IMG_6986Вам, справжнім, наші повага і визнання!

„Ну не дівчат же з манікюрами фотографувати до Дня ветпрацівника…” Такими словами цього разу, здається, й переконала я цих простих і скромних роботяг – ветеринарів ТОВ „Журавка”, котрі напередодні професійного свята спробували уникнути фотооб`єктива районки. Звичні ці чоловіки, небагатослівні, надійні, справжні, не до надмірної людської уваги, а до щоденної копіткої і відповідальної праці, котра, як відомо, трояндами не пахне, проте несе достаток на столи і в оселі кожного з нас.

Хоч варвинець Анатолій Хулап і журавчанин Віктор Федоренко працюють у тандемі лічені місяці, однак кожен має солідний досвід роботи, і взаєморозуміння між ними встановилося таке, що без слів: один ще тільки подумав, а інший вже без загадування робить. „Бо обидва по-справжньому люблять свою роботу, люблять тваринництво, відмінно розуміються на потребах і хворобах тварин, кожна доглянута. Працюють з віддачею, по-господарськи, ніби вдома,” – розповідає Ольга Таценко – заступник директора з тваринництва, котра теж за фахом ветеринар. І додає, всміхаючись: – Ось запитайте Анатолія Івановича, він за всі роки праці у господарствах пам`ятає, і по скільки корів у групах було, і як котру звали, і які в неї очі, і що їй боліло…”

Разом із фахівцями на свинокомплексі і у переробному цеху А.І.Хулап та В.І. Федоренко обслуговують потужне господарство – „Журавка” має кількатисячне поголів`я ВРХ і свиней, не тільки вирощує і реалізує продукцію тваринництва, а й утримує власну переробку, на що у наш час зважиться не кожен аграрій. Черги за фірмовими смаколиками журавчан та молочко на дитяче харчування, котре приймає Яготинський молокозавод – свідчення того, що у господарстві на своєму місці всі – і організатори виробництва, і тваринники та хлібороби, і переробники та фахівці ветслужби.

Наш Віктор Іванович – із тих, хто робить дуже багато та добре, і не тільки те, що у його обов`язках, і ніколи не говорить про це, не похвалиться, – тепло відгукується про колегу-фельдшера Анатолій Хулап, головний ветлікар господарства. Віктор Федоренко до Журавки свого часу приїхав на практику з Менщини, та так і укорінився у наших краях – створив родину, весь трудовий вік беззмінно у єдиному господарстві, хоч вдень, хоч вночі – не відмовить у помочі колегам і односельцям. Шанують його журавчани за високу працездатність, взаємовиручку, товариськість і, звісно ж, велику скромність.

Добрий авторитет слідує і за його нинішнім „шефом”. Розпочинав трудовий шлях Анатолій Хулап у 1986 році у колишній райцентрівській „Україні” ще безвусим випускником Козелецького технікуму. Ось спробуйте, хлопці, що ви втрачаєте… – загітували на навчання знайомі і вчителі тодішніх восьмикласників. Без особливих намірів спробував, та так і залишився у цій непростій професії, вивчив всі її премудрощі, знайшов у ній свої радощі. Відтак цьогоріч Анатолій Іванович може з особливою гордістю відзначати не тільки професійне свято, а й тридцятиріччя у ветслужбі. Свого часу трудилася у тваринництві й дружина Валентина, опанувала спеціальність техніка штучного запліднення тварин. Вдома теж тримали ніби ферму – четверо корів, свині, інша живність, але грабіжницькі ціни на продукцію із селянського двору для багатьох сільчан таку діяльність припинили…

Напружений щодень ветлікаря у „Журавці”: треба оглянути худобу, кому необхідно – провести лікувальні процедури, профілактичні заходи, щеплення. А ще подбати про санітарні заходи і дезінфекцію, вчасно прийняти поповнення, особливо коли народжуються малята, вчасно і якісно підготувати тварин до реалізації. А ще – звіти, закупівля ветпрепаратів, їх випробування на практиці, а у вільну хвилину – нескінченні потоки тих, хто тримає живність у особистому господарстві… І тощо, тощо, тощо, тож добре, коли надійне плече колеги поряд, бо ж всі працюють на єдиний результат.

Що у такій роботі дає радість і втіху, бо без цього у будь-якій професії не затримаєшся? – запитую Анатолія Хулапа. На мить замислюється, а далі відповідає просто і щиро. Радісно не тільки тоді, коли тваринці полегшало, коли допоміг її господарю уникнути втрат. Приємно, коли, працюючи у дружному фермському колективі, приміром, маєш серед поголів`я високий відсоток тільності, а це – молоко, привіси, спільний результат і зарплата працівників. Кожна доярка дбає, аби молочниця була здорова і продуктивна, тож всім і всюди потрібен…
– Ми радіємо з того, що у нашому господарстві трудяться справжні фахівці своєї справи, на котрих можна покластися, – приязно говорить про колег Ольга Кирилівна. – Тож ви привітайте їх зі святом. Хочеться побажати і нашим ветеринарам, і всім, хто обрав цю непросту, але вдячну професію, здоров`я, щастя і благополуччя в родинах, миру. І хай побільше буде таких лікарів від Бога!

Є.Зима,  фото автора