ІСТОРІЯ ОДНОГО НЕПОРОЗУМІННЯ

До питання про першу згадку та час заснування Варви

До сьогодні офіційною датою першої літописної згадки про Варву залишається 1079 рік, хоча незабаром буде 17 років, як мною було обгрунтовано і докладно пояснено на шпальтах районки (номер 97/9519 від 16 грудня 2000 року), що це хибна дата.

То звідки ж взялася дата 1079? Для цього повернемося майже на 200 років назад. Саме тоді писав своє “Повествование о России” М.С. Арцибашев. Він вперше з дослідників ототожнив літописний Варин з Варвою, головно на підставі географічного положення і співзвучності назв. Його рецензент – М.П. Погодін у 1850 році відніс пасаж літопису про Варин до 1085 року, і вказав, що, можливо, тут йдеться про Варву, хоча і не виключав іншої локалізації.

Складність датування і ототожнення Варина з конкретним населеним пунктом полягає в тому, що згадка про нього знаходиться у недатованій частині літопису — у так званому “Повчанні Мономаха своїм дітям”, яке по своїй суті являє собою позбавлений дат фрагментарний літературний твір, включений лише до Лаврентієвського літопису, і ніде більше не зустрічається. На початок 90-их років XIX століття, коли майже всі давньоруські літописи, що відомі і сьогодні, були ретельно вивчені і видані в різночитаннях по декілька разів, в істориків, що займались давньоруською тематикою, погодінське датування не викликало жодних сумнівів. Його, до речі, підтимав і М.С. Грушевський в своїй монументальній Історії України-Руси, однозначно ототожнивши Варин з городищем у Варві.

Непорозуміння внесли історики-аматори, що займались вивченням тодішньої Полтавської губернії. Найперша дата 1079 рік з`являється у статті про Варву, що вміщена до тому 5-а “Енциклопедического словаря Брокгауза і Ефрона “ у 1892 році. Автором її був В.І. Василенко — тоді ще молодий історик, що фахово займався історією Лівобічної України в епоху козаччини, проте з давньоруськими літописами, як це видно з тексту, був знайомий побіжно (не вказав навіть, де знаходиться згадка про Варин, лише коротко:  ”в летописях”). З тих пір пішло-поїхало.

В.Г. Ляскоронський, перший дослідник городища у Варві, у дослідженні “Городища, курганы и змиевые валы находящиеся в бассейне р. Сулы“, проголошеному на XI Всеросійському археологічному з`їзді в Києві в 1899 році, ототожнює його з літописним Баручем (перша згадка 1126 рік). Полтавський історик і статист Л.В. Падалка в оглядовому творі “О древних городищах, городках и насыпных валах на территории нынешней Полтавской губернии“  вагається щодо тотожності давньоруського Варина і сучасної Варви, проте приймає датування В.Г. Ляскоронського -1126 рік. У пізнішій своїй праці “Прошлое Полтавской территории и ее заселение” вчений уже не сумнівається в тому, що Варва – це і є давньоруський Варин, проте від датування утримується.

Для повноти розмаїття поглядів стосовно датування літописного тексту про Варин слід згадати ще одну дату, вміщену до “Указателя к первым осьми томам полнаго собрания русских летописей-СПб., -1907“- рік 6604 від  “створення світу”, що відповідає року 1096 від народження Христа, але тут все зрозуміло – це дата, за якою в Лаврентієвському літописі вміщене Повчання Володимира Мономаха своїм дітям.

За радянських часів краєзнавчі студії були згорнуті, тому, коли в травні 1962 року постановою ЦК КПУ було прийнято рішення про видання “Історії міст і сіл УРСР”, місцевим краєзнавцям не залишалось нічого іншого, як звернутись до дореволюційної літератури. Таким чином, в першому виданні Історії, що вийшло друком 1972 року, ми отримали стан дослідження даної проблематики на рубежі 19-20 ст. Ймовірно, щоб не вдаватись у плутанину висновків своїх попередників, було і вирішено взяти дату “Енциклопедического словаря…” – 1079 рік.

На сьогодні можна з упевненістю констатувати, що давньоруський Варин, який згадується у «Повчанні Мономаха своїм дітям» у контексті подій 1086 року, знаходився у північній частині сучасної Варви, в межах вулиць Кондратця, Гастелло, Захисників України, Щорса, Маяковського, Лютневого повстання, частково Шевченка, Пилипенка, Коцюбинського, Бодянських, Зарічної, провулків Богуна, Замкового, Спартака, Шевченка, Надрічного, Ватутіна. Він складався з укріпленого ровами і валами Дитинця (урочище Замкова гора) і Околього граду, границя якого йшла вздовж вулиць Кондратця і Захисників України, з півночі упиралася у долину Удаю, і неукріплених посадів, що прилягали до них з північного сходу, заходу, півдня і сходу,  і в цілому займали площу, що дорівнювала третині сучасної Варви.

Місто оточували курганні могильники тих часів на горі Холодниця, в урочищі Могилки (район перехрестя вулиць Червоноармійської та Коцюбинського, в районі Саги, поблизу Марківщини), безкурганні поховання виявлені біля центральної площі. Речові знахідки дозволяють говорити про існування давньоруського міста Варин принаймі з третьої чверті XI століття. Про них – у наступній публікації.

Ігор Коновченко,
директор Варвинського історико-краєзнавчого музею.