Не поступається професійному
Восьмий Всеукраїнський фестиваль-конкурс колективів народного хорового співу імені Порфирія Демуцького, що відбувся у столиці 21-22 жовтня ц.р., для хористів Гнідинцівського ГПЗ був знаковим. Адже аматори хорового співу підприємства тут здобули найвищу нагороду.
Про це у розмові з головою профкому заводу Тетяною Левченко:
– Тетяно Михайлівно, будь ласка, коротко про історію згаданого фестивалю-конкурсу.
– Започаткований він 1995 року Національною Всеукраїнською музичною спілкою та її Асоціацією „Хорове товариство ім. М. Леонтовича” і проводиться конкурс щотри роки. Мета заходу – збереження самобутніх традицій народної пісенної творчості, виявлення художніх багатств народної хорової поліфонії та унікальних зразків виконавчих стилів у розмаїтті регіональних особливостей, надання гідної уваги колективам народного хорового співу, як носіям безцінного скарбу України.
Згаданий Всеукраїнський фестиваль-конкурс – це данина пам’яті видатному фольклористу, композитору, хоровому диригенту, громадському діячу Порфирію Демуцькому, котрий відіграв величезну роль у збагаченні народної пісенної культури, про що і зазначали М. Лисенко та Г. Верьовка.
– Як же проходив фестиваль-конкурс і хто брав у ньому участь?
– Загалом, мистецький зал був переповнений. Журі очолював заслужений працівник культури України, професор Київського національного університету культури і мистецтв, художній керівник заслуженого народного ансамблю пісні і танцю України „Дарничанка” П.О. Андрійчук. До складу журі входили заслужені працівники культури країни. Його авторитетність засвідчує хоча б те, що фестиваль проходив у Залі Національного заслуженого академічного Українського народного хору ім. Верьовки. Тут два десятки хорових колективів з різних куточків України мали змогу дарувати глядачам своє хорове мистецтво. Учасників представляли Кропивницька, Черкаська, Дніпровська, Чернівецька, Вінницька області, міста Київ, Полтава, Гадяч, Умань, Миколаїв, Рівне, Чортків, а Чернігівщину – наш народний аматорський хор Гнідинцівського ГПЗ ПАТ „Укрнафта” „Факел” (художній керівник Олена Гончаренко).
– Тетяно Михайлівно, Ви як голова профкому докладаєте немало турботи, щоб цей колектив жив, користувався успіхом, був знаним у нашій країні…
– Звичайно, нині утримувати хор, зокрема, такий, як у нас, дуже накладно. Доводиться вирішувати низку організаційних питань, пов’язаних з виїздами на фестивалі, конкурси тощо – проживанням, харчуванням, відпочинком хористів… Особисто супроводжую колектив. Зокрема, готуючись до поїздки на нинішній фестиваль-конкурс, заручилася фінансовою поміччю об’єднаного профкому ПАТ „Укрнафта”. Безперечно, колектив відчуває постійну турботу директора заводу Миколи Дядика, який докладає максимум зусиль, аби зберегти цей виключно колоритний колектив. А хор віддячує своєю творчістю. Адже він удостоєний диплому лауреата І ст. Національної Всеукраїнської музичної спілки.
– Відчуваю, що і цього разу заводчани показали себе…
– Так, з-поміж аматорських колективів наші хористи були найкращими. Зал аплодував їм стоячи, звучали підбадьорливі „браво”, «молодці». Опісля виступу до нас підходили представники мистецьких кіл і цікавилися, чи справді учасники хору – то працівники заводу, а не люди з селища. Адже такий потужний хор, говорили вони, можливий тільки в місті.
– Як справилися з обов’язковою програмою наші земляки?
– Згідно положення конкурсу наш хор виконав сім пісень, з-поміж яких і обов’язкові дві в обробці Порфирія Демуцького „На вулиці скрипка грає” та „А ще сонце не заходило”.
Для нашого колективу участь у конкурсі виявилася справжнім випробуванням, бо вперше виступали в такому представницькому залі, без мікрофонів. І виступили з гідністю, яскраво, впевнено, тому отримана нагорода є заслуженою. Виступ наших хористів зайвий раз підтвердив правдивість слів Порфирія Демуцького: „Хто ж краще за народ проспіває пісню, народом створену. Адже в крові кожного з нас бринить вона, наша рідна пісня”.
…Пізно поверталися додому, але щасливі і втішені. Я впевнена, що наш хор – це справді перлина регіону, котру необхідно зберегти. Дякую керівництву, адміністрації та колегам по профспілковій роботі, всім учасникам хорового колективу підприємства, хто зберігає і щедро радує піснею шанувальників хорового мистецтва. А учасники колективу, хоч і люди різного віку, роду занять, йдучи у світ від батьківського порогу, взяли з собою щонайдорожче – народну пісню, котра, як святиня, з ними лишається на все життя.
Розмову записав В. НАГОРНИЙ
Jpeg