Маленька допомога – це краще, аніж  велике співчуття

Допомога, яку постійно надають варвинці нашим захисникам на сході України, кожного разу засвідчує, що на Варвинщині живуть люди з добрими серцями, готові у будь-яку хвилину об’єднатися й безкорисливо поділитися останнім з тими, хто цього потребує. Адже війна – це завжди не тільки військові дії, а ще й величезна праця тих, хто стоїть за спинами солдат.

DSCN1759

Є у Варві дівчина, від спілкування з якою стає якось просто, добре і затишно, віриться в те, що в майбутньому залишаться позаду негаразди і неспокої, які сьогодні охоплюють кожного з нас. Це Яна Борщ. Про таких говорять: людина з активною життєвою позицією і чіткими поглядами на життя, їй небайдужа доля України, її захисників, які нині боронять нашу країну від агресора.

Доброта і чуйність, співпереживання і щиросердність, уміння розділити чужий біль, вчасно підтримати у важку хвилину, розрадити в горі та біді – це в характері Яни.

Більшість знайомих – тих, із ким доводиться працювати, поза очі і в очі називають цю молоду і привітну дівчину волонтеркою. Вона ж говорить, що це дуже голосно сказано, просто вона намагається хоч якось допомогти нашим військовикам, захисникам, оборонцям. Яна не змогла залишитися осторонь тих подій, що діються в нашій країні. І тому дотримується нині у своєму житті правила, що краще маленька допомога, ніж велике співчуття.

А народилася Яна на Запоріжжі в с. Нове Запоріжжя в багатодітній родині, де була третьою дитиною (має ще двох братів та три сестри). Коли дівчині виповнилося 14, родина переїхала жити на Чернігівщину, в Ічнянський район.

Яна зростала розумною, роботящою, мала неабиякі здібності до наук. Закінчила на відмінно школу, успішно склала іспити до Ніжинського педагогічного вишу на вчителя географії. Там потоваришувала з Олею з Варви, часто приїздила до неї в гості. Під час таких відвідин одного разу й познайомилася з майбутнім чоловіком Олександром. Закінчивши навчання, відразу переїхала у Варву, яка й стала для неї другою малою батьківщиною.

Нині Яна працює оператором на «Новій пошті». Свою основну роботу вона успішно поєднує з волонтерською діяльністю. Яна надзвичайно добра, цілеспрямована, комунікабельна, має справжній хист організатора і вміє налагоджувати контакти між людьми. За її безпосередньої участі проведено ряд благодійних акцій на підтримку військовослужбовців, організовані поїздки наших волонтерів в зону проведення АТО. Чотири рази вона їздила й сама на схід, доставляла гуманітарну допомогу захисникам. Яна докладає чимало зусиль для того, аби наші бійці мали все необхідне, підтримує їх, бо має добре і щире серце.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

З вдячністю Яна відгукується про свого чоловіка Олександра, який її усіляко підтримує, власною автівкою збирає серед земляків допомогу. Разом з ним вони виховують чотирирічного синочка – Даню, особистим прикладом вчать його доброти, чуйному ставленню до інших, небайдужості до чужого горя.

А ще доля наділила цю беручку, вродливу молоду жінку поетичним і музичним дарами. Вона має гарний голос. В шкільні роки брала активну участь в художній самодіяльності. Але останнім часом, говорить Яна, ці захоплення дещо відійшли на другий план. Лише іноді з’являються задушевні вірші, які хвилюють душу і серце. Особливо після поїздок в зону АТО зболена душа струменить слова, які вправно складаються в рядки віршів.

А мрії у Яни суто жіночі – закінчити будівництво власної оселі, посадити сад з екзотичними деревами, а посеред нього звести альтанку. Та найпалкіше вона мріє, щоб закінчилася війна, щоб більше вільного часу проводити з синочком, з рідними. Певно, як і кожен, чию долю вона нині обпалила.

У перший святковий день весни дозвольте побажати Вам, Яно, особистого щастя, домашнього затишку, міцного здоров’я та душевного спокою. Нехай теплі весняні дні принесуть всім варвинчанкам новий подих, додадуть сил для вирішення нелегких справ. Весняного настрою і хай щастить у всьому!

Н. ПАЛЯНИЦЯ

На знімках: варвинська волонтерка із воїнами-земля­ками Юрієм КОРНІЄНКОМ, Ана­­толієм ТЕЛЕВНИМ і Ва­ле­рієм ЧАЛЕНКОМ.
Фото з архіву Я. БОРЩ