„На тобі, небоже” наші садки

Хоч на чергову сесію селищної ради – 25-та від 26-го січня, всі учасники зібрання сходилися більш-менш оперативно, і здавалося, були в настрої на таку ж оперативну роботу, однак те враження розвіялося із початком зібрання. Виявився він напруженим, загруз у з`ясуваннях між активістами депкорпусу і апаратниками ради.

Що, думаєте, сперечалися про долю садків селища, а в порядку денному значилася їх передача районові, чи, може, про темні і слизькі вулиці та інші щоденні турботи мешканців Варви? Ні, тривалий, малоприємний обом сторонам і, звісно ж, стороннім споглядачам діалог розгорнувся довкола нюансів підготовки сесій.

Депутат Дмитро Павленко вказав голові і радівцям, що питання виносяться на сесії „з коліна”, депутати не мають змоги їх повивчати, побувати на всіх комісіях. Звинуватив й у тому, що вже опісля прийняття рішень у них він бачить непогоджені з депутатами формулювання. Зокрема, у штатних розписах садків бухгалтерів найменовано провідними, і цього він та інші колеги з екрана проектора, де щоразу у ході розгляду виводяться рішення, чомусь вчасно не зауважили.

Згодом за участю й інших активістів депкорпусу розгорілася палка дискусія, а взагалі з яких підстав сталося те „підвищення”, чи працювала атестаційна комісія, якою має бути послідовність присвоєння спеціалістам категорій і т.д. Словом, як на мене, просто із вельмишановними зайву гривню до людських зарплат зайвий раз не погодили. Ще певний час дискутували на предмет, „а чи був хлопчик?”, тобто депутатам зміну підсунули чи вони самі її провтикали у е-пошті, на екрані чи деінде…

Оскільки пішла така принципова суперечка, колега Володимир Остапець теж вказав радівцям, що порядок денний сесії останнім часом не доводиться до відома населення через газету, для депутатів не роздруковуються матеріали сесій. А на зга­дане зібрання це мало б бути більше 90 листів у комплекті для кожного депутата – у відповідь апелю­вали до здорового глузду присутніх вже апаратівці. Нагадали й про те, що на оприлюднення своєї інформації в газеті селищні активісти при формуванні цьогорічного бюджету наполягли майже не передбачати коштів (тим, хто у темі „селищеади”, не важко здогадатися чому – прим. автора).

Взаємні звинувачення торкнулися і взаємних дотримання регламенту, підготовки проектів рішень, а це, власне, теж спільна робота й радівців, і комісій, які селищні обранці свого часу так енергійно ділили. Премійована, а відтак залежна від депкорпусу, голова ради вкотре стояла за трибуною, як на ешафоті. Терпляче приймала претензії, проте на словосполученні „підробка документів!” вже і собі не стерпіла…

Ось таким був старт, здавалося, ніби шановне товариство в інший час, окрім сесій, не має робочої комунікації, хіба що листується електронкою. І варто зауважити, що настільки зацікавлено й пристрасно (еврика!, та у залі ж того разу із прощальною гастроллю було місцеве телебачення) наші вельмишановні не обговорювали згодом ні передачу дитсадків селища на утримання районові – одне з ключових питань порядку денного, ні річний звіт голови про виконання програми соціально-економічного розвитку громади, ні перелік вулиць на цьогорічний поточний ремонт, ані списання з балансу КП багатоповерхівок чи необхідність відмінити рішення про передачу звалища на утримання „Господаря” (бо ж споживач таки втомиться за все платити!), ні навіть „святая святих” – земельні.

Після такого початку ґрунтовний звіт очільниці громади, ілюстрований з екрана світлинами окультуреної і не зовсім Варви – зони відпочинку, вулиці тощо, вже не справив належного ефекту – не стільки слухали, як обговорювали фото.

Валентина Саверська-Лихошва вкотре (а звітує частіше за будь-кого у мерії) розповіла, що торік бюджет селища мав 11,4 млн. грн, з них 5,8 млн витрачено на утримання садків (в тому числі 3,5 – з районного бюджету), 1,3 – пішло на видатки ради, 1,4 – на благоустрій. Як бальзам на душу активістів, котрі наразі судяться із районом з приводу утримання садків, вона теж підкреслила, що торік селище дофінансувало ДНЗ на 1,6 млн. грн, тоді як ці кошти можна було б витратити на розвиток Варвинської територіальної громади. Чому ж тоді не витрачено більше мільйона вільних залишків – якось і не акцентувалося.

На 2017-й районом на два селищні садки наразі передбачено 4,9 млн., не вистачає ще 2,5, озвучила доповідачка. Цьогоріч на захищені статті в садках (найперше – зарплата) жодної копійки селище не виділятиме, зазначила вона. Будемо давати лише на розвиток ДНЗ. Як остання теза корелюється з передачею садків на баланс району і з намірами через три місяці повернутися до підвищення зарплати педагогам селищного дошкілля, – питання, певно, відкрите.

Скинувши камінь з душі, тобто озвучивши подальші плани щодо ДНЗ, голова перелічила зроблене радою торік: поточний ремонт 13 вулиць і будівництво зруйнованого тротуару по вул. Пилипенка, відновлено бетонні конструкції у „Казковому містечку” і знак на в`їзді з Прилук, виготовлено 9 сміттєвих контейнерів, КП ремонтувало приміщення готелю – сходи між поверхами. А ще виконано паспортизацію об`єктів благоустрою (тепер ми чітко знаємо, говорила голова, скільки й чого коситься-прибирається), придбано роторну косарку тощо.

Здійснено великий соціальний проект, звітувала далі Валентина Василівна, – відновлено вуличне освітлення на 8-и вулицях, у 2017-ому планують «освітлити» мікрорайони «Сад» і «Нафтовик», вул. І. Франка, а от про кілька рудянських, де світло торік згасло, бо не вистачає напруги, економлампочок чи вельмишановних серед аборигенів, – мови у звіті якось і не було.

За 150 тис. виготовляється проектно-кошторисна документація, аби позмагатися (це як лотерея – прим. авт.) за грантові кошти на реконструкцію освітлення всього селища, схожа перспектива і щодо реконструкції очисних. Корегується незреалізована ПКД на реконструкцію водомережі – це вже своє «шото велике». А от із утепленням і перекриттям даху «Казки» і будівництвом КНС для двоповерхівок по Шевченка (біля бібліотеки) надії покладають на поміч області і держави.

Торкнулася голова і дражливої всім теми – сміттєзвалища. Докладає зусиль, аби організувати упорядкування існуючого, а от визначення нового місця воліє передати у спадок новій об`єднаній громаді. Запропонована до розгляду районною комісією ділянка «в напрямку Леляків, але праворуч» активних депутатів селища не зацікавила, навпаки вони знову активно ратували в обговоренні звіту голови і ін. питань за освоєння «Мостища». Із сесії у сесію вихідці з «Царського села» – гнідинцівська царина, де і може вирости нова сміттярня, кращого місця, аніж неподалік свого обійстя, чомусь затято і послідовно не бачать. Але ж хіба це «царське» діло – жити з видом на звалище?..

Хоч рудяни протестують проти звалища побіля себе, однак якщо депутати наполягатимуть, то можна і в «Мостище» (його «освоєння» було призупинено рішенням ради тільки до кінця минулого року) – вкотре засвідчила свою готовність до співпраці з активістами депкорпусу голова.

– Я є виконавцем, – умиротворююче говорила вона депутатам, – мене обрано слугою народу і вашою в тому числі. Яке рішення прийметься – я обов`язково його виконаю. Приймете робить – ми будемо робить те сміттєзвалище впоперек всього…

А оце «впоперек», бува, не про людську думку?..

Наприкінці звіту особисто я нахапалася ключових фраз «всі разом», «бюджет збалансований і соціальний», «в центрі – людина, її проблеми», «наша команда працює на благо Варви», «всього вирішити не вдається», «скільки людей – стільки думок». Однак новогрибовицько-рудянської гіркоти, як на мене, вони вже не тамували.

А от депутат В.Остапець цього разу звіт голови навіть похвалив і попросив довести до відома мешканців Варви на цьогорічному сході роль ініціативних депутатів і членів виконкому у зробленому для селища торік.

Засвідчую і я – і вивчали, і приймали рішення, і відміняли рішення. Словом, голосували і «галасували» – мовою класиків столичного політикуму. До речі, за 12 міс. у нашій мерії відбулося 18 сесій і 17 засідань виконкому – як кажуть, виконали й перевиконали, а пересварилися – взагалі без ліку. У памку лишилася й проста і мудра у своїй простоті теза від іншого депутата, вже із числа поміркованих: «Та чого ви, люди похвалять…»

Рішення щодо виділення коштів, а такі виносяться чи не на кожну сесію, цього разу представляв заступник голови бюджетної комісії Д. Павленко. Одразу зауважив, що у проекті з кількох позицій «погоджені» не всі. Зокрема, 4,8 тис. на судовий збір за позовом до району щодо ДНЗ і 1,1 тис. на документи для передачі закладів районові – безперечно, треба. Згодилася комісія (звучало магічне слово «Прозоро») і на 44 тис. на різнокольорові баки для роздільного збирання сміття, яке планується запроваджувати у селищі. А от щодо 30 тис. на економні лампочки висловив сумнів, мовляв, недовивчали. Відтак – заледве не відправили на наступну сесію.

Схоже, що це і були ті «економки», котрих чекають темні рудянські вулиці. А що, де два зимові місяці у мороці, там можна походити навпомацки вже й третій.

Директор КП «не погодив» заздалегідь 45 тис. на ремонт бульдозера, що горне звалище, тому зразу ж і «скинув» суму до 15-и – на першу потребу. Мусили радівці доводити депутатам і необхідність виділення 12 тис. на «потріпану» документацію для багатоповерхівок. Зрештою, опісля тривалого обговорення (ну ніби про мільйони) якось вже проскочили з рішенням і ті злощасні лампочки, і документація, і частково бульдозер – 18 «за», Павленко, Садовий – утрималися.

Із блоку питань комісії законності і правопорядку почали спотикатися на змінах до статутів ДНЗ. Кажуть, вони, а ще виготовлення печаток, відкриття рахунків тощо, знадобилися у ході судової тяжби і підготовки до передачі садків на баланс району. Голова комісії С. Кабалик наголосив, що завідувачки закладів засідання і рішення комісії ігнорують. Присутня на сесії очільниця «Казки» Л. Кіктенко доводила, що ігнорування з боку завідувачів немає, письмові пояснення надавали, спроби зареєструвати нові статути робили, однак це справа ради і її юрисконсульта.

Ще якийсь час вже всі гуртом плуталися у термінах – реєстрація, перереєстрація, один з активістів мало не зіграв у «свої» ворота – давайте відтермінуємо, але голова комісії дотискав питання аргументами: терміни не чекають, судовий розгляд затягнеться, як і передача садків районові. Проте, схоже, рішення більше дотиснуло обопільне бажання припинити хаос обговорення. Словом, зрештою вкотре уповноважили голову ради зробити те, не знамо що, вже до 1 березня – 18 «за», Н. Волох і Д. Павленко утрималися, перша, мабуть, добре вивчила питання, бо ж методист дошкілля, а другий – може, недовивчив.

А от навіщо вся ця метушня напередодні добровільного чи примусового утворення об`єднаних громад, котрі успадкують бюджетні заклади на їх території, ледь обмовилися вже за наступним рішенням – про передачу двох селищних ДНЗ на баланс райради. Оскільки, як вже зауважувала, з цього приводу у сесійній залі списів ніхто не ламав, тож наводжу формулювання із рішення: «передати на баланс та утримання Варвинської районної ради…, селищному голові – порушити клопотання перед райрадою про створення комісії по прийманню-передачі…», контроль за виконанням – звісно ж, за вельмишановними. «За» 17, утрималися Н. Бабенко, Н. Волох, М. Збаранський.

З огляду на почуте того дня і раніше у стінах мерії, складається враження, що невдовзі садки вже й самі запросяться до району, де, принаймні, зазвичай шукають вихід із ситуації, а не крайнього у ній.

Серед питань комісії соцекономрозвитку значилося зупинення дії рішення про передачу холодницького звалища на баланс і утримання КП до повного виконання вимог екологів. З тріском провалили: «за» зупинення тільки 7, навіть з другої спроби (Саверська, Дейнека, Бабенко, Зеленський, Кальченко, Садовий, Ущаповська), решта ж, певно, зорієнтувалися на пропозицію голови комісії зняти питання з розгляду чи підтримують тезу: «Передавайте…» Звучало й таке: передамо, і як екологія оштрафує підприємство – вистрибом рушать у «Мостище».

Напруження ситуації знімали сміхом, коли на запевнення голови, що недоліки старого звалища активно усуваються, Д.Павленко зауважив: «Ви ж зараз проводите роботу, усовуєте? – Усовуєте…», «А воно ніяк не усовується…» – вже зі сміхом підхопили колеги. Певно, тим «неусовуваним усовуванням» якнайкраще можна охрестити не тільки шаманські танці довкола звалищ, а й більшість селищних незагойних проблем.

Затвердили того дня й представлений А. Хотіним перелік вулиць, де цьогоріч планується поточний ремонт (йдеться про 800 тис. грн.) – це лише ті, котрі комісійно, прозоро і зрозуміло викричані торік, але ще не зроблені – Вербна, Онопрійка, Галушки, Хмельницького, Промислова, Злагоди, Трудова (від Зарічної до Сухого яру). Щоправда, десь загубилася «погоджена» раніше стоянка біля «Казки», що обурило її ініціаторку І. Чаленко. Про вулиці зі свіжими і перестроченими ПКД ніхто й взагалі не згадував (приміром, капремонт вул. Нова свого часу, кажуть, чиїмось вольовим рішенням перекочував на «потрібнішу»), борги попередніх каденцій нинішня, хоч і з незмінною головою, рішуче і безповоротно обрубала. Як зійде сніг, знову буде зібрано минулорічну «голосну» комісію, яка визначить черговість робіт. «За» 16 – і голосні, і втомлені, проти чомусь єдиний І. Мелащенко.

Вже й пара подальших питань пройшла, як почуте осмислив зарічанець О.І. Нагнойний, який щосесії ходить до мерії по асфальт на свою Трудову (інше крило від Зарічної) – а кращого виходу у чоловіка немає, бо за ним не тільки невдоволені сусіди, а й спонсор ПКД, якого переконав оплатити документацію – гроші на вітер без депутатського благовоління. Ех, як устав наш активіст, як висловив своє наболіле, і так звучно, як тільки уміє. Просив навіть не грошей, а хоча б зафіксувати Трудову у черзі.

За сумлінне відвідування сесій, яким похвалиться навіть не кожен депутат, треба дати – загули у залі. А голова комісії із-за трибуни вгамовував його запевненнями: коли розглядатиметься питання капремонту, моєю комісією ваша вулиця буде підтримана, людям кажіть, як тільки кошти з`являться, ваша вулиця буде зроблена. Схоже, діалог мимохідь ілюструє, де саме у мерії визрівають подібні рішення.

Складним для депутатського розуміння виявилося питання списання з балансу КП будинків-багатоповерхівок. Діалог між Д.Павленком і С. Садовим: «Списується будинок і де дівається? – Де-де – залишається в громаді! – У якій громаді? – У тій, що всі квартири приватизувала!»

Голова назвала ту громаду ще звучніше – «Іван-Степан-Сидір», тобто співвласники житла або ОСББ, котрих у Варві на пальцях навіть не руки, а курячої лапи порахуєш (у Прилуках таких об`єднань 17) і після тривалих пояснень додала: «Хай самостійно впрягаються і роблять». Свою особливу думку висловив В.Остапець (виступ на сторінці поряд) і разом з Д. Павленком не підтримали рішення, але «за» зняття будинків в нікуди набралося 15.

До земельних питань учасники сесії порядком вичахли, підійшли поріділими рядами – із 20 поволі зникали один за одним, ніби де́сятеро негреня́т. Забачивши те, попри хор умовлянь колег, залу принципово залишив Володимир Павлович.

Не прийнятими лишилися рішення щодо виділення ділянок «атовцям» (І. Пузік, І. Малоголовий, М.Тетюха) і вже, здається, винесене втретє «яблуко розбрату» – ділянка під гаражі на 14 автівок по Садовій. У проекті залишився заступник голови С. Бейкун, який мешкає у будинку поряд й ініціював колективну забудову. Не відмовилися від участі і троє селищних обранців-активістів. Але, як мовиться, знову не судилося.

А от відмова від ділянки під гараж мешканки Варви, колеги-заводчанки, немало подивувала депутатів. Прийняти назад ще встигли за необхідного кворуму. Думаю, вільна місцина піде швидко, як гарячий пиріжок.

У «Різному» йшлося про те, що доки суд та передача, треба таки дофінансовувати самостійно зарплату садкам, адже районна дотація ділиться помісячно рівними частинами; про необхідність встановлення «лежачих копів» по вул. Шевченка, бо школярам ніяк навіть дорогу перейти; про ремонт радівської теплотраси або побудову котельні ( всі так захопилися обговоренням, що й на третій годині роботи не помітили, що приміщення не опалюється); про придбання піскорозкидача на ожеледь. Що з того вийде – думаю, „далі буде”.

І насамкінець, ремарочка до питання відкритості у роботі ради. Коли активісти розпалилися в дискусії, чи треба повідомляти людям, що саме виноситься на сесії, прозвучала нова цитата з претензією стати пам`ятною. Депутат-активіст «преси-геть»: „…Стосовно нашої газети… На сайті ради оголошення і порядок денний сесії вивішуєте? – Вивішуємо… – відповідь апаратників депутатові. – …І навіщо нам газета, – продовжив думку промовець, – вона – що є, що її немає.”

Оскільки на сказане почувся смішок у залі, маю надію, що такої думки притримуються далеко не всі депутати і, тим паче, прості варвинці. Зумисне цитую нові «перли» без часто згадуваного прізвища, аби не складалося враження особистого конфлікту, або ще й про „гарантії депутатської діяльності” знову заведуть. Проте загальна тенденція для громади, як на мене, необнадійлива – навіщо взагалі широкому загалові щось знати. Та не варто й на сайті «вішати» – зідзвоніться, коло обраних, позасідайте собі під настрій, а то ще люди ходитимуть, щось проситимуть…

Є. Зима