Збиралися поговорити про децентралізацію.
Вийшла ж …відмінна лайка

Тема об`єднання громад на Варвинщині, як і повсюдно, знову на слуху. Хтось, повіривши у скору неминучість укрупнення адміністративних одиниць держави, воліє це зробити хоча б за власним лекалом і з бонусами – обіцяними коштами на розвиток громади; хтось не вірить, що ще одна з розчатих реформ буде доведена до логічного кінця, і тим паче не вірить „цяцянкам”; інших, котрі щойно з „піонерським завзяттям” поринули у діяльність у самоврядуванні, наразі на нові вибори у нових громадах – ні на налигачі, ні калачем не затягнеш; а решті ж до клопотів за межами власного паркану ну просто байдуже… Але ж, а поговорити?! До цього охочі і вдатні і ті, й інші.

Ось і минулої середи у залі районної ради і райдержадміністрації мали б поговорити. Натомість вийшла …відмінна лайка, іноді ніби на межі під грушею – у кращих сільських традиціях.

Як з`ясувалося у ході зустрічі керівництва районної ради і райдержадміністрації з сільськими і селищним головами та депутатами чомусь тільки селищної ради, збиралося товариство на прохання окремих селищних обранців, аби разом вивчити показники бюджету потенційної єдиної громади і сіл, які можуть увійти чи не увійти до неї.

Ще лишень розпочалося коротке вступне слово від Петра Бакуменка, – наразі діє закон про добровільне об`єднання, кошти надходитимуть передусім у ті громади, котрі на нього зважилися, якщо б варвинці об`єдналися цьогоріч, то у наступному була б змога отримати більше 12 млн. бюджету розвитку, а його чекають і селищні водогони та очисні споруди, і озерянський „місток”, і журавські мости та багато ін. Ще тільки подали у залу роздатковий матеріал щодо фінансової спроможності майбутньої громади… Аж тут на авансцену вже за усталеною традицією (перебивати всюди, всіх і вся – прим. автора) вийшов перший із селищних активістів – з пропозицією „розігрітися” запитаннями, що більше скидалися на претензії: і що це за таке зібрання і хто його ініціатор, бо його коло спілкування вперше чує про зустріч, і чому у залі немає депутатів райради, до яких має запитання, та і останню сесію вони, бачте, провели „не так”, ще й не розглянули об`єднання (хоча їх функції тут законом не визначено), і скільки, мовляв, усіляких проблем довкола, говорімо і про них…

Дарма, що від представників сіл чулося: ну дайте нам послухати, що розкажуть, а від організаторів зустрічі – то, може, нам встати і розійтися, якщо це нікому не потрібно. Активіст, підбадьорений сміхом і ущипливими коментарями колег із селища, перебрав головування на зустрічі у свої руки, відтак атмосфера, звична для варвинської мерії, перекочувала і у ці стіни…

Інші селищні депутати висловили припущення, що район „жене коней” за вказівкою „згори”, тоді як не проведено інвентаризацію земель, майна, не вивчено думку людей. Висловили й сумніви, чи за такої взаємної недовіри, яка існує поміж різнорівневими радами, вдасться порозумітися. Висловили впевненість, що при бажанні зміни до вже затвердженого перспективного плану об`єднання внести можна і знайти спосіб залучити до варвинської громади охочих срібнян.

Любов Доля вкотре нагадала, що функція райдержадміністрації у ході реформи – суто інформаційна. Рішення щодо об`єднання прийматимуть депутати селищної і сільських рад, а районна влада нині прагне надати всю доступну їй інформацію про переваги і недоліки процесу. Вивчити слід спроможність громади в цілому, кожного її населеного пункту, повноваження і функції, якими наділятимуться майбутні громади.

Чи була очільниця району почута учасниками дискусії, хоча б налаштованими на конструктив, але навела такі цифри. Спільний бюджет території Варвинщини складе більше 86 млн. грн і дасть змогу утримувати всю існуючу інфраструктуру – від найменшого села до центру громади, натомість поодинці не всі села вийдуть у колись Прилуцький повіт з „плюсом”. Зокрема, виявляється, Озерянам і Остапівці на утримання власних установ забракне по 800 тис. грн щороку, Антонівці і Журавці по – 1 млн., Богданам і Лелякам – по 400 тис., Мармизівці – більше 300, з „мінусами”, хоч і меншими, й Брагинці. Натомість Варва – „+” 7 млн. …

Чи була ж почута – відповідь не забарилася. Коли у розпалі дискусії, що частенько зривалася не „високі ноти”, проти об`єднання висловилися не тільки голови сіл „з плюсами”, а й більшість „мінусовиків”. Здається, єдина леляківська очільниця констатувала: а куди нам діватися. Відтак сенс у подальшому обговоренні розвіявся остаточно: „Про що ми тоді говоримо…”

Роззадорені „розігрівом” до дискусії, котра відхилилася від теми децентралізації, підключилися сільські представники зі своїм „наболілим”: озерянський С.Дмитренко – щодо сільчан, обділених, на його переконання, районом у отриманні двогектарних паїв, леляківська Н.Бачиш – щодо якості ремонту дороги у селі тощо.

Окремі виступи перетнули межу взаємоповаги і етики у висловлюваннях. Коль пішла така „рубка”, селищні ентузіасти знову заходилися про своє: тарифи, КП „Господар”, голова… До „обговорення” гучно вступила В.Саверська-Лихошва і „опонентів” ще довго не могли втихомирити, як і сільчан з їх болями. Згадавши про привід до зустрічі, ще якийсь час подискутували, чи є бачення, куди буде витрачено кошти „невбитого ведмедя”: селище непокоїть своя „ковдра”, села переконані що з Варви не побачать і копійки.
…Коли аргументи щодо необхідності виважено вивчити реалії, що грядуть на нас всіх, вичерпалися, Любов Доля висловилися так: хочемо ми чи не хочемо, а у державі взято курс на децентралізацію протягом найближчих двох років. Чи ми зробимо це самі і візьмемо запропоновані кошти, чи нас свого часу об`єднають без них – вибір болісний. Вибір між збереженням Варвинщини і між власними страхами й амбіціями. Простим людям байдуже, як називатиметься територія – район чи громада, вони повинні отримати всі необхідні їм послуги від такої громади…

* * *

Серед претензій селищних активістів, коли йшлося про брак довіри поміж різнорівневими обранцями, що, мовляв, і заважає ефективній комунікації, мабуть, як „невмілому танцівнику”, окремо приділено чимало уваги … районній газеті. Вона, бачте, працює – „обкидає нас лайном”. Полемізувати із тими, хто думку, відмінну від своєї, єдино вірної, має за „лайно”, не вважаю за потрібне.

Переконана і в тому, що діяльність декого не треба й особливо коментувати – достатньо лише цитувати „мовою оригіналу”. Ось, приміром, такий „спіч” на згаданому вище зібранні. Депутат селищної ради Д. Павленко:

– Беремо недавню ситуацію із лікарнею, ви просили у нас гроші (район просив у селища допомоги у виплаті зарплати медикам – прим. автора). Але зворотній бік цієї історії такий, – продовжує промовець, – хтось когось налаштував проти депутатів селищної ради, бо ми не дали грошей. Гроші з`явилися і будуть ще, і до кінця року вони у вас будуть, але у депутатів ніхто не попросив вибачення…

Як цінителька оригінальних „фігур мови”, смакую політ думки: ми не дали – ви виплуталися самі – і ви ж (чи, пак, ваша газета) перед нами не вибачилися…

…А щодо реформ, проблем у селищі чи деінде, я залишаюся при своїй думці: допоки ми за дріб`язковим і особистим не бачитимемо важливого і спільного, допоки один з одним спілкуємося з «великою дякою», скрученою у кишені, змін на краще не станеться. У селищі, селі чи на Варвинщині, ще не порізаній на клаптикову ковдру.

Є.Зима