«Декомунізація» по-варвинськи…

img_4381

От-таки ми, покоління значно опісля дідів-визволителів від фашизму, не дамо їм, посрібленим сивинами, побитим війною і життям, дожити віку у тихій радості. На додачу до новомодньої, цілком законної декомунізації у суспільстві загострюється й просто …дебілізація.

У варвинському парку Вічної слави, біля монументу загиблим варвинцям ще іноді, хоч у дні свят, вмикався Вічний вогонь. На День Перемоги його обрамляли червоними краплинами тюльпанів, і ми, дивлячись на полум`я, згадували кожен свого загиблого і всіх разом – земляків, хто поклали голови на полі бою чи в неволі.

Півстоліття проіснувала та символічна конструкція непорушно. І ось днями зірку з металу, яка вкривала газовий колодязь, зірвано і вкрадено.

Ломик злодія спробував і одне із панно на боковинах монументу. Але збирач металу вчасно розлупав, що та бляшанка особливої фізичної ваги не має і сяк-так приставив її назад.

img_4385
– А що ж, покищо накриємо кри­ш­кою чи люком, – журиться біля діри у монументі голова селища В.Саверська-Лихошва, – певно, знайти покражу – шансів мало, а далі доведеться відновлювати на замовлення вкрадену зірку.

Принагідно оповідає: „доброзичливці” регулярно нищать поодинокі місцеві артоб`єкти, вкотре доводиться ремонтувати „куб” з пейзажами сели­ща, якому, схоже, так і не судилося стати візитівкою Варви, кілька нападів пережив фонтанчик на місці для урочистостей у „Казковому містечку” – розбили, засипали землею, обезголовили Русалку, смітничок і лавочок – взагалі перекрадено без ліку, із завидною регулярністю зрізають і дитячі гойдалки.

Заробіток чи збочене задоволення від того дрібні, а прикрість у душі кожної нормальної люди – велика.

Є.Зима