Із сесії селищної ради

„Повєлєваємо” веселці стати …двоколірною

Чи то всі фігуранти „селищеади” втомилися один від одного і від процесії, з якої б писати підручники з конфліктології, чи то запал до суспільно корисної роботи охолодила згода керівництва ГПЗ давати своїм „яструбам” оплачувані „відрядження” на сесії і в комісії хіба двічі на місяць (інакше доведеться обнародувати доходи і відшкодувати їх з бюджету під мовчазний осуд земляків), чи, певно, вже й виборці взяли на глум місцеву „законотворчість”, а селищні сесії з надцятої спроби таки, здається, вийшли на графік: „збираємося раз на місяць, з 14-ої до 17-ої, і по домах”.

Так, чергова 19-та відбулася 22 вересня опісля майже місячної перерви за рекордного кворуму – 25 з 26 обраних, і з порядком денним у чотири десятки питань. Сесію вела голова В.Саверська-Лихошва, на столі президії знову постояв Кобзар (мабуть, щоб очі звикали, тоді і питання встановлення пам`ятника піде легше), щоправда, вже в економваріанті – погруддя.

Начебто нині епіцентр дискусій змістився у комісії і кулуари, поза зайві вуха, проте й на сесії голосне обговорення звично розпочали з порядку денного. Коли раніше обурювалися тим, що голова заохочує відвідини громадянами-заявниками сесій, то тут раптом заходилися наполягати на включенні до порядку денного і подальшого розгляду чи не всіх заяв, які надходять до ради. Серед таких – повторна заява щодо земельних питань, звернення відділення поліції щодо виділення коштів на відеокамери для контро­лю безпеки на дорогах. Зачувши про півмільйона гривень, а саме стільки знадобиться коштів на відеоспостереження, запал ущух, хоч трішки й поговорили „про своє, дівоче”, тобто суб`єктивно важливе – за ким останнє слово навіть у випадку розгляду заяв – за органом (депутатами) чи за головою того органу.

Першим ухвалили план роботи ради хоч на останній квартал – на рік не було, бо не дійшли згоди на початку каденції. Зокрема, у плані IV кв. – бюджет наступного року і звіти всіх підзвітних – від голови до інспектора з благоустрою. Передбачаються й повідомлення про депутатську діяльність обранців, звіти голів комісій. Цікавими обіцяють бути й такі питання: про затвердження порядку списання комунального майна, про облік такого майна і доцільність його приватизації. Або ось: „Про стан житлового фонду, що перебуває у комунальній власності, і готовність до передачі об`єднанням співвласників багатоквартирних будинків”. І, насамкінець, дещо веселіше: заходи з відзначення Днів захисника України, інваліда, Збройних Сил, місцевого самоврядування тощо. Ну і що ж тут такого, щоб було не ухвалити ще з початку року? Залишається дрібниця – виконати.

У низці фінансових питань голосували за оплату археологам (95 тис., роботи ще на місці водогону по вул. Ватутіна-Пилипенка), зарплату садкам (142,5 тис.), виготовлення земельної документації, в т. ч. під майбутню КНС по Шевченка, 23 (всього 40 тис.), тротуар по Пилипенка (22 тис.), „на виконання проектно-вишукувальних робіт по реконструкції каналізаційних очисних споруд з впровадженням енергозберігаючих технологій (топографічна зйомка, геодезичні)” – 20,6 тис. грн. Це, певно, оте, що „безкоштовно, ми таке любимо”.

Особливо різонули слух витрати у 300 грн. на повірку котрогось із опалювального обладнання і близько 700 грн. – на курси для відповідальних за газове господарство. Схоже, й такий дріб`язок без депутатської поіменної переклички не фінансується.

Порушували селищні обранці питання щомісячного преміювання для працівників садків (забрати у ради і віддати на ДНЗ). Збираються повернутися до нього під час формування бюджету-2017, лиш би не вийшло так, як із загоном благоустрою – від слів „хальва, хальва…” дівчатам зі „списами” для збору сміття солодше чомусь не стало.

Мало всі передумови до дискусії питання затвердження фінансового плану КП „Господар” на 2017-й рік, проте минулося лише запитаннями від депутата Д. Павленка щодо витрат на збут і адмінвитрат, чи не зазнають змін тарифи на послуги, чи звітує КП про виконання фінплану і за якою формою тощо, та відповідями економіста В.Долі (зокрема, тарифи підвищувати ніхто наміру не має). Інші колеги розмову особливо не підтримали (як звучало, або все зрозуміло, або навпаки – нічого), а от директор КП С.Садовий не стримався, щоб не нагадати, що на вивчення-обговорення було й до сесії вдосталь часу. Голосували ж 23 „за”, в т.ч. Павленко, а от Садовий утримався.

А на питанні змін у складі виконкому досі більша чи менша одностайність у голосуванні похитнулася. У цій „раді при раді” наразі з`явилося три вакансії: свого часу залишили виконком В. Дубчак і О. Обидін, нині ж – і Т. Хотіна. Оскільки зменшити кількісний склад активісти депкорпусу не згодилися (11 „за”, 11 „проти”, 2 утрималися, „будемо биться до кінця”), голова запропонувала кандидатури Л. Кіктенко, В. Чаленка і В. Хоменка. Хоч депутати озвучували й інші прізвища варвинців, дорікали тим, що добираються „підзвітні” голові кандидатури або працівники РДА (дискримінація за місцем роботи?), однак цього разу вона наполягла на дотриманні букви закону: „вносить голова…”. Подальша „битва”, тобто голосування за кожного, мала такий результат: Кіктенко – 13 голосів (а треба 14), Чаленко – 14, Хоменко – 20. Тож на третю вакансію пролунала компромісна для всіх кандидатура – колишній секретар ради Г.Озимай – відтак 23 „за”, щоправда, запитати Григорія Степановича, чи згоден він бути третім, у запалі чергової „битви за виконком” на той момент ніхто і не подумав. За рішення в цілому, яке все ж таки прийнято, однак не голосували шестеро вже звичних активістів.

На змінах до складу комісій на радість стороннім споглядачам опозиційна „гальорка” розпалилися ще більше. Коли про бажання вийти із комісії соцеко­номрозвитку і комунального майна заявив С.Садовий, його колеги по комісії спершу кричали „не пущать!”, потім похапали аркуші паперу і забігали залом, мовляв, і ми повиходимо з комісії, повиходимо із зали, що тоді будете робити?.. Під „нечленороздільну” голосну дискусію, здається, Т.Чеберда знову не втерпіла: „Хлопці, та не робіть клоунади…”

С.Садовий навів такий аргумент: до моєї думки комісія не дослухається. Опоненти – інший: однак будете ходити на комісію у якості керівника КП, бо чи не всі питання стосуються підприємства. У відповідь: не буду… Непродуктивний діалог завершився таким же голосуванням – „за” зміни до комісій – лише 10, рішення наразі не прийнято.

Перевівши дух на змінах до плану регуляторної діяльності ради (вже до кінця ц.р. приймуть порядок продажу земельних ділянок та права оренди на них, встановлять розміри орендної плати за землі комунальної власності, а також ухвалять порядок проведення конкурсу на управителя багатоквартирного будинку), знову повернулися до теми КП і благоустрою селища.

На вимогу депутатів про свою роботу звітувала інспектор благоустрою Н.Хажанець. Розповідала, що здійснює контроль за станом благоустрою селища, профілактичну роботу з порушниками правил благоустрою, бере участь у розгляді скарг з цього приводу і рейдах спільно з поліцією, за потреби виконує обов`язки майстра, організовуючи роботу загону благоустрою, тощо.

Перелічене у звіті слухали, в основному, без особливого інтересу, бо головна претензія до інспектора з боку активістів ради – чому не штрафує порушників? Відповідаючи на це, інспектор нагадала, що однією з умов складення протоколу є надання громадянином свого паспорта, а на це зазвичай варвинці не згоджуються, тож конфлікти прагне залагоджувати мирно, виносить попередження. Окремі ж депутати однак наполягали, що інспектор має бути не психологом, а жорстким контролером, особливо, коли восени Варва задихається в диму (С.Старенченко) чи коли „Дружба-Нова” або ГПЗ не обкошують закріплені за ними території (А.Хотін), і давати роботу новоствореній адмінкомісії та дохід у бюджет від штрафів. „Валентино Василівно, – звертався депутат С.Старенченко вже до голови, – ви є влада, а влада – це не тільки, щоб загравати з людьми, а в тому числі й штрафувати, щоб не було повадно іншим…”

На згадуванні ГПЗ голова ради емоційніше включилася в полеміку, мовляв, яке обкошування, коли ми чи не щодня просимо на заводі техніку. „У мене совісті не вистачить говорити: і дайте, і ще й покосіть… Якщо так, то ми без допомоги загрузнемо у смітті вище голови”…

Наразі звіт інспектора взято до відома (16-ма голосами), як і подальший звіт директора КП (21 „за”, Садовий, Павленко –„проти”), який чомусь зачитував голова комісії соцекономрозвитку А.Хотін. Зокрема, озвучив таке: замінено водяні труби у багатоповерхівках по Миру, 52,56,24,50, по вул. Шевченка – 50 м, проведено поточний ремонт і ревізію запірної арматури колодязів і свердловин, усунуто 21 порив, відремонтовано 11 водопровідних колодязів, замінено один насос на свердловині, відремонтовано більше 500 м2 покрівлі багатоповерхівок по Миру і до 300 – по Шевченка, вуличне освітлення – від Миру до Ломоносова, на Трудовій, відновлено його на вул. Ломоносова, низку робіт виконано на КНС і каналізаційних мережах, та чимало іншого. Голова комісії зазначив, що у звіті бракує фінансових показників діяльності підприємства, він має бути більш предметним, тож запропонував на наступну сесію затвердити форму, за якою надалі звітуватиме очільник КП.

Наступної сесії бажають послухати й майстра загону благоустрою (пропозиція Д.Павленка). Напругу звітування дещо розрядило запитання теж його авторства, чи проводиться підприємством діяльність по розведенню і вилову риби, адже свого часу радою була підтримана така ініціатива. С.Садовий парирував так: особисто мною вилов риби проводиться на „Руді”, на вудку, а все, невластиве ЖКГ, із установчих документів КП видалено.

Обговорювали на сесії і стан очисних, взявши до відома його аналіз від організації-забудовника. Як зробили висновок депутати, те, що вже за 10 років вони потребують реконструкції чи й нового будівництва – наслідок неправильної експлуатації чи, може, й зводилися „з кондачка”. Як завжди, звучало риторичне: що робити і хто винен? А винних стільки, скільки за ці роки змінилося керівників, пролунала й така репліка. Подальше вивчення питання продовжить створена на сесії депутатська комісія (Д.Павленко, В.Остапець і М.Зеленський) – „походить зі щупом”, також рішенням зафіксовано продовжити роботу по виготовленню ПКД на реконструкцію очисних. Рішення охоче підтримали і його фігуранти, і ті, кого оминула така марудна справа – 23 „за”. В цілому ж, депутати висловилися за те, що у випадку нового будівництва треба ретельніше його контролювати, приймати об`єкт безкомпромісно, грамотно його обслуговувати.

Про те, що процесія передачі багатоквартирного житла його пожильцям таки йде, свідчить наступне рішення – „Про списання з балансу КП „Господар” Варвинської селищної ради багатоквартирних будинків”, за яким „з метою забезпечення та реалізації прав співвласників багатоквартирних будинків на самостійне управління житловими будинками” КП спише з балансу житло, утворивши відповідну комісію, провівши огляд будинків і зафіксувавши їх технічний стан. У рішенні наголошується, що це списання не буде підставою для припинення договорів на послуги, укладених зі споживачами. Рішення підтримано 18-ма голосами.

На сесії заслухали інформацію про хід поточного ремонту вулиць. Як повідомив А.Хотін, із передбачених цьогоріч на латки 700 тис. наразі (рік збігає) освоєно виконавцем робіт – прилуцькими шляховиками, лише 188, роботи йдуть повільно, послідовність вулиць, визначена депутатами, давно порушена. Проте варвинці схвально відгукуються, що ремонти йдуть, зокрема, на вул. Шевченка, Грушевського, Ломоносова і ін. вже виконані, Миру, Пилипенка, Коцюбинського – завершуються. До рішення з цього приводу додали необхідність спрямувати звернення до виконавця, певно, з нагадуванням про його зобов`язання і „білі мухи”. На одній з нарад районного рівня очільниця ради ситуацію з термінами коментувала десь так: набралися замовлень через „Прозоро”, а тепер не встигають.

Селищних вулиць, цього разу вже новостворених у майбутньому мікрорайоні воїнів АТО, стосувалося й ще одне рішення – про присвоєння їм назв. Так, на мапі селища на світличансько-прилуцькій околиці з`явиться мікрорайон „Незалежності” з вулицями оптимістичних назв: Привітна, Радісна, Щаслива і ін, патріотичних: Січових Стрільців, за географічною ознакою: Сухоярівська, Антонівський шлях, пров. Журавський. Не стримаюся, аби не навести й „резервні” назви із проекту рішення (були і залишилися у запасі) – Оптимістична, Європейська, Веселкова, Улюблена, Добра, Срібної роси, Ясних зір, Райська і т.д., а насамкінець навіть …Патріса Лумумби.

Нічого не маю проти ватажка темношкірих, проте було б добре з цього приводу поцікавитися думкою навіть не стільки вельмишановних депутатів, як тих, хто має намір оселитися на тих вулицях.

Цікавинки земельних пи­­тань: районні установи, цього разу РБК, кінотеатр, бібліотека, продовжують виготовлення документів на постійне користування земельними ділянками; при­пинено договір оренди земельної ділянки під приміщенням колишнього м-ну „Паляниця” (знаходиться між приватною нотконторою і м-ном побутової техніки по Шевченка), як звучало на сесії, орендувати землю має намір новий власник – ПП „Валентина” (директор О.Квас); з НГВУ поновлено договір оренди землі під недіючим магазином по вул. Злагоди.

До „Різного”, як і зазвичай, приступали вже порядком виснажившись у обговоренні і вправах на підіймання рук, перебравши регламент. Отож послухали його похапцем. Зокрема, доведено інформацію, що сумнозвісні 3 тис. грн. на обстеження тонажності „підгорянського” мосту згодилося оплатити срібнянське СТОВ „Батьківщина”. Якщо згодом це допоможе обмежити тут рух автівок-великоваговиків, то вийде майже як у приказці: за моє жито мене ж і бито.

І насамкінець, цього разу замість вже традиційного авторського „пис-пис”: вкотре потішила люба й мила мені депутатська „гальорка”, знову зажадавши пояснень, чому ж до свят Варву прикрашають різнокольоровими прапорцями, а не виключно державною символікою. Голова відповідала десь так: барвисті прапорці розцвічування мають створювати святковий настрій. Натомість про символіку кольорів веселки селищні активісти згадували навіть як про ознаку …сексменшин. Застосувавши літературне перебільшення, залишилося хіба додати: ми, вельмишановні, „повє­лєваємо” веселці бути у двох кольорах, сонцю – сходити з іншого боку і т.д. Й ніжкою так туп! Або забабахаємо на це нове положення, і дарма, що згадані природні явища однак існуватимуть за своїми законами.

Особисто у мене непристойних асоціацій ті прапорці ніколи не викликали, щоправда, відчуття святковості, приміром, цьогорічних весняних свят теж не додали – їх вивісили на тлі некошених газонів, бо саме тоді тривала запекла дискусія – „косити чи щипати”…

Але до чого це я веду? У селищі стільки дійсно важливих, „шотовеликих” справ – ті ж латки й ліхтарі на вулиці, безпечне й упорядковане нове сміттєзвалище (де воно таки буде?), вода-каналізація – в оселі, робочі місця і всі необхідні послуги – для людей. А ми, як люблять говорити у мерії, „колотимося” як не довкола прапорців, так довкола пам`ятників – „змінюємо” Варву. Між іншим, і цього разу до мовчазного Тараса Григоровича розмова не дійшла…

Так ось, той, хто назвався „не хлопчиком, а мужом”, і діяти має відповідно.

Є.Зима