З Варви на Донбас – тепло маминої паски

Цінувати життя і кожну його миттєвість, за тимчасовим і несуттєвим бачити дійсно важливе – цьому багатьох сучасних українців вчать роки протистояння на сході. А ще одне важливе їх надбання – оновлення кращих традицій толоки, взаємодопомоги і підтримки у скруті, гуртування на спільну справу. І не тому, що так хтось звелів і мусиш виконувати, а за велінням власної совісті.

Варвинська волонтерська група продовжує свій нотатник добрих справ, котрі зроблено з думкою про тих воїнів, які тримають східний рубіж держави. Цього разу на Великдень наші волонтери рушили до них двома екіпажами – щоб одразу в двох напрямках. На Донеччину, під Авдіївку, де служать Олександр Беребенець, Андрій Кириченко, в район Святогірська – до Олексія Комлика і Василя Вертюченка, і на Луганщину, м. Щастя – до Олександра Гузія.

Цього разу кермували власними бусами колишній воїн АТО Олексій Балаба і Віктор Луценко. Разом з ними вирушили у черговий волонтерський заїзд Володимир Рокочий, Віктор Борсук і Яна Борщ. Оксана Лукавенко, котру вже давно слід зарахувати до активу волонтерської групи, знову гуртувала свій „зарічанський” і не тільки батальйон.

А небайдужі мешканці селища і району збирали святкові смаколики, домашні передачі, овочі-фрукти, кошти на організацію поїздки і придбання необхідного. І звісно ж, як найцінніший вантаж, везли паски, випечені з материнським теплом, барвисті крашанки, малюнки й обереги від дітвори – відчуття свята, єднання, підтримки і турботи.

Не тільки чи не кожна господиня у ті передсвяткові дні прагнула до передачі додати паску. На потік цю справу було поставлено у „гарячих” цехах райспоживспілки і Варвинської ЗОШ, де пекли пасочки для воїнів і професійні кулінари, і початкуючі – школярки. За сприяння райдержадміністрації борошном і цукром підсобили сільгосптовариства „Журавка” і „Цукровик”, на потрібні для випічки продукти кошти зібрали службовці РДА. Школярі додали ще й безліч чудових крашанок, традиційних патріотичних оберегів і зворушливих малюнків, продуктові передачі від батьків і педагогів початкових класів. Пасхальні кошики підготували воїнам громада церкви Різдва Пресвятої Богородиці, рай­організації ВО «Батьківщина» – від нардепа В.Дубіля.

Чималенький список тих, хто долучився до збору передач, Яна Борщ озвучує з вдячністю – від воїнів, від волонтерів, бо саме завдяки всім цим людям – від співчутливої бабусі-пенсіонерки до підприємця, який не залишається осторонь громадських справ, і можливо забезпечувати для воїнів необхідну підтримку, нерозривний зв`язок з домом.

Продуктові передачі, кошти збирали Та­ма­ра і Микола Вакуліки, Тетяна та Іван Кислі, Г.Матузова, Л.Шолом, Н.Сидоренко, М.Малько, О.Андрієнко, К.Хвиль, Н.Дяченко, М.Коваленко, Г.Денисенко, Н. Телевна – з онучатами Володею й Антоном, які пакували і підписували гостинці, О.Заборовець, Г. Кочерга, Г.Кузьменко, Л.Ку­зь­менко, Н.Охріменко, М.Чаленко, Н.Дани­ленко, Н.Мозоль, І.Ситченко, Світлана і Володимир Сріб­ні, Людмила та Ігор Ворожбити, родини Мельників і Бірюкових. Пекла-готувала, звісно ж, Оксана Лукавенко і її родина, а Лариса та Андрій Назарські допомогли готувати салати, придбали ліки. А Л. Даценко зібрала на передачу одяг. Колетив РБК теж зібрав свою передачу з чаєм, кавою та іншим.

З написом „Паска, крашанки і хрін від дяді Колі” поїхала передача сусідові, а нині воїну О.Беребенцю від Оксаниного тата – Миколи Виприцького, знаного гумориста, людини щирої душі. Та, певно, до того напису варто було б внести деякі корективи, бо, мабуть, випічка була таки від тьоті Олі. Звісно ж, жарти, добрі побажання – не менш важлива складова того гостинця з дому.

Теж зворушливо оповідає Я. Борщ не тільки про родину Виприцьких-Лукавенків, а й про багатьох інших співчутливих варвинців. Ось, наприклад, часто споряджає передачі, ніби рідним людям – дбайливо, з теплими побажаннями, літня пенсіонерка Марія Семенівна Юрченко. Бабусенька ділиться всім, що має, не скупиться на добре слово у листі, а доки виряджає волонтерів, то і настанови слухають, і поплачуть разом.

Немало й місцевих підприємців підтримують волонтерську справу, розповідає з вдячністю Яна. Салом, як завжди, спорядив вантаж С.Чепурко, курятиною, крупами – С.Якименко, необхідними ліками – Н.Квас, м`ясними копченостями – А.Костін, фруктами – С.Смаглюк. Пальне і кошти на організацію поїздки збирали керівник сільгосппідприємства „Прогрес” П.Сліпченко, підприємці О.Гмиря, М. Махиня, В.Сушина, О.Ященко, Ю. Бабенко, О. Бурлака, В. Каленіченко, В. Бобир, А. Галушка, а також жителі селища В. Жук, О. Александрів, дігтярівець М. Величко. О. Кудринецький допоміг у придбанні спорядження, необхідного хлопцям – відшукав тактичні рукавиці серед розмаїття інтернет-краму і додав власні кошти на них.

Сільські громади теж щоразу долучаються до збору допомоги. На прохання райдерж­адміністрації цього разу передачі збирали Дащенківська і Богданівська сільські ради, а також Леляківська.

І ось, переповнені смачним і потрібним, волонтерські „буси” рушили в нелегку дорогу. Поїздки були вдалими, розповідає Яна Борщ, – всюди дісталися і всіх побачили, пригостили великодніми смаколиками і подарували хлопцям відчуття свята. Не стали тому на заваді ні втома, ні холоднеча, ані дощ і навіть град.

Першим на маршруті О.Балаби, В.Борсука і Я.Борщ був колишній працівник „Дружби-Нової”, а нині військовий – Сергій Завгородній (с. Карлівка). Далі у х. Тарасівка – Олек­сандр Бере­бенець і його побратими (хлопці радо приймали гостей з Варви, частували власноруч виловленою зі ставу рибою). А от Андрієві Кириченку, котрий нині на самому авдіївському „передку”, гостинці мусили передати.

Не довго милувалися святогірськими краєвидами наші волонтери, зокрема, місцевою лаврою, бо у тих краях їх чекали Олексій Комлик і Василь Вертюченко (читачі районки пам`ятають репортажі М. Марченка і В. Борсука ще із 41-го батальйону тероборони, і зокрема, про „БМВ” – бойову машину Васі). Бійці, як особливу реліквію, приймали дитячі малюнки.

Зупинялися біля пам`ятника першим загиблим десантникам біля Слов`янська (у тій місцевості своє поранення отримав і варвинець В`ячеслав Луценко, про якого свого часу були публікації в районці).

В. Луценко і В. Рокочий тим часом відвідали з допомогою від варвинців Олександра Гузія і його колег-військовиків на Луганщині.

Радість тих зустрічей, щирість спілкування випромінюють нові фото із волонтерського архіву. Про військові справи наші воїни говорити не звикли, а от на вдячні слова варвинцям не скупилися. Навіть дорогою назад варвинські волонтери приймали вдячні дзвінки і повідомлення від воїнів, які посмакували тим чи іншим, розпакували листи з побажаннями.

Про подальші плани волонтери говорять коротко і чітко, як і завжди: були б ми і небайдужі односельці – поїдемо знову, допомога потрібна, доки хлопці не повернуться додому. Між поїздками волонтери акумулюють кошти на потрібні воїнам придбання – спорядження, одяг, взуття, надсилають їх разом з продуктовими наборами „Новою поштою”. Тож нагадуємо телефони організаторів: 095-47-84-790 (Яна Борщ), 066-37-93-804 (Віктор Борсук).

Є. ЗИМА, фото з волонтерського архіву.