня купівельна спроможність. Хто купить найкращі у світі чорноземи, коли у пересічного громадянина немає коштів, а з українського бізнесу їх викачали через фіскальні механізми? Банки ж не поспішають надавати кредити тим, хто міг би купити землю.

Середня ставка за кредитами станом на 2016 рік коливалася в межах 30-40 % річних. Для порівняння: іноземець може взяти кредит під 3-5 % річних і на багато років. Питання, хто виграє на такому «ринку землі», залишається риторичним.

Наша земля – засіб виробництва глобального значення, з яким треба обережно і розумно поводитися. Потрібно створити механізми, які дозволять уже існуючим виробникам, насамперед фермерам, розвинути глибинну переробку. Ці механізми повинні сприяти приходу інвестицій у виробництво тут, в Україні.

Земля – настільки ласий шматок, що вкрасти хочуть усі. Це показує сутність нинішніх політичних еліт.

– Як Ви прокоментуєте подання до Конституційного суду групою депутатів вимоги скасування мораторію вже навесні цього року?

– Я б це назвав найбільшою аферою часів незалежності. Вона полягає в тому, щоб украсти в українців землю.

Кілька місяців тому, коли ми спільно вибороли подовження мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення, ми не могли уявити, наскільки підло і по-шахрайськи поведеться наша так звана політична еліта. 21 лютого депутат Верховної Ради, близький родич одного із земельних баронів та олігархів Олексій Мушак спільно з 55 депутатами внесли подання до Конституційного суду з вимогою скасувати мораторій вже навесні цього року. Це буде фактичний грабунок українців, бо законодавства, яке б уберегло землю від монополізації та інших махінацій, не ухвалено. Рішення КС може відкрити скриньку Пандори. Бо купити землю ні селянин, ні збіднілий фермер не зможе. Весь ресурс дістанеться кільком кланам.

Як зазначає лідер Аграрної партії Віталій Скоцик, подання до Конституційного суду щодо скасування мораторію показує справжнє обличчя нинішньої Верховної Ради. Під документом підписались і «нові обличчя», і «чесні журналісти», і провладні, й опозиційні депутати. У бажанні вкрасти в українців землю об’єдналась і влада, й опозиція.

Складається враження, що купка депутатів виконує чиєсь замовлення – під гаслами вимог МВФ в такий скрутний для країни час продати землю за безцінь. Забули лиш одне – запитати, що думають про це самі громадяни країни? Сьогодні жителі як сіл, так і міст бояться залишитися рабами в своїй країні…

– Якщо ми вже заговорили про МВФ, то чому для наших західних партнерів й міжнародних організацій така важлива земельна реформа? Чому ми маємо виконувати чиїсь вказівки, а не вибирати вектор розвитку в стратегічних сферах самостійно?

– Що важливіше для керівництва держави – вимоги від міжнародних організацій чи думка громадян? Невже заради чергового траншу та подачки, яка заводить нас у борги, ми готові продати найцінніше – землю?

Нам потрібні не позики від МВФ, а грамотна економічна політика, яка дозволить від них відмовитись. Кошти МВФ – лише тимчасова підтримка, яка не вирішує проблем.

Ми маємо зробити так, щоб земля залишилася власністю українського народу, як і записано в Конституції. І щоб вона приносила дохід простим українцям та стала нашим внутрішнім «МФВ».

Українське питання землі – це ще й питання світових продовольчих ресурсів. За прогнозами експертів, до 2050 року зростання населення вимагатиме збільшення глобального виробництва продовольства на 100%.

Та поки в Україні намагаються маніпулювати земельним ресурсом, земля втрачає свою родючість. За останні 15 років – на 10-15% через відсутність ефективної системи контролю за якістю ґрунтів.

– Яка сьогодні грошова оцінка української землі у порівнянні з країнами Європи?

– Середня орендна плата, згідно з даними експертів, в Україні складає близько 30 євро за гектар на рік. У більшості розвинених економік цей показник стартує від 300 євро за га на рік.

Вартість землі в Україні експерти розраховують на рівні 800-900 євро за гектар, тоді як у західній Європі, наприклад, вона коливається від 2000 до 10 000 євро за гектар. Очевидно, якщо йде мова про головний ресурс країни, то й вартість його має встановлюватися на відповідному рівні.

– Що ж заважає цивілізованому розвитку земельних відносин в Україні?

– На сьогодні є низка ключових проблем, які блокують розвиток земельних відносин. По-перше, двоякість сучасної земельної політики. Попри публічні заяви про передачу прав розпоряджатися державними землями громадам, головним розпорядником дотепер залишається Держгеокадастр та його територіальні органи. Блокуються законодавчі зміни, покликані розширити права громад у сфері користування землею. Тож земля часто лише на словах залишається у розпорядженні громад.

По-друге, забюрократизована та корумпована система з оформлення дозвільних документів, пов’язаних із правом власності та орендою землі. Уся система розгляду звернень у Держгеокадастрі штучно спрямована на порушення земельних прав громадян, паперову тяганину, змушування до хабарів. Від системи корупції, хамства та відвертої зневаги страждають не лише ті, хто хоче використовувати землю для господарського виробництва, але й прості люди, які лише прагнуть узаконити свої права на наділи біля власного житла.

По-третє, зволікання щодо існуючих проблем із Державним земельним кадастром. Йдеться про повільне наповнення національної кадастрової системи відомостями про земельні ділянки, накладення меж суміжних територій, межові спори, невідповідність наявних систем координат тощо. На практиці така плутанина з кадастром провокує спори, бо одна і та сама земельна ділянка, згідно з різними документами, може опинитися у власності різних людей. Подібні схеми «різної приналежності» не раз використовувалися для рейдерського захоплення землі та врожаю, вирощеного на ній.

По-четверте, неврегульованість проблем щодо невитребуваних земельних часток (паїв), черезсмужжя, дрібноконтурності, земель колективної власності, управління землями сільськогосподарського призначення державної власності. Фактично з’являється «нічия» власність, яку або немає можливості використовувати в правовому полі, або ж нею маніпулюють через різного роду корупційні схеми на чорному ринку землі.

А головна проблема – це відсутність єдиного бачення земельної реформи, яка б ураховувала інтереси українського народу, який є головним власником землі згідно з Конституцією, та української держави і українських громад.

– Земельні питання міцно пов’язані з життям громад, а отже – і з децентралізацією. Наскільки ця реформа успішно просувається?

– Децентралізація в цьому процесі надзвичайно важлива. Вона передає повноваження на місця і формує там виконавчі комітети. Але в Україні цей процес радше імітують. Децентралізація буде ефективною за трьох основоположних умов.

Перша: все, що стосується життя людей на території громади, повинно бути в підпорядкуванні громади. Начальника місцевої поліції має обирати громада, як шерифа в США. Він звітуватиме перед громадою і не ховатиметься в кущах, коли станеться рейдерський наліт на місцеве фермерське господарство.

Друге: громада має розпоряджатися всіма ресурсами, які є на її території – чи то земля, чи ліс.

Третє: відповідно до світової практики, 70% податків повинно залишатися на території громади, щоб забезпечити людей ресурсами для нормального життя. Ми проаналізували ситуацію в 366 новостворених громадах: 233 з них – економічно не самодостатні.

– Які практичні дії здійснює Аграрна партія України, щоб попередити впровадження «дикого» ринку землі?

– Аграрії неодноразово збиралися під стінами Верховної Ради України, Кабінету Міністрів, перекривали траси всеукраїнського сполучення з наступними вимогами: продовження мораторію на продаж земель сільгоспризначення до того часу, поки не буде сформований необхідний пакет законодавства та не буде в Україні встановлена ціна за гектар.

Вже 8 разів продовжували мораторій на продаж землі сільськогосподарського призначення. У минулому році завдяки акціям Аграрної партії мораторій було продовжено з єдиною метою – розробити законопроекти для завершення земельної реформи.

Варто також зазначити, що інші політичні сили, які за часи незалежності перебували в опозиції чи у владі, використовують земельне питання як популізм, не пропонуючи ніякої стратегії розвитку та вирішення багатьох проблем в аграрній сфері.

Цей рік почався із проведення земельних форумів по всій Україні.

Мета консолідованих зусиль Аграрної партії України — зупинити грабунок і дати людям цивілізовану реформу, від якої виграє власник землі, громада і вся Україна загалом. На форумах ми збираємо думки експертів, фермерів, власників паїв, щоб виробити бачення, яке ляже в основу розробки земельного законодавства для завершення аграрної реформи.

– Які кроки необхідно зробити, щоб реалізувати земельну реформу?

– Для цього необхідно прийняти 17-18 основних законів, які комплексно регулюватимуть обіг земель сільгосппризначення. Адже питання продажу – лише один з інструментів обігу земель у цивілізованих державах. І він не може бути впроваджений окремо. Реформа нічого не варта, якщо від неї не виграє проста людина і громада, весь народ, якщо село не стане краще жити.

Аграрна рада партії розробила дорожню карту, що є основою для ключових законопроектів, котрі повинні запровадити цивілізовані земельні відносини.

– Яка мета цієї дорожньої карти і які її основні положення?

– Це своєрідний дороговказ, який містить 12 першочергових заходів. Кожен визначає напрям розробки законодавчих змін, але тільки після прийняття згаданих 17-18 законопроектів. В основу дорожньої карти покладена ідея збереження українського села як осередку національних традицій та цінностей нашого народу. Це стратегічна ціль. З неї випливають інші — розвиток сільських територій, громад, малих і середніх господарств, гарантування прав власності на землю, ефективне управління земельними ресурсами, екологізація землекористування тощо.

Після підготовки повного пакету законодавства і його широкого громадського обговорення питання моделі обігу земель сільськогосподарського призначення має бути обов’язково винесене на всенародний референдум. Адже тільки народ має право вирішувати, як поводитися з його національним багатством.

Потрібна інвентаризація землі, щоб знати, де, яка і якої якості. Слід наповнити земельний кадастр, провести межі земель приватної, комунальної та державної власності, створити Державний земельний банк, який регулюватиме земельні відносини. Зрештою, провести нормативно-грошову оцінку землі, якість якої суттєво змінилася в останні роки. Ми – за заборону продажу землі іноземцям та за обмеження площі, яка може бути у власності або в обробітку однієї особи. Усе це – елементи дорожньої карти земельної реформи, яку розробила Аграрна партія. Наступний етап – конкретні законопроекти, які напрацюють наші експерти.

Добре продумане законодавство – це гарантія для інвестора, який прийде сюди на десятиліття. Аграрна переробка дасть можливість заробити гроші, які можна буде вкласти в розвиток машинобудування, фармацевтики, транспортної інфраструктури.

Земля та інтелектуальний потенціал – це головні ресурси, які можуть допомогти Україні виграти у глобальному світі, зайняти своє місце у міжнародній економіці не лише як постачальник сировини, але і як постачальник дорогої продукції з високою часткою доданої вартості. Зробити це можливо, лише якщо з основними ресурсами поводитися розумно, професійно, а головне – відповідально.

Розмову вела Олена Маківчук