СПРАВА, ЯКІЙ ПРИСВЯТИВ РОКИ ЖИТТЯ

Їх ми стрінемо скрізь, незважаючи на спеку, дощі, холод і заметілі, у полях, серед перелісків і гаїв, побіля лісових урочищ, скрізь, де приховує багатсва така щедра на поклади наша українська земля. Одні ставлять вежі, інші піднімають нагору вуглеводні, а хтось зайнятий ремонтом свердловин… Ось саме ті, про кого буде наша розповідь, і ремонтують нафтовидобувні об’єкти.

Служба підземного і капітального ремонту свердловин особлива тим, що, як можна так висловитися, доводиться родичкою бурильної справи. Навіть окремі спеціальності однаково звуться – бурильник, помічник бурильника, а також деякі команди – віра, майна.

Олександр Кардаш у цеху капітального й підземного ремонту свердловин працює майстром дільниці „Гнідинці”. Він свій трудовий шлях назавжди пов’язав з наф­товицькою справою, зокрема, ремонтом свердловин.

Ще в 2001 році, як закінчив технікум, прийшов у колектив дільниці помічником бурильника ІV розряду і відтоді залишається, як мовиться, в строю. Спершу робота здавалася складною і важкою, хоч, зрештою, так і є, одначе прикипів до справи душею і не мислить себе в шорах іншої професії, нехай і легшої.

З роками шліфувалося його уміння, в чому багато допоміг досвідчений бурильник Валерій Гургач, відточувалася майстерність, коли отримав кваліфікацію бурильника V розряду, паралельно виконуючи обов’язки підмінного майстра дільниці.

Тут уже позначилася наука начальника дільниці Івана Се­­ню­ш­ковича та ст. майстра Во­лодимира Левуна. А відтак росли авторитет і довір’я колективу.

Отож помітили організаторський талант молодого фахівця і восени 2007 р. призначили його майстром бригади №2, тієї, де починав Олександр Кардаш трудову науку. Тим більше, що він без відриву від виробництва закінчував університет водного господарства та природокористування. Олександр Григорович впевнений, що обрав справу до душі. До всього, з благосло­віння батьків – Валентини Сте­­панівни, яка працювала у хар­човій про­мисловості, та Гри­горія Іва­новича, колишньо­го слюсаря-ремонтника Жу­рав­ського сви­нокомплексу, людей працьови­тих, порядних, шанованих у селі. Таким вони й сина виховали.

Замінивши в бригаді Ярос­лава Яремчука, досвідченого ремонтника, гарного спеціаліста, Олександр Кардаш продовжив добрі традиції колективу, запроваджуючи щось нове, цінне. В бригаді з перших днів добре знали цього блакитноокого, статного чоловіка, вірили, що з ним, як з керівником, колектив і далі працюватиме з піднесенням. Тим більше, що головним залишалося правило:

– Добра робота ремонтників сверд­ловин піднімає настрій і їх партнерам-експлуатаційникам з цеху видобутку нафти і газу, з якими працюємо пліч-о-пліч, як і у тандемі з ремонтниками насосів, з якими єднає спільна мета – дати якомога більше чорного золота.

Розуміє Олександр Григоро­вич і те, що від умілості, вправності, оперативності, точності, трудової дисципліни залежать швидкість і якість ремонту, а відтак і ріст нафтовидобутку, за­робіток людей. Ремонтники пра­цюють продуктивно, надійно, мають стабільний бригадний ритм. Важливе й інше: кожен повинен усвідомлювати в польових умовах, наскільки є необхідними дружба, взаєморозуміння, взаємопоміч.

Це і, звичайно, немало чого й іншого, пов’язаного не тільки зі спритністю, кмітливістю, а й техзабезпеченням, умілим використанням обладнання, є складовими успіху. А він зримий. Достроковий вихід у ц.р. на рубежі підземного (76 свердловин) і капітального (22) ремонту, засвідчує: своє професійне свято ремонтники зустріли, як і личить одному з кращих колективів цеху. Свій внесок у справу зробила й бригада №2, поставивши до ладу в серпні 5 свердловин – три після капітального і 2 після підземного ремонтів. В тому помітна заслуга Руслана Солов’я, Ігоря Давиденка, Сергія Хро­меєва, Руслана Лисиха, Олексія Уро­ди, Степана Онопрійка.

– Це основа бригади, – впевнений О.Г. Кардаш. – І я повністю можу покластися на керівників вахт, довірити їм важливу справу, розділити радість успіху, пережити невдачу. Монолітність – це важлива риса бригади. Адже люди розуміють, що свого часу їх батьки, діди робили проходку свердловин на глибину один-два і більше кілометрів. А це складне організаційно-технічне завдання. І щоб зберегти працю „будівельників” свердловин, доводиться докласти немало уміння, зусиль, знання (особливо нині, коли виснажуються запаси вуглеводнів) для продовження життя свердловини – її правильна експлуатація, грамотний ремонт. І коли після нашого втручання знову запрацював ЕВН чи станок качалка, піднімаючи на гора чорне золото, значить, справу зроблено. Можна перебазовуватися на інший об’єкт, аби там знову все почати з нуля. Робітники не їдять хліб дарма. Якщо потрібно, підсобляють машиністи агрегата АОРС-60 Олександр Шокодько, Сергій Чудновець, Олек­сандр Лісовий, Віталій Сирота, хоча, це в їх обов’язки не входить. І навпаки. Буває, виб’є електроенергію чи підведе електродвигун, то всі засуковують рукави і вручну розкручують насосні труби, щоб швидше запустить у роботу свердловину.

Так працював їх майстер, професійно виконуючи роботу, коли свого часу був на їх місці, так працюють і вони. І сьогодні з висоти життєвого досвіду Олександру Кардашу добре видно, що авторитет і повагу людей створили його добросовісна праця, небайдужість, уміння працювати в команді. Недарма кажуть: по праці й честь. Олександр Григорович удостоєний почесної грамоти РДА, премії НГВУ „Чернігівнафтогаз” за ІІІ місце в огляді культури виробництва. А культура у бригаді висока: довкола порядок, чистота. Цьогорічне наф­товицьке свято принесло йому й Почесну грамоту НГВУ.

Серце майстра однаково болить: як за свою роботу, так і за роботу молодих. Адже в бригаді, де 16 працівників, в основному, молодь. Буде на свердловині, обов’язково пригляне, як трудяться і його учні, радіє їх вправності.

Є в подружжя Кардашів – Люд­мили, старшого бухгалтера „Дру­ж­би-Нової”, і Олександра, й ба­тьківське щастя: вони вихо­вують доньку й сина. Юліана – п’я­тикласниця, а Олексій – тре­тьокласник. Такі ж сумлінні, чесні, працьовиті. Мешкає подружжя у Варві. Коли побралися, батьки їм допомогли купити житло. Своєрідним полем тяжіння став для голови сім’ї сад, де він, працюючи з деревцями, відпочиває душею, знаходить насолоду й розраду.

– Сам його заклав, підібравши потрібні сорти, – не без гордості говорить Олександр Григорович. – Адже сад – то здоров’я, натхнення, радість.

…Живим півколом молоденькі берізки, топольки, кленки обійняли невеличкий, освітлений осіннім сонцем, острівець землі. Пейзаж доповнюється суворими промисловими штрихами – поряд корпуси ГПЗ з одного боку й „шарики” цеху готової продукції з іншого. На всі чотири боки простяглися характерні для Варвинщини лісостепові види, розмаїті у всі пори року. Сьогодні на цім індустріальнім острівці, де діє свердловина №133 кипить робота: старі труби, по яких піднімається нафта, агресивне середовище „з’їло” і вони обірвалися. Ось тепер ремонтники „ловлять” за допомогою спецпристрою обірвану колону, а це, не зайве сказати, дуже непроста операція.

Щоранку зміна виходить на радіозв’язок з базою дільниці: „Я „другий…” – чути позивний. Старший зміни доповідає про результати роботи, ситуацію на об’єкті, подаються замовлення. А невдовзі одну вахту заступить інша. Так сьогодні, так завтра, так було і так буде.

Тож нехай тобі щастить, „друга”. Добра, успіхів. Зі святом і вашого майстра, Олександра Кардаша. Здоров’я, радості, впевненості, благополуччя Вам і родині.

С. ЧЕРНЕЦЬКИЙ, в.о. начальника дільниці „Гнідинці”