«ТІЛЬКИ ТА»

img_1336

Саме під такою назвою в районному будинку культури відбувся цьогорічний фестиваль «Жінка року – 2016». Подивитись чудовий концерт, послухати гарні пісні, помилуватися гарними жінками зійшлося стільки людей, що зал РБК був вщент заповненим.

Вечір відбувався в святковій атмосфері передноворіччя, а тому і декорації на сцені були співзвучні із зимовим пейзажем. А ще організатори свята намагалися зробити концертну програму такою ж яскравою, як новорічні гірлянди, і особливою, як казка, а також невидимою павутиною пов’язали кожну номінацію із зимовою тематикою.

Фестиваль став немов нашим місцевим «оскаром», що вручався кращим представницям різних професій та галузей району за віддану працю й професійні досягнення – в стилі славнозвісних голлівудських традицій, перероблених на варвинський лад.

Сертифікати, елегантні статуетки та квіти всім чарівним учасницям районного фестивалю вручали представники чоловічої статі – сільські голови, керівники району, підприємств, бюджетних установ. Користуючись нагодою, елегантні і цього разу красномовні чоловіки вітали всіх присутніх жінок з наступаючими святами, дарували їм вишукані компліменти та побажання.

Також для номінанток фестивалю звучали музичні вітання у виконанні артистів-аматорів Варвинщини.

Цьогорічний фестиваль поєднав одинадцять номінацій у різних галузях: медицині, освіті, виробництві, громадській діяльності. Тож знайомтесь – кращі жінки 2016 року Варвинщини.

Просто жінка – ніжна і слабка –

так представляли на районній сцені номінантку «Працівник агропромислового комплексу» Тетяну Іванівну Кальбус – завідуючу зерновим складом с. Світличне.

В «Дружбі-Новій» вона пра­цює з 2006 року. За цей час з легкістю завоювала повагу та розуміння колег. Вона вимоглива та справедлива, добре розуміє проблеми своїх підопічних і по можливості намагається допомогти їх вирішити – не лише словом, а й ділом.

Тетяна Іванівна – гарна дружина і любляча мама. Ра­зом з чоловіком виховують сина Владислава. У вільний від роботи час займається домашнім господарством, готує смаколики, обожнює читати книги, бере активну участь в художній самодіяльності сільського клубу. Але найулюбленіше її заняття – квіти. А ще вона любить подорожувати і мріє, аби це відбувалося в її житті та житті її родини частіше.

Красива й ніжна, як зірниця –

говорили ведучі про наступну лауреатку цієї ж номінації Тетяну Анатоліївну Оноп­рійко – доярку ЗАТ «Прогрес», жительку с. Гнідинці. Ще в шкільні роки Таня вирішила, як і мама, бути дояркою. Робота у неї дуже відповідальна. Ця молода, тендітна і вродлива жінка рано-вранці росяною стежиною прямує на ферму і зовсім пізно ввечері повертається додому. Вона доглядає 40 корівок, може пишатися надоєм понад 5 тис. кг на корову.

Контингент її підопічних дуже вразливий – чутливий до хвороб, любить ласку й увагу, і зі своїм завданням Тетяна Анатоліївна справляється. Поряд з нею на молочно-товарній фермі трудиться і чоловік Віталій, з яким у парі ось уже майже 15 літ.

А вдома на них чекає ве­лика родина – синочки Ар­темчик і Олександр та донечка Софійка. Багато зусиль, лас­ки і турботи докладають ба­тьки, щоб поставити їх на ноги.

Знаходиться час у цієї тендітної жінки і на улюблені справи – вирощувати квіти, в яких потопає її обійстя, вишивати, а ще вона вправна кулінарка, що постійно дивує новими стравами свою сім’ю.

Сильна духом жінка

Ось така вона Наталія Петрівна Торопова – опера­тор технологічних установок компресорного цеху Гні­дин­ц­івського ГПЗ, яка цьогоріч представляла чисельний нафто­вицький колектив у номінації «Пра­­цівник нафтогазової промисловості».

Вона чудовий професіонал, людина компетентна і доброзичлива, вольова, в колег користується авторитетом. Ознакою довіри до неї є обрання тричі поспіль членом профспілкового комітету заводу. Це чуйна жінка з відкритим поглядом і привітною посмішкою, лояльна і тактовна, але разом з тим і вимоглива, в першу чергу до себе, а потім до колег.

Надійним тилом для неї є її чоловік Олександр, з яким ось уже 35 років пліч-о-пліч крокують по життю. Серед фахівців ГПЗ його знають як кваліфікованого і досвідченого електрика. У нафтовицькій родині також трудиться і зять Сергій. Їх гордість – донька Юля, яка подарувала їм найкращих у світі онуків Ваню та Інну.

Наталія Пет­рівна живе завжди з піснею в серці, адже співає у заводському хорі «Факел». Бо хоровий спів для жінки – це і краса, і задоволення, і творчість, і відповідальність.

Найкращий відпочинок для Наталії Петрівни – на природі – збирання грибів і риболовля.

«Берегиня здоров’я» –

з певністю мо­жна сказати про Наталію Олек­сан­дрівну Чайку – завідуючу Мар­мизівським ФАПом. Ще в дитинстві їй подобалося допомагати людям у біді, відганяти подалі біди та напасті. Тому після школи вступила до медучилища і отримала спеціальність медсестри. На посаді завфапом Наталія Олександрівна працює з 2008 року. За цей час зарекомендувала себе як досвідчений спеціаліст, а ще вона дуже людяна, уважна, добра і небайдужа. Її пацієнти відчувають теплоту серця, вправність і ніжність її рук, цінують знання і досвід компетентного фахівця.

Всі, хто добре знає цю симпатичну і приємну жінку, в першу чергу, виділяють її надзвичайне працелюбство, високий професіоналізм. Вона бере активну участь в громадському житті села, проявляє себе як ділова особистість. В минулому році сільчани обрали її депутатом сільської ради.

У вільний час Наталія Олек­сандрівна полюбляє виготовляти смачні торти і пироги для своїх рідних, а також бере участь в художній самодіяльності сільського клубу.

Найціннішим у житті вона вважає сім’ю. Саме розуміння і підтримка чоловіка Олександра, любов і повага двох доньок Альони і Яни допомагають їй завжди досягати усього задуманого. Але найбільшою радістю для подружжя Чайок є маленькі онучки Владочка і Євочка, задля яких вони і живуть, сповнені мрій, прагнень, сил і планів.

Дарує знання, тепло, увагу

своїм учням Ніна Іванівна Хижняк – завуч Остапівської ЗОШ І-ІІ ст., вчитель української мови і літератури, яка на фестивалі представляла номінацію «За працю вчительську святу». Життя покликало її до рідної школи, щоб засівати в дитячих душах вічне, розумне, мудре. Вона сповна віддається своїй роботі, уроки в неї цікаві і зрозумілі. Діяльність і результативність роботи підтвердили досягнення її вихованців, які неодноразово ставали призерами районних олімпіад і конкурсів.

Емоційна, доброзичлива, ус­міх­нена, щира та відверта у спіл­куванні з учнями, колегами, батьками. Її авторитет серед вчителів і односельців завжди вагомий: була членом виконкому, зараз є депутатом сільської ради. Вже декілька років голова районного методоб’єднання вчителів української мови та літератури. За добросовісну працю неодноразово нагороджувалася грамотами відділу освіти.

Разом з чоловіком виховали і дали путівку в життя дочці Аллі, тішаться онуками Назарієм і Анастасією, яких безмежно люблять і віддають частинку себе. А у вільний час, якого, на жаль, не так і багато, Ніна Іванівна доглядає за квітами, пише вірші чи готує сценарії до ювілеїв друзів, допомагає старенькій мамі.

Сіє в маленькі душі зерна доброти

Людмила Миколаївна Род – завідувачка Журавським ДНЗ «Жу­равлик», яка на районній сцені представляла номінацію «Серце дарую дітям».

Для неї дитсадок – це життя, покликання, невтомна і улюблена праця. Творча, ініціативна, компетентна Людмила Миколаївна здобула високий авторитет серед колег та громадськості села. За особливий підхід до кожної дитини, високу працездатність, професіоналізм їй присвоєно звання «вихователь-методист», нагороджено почесними грамотами районної ради, відділу освіти, а її портрет у цьому році занесено на районну Дошку пошани.

Порядність, чесність, відповідальність є запорукою того, що Людмилі Миколаївні односельці багато років поспіль виявляють високе довір’я – обирають депутатом Журавської сільської ради.

Бог наділив цю миловидну жінку безмежною любов’ю, якої вистачає і на улюблену роботу, і на квіти, і на роботу з бісером: плетіння та вишивання. Рукотворна краса заповнила всі кімнати будинку, а вишиті бісером ікони, рушники, серветки, блузочки милують своєю оригінальністю і красою.

Доля подарувала цій милій, чарівній жінці порядного, любля­чого і розуміючого чоловіка – В’я­чеслава Віталійовича, який переймається проблемами дружини і допомагає їх вирішити. Відрадою, втіхою, гордістю в родині є донька Владислава – нині студентка.

«Бібліотека – мій бальзам, життя своє їй присвятила…» –

ці слова дуже вдало характеризують професіонала, подвижницю бібліотечної справи, мудру наставницю, чарівну жінку Олену Вікторівну Короленко – директора Варвинської централізованої бібліотечної системи, яка зійшла на сцену в номінації «Хранитель мудрості».

Олена Вікторівна – керівник нової формації, діяльність якого відповідає сучасним потребам суспільства. Вона добре знає всі проблеми районних бібліотек, обізнана з технологією та основними процесами їх роботи. Це людина вражаючої ерудиції, яка зуміла запалити нову іскру в житті колективу, вона докладає багато зусиль для перетворення бібліотек району в соціокультурні осередки громад, є ініціатором важливих бібліотечних програм, спрямованих на покращення бібліотечного обслуговування. Колеги поважають її як природженого організатора, здібного менеджера, найбільше цінують її за увагу до людей, за те, що завжди можна сподіватися на підтримку директора, її пораду і як професіонала, і як мудрої жінки. Її плідна праця на цій ниві неодноразово відзначена грамотами, подяками, а у цьому році її портрет занесено на районну Дошку пошани.

Олена Вікторівна багатогранна особистість, має тонку і чутливу натуру, полюбляє слухати музику, обожнює котів. У вільний від роботи час вирощує різноманітні квіти, смачно готує. Багато часу відводить рукоділлю, особливо в’язанню.

Найголовнішим своїм досягненням в житті Олена Вікторівна вважає своїх двох чудових дітей: дочку Яну та сина Артема, яких виховала справжніми гідними людьми.

Опікати стареньких і одиноких –

покликання і обов’язок Ольги Іва­нівни Радченко – соціального робітника с. Озеряни, яка стала лауреаткою в номінації «Працівник соціальної сфери». Цій справі вона віддала більше двох десятків літ свого життя. Для тих, хто не спроможний самостійно впоратися з домашніми справами, вона стала незамінною опорою, найкращим другом, надійним помічником, єдиною розрадою в теперішньому складному житті. Попри всі труднощі Ольга Іванівна завжди випромінює ласку, тепло і кожного дня готова творити добро.

Пані Ольга – любляча мама і дружина, яка наповнює життя своїх рідних невимовною насолодою і радістю. Вона гарна господиня, яка полюбляє готувати смачну випічку та інші кулінарні шедеври. Разом з чоловіком Володимиром виростили чудових дітей – сина Олега і доньку Тетяну. Дали їм освіту і допомогли обрати свою життєву стежину.

Проста і скромна жінка

Валентина Михайлівна Кос­тенко – завідувачка Гнідин­ців­ського ДНЗ «Теремок» живе клопотами односельців, не шкодує для них ні часу, ні знань, ні умінь. Тож і не дивно, що на цьогорічному фестивалі була лауреаткою в номінації «Не словом, а ділом».

Вона – вмілий організатор і керівник. Добре розуміє, що серед багатьох складових авторитету керівника є чуйність та вимогливість, а передусім – досконале знання справи. За результативну управлінську діяльність, вагомий осо­бистий внесок в розвиток дошкільної освіти Валентина Михайлівна нагороджена грамотами відділу освіти, почесними грамотами Вар­винської районної державної адміністрації та управління освіти і науки обласної державної адміністрації. Вона є активною учасницею громадського життя села, депутат сільської ради трьох скликань, нині – член виконкому сільської ради.

Так, пані Валентина по-справжньому щаслива жінка і на роботі, і у особистому житті. На все знаходить час, бо поряд сильне плече Юрія Віталійовича, люблячого батька і чоловіка. Найбільшою радістю Валентини Михайлівни є її доньки Яна і Аліна. Це їхня з чоловіком радість, надія і опора.

«Не старіють душею  ветерани» –

одна з номінацій районного фестивалю «Жінка року – 2016», лауреатом якої стала Віра Степанівна Білогурова.

Все життя вона працювала на Гнідинцівському заводі. її любили, поважали, шанували. Та і вона трудилася добросовісно, з віддачею.

Віра Степанівна любить життя, прагне до діяльності і завдячує нині цим заводській ветеранській організації, яка об’єднує людей небайдужих, ініціативних, з вогником неспокою в душі. Жінка бере активну участь в житті ветеранської організації ГПЗ: разом із членами ради ветеранів організовують екскурсії і подорожують історичними місцями України, влаштовують змістовні зустрічі та вогники ветеранів, відвідують хворих та інвалідів.

Разом з люблячим чоловіком Іваном Олександровичем, з яким у парі більше чотирьох десятків літ, виростили двох синів-соколів – Олександра та В’ячеслава. Виховали їх, дали путівку в життя. Також вони розбудували свою оселю, створивши маленьку «Швейцарію», посадили сад, облаштували басейн. У них красиве подвір’я, багато квітів.
Любить Віра Степанівна читати книги, бібліотека для неї – наче друга домівка, а ще вишиває, в’яже. Найбільшою ж втіхою для неї є внучка Ангеліна, без неї не уявляє свого життя.

«Лебеді материнства» –

найпочесніша номінація фестивалю, лауреаткою якої стала Ніна Василівна Кармазін з Брагинців.

Вона разом зі своїм чоловіком виховують двох прекрасних дітей: одинадцятикласника Станіслава та п’ятикласницю Жанну.

На долю цієї тендітної жінки випало нелегке випробування, адже її доньці лікарі поставили тяжкий діагноз – ДЦП. І ось уже більше одинадцяти років вона здійснює свій материнський подвиг – робить все можливе і неможливе для того, щоб поставити свою дитину на ноги, в прямому сенсі цього слова.

Артистична, харизматична, людина свого слова, пані Ніна все устигає, із світлою думкою дивиться у майбутнє.

А ще Бог наділив її талантами – Ніна Василівна чудово співає, майстерно пише вірші і, напрочуд гарно малює. Талант до малювання і загалом тяжіння до прекрасного вона успадкувала від свого батька, який був художником. За веселу вдачу, людяність, порядність, доброту, хороші вчинки Ніну Василівну поважають у її рідному селі.

Ось такими є жінки, яких пошановано на цьогорічному фестивалі, і вони дійсно мають досягнення та певні здобутки у суспільному та особистому житті. Вони справді є найкращими представницями жіноцтва району 2016 року. Привітаймо та щиро порадіймо за них!

Найкращі побажання героїням свята линули з вуст голови райдержадміністрації Любові Долі, очільниці селища Валентини Саверської-Лихошви, які побажали жінкам щастя і радості, сонячного настрою та посмішок, кохання й надії на краще. А глядачі, співпереживаючи кожній життєвій історії, пошанували жінок теплом посмішок, підтримки, захопленими оплесками й квітами.

Сценарій святкового дійства майстерно підготували сценарист і режисер Віра Бузікевич, головний спеціаліст у справах сім’ї, молоді та спорту Варвинської РДА Юлія Скрипка, ведуча програми, голова районної організації «Спілка жінок Варвинщини» Любов Кіктенко. Виставку робіт майстринь Варвинщини в фойє РБК організували голова ветеранської організації Марія Качаєва і методист відділу освіти Ніна Волох.

Це свято не відбулося б та­кож без спонсорської під­трим­ки, яку надали депутат Чер­нігівської обласної ради, голова обласної організації Аграрної партії Ук­раїни Сергій Гайдай, профспілка Гнідинцівського ГПЗ ПАТ «Укр­нафта» – голова профспілки Те­тяна Левченко, СТОВ «Дружба- Но­ва» – директор Ігор Макух, ТОВ «Журавка» – керівник Віктор Свинар, ЗАТ «Прогрес» – керівник Микола Бойко, а також Варвинська районна державна адміністрація – голова Любов Доля. Завдяки команді організаторів свята варвинчанки змогли сповна розкрити свої приховані таланти і довести нам, що жінка й нині – небесне створіння та втілення казкової мрії, а ще показати, як треба цінувати життя, кожну його мить.

Тож нехай білосніжна зима засипає засіки їх жіночої долі щастям, достатком, добром, хай дні всміхаються сонцем, а передчуття новорічних свят додає кожному дню урочистості.

Н. ПАЛЯНИЦЯ,
фото атвора