Протиріччя світоглядів: один виживає від зарплати до авансу, інший – давно забув, що це таке

Резонансні матеріали із минулих сесій селищної ради вирішила доповнити відвідинами засідання виконкому аж ніяк не від любові до мистецтва (хтось скаже, мистецтва лихослів`я), а почувши, що „обрані” (у даному випадку – члени виконкому, обрані не виборцями селища, а двома десятками депутатів) розглядатимуть програму розвитку дитсадків селища. Здавалось би, що тут такого, аби громада тривожилася, – програма, та ще й розвитку, а розвиток – це апріорі добре.

Проте у світлі обговорення долі садків на сесіях і поза ними, зокрема, коли йшлося про те, що за браком коштів на їх утримання треба або ті кошти десь узяти, або благополучно „проїсти” залишки минулорічного бюджету, або, вживаючи наразі неоптимістичне слово, „оптимізувати” садківські витрати. Тим паче, що у повітрі селища опісля такого „вивчення” питання чомусь завитала чутка навіть про об`єднання садків – як варіант.

Випереджаючи виклад почутого на виконкомі, мушу констатувати: на окремо взятому засіданні мови ні про яке об`єднання не було, натомість довго і переконливо говорили, в основному член виконкому Ю.Л. Бачиш та інші підприємці, про необхідність виділення додаткових коштів на модернізацію матеріально-технічної бази ДНЗ, котра у перспективі має дати економію.

Між іншим, як і на сесіях та інших зібраннях оновленої ради, червоною ниткою йшла тема «бюджету розвитку», який, кров з носа, треба викроїти, дарма, що цьогорічний бюджет селища не виправдовує ні сміливих, ні навіть стриманих очікувань. Знову завели про давно перестрочену необхідність модернізації водогонів, переформатування у роботі КП і таке інше. От тільки біда – на все про все ще й разом із самостійним дофінансуванням садків селище має цьогоріч всього лише 1,2 млн. вільних залишків минулого року чи вже й того менше…

Слухати про те, що було б добре зробити у прагнучому до Європи містечку, звісно, приємно. Проте, на жаль, як від мантри «цукор, цукор, цукор…», у роті солодше однак не стає, натомість наростає роздратування. Особливо у того, хто, виживаючи від мізерної зарплати до авансу, думати про «розвиток» і радий би, та не може…

Але до справи. Засідання виконавчого комітету від 15 лютого ц.р.: веде його керівник виконкому за законом – селищний голова В. Саверська-Лихошва; присутні 11 членів із 18 всіх у складі – крім кількох радівських службовців, відомі у селищі підприємці, працівники ГПЗ, навіть один, певно, авторитетний пенсіонер; прибули також кілька зацікавлених депутатів селищної ради і представники КП „Господар”; у порядку денному – до десятка питань, зокрема, програма розвитку ДНЗ, інвестиційна програма комунального підприємства, програма благоустрою селища, порядок використання коштів на благоустрій тощо.

Одразу зауважу для непосвячених: у більшості випадків компетенція виконавчого комітету – розробити проекти рішень, програм і ін. або погодити їх і подати на затвердження ради. Роль ніби й не вирішальна, проте стримує, а іноді й унеможливлює весь процес ухвалення рішення. Так, приміром, промайнуло майже 2 місяці року, а річну програму благоустрою виконком «завалив» вже тричі. А потім всі разом обурюємося нечищеному снігу, непосипаним тротуарам, невивезеному вчасно сміттю, згаслим ліхтарям на вулицях.

Також варто нагадати і про те, що багатообіцяюче визначення „програма” у зв`язку із законодавчими вимогами з`являється тоді, коли треба здійснити бюджетне фінансування як певних робіт чи придбань, так і просто заробітної плати працівникам. Отож у випадку із селищними ДНЗ питання «підтискав» термін виплати авансу лютого. Проте, як показало подальше обговорення, Богу – Богове, а кесарю – кесареве, тобто кожному своє. У підприємців та інших матеріально впевнених у завтрашньому дні – непереборний потяг до «розвитку», інші ж – просто виживають.

Доповідач з питання „Про подання на затвердження програми розвитку дошкільних навчальних закладів «Джерельце», «Казка» на 2016 рік” Юрій Бачиш одразу зазначив, що просить колег по виконкому перенести розгляд на наступне засідання, адже комісія, яка вивчала роботу садків, не встигла провести експеримент щодо освітлення, а також узагальнити інформацію з модернізації систем опалення, відтак він не готовий оперувати цифрами майбутньої економії і внести пропозиції з модернізації матеріально-технічної бази садків, котру бачить в основі згаданої програми. Зокрема, для початку пропонує закупити світлодіодні лампи, „автоматику” для котелень, м`який інвентар, далі більше – перекрити металочерепицею дах на „Казці”, переобладнати опалення, розпочати утеплення приміщення.

Принагідно він поінформував колег про те, що робота садківських котелень регулюється в ручному режимі – відімкнена т.з. автоматика, бракує датчиків температури, протяжність теплотрас завелика, вони не ізольовані, відтак є втрати теплової енергії.

Довго і докладно обговорювали вже згаданий дах. Самою заміною шиферу тут не минеться, щоб усунути конструктивні недоліки покрівлі, слід робити вищою всю стропильну систему, а це вже й з натяжками поточним ремонтом (без ПКД і зайвих витрат) не назвеш. Після тривалої суперечки очільниця громади обмовилася, що підписати те, що суперечитиме законодавству, не ризикне, отож їй відрізали: «Не хочете». Підприємці міркують підприємливо: розбити роботи на етапи і починати…

Хоч всі заслухалися перипетіями дискусії, однак присутня на засіданні депутат селищної ради і методист райвідділу освіти, котра й опікується роботою ДНЗ району, Ніна Волох нагадала, що за розробкою всіх перелічених вище заходів не слід забувати про своєчасну виплату заробітної плати, котра напряму залежить від ухвалення програми. Головний бухгалтер ради Наталія Юрченко запропонувала подати на затвердження початковий варіант із коштами на зарплату і доопрацьовувати всі інші напрямки розвитку, адже зміни до програми можна робити й згодом.

Поборник „комплексної програми”, тобто із заходами модернізації, Юрій Бачиш стояв на своєму, зазначивши, що опоненти вболівають лише за зарплату працівників, а він – ще й за комфорт для дітей. Проте наполягання перенести розгляд припинив, схоже, відчувши загальний настрій і після почутого далі. Як зауважила голова ради, відповідно до Бюджетного кодексу, що б не було наплановано у програмі, фінансувати його можна буде тільки після першочергових видатків – зарплати, відрахувань, енергоносіїв. І тут сторожа бюджетних фінансів – казначейство, і конем не об`їдеш.

Відтак прийняли компромісне рішення: схвалити «сиру» програму із 236 тис. грн. на зарплату, куди у десятихвилинній перерві Юрій Бачиш надиктував ще витрат – 300 тис. на дах, 100 – на м`який інвентар (подушки, матраци), який, переконаний, у садках не міняли 45 років, ще сто – на заходи утеплення, 60 – на лампочки тощо. Доки раптом пішла така робота над програмою, апарат ради додав туди й енергоносії. У підсумку – більше мільйона. Проголосували дружно. Проте, яким буде її остаточний вигляд, покаже майбутня сесія.

Певно, на цьому готовність до компромісів у членів виконкому на той день вичерпалася, і всі повернулися до своїх принципових позицій. Так, із низкою зауважень на попередніх засіданнях виконкому «Господарю» була повернута інвестиційна програма підприємства, цього разу представники КП С.Садовий і В. Доля спробували захистити її знову. Апелюючи до виконкому, вони говорили про те, що підприємству потрібно купити насоси для свердловин, бо невдовзі сидітимемо без води, натомість Ю.Бачиш, який у суді оскаржує тарифи на послуги КП і на правах члена виконкому вивчає інші недоліки у роботі підприємства, вказав їм, що це поточна робота підприємства, а не інвестиції у майбутнє. Дивує успішного підприємця і те, як при надходженнях від діяльності у 3,5 млн. грн. адміністративні витрати (переважно зарплата) сягають більше 700 тис. грн. У відповідь йому С.Садовий запевнив, що працівники і так виконують чимало функцій, не передбачених посадами, а В.Саверська-Лихошва повідомила, що задля економії у КП на годину щодня скорочено робочий час. Вони намагалися переконати присутніх, що все-таки й зроблено немало: немає більше „гідроударів” у мережі, значних перебоїв – у водопостачанні, налагоджено облік на свердловинах тощо.

Запекла, місцями принизлива дискусія, коли комунальники вже мусили мало не уклінно просити членів виконкому, мовляв, ну напишіть самі все, що вважаєте за потрібне, а ми виконаємо, приходьте з будь-якими перевірками чи станьте й покеруйте, результату однак не дала. „Вельмишановні, не перетворюймо спілкування з представниками КП на якесь судилище”, – пробувала урезонити найактивніших головуюча.

Уривки гучних діалогів між Бачишем і Садовим: „Чому на виконкомі немає бухгалтера, надайте оборотки по адміністративних витратах і витратах на збут…” – „Приходьте і подивіться будь-яку документацію… Я не розумію аж такого Вашого потягу до роботи підприємства…”, „Моє підприємство дуже залежне від тих послуг, які ви надаєте…” – „Зачекайте, зареєстрованого Вашого підприємства у роботі з нами немає… Хлопці, давайте жити у реальному часі” і т.д…

Слухаю, слухаю і не чую, де ж тут, власне, про громаду, турботою про яку всі так раптом загорілися? Аж ні, ось далі: «…тарифи не покривають ваших витрат, підприємство треба рятувати, якщо воно саме не може…»
Рішення по інвестпрограмі не прийнято – 9 голосів «за», а треба 10. Не стримавши емоцій, директор КП «гучно» вийшов із зали засідань. Спробував вийти і його опонент, проте наразився на заблоковані двері. Напругу моменту всі знімали жартами: «Замурували демони… Не вийдемо, доки не приймемо рішення». Зрештою, довелося викликати монтерів з того ж таки «Господаря», аби жарт не став дійсністю.

Було б навіть смішно, коли б не було так сумно. Як зазначила Валентина Василівна, без інвестиційної програми нових тарифів на воду (термін збігає 1 березня) не буде, а відтак може не бути і послуг.

Подібний фінал чекав і вже, певно, третій розгляд програми благоустрою. Минулого засідання виконком її ухвалив десятьма прохідними голосами, голова вже встигла й подякувати за співпрацю, аж раптом найстарший член цього авторитетного селищного зібрання С.Й. Петренко відкликав свій голос. Поясніть, чому, запитували у нього і очільниця громади, і колеги-члени виконкому. Виявляється, у документі бракує плану чи карти викошування території селища. На вмовляння, що доки трава підніметься, недолік буде усунуто, аксакал знову не здався. Інші нарікали на відсутність можливості залучати до благоустрою селища «приватників», мовляв, хай вони теж зароблять, а не тільки «Господар».

Словом, знову сумний результат і щодо програми, і щодо порядку використання коштів на благоустрій – шість-сім голосів замість десяти. І схоже, так буде з кожного мало-мальськи принципового питання, доки, як і у раді, сторони – „виконком – голова, апарат, КП” або „депутати – голова, апарат, КП” – не почнуть сприймати один одного як партнерів, хоч і чимось нелюбих. Доки не почнуть, відвертаючись, кривлячи носи, але все ж таки працювати спільно.

Переповідати розгляд решти питань не буду. Сказаного вже досить, аби похнюпитися і учасникам того процесу, і споглядачам. У якийсь момент навіть самі члени виконкому – із числа підприємців, проте «голосуючих», почали дорікати голові, чому вона не подбала про явку «прогульників», мовляв, тоді б і результат міг бути кращим. Вимагали нерадивців позбавити членства у виконкомі. Проте, як звучало на зібранні, зробити це можна хіба за підсумком року, коли на половині з усіх засідань буде зафіксовано відсутність без поважних причин. Наразі ж – глухий кут…

Оскільки, незважаючи ні на що, і в житті, і в професії завжди шукаю, де б зачепитися за проблиски оптимізму, завершу чергову серію селищного «блокбастера» ось таким із «різного». Нещодавно голова анонсувала громаді проект «бастіон» – на площі замість постамента під співаючим годинником благодійники возведуть цегляну вежу. Так от, член виконкому Наталія Макух під схвалення інших колег запитувала її: що треба зробити, аби цього будівництва не сталося. Натомість благодійні кошти краще б спрямувати на лавочки зі спинками для бабусь, зелень чи хоча б справжні, не бляшані смітнички. Члени виконкому не тільки беруться переконати утаємничених благодійників відмовитися від участі у непродуманому втручанні у естетичний вигляд селища, а й толокою розібрати постамент, щоб він більше нікого не надихав на малі архітектурні форми.

Емоційно, а тому переконливо говорив і член виконкому Володимир Дубчак: «Вимкніть хоча б гучномовець, він двічі на день співає навпроти мого кабінету, і в мене вже накипають такі почуття, як до колишнього Ілліча…»

Ось на цій, порівняно оптимістичній ноті дали завісу засідання виконкому. Розходилися неквапом, певно, тривало обговорення. «Обрані», знудившись десь у затишних кабінетах за працею на благо селища, ділилися міркуваннями, планами…

…Цей матеріал ще готувався до друку, а на сайті ради з`явилося оголошення про скликання нового засідання виконкому – другого на тижні. Чому? Чи, бува, не Степан Йосипович знову щось відкликав, чи, може, Юрій Леонідович у запалі оптимізації витрат продукує ідеї? Наразі невідомо. Схоже, я і цього разу встрягла у черговий «серіал» і «далі буде».

Буде добре чи погано – побачимо, але точно буде не нудно.

Є. Зима